На сьогодні у нашій державі питання судового порядку відшкодування шкоди є врегульованим і фактично застосовується як єдиний спосіб захисту і поновлення порушених прав. Ця робота стосується саме позасудового порядку – адміністративного способу захисту і поновлення порушених прав, який у чинному законодавстві України майже не врегульований. Адміністративний спосіб захисту та поновлення порушених прав приватних осіб полягає у вирішенні спорів між особами та органами влади у межах самих органів без передачі спору до суду. До переваг адміністративного порядку оскарження, порівняно з оскарженням в судовому порядку, слід віднести:
1) спрощену процедуру, яка дозволяє постраждалій особі навіть з невисоким рівнем правової культури самостійно захищати свої права, не користуючись послугами юристів чи адвокатів;
2) оперативний розгляд скарги;
3) скарги розглядаються безкоштовно;
4) оскарження навіть з негативним для постраждалої особи результатом дозволяє краще зрозуміти позицію органу влади, що при зверненні до суду надає особі можливість ретельніше підготуватись до відстоювання власної позиції;
5) винні у винесенні неправомірних рішень посадові особи органів влади обов’язково несуть за це відповідальність;
6) до закінчення процедури адміністративного оскарження припиняються дії, які є предметом спору.
Отже, процес формування в Україні інституту відшкодування в позасудовому порядку шкоди, завданої органами влади, повинен бути спрямований на вирішення таких завдань:
1) створення максимально простого та прозорого механізму захисту громадян від незаконних рішень органів влади;
2) створення правових підстав для позасудового відшкодування шкоди;
3) створення єдиного прозорого механізму визнання рішень, дій та бездіяльності органів влади такими, що не відповідають чинному законодавству, який включає в себе процедуру визначення порядку відшкодування шкоди, якщо вона була завдана такими діяннями;
4) створення ефективного механізму скасування чи зміни в адміністративному порядку нормативно-правових актів, що не відповідають нормам законодавства вищого рівня;
5) забезпечення об’єктивності та неупередженості розгляду скарг в адміністративному порядку;
6) ліквідацію практики вибіркового застосування законодавства в зв’язку з недостатнім рівнем фінансування зобов’язань держави та органів місцевого самоврядування;
7) реформування процедури виплати відшкодування за рахунок бюджету відповідного рівня.