Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю, передбачається у статтях 262264 КК України. З криміналістичної точки зору, розслідування цих злочинів має багато спільного, що дозволяє дати їх узагальнену характеристику. Основними елементами такої характеристики є спосіб вчинення злочину, місце вчинення злочину, предмет злочинного посягання, особа злочинця та типові сліди злочину.
Спосіб вчинення злочину. Цей вид злочинів можна назвати повноструктурним, він охоплює спосіб підготовки, безпосередній спосіб вчинення та спосіб приховування.
Серед типових способів підготовки до вчинення злочину, пов’язаного з незаконним обігом зброї, слід назвати:
1) підшукування об’єкта, з якого її можна викрасти, і ретельне його вивчення (режим роботи, маршрути, час і засоби пересування особи, яка має доступ до сховищ озброєння, наявність технічних засобів захисту й охоронної сигналізації, наявність сейфів та спеціальних захисних сховищ тощо);
2) підшукування осіб, яким можна зброю збути;
3) підшукування співучасників;
4) створення підроблених документів, що надають дозвіл на зброю, або не показують її нестачу;
5) підшукування способів для виносу зброї з об’єкта та обладнання для цього тайників (в одязі чи речах);
6) підшукування місця для зберігання зброї, обладнання для цього тайників;
7) закупівля макетів зброї, якими можна замінити справжню у місцях її зберігання.
До основних способів вчинення злочину, передбаченого ст. 262 КК України (незаконного заволодіння вогнепальною зброєю), належать:
1) розкрадання шляхом крадіжки чи шахрайства;
2) розкрадання шляхом зловживання службовим становищем особою, у розпорядженні або під охороною якої знаходиться вогнепальна зброя і боєприпаси;
3) розкрадання шляхом грабежу або розбійного нападу (вимагання).
Щодо способів вчинення злочину, відповідальність за який передбачено у ст. 263 КК України, то ними є: зберігання, носіння, придбання, виготовлення, ремонт, передача та збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (тобто – незаконно). Щодо холодної зброї, то типовими способами вчинення злочину є носіння, виготовлення, ремонт та збут без передбаченого законом дозволу. Слід зауважити, що недоліком є те, що законодавець не передбачив кримінальної відповідальності за придбання холодної зброї.
Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.
Незаконне носіння вогнепальної чи холодної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов’язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку – в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого законом дозволу дії з їх створення чи перероблення, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей (наприклад, перероблення ракетниці, стартового, будівельного, газового пістолетів, інших пристроїв, пристосованих для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну до стрільби бойовими патронами; мисливської (у тому числі гладкоствольної) рушниці – в обріз; виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху, тощо.
Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів або вибухових пристроїв – це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають придатними до використання за цільовим призначенням.
Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без передбаченого законом дозволу.
Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.
Дії з приховання слідів злочину здійснюються на всіх етапах злочинної діяльності. При підготовці до злочину здійснюється:
1) маскування зовнішності (маски, додаткові аксесуари, форма співробітників міліції, інший спецодяг);
2) придбання або підготовка (шляхом незаконного заволодіння) транспортних засобів для швидкого відходу з місця злочину.
На стадії вчинення злочину вживаються заходи, спрямовані на приховування слідів на місці злочину. Після закінчення злочину знищуються одяг, предмети, що використовувалися при вчиненні злочину, змінюються місця проживання і роботи, приховується викрадене, знищуються маркувальні позначення та упакування. У низці випадків механічній обробці піддаються внутрішні стінки каналу ствола та частини з номерами для позбавлення можливості ідентифікації даного екземпляра зброї.
Типовим способом приховування у випадку заволодіння зброєю шляхом зловживання службовим становищем в основному є: здійснення підробок у звітних документах про рух предметів озброєння чи комплектуючих деталей або боєприпасів; придбання муляжів та поміщення їх у місця, де знаходилась викрадена зброя.
Місце вчинення злочину. Залежно від об’єктів злочини цієї категорії можуть учинятися: на підприємствах-виробниках предметів озброєння, у військових підрозділах, правоохоронних органах, мисливських колективах, спортивних товариствах, фінансових і комерційних структурах, навчальних закладах, на приватних охоронних і детективних підприємствах, а також на підприємствах, що мають вогнепальну зброю і боєприпаси для проведення виробничих, рятувальних, дослідницьких робіт, навчання й охорони.
Так, на підприємствах-виробниках частими є крадіжки робітниками як готових виробів, так і окремих механізмів з цехів і складів. Значною мірою цьому сприяє відсутність належного контролю й обліку за витратою комплектуючих деталей, а також порушення, що допускаються співробітниками охорони.
Значна кількість розкрадань вогнепальної зброї і боєприпасів пов’язана з неналежним збереженням готових виробів, у тому числі в місцях складування на підприємствах-виробниках. Розкрадання можуть учинятися в місцях використання предметів озброєння: вогнепальної зброї і боєприпасів – на стрільбищах під час бойових стрільб; боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв – у місцях провадження підривних робіт та ін. Ще одним джерелом надходження зброї в незаконний обіг є її розкрадання як з територій військових частин, так і у військовослужбовців. Останнє стає можливим через недоліки в організації служби, ослаблення службово-бойової дисципліни і неналежного виконання військовослужбовцями своїх обов’язків під час несення служби.
Предметом злочинного посягання є вогнепальна зброя, до якої входять усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної), призначені для механічного ураження живої цілі на відстані, а також знищення чи ушкодження навколишнього середовища, для здійснення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згорянні вибухової речовини – пороху чи інших спеціальних горючих сумішей. Вона може бути як саморобною (кустарного виготовлення), так і виготовлена промисловим способом (заводським).
Предметом злочину, передбаченого ст. 264 КК України, крім зазначених вище видів вогнепальної зброї, може бути також гладкоствольна мисливська вогнепальна зброя.
Найбільш популярними в злочинному середовищі є пістолети і пістолети-кулемети під штатний 9-мм пістолетний патрон. Водночас, злочинці часто продовжують користуватися пістолетами радянських зразків, тому що саме до цієї зброї найпростіше придбати боєприпаси. Найбільш поширеними у незаконному обігу є: пістолети Макарова (ПМ), Стєчкіна, Токарева (ТТ), а також автомати Калашникова всіх моделей. Останнім часом наймані професійні вбивці-кілери дедалі частіше використовують високоточну зброю – снайперські гвинтівки, оснащені оптичними і нічними прицілами, лазерними цілепокажчиками (СВД) тощо.
Бойовими припасами визнаються: патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби у зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочинів, передбачених статтями 262 і 263 КК України.
До вибухових речовин належать: порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.
Під вибуховими пристроями слід розуміти: саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.
До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що спричиняють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаку, кастет тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м’язової сили людини або дії механічного пристрою.
У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі слід призначати експертизу з проведенням її у відповідних експертних установах. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста.
Особа злочинця. Аналіз судово-слідчої практики показує, що розкрадання і незаконний обіг вогнепальної зброї входить до розряду «чоловічих злочинів», тому що абсолютна більшість таких злочинів, як правило, вчинюється чоловіками (98,8%). Трапляються одиничні випадки, коли у вчиненні таких злочинів брала участь жінка і, як правило, її роль полягала у здійснили підготовчих дій чи зберіганні (переховуванні) викраденого.
Властивості вогнепальної зброї як предмета злочинного посягання впливають на виникнення у певної категорії громадян злочинного інтересу до цих виробів. До таких злочинців, насамперед, слід віднести: 1) раніше судимих за тяжкі злочини проти особи і власності, які озброюються для вчинення розбоїв; 2) злочинні угруповання, що викрадають вогнепальну зброю, вибухові речовини з метою продажу як на території країни, так і для контрабандного вивозу за кордон; 3) особи, які мають на меті помститися з мотивів ревнощів, ворожості до окремих громадян, у тому числі до представників правоохоронних органів, інших владних структур;
4) особи з числа хуліганів, намір яких спрямований на злісне порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї; 5) громадян, що заволодівають вогнепальною зброєю для вчинення розправи над особами, які належать до іншої національності, релігії, політичної партії тощо; 6) громадян, які вчинюють розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів з метою їх колекціонування, використання під час полювання, риболовлі; 7) громадян, які заволодівають вогнепальною зброєю для самогубства; 8) особи з психічними відхиленнями.
Судово-слідча практика свідчить про те, що 70% усіх злочинів даного виду вчиняється особами віком 25-50 р. На момент вчинення злочину 74% злочинців ніде не працювали та не навчалися, майже 48% були раніше судимими. Серед основних мотивів вчинення злочину вирізняють наступні два: 1) для вчинення у подальшому іншого злочину; 2) з корисливих мотивів (обміняти, продати). Наявність у себе зброї злочинці пояснювали наступним «самовиправданням»: 1) для самооборони (38%); 2) для отримання вигоди (16%); 3) для полювання (9%); 4) для вчинення іншого злочину (7%).
Типові сліди злочину. Для такого виду злочинів, крім традиційних слідів, таких як сліди рук, ніг, транспортних засобів, знарядь злому, слідів застосування вогнепальної зброї, можуть належить сліди змащення зброї, окремі екземпляри боєприпасів, деталей і вузлів викраденої вогнепальної зброї і вибухових пристроїв, ємності для зберігання і перевезення зброї і боєприпасів, а також їх частини, пакувальні матеріали, частинки вибухових речовин тощо. Сліди можуть бути залишені злочинцями не тільки на місці злочину, а й за його межами, недалеко від нього, де зручно позбутися непотрібних предметів, захоплених під час вчинення злочину (наприклад, упаковки). На викинутих об’єктах можуть залишитися сліди пальців рук підозрюваних, їх волосся, інші біологічні об’єкти.
Вид і локалізація слідів, залишених учасниками розкрадання, залежать від способу вчинення злочину і є його виявом. Так, якщо при вчиненні розкрадань предметів озброєння шляхом крадіжок, грабежів і розбійних нападів залишаються вищезазначені сліди, то у разі вчинення розкрадання шляхом зловживання своїм службовим становищем слідами можуть бути підробки в товарно-транспортних накладних, картках складського обліку, фіктивні договори і гарантійні листи, доручення, платіжні доручення тощо.
Традиційними для такого виду злочинів є ідеальні сліди, про які можемо дізнатися в процесі допиту свідків, потерпілих, підозрюваних (обвинувачених).