Однією з найдієвіших форм безпосередньої демократії в Україні є вибори. Саме вибори дозволяють перетворити волевиявлення громадян України у волю українського народу при формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вибори – одна з найдавніших форм прямого народовладдя, відома ще з часів так званої «вічової демократії». Вони пройшли складний шлях становлення і розвитку, набуваючи нових юридичних властивостей. Нині вибори на загальнодержавному та місцевому рівні проводяться у більшості країн світу, за винятком теократичних монархій.
Вибори є не тільки найбільш поширеною формою безпосередньої реалізації народного суверенітету, а й показником рівня розвитку громадянського суспільства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина тощо. В Україні вибори на демократичних засадах почали проводитися одночасно з проголошенням незалежності нашої держави. Нагадаємо, що 1 грудня 1991 р., одночасно з проведенням Всеукраїнського референдуму, який надав найвищої юридичної сили Акта проголошення незалежності України, були проведені вибори Президента України. З того часу, відповідно до чинного законодавства України, в нашій країні регулярно проводяться вибори представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Під виборами слід розуміти форму безпосередньої демократії, зміст якої полягає у формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.
За своїм змістом вибори є волевиявленням народу щодо формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За формою вибори являють собою вибір найбільш гідного кандидата на виборну посаду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян за його кандидатуру. Вибори класифікуються за різними підставами, зокрема:
1. За суб’єктами вибори поділяються на:
– парламентські;
– президентські;
– місцеві.
2. Залежно від підстав проведення:
– чергові;
– позачергові (дострокові);
– повторні;
– проміжні.
3. Залежно від того обирається виборний орган повністю чи частково:
– загальні;
– часткові (коли обирається частина колегіального органу).
4. Залежно від способу волевиявлення виборців:
– прямі;
– непрямі.
Сутність і зміст виборів найбільш узагальнено виражають їх принципи. Вони опосередковують основні, фундаментальні засади правового регулювання правовідносин, що утворюються в процесі організації та проведенні всіх видів виборів в Україні.
Загальними принципами виборів як основної форми безпосередньої демократії є принципи:
– суверенності народу;
– єдиновладдя народу;
– повновладдя народу;
– безпосереднього волевиявлення народу;
– поєднання безпосередньої і представницької демократії;
– пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії;
– політичного плюралізму;
– конституційності й законності;
– загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя;
– рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя;
– відкритості та гласності тощо.
Принципи виборчого права втілюються у процедурі організації та проведення виборів, яку ще називають виборчим процесом.
Виборчий процес – це система врегульованих Конституцією та законами України основних послідовних процесуальних стадій (етапів) організації та проведення виборів в Україні.
Виборчий процес – це певна діяльність й система правових норм, які цю діяльність регулюють.
У першому значенні можемо визначити виборчий процес як врегульовану законом та іншими соціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій і груп з підготовки і проведення виборів у державні органи та органи місцевого самоврядування.
Будучи нормативно врегульованою, ця діяльність є впорядкованою, складається з певних, розміщених у встановленій послідовності, елементів – стадій.
Призначення виборів. Ця стадія може бути відсутньою, якщо дата виборів встановлена законодавчо.
- Стадія визначення виборчих округів.
- Визначення виборчих дільниць (секцій тощо).
- Утворення виборчих органів (комісій, бюро).
- Реєстрація виборців.
- Висунення кандидатів.
- Агітаційна компанія.
- Голосування.
- Підрахунок голосів і визначення результатів голосування.
- Можливий другий тур голосування (або нові вибори).
- Остаточне визначення й опублікування результатів виборів.
У багатьох країнах загальні вибори проводяться тільки в неробочі дні.
Виборчі округи – це територіальні одиниці, що об’єднують громадян для обрання депутатів у представницькі органи держави і місцевого самоврядування.
Вони можуть утворитись спеціально, але нерідко виборчими округами виступають території суб’єктів федерації або одиниць політико-територіального поділу, а іноді історичних територіальних одиниць. У тих випадках, коли виборчі округи не утворюються, вся країна є єдиним виборчим округом.
В залежності від кількості депутатів, які обираються в окрузі, виборчі округи поділяються на одномандатні (уніномінальні, тобто однойменні) і багатомандатні (поліномінальні, тобто багатойменні, в яких обирають багато, до декількох десятків, депутатів і плюриномінальні, тобто, в яких обирають декількох депутатів).
Зустрічаються випадки, коди єдина норма представництва умисно порушується при визначенні меж виборчих округів.
Така практика називається «виборчою географією (геометрією)».
Виборчі дільниці – це територіальні одиниці, що об’єднують виборців спільним місцем голосування.
Вони мають суто технічне значення і часто регулювання їх організації здійснюється не законом, а підзаконним актом аж до інструкції.
Виборчі органи (комісії, бюро, президії) – здійснюють організаційне керівництво виборчим процесом. Серед них розрізняють:
– територіальні, охоплюючи центральні, система яких базується на системі політико-територіального устрою держави;
– окружні, що діють у виборчих округах у випадку, коли виборчі округи не співпадають з політико-територіальними одиницями;
– дільничні, що діють у виборчих дільницях.
Реєстрація виборців – необхідна умова здійснення виборцем свого права голосу і означає внесення особи у список виборців, за допомогою якого він може бути допущеним до голосування.
Залежно від того, хто виконує реєстрацію, вона вважається публічною (обов’язковою) і особистою (добровільною).
Ключовою стадією виборчого процесу є висунення кандидатів у депутати. У деяких країнах відповідна діяльність законом віднесена виключно до політичних партій. Та в більшості країн висунення кандидатів здійснюється не тільки партіями, а й самими виборцями, при цьому для реєстрації кандидатів потрібно, щоб відповідні документи були підписані певною кількістю виборців по кожному округу.
Виборче право має і порядок самовисунення кандидатів. Особливістю виборчого права країн, де встановлений порядок самовисунення кандидатів або формального їх висунення за ініціативою виборців є наявність так званої виборчої застави.
Виборча застава – це певна грошова сума, визначена законом, яку кандидат у депутати вносить у момент його реєстрації. Після виборів ця сума повертається йому лише за умови певної підтримки виборців, визначеної за результатами голосування. Значними особливостями характеризується порядок висунення кандидатів у депутати й на виборні посади у США. Тут він практично завжди є партійний.
Так звані «встановлені партії» висувають кандидатів шляхом первинних виборів – праймеріз.
Праймеріз – це висунення кандидата із застосуванням голосування виборців. Але на відміну від самих виборів на праймеріз обираються кандидати на виборні посади, які після цього балотуються у звичайному порядку. Як правило, праймеріз мають закритий характер, тобто кожна партія проводить голосування окремо і залучає до нього тільки своїх прихильників. У семи штатах проводяться відкриті праймеріз, коли у відповідних процедурах беруть участь усі виборці незалежно від партійного членства.
Діяльність політичних протій визначає зміст інших стадій виборчого процесу. Вони беруть участь у роботі органів, створюваних для проведення виборів, ведуть передвиборну агітацію, забезпечують контроль за можливими порушеннями в процесі виборів тощо. Вибори в розвинутих країнах є суто партійними.