8.2. Типові слідчі ситуації і слідчі версії

З метою уникнення абстрагованого підходу до видів слідчих ситуацій під час розслідування легалізації зауважимо на необхідності їх викладення залежно від обсягу існуючої криміналістично значущої інформації. Так, на початку розслідування, в умовах можливого її дефіциту, версії мають загальний характер щодо:

– вчинення саме легалізації;

– іншого злочину чи їх сукупності;

– відсутності ознак кримінально караної дії.

Спеціальні (конкретизовані) версії спостерігаються у ситуаціях усталених. Вони спрямовані на встановлення предмета зазіхання, способу вчинення злочину, кола причетних осіб, обставин, що сприяли злочинній події. Послідовність тактичних прийомів, засобів та специфіки їх застосування залежить від виду, якості носіїв інформації про злочин. Наприклад, факт переказу грошей через міжнародну систему грошових переказів відображається у документальних джерелах у твердому, електронному, магнітному вигляді. Відповідно, місця знаходження цих доказів різні: філіал банку-кореспондента, закордонного банку, у суб’єкта злочину.

Інформаційну основу для типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, становлять предмет доказування, окреслений ознаками складу цього злочину і ст. 64 КПК, а також відомості, що входять до його криміналістичної характеристики.

У основі типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) злочинних доходів визначають три найбільш істотні інформаційні джерела:

– відомості про факт легалізації;

– відомості про спосіб легалізації;

– відомості про особу суб’єкта легалізації. Саме наявність або відсутність інформації щодо цих елементів значною мірою зумовлює спрямованість пізнавальних та організаційних дій слідчого.

Залежно від варіацій інформаційного наповнення щодо перелічених елементів на початковому етапі розслідування розглядуваної категорії злочинів можна виділити такі слідчі ситуації:

  • факт і спосіб легалізації, а також особу (осіб), що її вчинила, встановлено;

У цій типовій слідчій ситуації, яка вважається найбільш сприятливою в інформаційному й організаційному аспектах, визначальним є закріплення всіх виявлених слідів злочину. Для цього необхідно затримати підозрюваного (якщо його не затримано в межах кримінальної справи про предикатний злочин), провести обшуки за місцем проживання і роботи підозрюваного, а також виїмки всіх документів, що містять сліди легалізації, призначити документальні ревізії, допитати свідків, здійснити експертні дослідження;

  • факт легалізації встановлено, є відомості про особу, яка її здійснила, але не встановлено спосіб легалізації.

У цій типовій слідчий ситуації, що характеризується відсутністю даних про спосіб легалізації, головні зусилля слідчого повинні бути спрямовані на те, щоб уникнути інформаційних прогалин саме стосовно цього елемента. Це можливе насамперед шляхом ретельного дослідження руху грошових коштів чи іншого майна з моменту їх злочинного отримання до здійснення операцій з легалізації. Слідчому необхідно встановити джерело походження злочинних доходів і місце їх знаходження після легалізації, осіб, що брали участь в операціях з легалізації, а також вилучити документи, в яких відобразилися матеріальні сліди легалізації;

  • факт і спосіб легалізації встановлено, але відсутня інформація щодо особи (осіб), яка є безпосереднім виконавцем злочину (легалізатором).

Головне завдання слідчого в третій типовій слідчий ситуації полягає в тому, щоб встановити особу, яка безпосередньо здійснила легалізацію (відмивання) злочинних доходів. У цій слідчій ситуації, на відміну від двох попередніх, йдеться насамперед про випадки, коли легалізуються чуже злочинно здобуте майно або кошти. Тому і кримінальну справу порушують за фактом виявлення ознак легалізації, а не стосовно конкретного суб’єкта, як це робиться тоді, коли легалізатором є особа, що вчинила предикатний злочин. Розпочинати розшукові дії слідчому доцільно з докладного вивчення матеріалів кримінальної справи про предикатний злочин на предмет виявлення даних про суб’єктів цього злочину, кола їх знайомих, аби через встановлені зв’язки вийти на осіб, які могли б здійснити операції вже безпосередньо з легалізації «брудних» коштів чи майна. Для цього слідчий найперше повинен допитати з цією ж метою осіб, причетних до вчинення предикатного злочину, а також свідків розслідуваного діяння, дати доручення органу дізнання на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів щодо встановлення осіб, які можуть бути потенційними легалізаторами.

Різновиди слідчих ситуацій. На зміст типових слідчих ситуацій впливають характер і специфіка вихідної інформації щодо особи суб’єкта легалізації, і залежно від цього критерію вони можуть бути поділені на декілька різновидів:

1) ситуації залежно від ставлення суб’єкта легалізації до предикатного злочину:

  • легалізацію доходів злочинного походження здійснила особа, яка вчинила предикатний злочин;
  • легалізацію доходів злочинного походження здійснила особа, яка була співучасником предикатного злочину;
  • легалізацію здійснено зі злочинними доходами, одержаними іншими особами;

2) ситуації залежно від ролі особи в механізмі легалізації:

  • у механізмі легалізації використовується підприємство, де суб’єкт легалізації є посадовою особою (директор, головний бухгалтер);
  • у механізмі легалізації використовується фіктивне підприємство або підставна фізична особа;
  • у механізмі легалізації використовуються особи, для яких легалізація є професійним видом діяльності (адвокати, брокери, бухгалтери);

3) ситуації залежно від обізнаності суб’єкта легалізації:

  • суб’єкт легалізації має фахові знання та навички у галузі економіки і менеджменту;
  • суб’єкт легалізації використовує як консультанта (співучасника) особу, обізнану в галузі економіки і менеджменту.

У структурі типових слідчих ситуацій залежно від ступеня обґрунтованості та обсягу зібраних доказів щодо предикатного злочину можуть виокремлюватися такі різновиди:

  • кримінальну справу за ознаками легалізації порушено майже одночасно з кримінальною справою за предикатним злочином, тобто розслідування предикатного злочину знаходиться тільки на початковому етапі.

Слідчий стикається із серйозним дефіцитом інформації як про сам предикатний злочин, так і про ознаки легалізації, особливо під час виявлення безтоварних її механізмів. При цьому важливим є одержання пояснень від уповноважених осіб органів первинного та державного фінансового моніторингу, здійснення координації діяльності оперативних та слідчих підрозділів;

  • кримінальну справу за ознаками легалізації порушено у той час, коли розслідування предикатного злочину знаходиться на завершальному етапі.

Цей різновид ситуації характеризується значно більшим обсягом інформації щодо предикатного злочину, оскільки на час завершення досудового слідства, як правило, проведені обшук та виїмка, в результаті яких вилучена необхідна документація, призначена і проведена судово-економічна експертиза, котра надала можливість встановити не тільки джерела походження злочинних доходів, а й виявити ознаки щодо їх легалізації. В розглядуваних випадках необхідно вирішувати питання про об’єднання кримінальних справ та їх спільне впровадження. Крім того, слідчий повинен на підставі зібраних доказів оцінити перспективи завершення досудового слідства за предикатним злочином і направлення кримінальної справи на судовий розгляд;

  • кримінальну справу за ознаками легалізації порушено тоді, коли набрав чинності вирок за предикатним злочином.

Третій різновид ситуації з інформаційного погляду є найбільш сприятливим, оскільки складова відомостей щодо самого предикатного злочину, винних осіб, доходів, одержані в результаті його вчинення, має найбільш повну форму і визначається вироком суду, який набрав законної сили.

Для організації розслідування легалізації (відмивання) доходів кримінального походження особливого значення набуває інформація щодо способу вчинення злочинів розглядуваної категорії. При цьому треба враховувати, що можливість розпізнання застосування того чи іншого способу легалізації залежить насамперед від ступеня його складності. У зв’язку з цим вважаємо за можливе виділити такі слідчі ситуації залежно від ступеня складності способу легалізації:

  • легалізацію здійснено із використанням простого способу;
  • легалізацію здійснено із використанням ускладненого способу.

Як уже зазначалося, простий спосіб характеризується застосуванням однієї операції для здійснення легалізації і його розпізнання не зумовлює значних труднощів. Ускладнений спосіб, тобто певна технологічна схема, навпаки, передбачає здійснення значної кількості операцій, спеціально орієнтованих на відрив (розшарування) «брудних» коштів від джерел їх походження та подальшу інтеграцію в легальне середовище шляхом проведення різноманітних фінансових та інших господарських операцій. Крім того, злочинні технології охоплюють дії щодо маскування легалізації на різних етапах її реалізації шляхом створення видимості законного походження доходів, приховання слідів їх виникнення, а також осіб, котрі вилучили їх в ході вчинення предикатного злочину, та осіб, які ініціюють та здійснюють процес їх відмивання, створення видимості законності фінансових операцій чи укладення правочинів.

Так, однією з поширених схем легалізації є використання механізмів переведення грошових коштів на іноземні рахунки фізичних осіб. У такому разі головні завдання слідчого полягають у виявленні підстав для перерахування грошових коштів на адресу нерезидента; встановленні злочинних зв’язків зі співробітниками банківських установ, які брали участь у здійсненні легалізації коштів злочинного походження; встановленні наявності рахунків осіб – резидентів України, які відкриті за межами України; встановленні руху коштів, у тому числі за межами України; вирішенні питань щодо повернення грошових коштів, які використовувалися у механізмі легалізації, на територію України. Зазначені завдання вирішуються за рахунок проведення комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, а саме: здійснення блокування коштів на рахунках фіктивних підприємств з метою унеможливлення фактів перерахування коштів за межі України (накладення арешту на видаткову частину рахунків підприємств, фізичних осіб, які беруть участь у механізмі легалізації); проведення виїмки документів (первісних, звітності, банківських), які були використані у механізмі легалізації, у тому числі для приховування слідів злочинної діяльності; обшук за місцем розташування фіктивного підприємства, що використовувалось у механізмі легалізації, та допит осіб, які брали участь у його діяльності; допит співробітників податкових органів про обставини надання документів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічних операцій; допит співробітників банківських установ про обставини перерахування коштів з використанням лоро-рахунків за межі України; здійснення запитів до міжнародних інституцій щодо одержання даних про рух грошових коштів за межами України, наявності за кордоном рахунків фізичних осіб – резидентів України; проведення комплексу заходів щодо відшкодування збитків, завданих злочином, у тому числі виконання необхідних заходів щодо повернення з-за кордону коштів, перерахованих за фіктивними зовнішньоекономічними контрактами тощо.

Site Footer