13.1. Поняття та основні принципи державно-територіального устрою України

У ст .2 Конституції України йдеться про те, що Україна – це унітарна держава. Держави за формою державного устрою (за системою поділу держави на окремі складові територіальні частини та характеристикою владних взаємовідносин між територіальними одиницями і державою загалом) поділяються на:

– унітарні;

– федеративні;

– конфедеративні.

Для унітарної держави характерним є:

– єдина Конституція, норми якої чинні на всій території держави без виключення;

– єдиний законодавчий орган;

– єдина система органів виконавчої влади;

– єдина судова система;

– єдине громадянство;

– єдина правова система;

– територія унітарної держави поділяється на складові частини (адміністративно-територіальні частини), які не мають жодних ознак державності (суверенності);

– у зовнішніх відносинах така держава виступає тільки єдиним цілим (іншими словами – жодна її частина не може бути учасником цих відносин).

Сучасна унітарна держава буває двох видів:

1) унітарна централізована;

2) унітарна децентралізована.

Унітарна централізована держава характеризується:

– одержавленням на місцевому рівні (всеможливим регулюванням місцевого життя державними приписами);

– підпорядкуванням органів місцевого самоврядування органам державної виконавчої влади на місцях.

Сучасна унітарна децентралізована держава характеризується насамперед існуванням на місцях трьохелементної системи:

– органів місцевого самоврядування;

– місцевих органів державної виконавчої влади;

– органів регіонального самоврядування.

Всі ці три елементи утворюють своєрідну «місцеву систему публічних відносин» та взаємодіють між собою. При цьому кожен виконує свої функції і завдання:

– органи місцевого самоврядування представляють інтереси населених пунктів (інтереси територіальних громад);

– органи регіонального самоврядування – інтереси населення певних територій (районів, областей);

– органи державної виконавчої влади – інтереси держави в цьому регіоні (загальнодержавні, загальнонаціональні інтереси).

За загальною характеристикою, сучасна Українська Держава є децентралізованою унітарною державою з автономним утворенням.

Поняття територіального устрою держави є наближеним до вищезгаданого поняття державного устрою.

Питання про територіальний устрій – це питання про те, як організована територія тої чи іншої держави, з яких частин вона складається і яким є правове положення як території загалом, так і її окремих складових.

Територіальній устрій України – це обумовлена соціальними, економічними, національно-етнічними, історичними, географічними, культурними та іншими чинниками внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові частини – адміністративно-територіальні одиниці.

Територіальний устрій України, відповідно до Конституції, ґрунтується на засадах:

– цілісності та єдності державної території;

– поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади;

– збалансованості соціально-економічного розвитку населених пунктів та регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

При здійсненні державної політики у сфері територіального устрою повинні враховуватись також:

– кількість та національний склад населення;

– оптимальне розміщення продуктивних сил;

– наявність умов і можливостей для надання населенню соціально-культурних і побутових послуг;

– необхідність наближення органів державної влади до населення;

– забезпечення належного функціонування місцевого самоврядування.

Site Footer