Досліджуючи проблему поширення наркотиків серед населення світу, професор JI.M. Юр’єва відмічає, що у 60-х роках XX ст. наркотизація не мала значного поширення, а була проблемою для вкрай обмеженого числа молодих пацієнтів, навіть на Заході, котрі наслідували популярних музикантів та співаків, які ставали «ідолами» для молоді та не приховували вживання марихуани [8, с. 168-169]. Спочатку масового поширення наркотики не мали – це була проблема окремих людей, які об’єднувалися у невеликі групи для спільного проведення часу. Декілька десятків наркоманів були підконтрольні лікарям, психологам, педагогам, правоохоронним органам.
Із часом поширення наркотиків призвело до початку епідемії, яка поглинала все нові й нові жертви. Про це свідчить дослідження С.В. Шалей, яка відмічає наступні тенденції вживання наркотичних речовин серед молоді: зростання кількості осіб, які вживають наркотики епізодично; розширення асортименту наркотичних та інших психоактивних речовин; більше поширення полінаркотизму, тобто одночасного вживання кількох наркотичних, психотропних засобів та алкоголю [3, с. 11].
Тобто спостерігається процес постійного втягування особи у світ наркотизму. За дослідженнями харківського соціолога О.О. Сердюка, більше 55 % юнаків пробували наркотики [7, с. 1]. Цю думку підтверджл ють автори наукової праці «Наркоманія у молодіжному середовищі» В. Пилипенко, В. Тарасенко, які наголошують, що особливістю сучасної наркоманії в Україні є її «помолодшання». Більше 60 % наркоманів- українців – люди у віці від 16 до ЗО років, але все частішим явищем є вживання наркотиків дітьми 9-13 років [5, с. 30-35].
Дослідження вчених показало: високий рівень цікавості до наркотиків мають 21 % підлітків, середній – 36 % і низький – 43 %. Крім того, позитивно ставляться до вживання наркотичних речовин 20 % молодих людей і майже 40 % проявляють цікавість та 40 % – байдужість.
Отже, суспільство повинно насторожити той факт, що кожен п’ятий підліток має високу цікавість до наркотиків. Актуальною проблема є тому, що за 26 останніх років, як свідчать факти, наркотизм зріс більше ніж у ЗО разів. Кількість осіб, залежних від наркотичних речовин, які стоять в Україні на обліку, зросла з 2 506 осіб у 1968 р. до 79 919 осіб у 2001 р. [7, с. 1].
Сьогодні в Україні налічується понад 1 млн наркозалежних. Щорічно близько 80 тис. підлітків стають наркоманами. 97 % наркоманів вперше спробували наркотики у віці 12-20 років. Скорботно, що кожний п’ятий наркозалежний – жінка. 9 з 10 повій – наркоманки. В середньому ін’єкційний наркоман має тривалість життя приблизно 5-6 років. Близько 60 тис. гине щорічно від наркоманії та її наслідків і лише 2 % виліковуються. 98 % помирають, не досягнувши 30 років.
Згідно зі статистичною інформацію обласного наркологічного диспансеру, у Миколаївській області у 1981 році на диспансерному обліку зі встановленим діагнозом «наркоманія» було 146 осіб, у 1982 р. – 146, у 1883 р. – 227, у 1984 р. – 394, у 1885 р. – 607, у 1986 р. – 992, у 1987 р. – 1 130, у 1888 р. – 1 420, у 1989 р. – 1 616, у 1990 р. – 1 635, у 1991 р. – 1 708, у 1992 р. – 1 634, у 1993 р. – 1 855, у 1994 р. – 2 164, у 1995 р. – 2 746, у 1996 р. – 3 413, у 1997 р. – 3 583, у 1998 р. – 4 051, у 1999 р. – 4 532 (найвищий показник), у 2000 р. – 4 249, у 2001 р. – 3 951, у 2002 р. – 3 266, у 2003 р. – 3 039, у 2004 р. – 2 858, у 2005 р. – 2 764, у 2006 р. – 2 710, у 2007 р. – 2 745, за 9 місяців 2008 року – 2 637 осіб.
Отже, починаючи з 1981 року, кількість наркоманів постійно зростала. Особливо це було помітно у часи суспільної кризи – у середині та наприкінці 1990-х років. У цей період часу лікарі у значної кількості людей встановлювали діагноз «наркоманія». Цю динаміку можна простежити за такими даними: у 1981 р. вперше було встановлено діагноз «наркоманія» 38 особам, у 1983 р. – 106, у 1985 р. – 423, у 1987 р. – 549, у 1989 р. – 215, у 1991 р. – 193, у 1993 р. – 424, у 1995 р. – 916, у 1996 р. – 992 (найвищий показник), у 1998 р. – 641, у 2000 р. – 508, у 2001 р. – 432, у 2002 р. – 580, у 2003 р. – 366, у 2004 р. – 258, у 2005 р. – 206, у 2006 р. – 157, у 2007 р. – 124 особам [3, с. 61].
Як видно, пік зростання наркотизації також припадає на кризові 1994- 1996 роки. Але згодом можна помітити і позитивну тенденцію до зниження кількості випадків наркотизації населення наприкінці XX і на початку XXI ст. Основна причина – деяке поліпшення економічної та політичної ситуації у країні, прийняття урядом ряду дієвих документів, які сприяли активізації суспільства у боротьбі з цим соціальним злом та високий рівень смертності серед наркотично залежних людей, яка за останні 10 років зросла у 40 разів. За статистичними відомостями у Миколаївському обласному наркологічному диспансері у 1981 році на обліку було лише 19 неповнолітніх осіб, у 1984-му – 94, 1987-му – 140 (найвищий показник), 1990-му – 11, 1993-му – 23, 1996-му – 51, 2000-му – 14, 2003-му – 6, 2006-му – 2, і за 9 місяців 2008 року – 1 особа. Серед загального числа наркоманів у 1984 році 23,9 % складали підлітки. Сьогодні на 10 тис. населення припадає 22,6 осіб, що знаходяться на диспансерному обліку хворих на наркотизм. Профілактичні огляди в закладах освіти дозволили зменшити питому вату підлітків у структурі поширення наркоманії в цілому до 0,4 % у 1999 р. і до 0,04 % у 2007 р. [З, с. 61,62].
На нашу думку, зниження динаміки розвитку наркоманії і токсикоманії у нинішній час свідчить, у певній мірі, і про латентність цього явища, а не про можливе кардинальне зниження чисельності наркотично залежних осіб, яке значно відрізняється від офіційної статистики.
Отже, як свідчать наведені дані, загострення наркоманії припадає на періоди кризи та нестабільності. Аналіз показує, що ускладнення економічної ситуації, збідніння основної маси народу, політичні катаклізми тощо прямопропорційно впливають на зростання кількості споживачів наркотичних і токсичних речовин. 2008 рік став початком нової світової економічної кризи, в яку в повній мірі втягнута і Україна. Отже, прогнози невтішні.
Важливо відмітити, що у 1980-1990-х роках Миколаївська область займала перші рейтингові місця в Україні за поширеністю наркоманії. Починаючи з 2000 року, цей показник дещо зменшувався. У 2007 році область опустилася на 8-ме місце в Україні (перші 5 місць займають: місто Київ, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська та Кіровоградська області) із наркотизації населення. Найнижчий показник наркотизації у Закарпатській області (0,8 осіб на 100 тис. населення) [3, с. 61, 62, 64, 66].
Отже, можна констатувати і той факт, що популярність наркотиків серед населення починає дещо знижуватися, і ця тенденція має позитивний розвиток. Для підтвердження цієї тези було проведення інтерв’ю, в якому брали участь 36 осіб, які регулярно вживають наркотики протягом декількох років; було встановлено, що майже 90 % з них мають бажання позбутися наркотичної залежності й більше 75 % з них добровільно та примусово (за ініціативою батьків та інших членів родини) докладали до цього зусилля. Але в силу різних причин знову почали вживати наркотики, тому розуміють, що зробити це надзвичайно важко – високий рівень фізичної і психологічної залежності. Але були і такі, які не бажали полишати вживання наркотиків. На їх думку, це справа безперспективна, бо психологічна залежність у людини залишається на багато років, можливо й назавжди, і у будь-який час у неї може виникнути спонтанне бажання повернутися до наркотиків.