Проаналізувавши інститут відповідальності держави за завдання шкоди, можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства України він має ознаки як цивільної (приватно-правової) відповідальності, так і відповідальності адміністративної (публічно-правової). Зокрема, для відповідальності держави на сьогодні характерні такі приватноправові ознаки як наявність спору, судовий порядок розгляду спірних правовідносин, формальна рівність сторін у процесі, декларування обов’язку відшкодування шкоди в повному обсязі. Публічно-правовий характер проявляється в таких рисах як обмежений перелік правопорушень, внаслідок яких застосовуються санкції, відсутність свободи вибору конкретних засобів доказування, оцінки розмірів заподіяної шкоди, видів санкцій, а також форм, джерел та обсягів відшкодування. Окрім того, відповідальність держави має переважно компенсаційно-соціальний характер. Незважаючи на те, що службові та посадові особи, які безпосередньо винні у заподіянні шкоди, можуть бути притягнуті до відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків в дисциплінарному, адміністративному чи кримінальному порядку, можливість притягнення їх до відповідальності в порядку регресу носить обмежений характер.
Водночас, ретроспективна відповідальність держави з теоретичної точки зору має скоріше позитивний характер. Це пояснюється тим, що навіть у випадках застосування проти держави санкцій приватно-правового характеру, держава, як суб’єкт нормотворення, діє фактично з власної ініціативи, усвідомлюючи свою соціальну роль і добровільно виконуючи зобов’язання, які вона поклала на себе та визнала аргіогі.