15.3. Особливості розслідування

Успішне розкриття розглядуваного виду злочинів та викриття осіб, винних у їх вчиненні, значною мірою забезпечується обґрунтованим і своєчасним порушенням кримінальної справи, швидким та якісним провадженням першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Відправний момент для порушення кримінальної справи за фактом незаконного ввезення в Україну відходів і вторинної сировини – виявлення ознак злочину. Ознаки розглядуваного злочину у криміналістичному розумінні – це певні факти, які становлять результати злочинних дій осіб щодо незаконного ввезення в Україну предметів злочинного посягання через митний кордон, що дають змогу робити висновки про злочинний характер події злочину, осіб, причетних до нього, способи та обставини вчинення розглядуваного злочину. Такими ознаками є: затримання підозрюваного на місці вчинення злочину при спробі незаконного ввезення відходів чи вторинної сировини без належного дозволу; подання до митного органу підроблених документів; використання тайників та інших засобів приховування та ін.

Виявлення ознак злочину – це діяльність уповноважених на те органів, що передує порушенню кримінальної справи, спрямована на встановлення можливих фактів незаконного переміщення відповідних речовин через кордон і є матеріальною і правовою передумовою розкриття та розслідування цього виду злочину.

Аналіз митної та судової практики показує, що ознаки такого злочину можуть бути виявлені при: 1) здійсненні митного контролю;

2) провадженні справ про порушення митних правил; 3) здійсненні прикордонного контролю співробітниками Прикордонних військ;

4) проведенні оперативно-розшукових заходів; 5) провадженні дізнання та досудового слідства; 6) здійсненні прокуратурою загальнонаглядових функцій; 7) перевірці заяв і повідомлень про злочин, що підготовлюється або вчинений.

При розслідуванні незаконного ввезення в Україну відходів і вторинної сировини слідчому, органам митного контролю та іншим причетним до розслідування цього злочину органам необхідно знати норми законодавства, що стосуються надання дозволів на ввезення в Україну і транзит через її територію відходів (вторинної сировини), порядку ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, правила поводження з радіоактивними відходами та інші норми чинного законодавства, що стосуються цього виду злочину.

Так, дозвіл на ввезення в Україну або транзит через її територію відходів видається Мінприроди. Для розгляду питання про видачу дозволу на ввезення в Україну відходів заінтересований суб’єкт підприємницької діяльності (імпортер) подає до Мінприроди такі документи: 1) заявка за встановленою формою; 2) офіційний переклад українською або російською письмового повідомлення державного органу країни експорту, який несе відповідальність за одержання повідомлення про транскордонні перевезення небезпечних або інших відходів, про намір здійснити ввезення в Україну або транзит через її територію відходів; 3) контракт (договір), на підставі якого здійснюватиметься ввезення в Україну відходів з офіційним перекладом його українською або російською, в якому мають бути зазначені джерело утворення, склад і кількість відходів, обумовлені терміни ввезення, екологічно безпечні упаковка, транспортування та переробка цих відходів; 4) дані хімічного та мікробіологічного аналізів відходів, виконаних компетентними лабораторіями країни експорту (оригінал) з офіційним перекладом українською або російською (за необхідності за запитом Мінприроди); 5) висновки державних екологічної і санітарно-гігієнічної експертиз про відповідність технологій переробки, які має одержувач відходів, місць тимчасового складування відходів чинним еколого-гігієнічним нормативам, обсягів поставок відходів наявним виробничим потужностям, а також про допустимість та умови використання готової продукції, що буде одержана з відходів; 6) дозволи місцевих органів Мінприроди та санітарно-епідеміологічної служби МОЗ на організацію переробки цього виду відходів, видані підприємству, де передбачається їх переробка; 7) висновок відповідної компетентної організації (установи, підприємства) про відсутність в Україні цього виду відходів або про те, що їх обсяги недостатні для задоволення існуючих потреб.

Вирішуючи питання про достатність підстав для порушення кримінальної справи та під час розслідування необхідним є також знання відповідних екологічних стандартів, для визначення шкідливості виявлених речовин.

Серед передбачених ст. 94 КПК України приводів до порушення кримінальної справи щодо розглядуваного злочину найбільш поширеними є безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину, а також надходження заяв (повідомлень) про вчинений злочин.

Виявивши ознаки злочину чи отримавши заяву про його вчинення, органу, який займається його розслідуванням, необхідно не пізніше триденного строку, а у виняткових випадках – десятиденного – прийняти відповідне рішення. За цей час проводиться попередня перевірка шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів, а також при цьому використовуються методи митного контролю – огляд транспортних засобів, речовин, матеріалів, особистий огляд громадян, перевірка документів. Крім цього, оперативні співробітники можуть під час перевірки інформації, що надійшла, і до порушення кримінальної справи провести обстеження територій, місцевості, приміщень; слідчий може призначити експертизи, провести перевірку окремих сторін діяльності підприємств та інші дії. Такі дії мають перевірочний характер і спрямовані на виявлення ознак злочину та вирішення питання про достатність підстав для обґрунтованого порушення кримінальної справи або про відмову в цьому.

За результатами перевірки порушується кримінальна справа, проводиться весь спектр слідчих дій з метою повного та законного встановлення всіх обставин вчиненого злочину і винесення відповідного рішення.

Обставини, що підлягають з’ясуванню під час розслідування незаконного ввезення в Україну відходів і вторинної сировини. Обов’язковому з’ясуванню підлягають такі основні питання: 1) чи є ця подія злочином; 2) місце, час і умови вчинення злочину; 3) предмет злочину, кількість, стан сировини, її шкідливість у разі неконтрольованого розповсюдження, та інші дані, що характеризують масштаби вчиненого злочину; 4) способи вчинення злочину, конкретні прийоми незаконного переміщення через митний кордон, технічні засоби, використовувані для переміщення відходів, спосіб підробки митних документів, інші дії злочинців під час безпосереднього переміщення відходів, вторинної сировини через кордон; 5) способи підготовки злочину (підготовка транспортних засобів, збір інформації про місце перетинання кордону, даних про осіб, які проводять митний контроль, відомості про відходи, вторинну сировину, консультації з «фахівцями», фальсифікація митних документів, дозволів, договорів, тари, упакування, створення і організація злочинної групи тощо); 6) способи приховування злочину (дії щодо утаювання, знищення, маскування, або фальсифікації слідів злочину і злочинця), способи зберігання, транспортування і реалізації заборонених речовин, а також дії з використання результатів злочину; 7) особа, яка вчинила злочин; 8) наявність злочинної групи і роль кожного з них, хто є організатором злочинної діяльності; 9) мета, мотив і намір вчинення злочину; 10) обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу, яка вчинила цей злочин; 11) характер і розмір збитку, заподіяного злочином; 12) причини і умови, що сприяли вчиненню злочину.

На початковому етапі розслідування, за наявності достатніх даних про злочин, коли відома особа, яка його вчинила, початкові дані, які є у розпорядженні слідчого, обумовлюють комплекс і послідовність проведення невідкладних слідчих дій: а) обшук особи, затримання і допит підозрюваного; б) огляд місця події з метою з’ясування обстановки події, виявлення слідів злочину та речових доказів; в) слідчий огляд предметів, що стосуються злочину (відходів, документів, транспортних засобів, записних книжок, листів тощо); г) допит осіб, які виявили і спіймали з речовим доказом злочинця, а також допит свідків – очевидців про обставини злочину та затримання; д) призначення судових експертиз (трасологічної, біологічної, екологічної, хіміко-екологічної, санітарно-гігієнічної, радіологічної, матеріалів і речовин, металів і сплавів, полімерів, пластмас, скла і інші); е) обшук в тих місцях, де можуть зберігатися документи та інші предмети, що мають значення для справи тощо.

За наявності достатніх даних про злочин, однак, коли невідома особа, яка його вчинила, для розв’язання розглядуваної проблемної ситуації можна порекомендувати такі початкові слідчі дії й оперативно-розшукові заходи: а) огляд місця події, включаючи огляд предметів злочину та місць їх приховування; б) використання службово-розшукових собак; в) призначення за результатами огляду криміналістичних експертиз; г) складання композиційного портрету особи, яка вчинила злочин (якщо злочинця хтось бачив); д) перевірка за криміналістичними обліками; е) поставлення завдання про встановлення злочинця оперативним шляхом та ін.

Успішне вирішення розглядуваної ситуації значною мірою залежить від таких чинників, як: а) кваліфікований огляд місця події, включаючи огляд предметів злочину; б) допит свідків – очевидців, а за їх відсутності дії мають бути спрямовані на їх виявлення; в) вивчення матеріалів архівних кримінальних справ цієї категорії (розкритих і нерозкритих) шляхом порівняльного аналізу способів вчинення злочинів; г) взаємодія митних органів, Прикордонних військ, підрозділів СБУ, МВС та ін.

Особливості тактики проведення окремих слідчих дій.

Огляд місця події. Місцем події у справах про такий вид злочину слід вважати ділянку простору, у межах якого трапилася подія, що відобразилась у слідах скоєння злочину (включаючи сліди підготовки, безпосереднього вчинення, приховування і використання результатів злочинної діяльності), слідах перебування злочинців чи інших осіб.

Основними завданнями огляду місця події при розслідуванні цього виду злочину є: вивчення, фіксація та оцінка обстановки місця події; встановлення способу переміщення заборонених до ввезення речовин; виявлення, фіксація і вилучення предметів злочину; аналіз наявних фактичних даних про подію злочину; виявлення співучасників злочину та мотивів його вчинення; побудова необхідних слідчих версій і визначення напрямів розслідування; одержання необхідної інформації для проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У процесі підготовки до огляду місця події важливо правильно визначити необхідних спеціалістів і вчасно забезпечити їх прибуття на місце події. При цьому особлива роль в огляді місця події належить спеціалісту – криміналісту. Залежно від обставин справи можуть бути залучені й інші спеціалісти: товарознавці, спеціалісти – хіміки, службовці санепідемстанцій, спеціалісти із радіологічної та екологічної служби, транспорту – при огляді літаків, морських і річкових суден, залізничного транспорту.

Описуючи предмети злочину у протоколі огляду, важливо відобразити їх загальний вид, стан, найменування, кількість, обсяг, розмір, упаковку і матеріал, індивідуальні ознаки та інші дані, що характеризують їх і вказують на зв’язок предмета, що оглядається, з розслідуваною подією. До протоколу огляду має бути складена схема, на якій вказуються місцезнаходження виявлених речовин.

Для фіксації даних огляду необхідно проводити фотографування.

Судові експертизи, що є однією з форм використання спеціальних знань, доволі широко застосовуються під час розслідування такого виду злочинів.

Судово-хімічна експертиза призначається у справах, в яких предметом злочину є отруйні, сильнодіючі та інші речовини невідомого походження. За її допомогою встановлюється належність вилучених речовин або засобів до визначеного класу (виду), а також з’ясовуються інші питання, що мають значення для розслідування. Судово- технологічна експертиза вирішує питання роботи технологічного обладнання (в тому числі очисного) в конкретному виробничому процесі, пов’язаному з виділенням відходів, викидів, шкідливих речовин, які потребують відповідної очистки й знешкодження, а також з роботою двигунів та іншого обладнання суден, що викликає необхідність скидання речовин. Серед криміналістичних експертиз найчастіше застосовуються: технічна експертиза документів, судово-почеркознавча експертиза, дактилоскопічна і інші.

Обшук. Під час розслідування такого виду злочину у процесі обшуку виявленню і вилученню підлягають: предмети злочину, пакувальний матеріал, засоби приховування відходів, документи, устаткування, інші матеріали, що можуть мати значення для справи. Обшук особи найчастіше проводиться відразу після затримання злочинців.

При допиті свідків слід з’ясувати всі відомі їм обставини вчиненого злочину. Ці особи могли стати мимовільними очевидцями підозрілої поведінки певної особи, знати зміст її бесід, відчувати специфічний запах предметів злочину, спостерігати за процесом приховування предметів злочину тощо.

Використана та рекомендована література

  1. Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України. – 6-те вид., переробл., і доп. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2009. – 1236 с.
  2. Криміналістика: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. М.І. Панова, В.Ю. Шепітька. – 3-тє вид. – К.: Ін Юре, 2004. – 736 с.
  3. Настільна книга слідчого: наук.-практ. вид. для слідчих і дізнавачів / М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Вид. дім Ін Юре, 2008. – 728 с.: 49 іл.
  4. Про відходи: Закон України від 5 березня 1998 р.
  5. Порядок видачі дозволів на ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини, затверджений постановою КМ від 20 червня 1995 р. № 117.
  6. Порядок ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затверджений постановою КМ № 1360 від 31 серпня 1998 р.
  7. Про впорядкування ввезення в Україну і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини): Постанова КМ від 20 червня 1995 р. № 117.
  8. Про державний кордон: Закон України № 1777-ХІІ від 04.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
  9. Митний кодекс України: офіційне вид. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 248 с.

Site Footer