РАЦІОНАЛЬНІСТЬ КОМУНІКАТИВНА – теоретико-методологічний спосіб обґрунтування інтерактивної дії (публічно-управлінської зокрема), що характеризується наданням домінуючого статусу розуму, його критично-конструктивній функції пошуку оптимальних вирішень проблем у відкритій конкуренції різних точок зору. Класиком теорії комунікативної раціональності є німецький мислитель Ю.Габермас. Суспільно-владні відносини в сучасному постіндустріальному, інформаційному та демократичному суспільстві ґрунтуються на комунікативних інтеракціях, що визначаються як дискурс – процес артикуляції, обговорення, схвалення й практичного впровадження ідей, проектів тощо. Публічне управління – це не відношення панування й підлеглості, а вільна комунікація діючих осіб на паритетних началах. У ній монопольного права на істинність не має жодна із сторін, а порозуміння досягається владою раціональної аргументації.
© Петровський П.М.