Основою міжнародної системи інтелектуальної власності на кінець 2004 року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносять до авторського права і суміжних прав. Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Нижче наведений перелік Міжнародних договорів.
Договори про захист інтелектуальної власності:
– Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів;
– Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що передають програми через супутник;
– Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм;
– Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів;
– Найробський договір про охорону олімпійського символу;
– Паризька конвенція про охорону промислової власності;
– Договір про патентне право (РLТ);
– Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;
– Договір про закони про торговельні марки;
– Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів;
– Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем;
– Договір ВОІВ про авторське право;
– Договір ВОІВ про виконання і фонограми.
Глобальні договори системи охорони:
– Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;
– Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків;
– Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації.
Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;
– Договір про патентну кооперацію.
Договори про класифікації:
– Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків;
– Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків;
– Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію;
– Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів.
Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16 спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.
Головними завданнями ВОІВ є:
– поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
– заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
– модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).
Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації — країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет — це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет — щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву “Міжнародне бюро”. Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).