12.3. Особливості розслідування

Особливості порушення кримінальної справи:

– з’ясувати, які саме тварини були убиті (чи не занесені вони до Червоної книги);

– відіслати, за необхідності знаряддя на дослідження в НДЕКЦ;

– з’ясувати розмір збитків;

– з’ясувати, на якій території здійснювались мисливство чи рибальство.

Всі дії незаконного полювання, перелічені у ч. 1 ст. 248, розглядаються як злочини лише в тому разі, якщо до особи за такі ж дії впродовж року було застосовано адміністративне стягнення (за ст. 85 КАП). При цьому для притягнення особи до кримінальної відповідальності не вимагається, щоб вона вчинила повторно точно таке ж порушення, за яке притягалася до адміністративної відповідальності (наприклад, перший раз особа могла полювати в заборонений час, а другий раз – забороненими знаряддями). Склад злочину буде в наявності, якщо знову вчинено будь-яке з названих у ч. 1 ст. 248 КК України порушень правил полювання.

Приводом для порушення кримінальних справ незаконного зайняття полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом є:

– заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

– повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або «на гарячому»;

– явка з повинною;

– повідомлення опубліковані в пресі;

– виявлення цього виду злочину органом дізнання, слідчими, прокурором, судом.

Документи на право полювання:

– посвідчення мисливця;

– щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з позначкою про сплату державного мита;

– дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо);

– відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю;

– паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з позначкою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

Дозволи на добування мисливських тварин

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом – ліцензією або відстрільною карткою.

За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана, лань, оленів благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць лісову та кам’яну, норку американську, тхора лісового.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю.

Добування вовка дозволяється здійснювати також за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на добування інших мисливських тварин.

Ліцензії видаються мисливцям користувачем мисливських угідь, який отримує їх у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або визначеного ним органу.

Відстрільні картки видаються мисливцям користувачем мисливських угідь.

Порядок заняття полюванням регулюється:

Законом України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р.; Законом України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р.; Положенням про Червону книгу України (затверджене постановою ВР від 29 жовтня 1992 р.); Положенням про мисливське господарство та порядок здійснення полювання (затверджене постановою КМ № 780 від 20 липня 1996 р.); Інструкцією про порядок видачі дозволів на добування (Збирання) видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (затверджена наказом Мінприроди України № 3 від 1 лютого 1993 р.); Таксами для нарахування розміру стягнення за збитки, заподіяні незаконним добуванням або знищенням диких звірів і птахів (крім видів, занесених до Червоної книги України), їх жител, біотехнічних споруд (затверджені наказом Мінлісгоспу України та Мінекобезпеки України № 24/32 від 12 грудня 1996 р.); Типовим договіром про умови ведення мисливського господарства (затверджений наказом Мінлісгоспу України № 153 від 12 грудня 1996 р.); Інструкцією про порядок видачі ліцензій на добування диких парнокопитних тварин і ведмедя та порядок здійснення полювання на цих тварин (затверджена наказом Держкомлісгоспу № 102 від 30 жовтня

1997 р.); Правилами організації полювання та надання послуг іноземним туристам мисливцям (затверджені наказом Держкомлісгоспу України № 83 від 9 вересня 1999 р.); Інструкцією Про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин (затверджена наказом Держкомлісгоспу України № 153 від 27 грудня 2000 р.); Постановою ПЕС № 1 від 26 січня 1990 р. «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи».

Порядок заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом регулює: Закон України «Про тваринний світ» від 3 березня 1993 р. (ст.ст. 17-19); Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (затверджений постановою КМ № 192 від 28 вересня 1996 р.); Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства (затверджений постановою КМ № 1126 від 19 липня

1998 р.); Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об’єктах України (затверджені постановою КМ № 32 від 19 січня 1998 р.); Порядок і умови використання рибних та інших водних живих ресурсів виключної (морської) економічної зони України іноземними юридичними і фізичними особами (затверджені постановою КМ № 1490 від 13 серпня 1999 р.); Інструкція про порядок установлення та розподілу лімітів використання живих об’єктів рибного господарства загальнодержавного значення і видачу дозволів на їх спеціальне використання (затверджена наказом Мінекобезпеки України та Мінрибгоспу України № 53/69 від 6 червня 1995 р.); Правила любительського і спортивного рибальства (затверджені наказом Держ- комрибгоспу України № 19 від 15 лютого 1999 р.); Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України (затверджені наказом Держкомрибгоспу України № 33 від 18 березня 1999 р.); Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресурсів (затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Держко- мрибгоспу України № 34/13 від 10 лютого 2000 р.); Показ Мінагрополі- тики України «Про затвердження режимів рибальства в 2001 р.» № 77 від 31 березня 2001 р.; Постанова ПВС від 26 січня 1990 р. № 1 «Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону прароди» та інші підзаконні акти.

Обставини, які необхідно з’ясувати

  1. Чи дійсно було вчинено незаконне зайняття полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, в чому вони виражалися.
  2. Час, місце, обстановка вчинення злочину.
  3. Злочин було вчинено однією особою чи групою осіб (роль кожного з них).
  4. Чи притягувалася раніше така особа до кримінальної (чи адміністративної) відповідальності.
  5. Які мотиви та цілі злочину.
  6. Які саме дії були вчинені конкретно обвинуваченою особою.
  7. Чи завдана матеріальна шкода (враховується вартість, екологічна цінність, кількість добутого, пошкодженого чи знищеного, а також розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу).
  8. Які обставини сприяли вчиненню злочину.

На початковому етапі розслідування зазвичай проводяться такі невідкладні слідчі дії:

а) огляд місця події;

б) особистий обшук особи (виїмка) з метою виявлення та вилучення знарядь незаконного зайняття полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, підроблених документів;

в) огляд виявлених та вилучених знарядь, підроблених документів;

г) освідування особи на предмет виявлення слідів незаконного зайняття полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом;

ґ) огляд одягу і особистих речей підозрюваної особи;

д) допит підозрюваної особи;

е) допит свідків;

є) призначення необхідних експертиз.

Під час подальшого етапу розслідування незаконного зайняття полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом проводяться такі слідчі дії:

а) проведення обшуків (виїмки) за місцем проживання чи в інших місцях, де можуть зберігатися предмети, які стосуються розслідування справи;

б) проведення очних ставок;

в) допит обвинуваченого;

г) відтворення обстановки та обставин події;

ґ) проведення слідчих експериментів;

До завершального етапу розслідування кримінальної справи відносимо такі дії слідчого:

а) проведення додаткових та повторних слідчих дій;

б) ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи;

в) складання обвинувального висновку;

г) якщо злочин не розкрито, прийняття рішення про зупинення розслідування, вжиття усіх необхідних процесуальних заходів щодо завершення розслідування.

Планування розслідування завжди залежить від оцінки слідчої ситуації, чи вона конфліктна, чи не конфліктна. З огляду на це специфіка тактики проведення слідчих дій буде іншою.

Тактика проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події. При підготовці до виїзду на місце події при

незаконному зайнятті полюванням або рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом необхідно забезпечити оперативність виїзду, що пов’язано зі швидким стиранням слідів злочину, особливо на засніженому ґрунті.

Для участі в огляді доцільно запросити не тільки експерта- криміналіста, але і фахівця-мисливствознавства, обізнаного з правила- ми полювання, прийомами браконьєрів із заховання слідів злочину. При огляді місця події спеціаліст-мисливствознавець може надати поміч у виявленні слідів і предметів, в їх огляді, у визначенні способів здійснення незаконного зайняття полюванням, кількості співучасників, висуненні пошукових версій і таке інше.

Зважаючи на значну, як правило, віддаленість місць незаконного полювання від населених пунктів, доцільно завчасно вирішити питання про запрошення понятих.

Для орієнтування на території незаконного полювання можна скористатися картами лісничих.

Огляд місця події спрямований на отримання відомостей про осіб браконьєрів і відшукання слідів, що дозволяють висунути версії, виявлення доказів, за допомогою яких можливе подальше розслідування.

У зв’язку з цим огляд місця події допоможе встановити:

– час здійснення незаконного полювання;

– спосіб його здійснення, використані знаряддя (рушниці, петлі, капкани і т. д.), наявність автомототранспорта;

– кількість співучасників, їх кваліфікацію;

– вигляд і кількість здобутих тварин;

– вірогідні шляхи прибуття браконьєрів і маршрути їх просування зі здобиччю.

Порядок огляду місця події визначається особливостями рельєфу місцевості і способів здійснення незаконного полювання. Залежно від цього територію місця події доцільно розбити на декілька умовних зон:

центр, яким, як правило, є місце здобичі тварини або його оброблення; маршрут руху тварини і переслідування її браконьєрами до місця здобичі (у тих випадках, коли місце відстрілу і оброблення туші не збігаються); напрям вивозу здобичі.

Особи, що оглядають, повинні зважати не тільки на сліди полювання і сліди, що дозволяють ідентифікувати особу (наприклад, стакани, кухлі, бідони, банки з можливими відбитками пальців рук), але і на сірникові коробки, горілі сірники, особливо на кинуті недопалки, навіть якщо на них немає слідів слини. Уважний огляд криміналістом дозволить отримати початкову інформацію.

Майже у всіх випадках огляд доцільно починати з місця здобичі тварини або оброблення туші. Якщо воно невідоме, то може бути виявлено за скупченням у повітрі птахів, відбитками лап дрібних хижаків. У разі, коли м’ясо повністю вивезене, то зусилля слід спрямувати на виявлення шкіри, голови, кінцівок тварини, які браконьєри найчастіше ховають недалеко від місця злочину.

Огляд останків дозволить з’ясувати, яким чином загинула тварина. Відсутність на шкірі і голові слідів, що залишаються знаряддями полювання, свідчить про те, що тварина була здобута хижаками.

При встановленні ж факту незаконного полювання слід з’ясувати спосіб його здійснення. За кількістю кульових пробоїн на шкірі можна визначити кількість попадань. Пробоїни краще видно на внутрішній стороні шкіри. Окремі ознаки вказують на вигляд вогнепальної зброї і патрони: при ураженні цілі картеччю залишаються отвори широкого діаметру; куля, випущена з гладкоствольної зброї, залишає нерівні сліди, в результаті її попадання утворюється гематома; куля, випущена з нарізної зброї, залишає маленький рівний отвір, рясний крововилив не відбувається. Нерідко вона застряє в нутрощах, які браконьєри також викидають.

Якщо сліди вогнепального поранення не виявлені, слід визначити, яким іншим способом було проведено полювання.

При огляді шляху «відходу», яким браконьєри вивозили здобич, особливу увагу слід зосередити на фіксації слідів стоянки і руху автомототранспорту.

На вологому ґрунті виявити їх порівняно нескладно. На сухій дорозі треба постаратися знайти місце розвороту, де відбитки протекторів глибші. При полюванні на автомототранспорті в степах знайти сліди коліс надзвичайно важко.

Разом із можливістю ідентифікації, слідами протектора визначається вид автотранспорту, іноді – характерні особливості, що важливі для висунення версій.

Якщо з місця події не можна вилучити голову і шкіру цілком, можна зрізати пучки волосся зі спини, з черева, з крижів, гриви тварини. Все виявлене необхідно сфотографувати для дослідження. Місце виявлення слідів треба відобразити на схемі, яку приєднати до протоколу огляду.

Вивчення судово-слідчої практики у кримінальних справах про незаконне полювання показало, що однією з причин слабкої ефективності боротьби з браконьєрством є недостатньо високий рівень використання науково-технічного прогресу. Працівники слідчих підрозділів часто не знають, які завдання слід висувати експертам для досягнення позитивного результату.

Хоча доказова інформація, яка може бути отримана при розслідуванні даних справ шляхом проведення різних видів експертних досліджень, надзвичайно різноманітна.

Треба зазначити, що призначення судових експертиз проводять у порядку, визначеному ст. 196 КПК України.

На будь-якій стадії розслідування цих видів злочинів виникає необхідність застосування спеціальних знань у природо-охоронній галузі.

Низку питань у справах розкриття злочинів проти довкілля вирішують такі види експертиз, зокрема:

– мисливствознавча: чи є спосіб, використаний при добуванні диких тварин або птахів, забороненим, до якого виду належать добуті тварини і птахи, чи даний вид тварин або птахів заборонений для полювання на цій території в цей час;

– ветеринарна: які причини загибелі тварин, птахів, риби;

– териологічна: чи є на цих об’єктах частинки речовин тваринного походження; до якого виду тварин вони належать;

– орнітологічна: чи предмети на засобах злочину, одязі, взутті є підозрілим пухом певних видів птахів;

– іхтіологічна: час і причини загибелі риби; матеріальні збитки.

Крім того, як зазначає А.С. Данилюк, за об’єктом дослідження

можна умовно виділити чотири групи експертиз, спрямованих на встановлення і ідентифікацію: 1) особи злочинця; 2) знарядь незаконного полювання; 3) інших предметів, вживаних при незаконному полюванні або при обробленні здобутої продукції (автотранспорт, ножі, сокири і т. д.); 4) продукції незаконного полювання. Розглянемо кожну з цих груп.

  1. Зазвичай особи, які проводять огляд місця події, прагнучи встановити особу браконьєра, спрямовують свої зусилля насамперед на виявлення слідів пальців рук або, рідше, слідів ніг, упускаючи можливості для проведення інших видів експертних досліджень.

Так, у разі виявлення кинутих продуктів харчування або недопалків з добре вираженими слідами прикусу трасологічна експертиза може вирішити низку питань ідентифікаційного характеру, зокрема:

чи не залишені сліди, подалі на експертизу, зубами підозрюваного?

які особливості будови зубного апарату людини, що залишила сліди зубів?

чи не залишені сліди зубними протезами, і яка характеристика зубного протеза, що залишив сліди?

залишені сліди зубами однієї людини або різних осіб?

Експертне дослідження здатне також визначити характерну манеру прикусу, гасіння цигарки, розминки її пальцями.

Крім того, за наявності кинутих недопалків для з’ясування питань, яка група крові людини, що палила виявлену цигарку, призначається, як правило, і біологічна експертиза слини (у віддалених районах, де немає експертів-біологів, ці питання може вирішувати бюро судово- медичних експертиз).

Виявлення різних клаптів одягу, ґудзиків із обривками ниток, рукавиць, обрізків шнурків і т. д. не тільки дозволяє висунути слідчі версії, але і під час вилучення у підозрюваного (обвинуваченого) схожих тканин і предметів – провести трасологічну експертизу волокнистих матеріалів і виробів з них для вирішення таких питань:

  • чи становили раніше шматок тканини, виявлений на місці події, і куртка, вилучена у підозрюваного, одне ціле?
  • чи цими нитками, вилученими у підозрюваного, був пришитий ґудзик, знайдений на місці події?
  • чи не становлять одну пару рукавиця, виявлена на місці події, і вилучена у підозрюваного? Дослідження, спрямовані на встановлення і ідентифікацію знарядь незаконного полювання.

2. До останніх належать насамперед петлі, капкани, самолови і, звичайно, вогнепальна зброя.

У разі виявлення кулі перед експертом ставляться запитання на встановлення видової приналежності, а за певних умов можливе і індивідуальне ототожнення. Наприклад, куля кустарного виробництва може бути надалі ідентифікована з кулями (шматочками свинцю), вилученими у підозрюваного (обвинуваченого).

Якщо куля випущена з нарізної зброї або зброї, що має спеціальні «вставки», які залишають на ній сліди, то при вилученні стовбура експерт-баліст може дати висновок про те, що куля вистрелена саме з цього стовбура.

Такий же висновок може бути зроблено і під час виявлення стріляної гільзи, оскільки остання містить низку слідів від зброї.

3. На місці події можна виявити перерубані дерева, незгорілі залишки багаття, на яких, як правило, залишаються сліди мисливського ножа, сокири або інших предметів. Якщо на місці оброблення туші браконьєрами залишені шкіра, голова, кінцівки тварини, на них також можуть залишитися сліди знаряддя. Трасологічна експертиза може дати відповіді на такі запитання:

  • знаряддям якого виду залишені сліди?
  • залишені сліди одним і тим же знаряддям або різними?
  • чи не залишені сліди, виявлені на місці скоєння, знаряддям, вилученим у підозрюваного?

Чимало злочинів цієї категорії здійснюються або із застосуванням автотранспорту, або автотранспорт використовується браконьєрами для під’їзду до місця полювання, зберігання зброї, здобутої продукції. Тому майже завжди поряд із місцем незаконного полювання на копитних є сліди автотранспортних засобів.

За сприятливих умов, наприклад, під час вилучення індивідуалізованого сліду протектора або виявлення слідів лакофарбного покриття в місцях стоянки або проїзду автотранспорту на корі або гілках дерев, може бути висунута версія про конкретний транспортний засіб.

4. Для останньої групи найбільш характерні: судово-біологічні, судово-ветеринарні, (органолептичні) експертизи. Біологічна експертиза може бути проведена як щодо волосся і шкіри тварини, так і щодо шматочків м’яса, плям крові.

Питання експертові-біологові формулюються залежно від обставин справи:

а) при виявленні останків тварини:

– якому виду тварин належать виявлені останки?

– до якого періоду часу належить загибель тварини?

б) при виявленні волосся або шкіри, схожих на волосся і шкіру тваринного походження, у підозрюваного (у будинку, в автомашині, на ножах і т. д.):

– чи є виявлене волосся або шкіра волоссям або шкірою людини або тварини?

– якщо тварини, то якого виду, яким чином волосся тварини відокремлене від тіла?

– чи є на представлених предметах (шкірі, одягу і т. д.) частинки речовин тваринного походження?

– який регіон проживання тварини, частинки якої вилучені у підозрюваного?

– коли саме частинки речовин тваринного походження потрапили на предмети-носії?

в) за наявності як виявлених останків тварини, так і предметів із слідами тваринного походження, вилученими у підозрюваного:

– чи одному виду тварин належать волосся або шкіра, вилучені з місця події і виявлені на предметах, що належать підозрюваному?

Крім того, за шматочками м’яса і плямами крові можна визначити, кому належать представлені на дослідження зразки – людині або тварині, а також конкретно – якому виду тварини.

Результати біологічної експертизи можуть бути доповнені проведенням судово-ветеринарного дослідження для з’ясування механізму спричинення тілесних ушкоджень тварині; причини загибелі і часу, що пройшов з моменту загибелі тварини.

У разі виявлення шерстинок перед експертом можуть бути поставлені питання, аналогічні тим, що ставляться в цих випадках перед експертом-біологом.

За невеликою пробою м’яса може бути визначено: м’ясо дикої або домашньої тварини представлене; якому виду тварини належить проба; терміни і умови зберігання (під снігом, в приміщенні і т. д.). Особливості методики проведення органолептичної експертизи дозволяють в окремих випадках отримати висновок навіть без представлення необхідних зразків, тільки на підставі матеріалів кримінальної справи.

Питання, які можуть ставитись перед експертом-орга- нолептиком при представленні шкірок хутрових звірів і виробів з них: терміни полювання; місце здобичі; спосіб вироблення шкірки; видова приналежність тварини, з хутра якого виготовлений виріб.

Крім того, мисливствознавець як фахівець своєї справи може допомогти в з’ясуванні таких питань:

  • чи був цей вид тварини забороненим до здобичі?
  • чи кваліфіковано проведено розчленовування і обробку тварини, останки якої виявлені?
  • чи належать до заборонених знаряддя здобичі тварини, вилучене у підозрюваного?

При розслідуванні конкретних кримінальних справ про незаконне полювання можуть виникати ситуації, що вимагають проведення інших досліджень.

Призначення судових експертиз проводять у порядку, визначеному ст. 196 КПК України.

На будь-якій стадії розслідування цих видів злочинів виникає необхідність застосування спеціальних знань у природоохоронній галузі.

Чимало питань у справах розкриття злочинів проти довкілля вирішують такі види експертиз, зокрема:

– мисливствознавча: чи є спосіб, використаний при добуванні диких тварин або птахів, забороненим, до якого виду належать добуті тварини і птахи, чи цей вид тварин або птахів заборонений для полювання на цій території в цей час;

– ветеринарна: які причини загибелі тварин, птахів, риби;

– териологічна: чи є на таких об’єктах частинки речовин тваринного походження; до якого виду тварин вони належать;

– орнітологічна: чи предмети на засобах злочину, одязі, взутті є підозрілим пухом певних видів птахів;

– іхтіологічна: час і причини загибелі риби; матеріальні збитки.

Використана та рекомендована література

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // [Електронний ресурс]. Режим доступу: – www: rada.gov.ua.
  2. Кримінально-процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 12 жовт. 2010 р.: (офіц. текст). – К.: Паливода А.В., 2010. – 240 с. – (Кодекси України), ст.ст. 1-4, 15, 32.
  3. Кримінальний кодекс України. – К.: Видавничий дім «Скіф»,
  4. 148 с. (Серія: Кодекс і закони України).
  5. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року // [Електронний ресурс]. Режим доступу: – www: rada.gov.ua.
  6. Про тваринний світ: Закон України від 3 березня 1993 року.
  7. Про мисливське господарство та полювання: Законом України від 22 лютого 2000 року.
  8. Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, затверджене постановою КМ № 780 від 20 липня 1996 р.
  9. Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затверджений постановою КМ № 1192 від 28 вересня 1996 року.
  10. Криміналістика: навч. посібник / Р.І. Благута, Р.І. Сибірна,
  11. М. Бараняк, Є.В. Пряхін та ін. – Львів, 2010. – 539 с.
  12. Пиндюр И.И. Организация и методика расследования незаконной охоты: учеб. пособие. – М.: КВШ МВД СССР, 1990.
  13. Данилюк С.А. Расследование дел о незаконной охоте: учеб. пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 65 с.
  14. Матвейчук В.К. Квалификация незаконной охоты: учеб. пособие. – К.: МВД Украины, НАВД, 1992. – 52 с.
  15. Голуб С. Об’єктивна сторона складу незаконного полювання і питання його кваліфікації / С. Голуб // Право України. № 3. – 1998. – с. 54-58.

Site Footer