Художня культура. 11 клас

Віктор Васнецов

В. Васнецов — один із засновників російського модерну в його національно-романтичному варіанті — народився в чуваському селі Лопьял в сім’ї православного священика. Себе художник вважав нащадком скифів. Освіту здобув у духовній семінарії. Вчився живопису в Петербурзі — спершу у І. Крамського в художній школі Товариства заохочення художників, потім — в Академії мистецтв.

У творчості В. Васнецова яскраво представлені різні жанри, що стали етапами дуже цікавої еволюції: від побутового малювання до казки, від станкового живопису до монументального. В перших творах В. Васнецова переважали побутові сюжети. Пізніше головним напрямом став билинно- історичний («Витязь на розпутті», «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями», «Альонушка», «Іван Царевич на Сірому Вовку», «Богатирі» тощо). В кінці XIX ст. все більш помітне місце в творчості художника посідала релігійна тема. У першій чверті XX ст. В. Васнецов продовжував працювати над народними казковими темами, створюючи полотна «Бій Добрині Микитовича з семиголовим Змієм Гориничем», «Кощій Безсмертний» тощо.

Живописець В. Васнецов видозмінив російський історичний жанр, поєднавши мотиви середньовіччя зі зворушливою атмосферою поетичної легенди або казки. «Я завжди був переконаний, що в жанрових та історичних картинах... у казці, пісні, билині, драмі позначається весь стан народу, внутрішній і зовнішній, з минулим і сьогоденням, а можливо, і майбутнім ... Поганий той народ, який не пам’ятає, не цінує і не любить своєї історії», — писав видатний художник.

«Богатирі» — найвідоміше полотно митця, яке відображає дух російського народу. В. Васнецов демонструє глибоке розуміння національного характеру, його яскравості та героїзму і втілює це у трьох різних образах. У центрі знаходиться Ілля Муромець — спокійний та грізний, впевнений у своїй силі, але водночас сповнений великодушності й доброти. Праворуч від нього В. Васнецов розташував наймолодшого персонажа — Альошу Поповича — гарного, сміливого і відважного. На поетичність його характеру, співучу душу вказують гуслі, прикріплені до сідла. Третій богатир — Добриня Микитович — втілення розуму, поважності, вдумливості, обережності. Йому під силу вести найскладніші дипломатичні розмови і розробляти стратегії бойових дій. Усі троє стоять на межі лісу та поля. Насиченою, інтенсивною є манера зображення на картині природи: білі важкі хмари, жовта ковила, випалена сонцем земля, сильний вітер передають дух російських земель. Хижий птах у небі, сірі могильники додають відчуття небезпеки, але вигляд богатирів — захисників народу — не дає жодного приводу сумніватися у їх надійності.

«Витязь на розпутті». Картина відтворює сюжет билини про Іллю Муромця. Напис на камені не видно повністю, художник залишив тільки рядок: «Прямо поїдеш — живим не будеш: нема дороги ані для перехожого, ані для проїжджаючого, ані для пролітаючого». Монументальна фігура стоїть спиною до глядача, але помітно, що Ілля про щось розмірковує, схиливши голову. Його красивий сильний кінь стомився і теж опустив голову. Довкола — черепи та хижі ворони.

Митець навмисно ховає закінчення напису за мохом і відмовляється від зображення дороги за витязем, яку він показав у попередньому варіанті картини. Все це зроблено навмистно, для більшої емоційності. Художник підкреслює, що в Іллі Муромця немає іншого виходу, ніж їхати в той бік, який зазначено на камені.