Одним із загальних конституційно-правових інститутів основних складових конституційного права є інститут засад організації економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства. Традиційно, конституції регулюють головним чином політичні відносини. У XX ст., особливо після Другої світової війни, конституції стали тією чи іншою мірою визначати правові основи не лише політичних, а й економічних, соціальних і соціокультурних відносин. Відповідні конституційні положення не стільки встановлюють чи санкціонують певні правила поведінки суб’єктів конституційного права, скільки проголошують принципи державної політики у відповідних сферах. Такі принципи виступають конституційними засадами організації суспільного життя (засада – те головне, на чому ґрунтується, базується що-небудь). Певне значення як засади організації суспільного життя мають конституційні права і свободи, однак конституційні принципи мають загальний і визначальний щодо них характер.
При розгляді конституційного ладу, як правило, оперують трьома категоріями: 1) суспільний лад; 2) державний лад;
1) конституційний лад. Як соціальні категорії, ці явища є досить близькими. Однак, як категорії політико-правові – вони є достатньо відмінними.
Отже, перше поняття суспільний лад. Ця категорія є більше соціально-політична, ніж правова. Суспільний лад охоплює всі соціальні відносини, а не тільки правові (наприклад, моральні, релігійні тощо). Характеризуючи той чи інший суспільний лад, ми звертаємо увагу насамперед:
– на форми власності;
– на характер виробничих відносин;
– на становище людини;
– на пануючі моральні цінності;
– на характеристику правової системи.
Зрозуміло, що категорія «суспільний лад» спочатку прив’язана до категорії «суспільство» і тільки потім – до категорії «держава». Саме тому, ця категорія може застосовуватися і до характеристики недержавних формацій, наприклад, первіснообщинного ладу.
Коли йдеться про державний лад, то розуміють насамперед форму та спосіб організації державної влади.
Зрозуміло, що ця категорія властива тільки державно- організованим суспільствам. Тому про державний лад можемо говорити за умови, що існує сама держава (державна організація).
Державний лад в тій чи іншій формі є у всіх державах. З виникненням держави зароджується та з часом утверджується і її державний лад. Пізніше появляються якісь загальні підходи щодо його розуміння та опису. Їх умовно називають характеристиками чи ознаками державного ладу. За багатовікову історію державно-організованого суспільного життя, правовою наукою вироблено цілу низку чинників, критеріїв та ознак, за якими можна давати загальну характеристику державного ладу тої чи іншої держави. Серед них найбільш поширені є характеристики за наступними чинниками (ознаками):
– за формою державного правління;
– за формою державного устрою;
– за формою політичного режиму.
В будь-якій державі, незалежно від часу її існування чи географічного розташування, був і є свій державний лад і його можна описати (дати політико-правову характеристику державного ладу).
Конституційний лад – це те саме, що і «державний лад», тільки для конституційних держав (держав, які мають діючу свою Конституцію як Основний закон держави, як закон, що має вищу юридичну силу та підвищену степінь стабільності).
Іншими словами, характеризуючи форму та спосіб організації державної влади в конституційній державі, вживають, зазвичай, категорію «конституційний лад» замість категорії «державний лад». Це один із поглядів на спільність і відмінність у цих поняттях. Є й інші погляди на цю проблему, описані в сучасній монографічній літературі з теорії конституційного права.
Наприклад, дещо складнішого визначення поняття (дефініції) «конституційний лад» можна навести поняття конституційного ладу, яке подає у своєму підручнику з конституційного права О. Кутафін. На його думку, конституційний лад – це форма або спосіб організації держави, які забезпечують підпорядкування цієї держави праву і характеризують її як державу конституційну.
Поруч з дискусією навколо сумісності і відмінності понять «суспільний лад», «державний лад» та «конституційний лад» в науковій літературі широко використовується ще одне загальнотеоретичне поняття – основи конституційного ладу.
Основи конституційного ладу – це ті принципи та основні засади, які в єдності (комплексно) формують думку щодо сутності тої чи іншої держави.
Принципи та основні засади конституційного ладу є тісно переплетені, певною мірою взаємообумовлені і функціонують на практиці як цілісний механізм. Вони, зазвичай, містять певну систему елементів взаємопов’язаних і погоджених між собою, що творять єдиний впорядкований механізм. Одна засада, умовно кажучи, «тягне» за собою іншу, декілька засад разом – можуть сформувати основу для появи інших. Так, є тісно переплетеними і взаємообумовленими такі засади (принципи) конституційного ладу та конституційні характеристики держави як поняття «демо- кратична держава» і «принцип побудови державної влади на засадах її розподілу на окремі гілки», «принцип визнання державою місцевого самоврядування» та поняття «верховенство права». Єдність трьох останніх робить реальністю появи такої конституційної характеристики як «держава правова».
Основні засади конституційного ладу закріплюються в конституції держави, як правило, у вигляді норм-принципів, норм-декларацій (намірів) чи у звичайних конституційних нормах. Ці конституційні положення, в яких закріплені основи конституційного ладу, розміщуються на початку Основних Законів і як норми-принципи закладають певний напрямок чи інститут в Основному Законі держава. Наповнення цих напрямків чи інститутів відбувається іншими конституційними нормами та положеннями.
Основи конституційного ладу визначені Конституцією України 1996 року в Основних положеннях Конституції України. Основними засадами конституційного ладу України та її конституційними характеристиками за чинним Основним Законом є:
– положення про Україну як державу суверенну;
– положення про Україну як державу демократичну з республіканською формою правління, державу, в якій людина,її честь і гідність, життя і здоров’я, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю;
– положення про Україну як державу правову та державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права;
– положення про Україну як державу соціальну;
– положення про Україну як державу, в якій державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;
– положення про Україну як державу, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування;
– положення про Україну як державу, в якій суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Вище ми перерахували ті конституційні положення, які безпосередньо визначені як засади конституційного ладу України в розділі першому Конституції України. Однак, це далеко невичерпний перелік основних засад конституційного ладу України. При детальному розгляді положень Основного Закону проглядається ще декілька важливих конституційних характеристик сучасної Української Держави на рівні засад її конституційного ладу. До них, наприклад, без будь-яких застережень можна віднести наступні положення: положення про Україну як державу національну; положення про Україну як державу світську.