Китай — це не просто країна, це зовсім інший світ зі своїми незбагненними законами, величезними містами-мурашниками, заливними луками Внутрішньої Монголії, безкрайніми пустелями, таємничими печерами в горах, білосніжними вершинами і величними монастирями. Китай — самобутня країна з давньою культурою, традиціями, філософією і способом життя, що сягають корінням глибоко в минуле. Тут були винайдені компас, папір, порох, книгодрукування. Одна з культурних особливостей Китаю — його храми. Відомо, що традиції народу ґрунтуються на його релігії, і Китай не став винятком. Країна з багатою історією отримала у спадок безліч вірувань. На території Піднебесної основними релігіями стали буддизм і даосизм. Майже всі храми в країні розташовані у гірській місцевості, куди важко дістатися. Храми та монастирі Китаю складають його культурну особливість.
В архітектурі китайці надавали великого значення стародавній китайській натурфілософії, в основі якої лежить синтез основних понять «інь» і «ян». Ці поняття — космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (жіноче — чоловіче, темне — світле, пасивне — активне).
Китайці вважали, що взаємодія «інь» і «ян» підтримує рівновагу і гармонію світу, вона присутня в усьому. Виходячи з цього, вони прагнули симетрії, гармонії і стабільності. Храмові споруди мали форму прямокутника, їх фасади простягалися з півночі на південь по осі симетрії. Крім того, китайські храми і монастирі гармонійно поєднувалися із садово-парковим ансамблем, розташованим поряд із храмом. Концепція спорудження більшості стародавніх храмів монастирів, така що зі входу знаходиться зал Небесного імператора, по обидва боки якого розташовуються дзвіниця, барабанна вежа, павільйон Будди-Шак’ямуні, павільйон-сховище буддійських сутр (сутра — лаконічне висловлювання), зал для вивчення буддизму та інші. До періоду правління династій Суй і Тан зазвичай перед храмом або у дворі храму зводилися пагоди (буддійська чи індуїстська споруда культового характеру), пізніше вони були замінені павільйонами і залами.
У характері китайської архітектури існують деякі регіональні відмінності. При збереженні відповідності до загального канону на півночі все виглядає трохи суворішим, чіткішим, монументальнішим; значно помітнішим є вплив інших культур. На півдні навпаки: немає строгості в плануванні, натомість дахи загнуті крутіше, декор багатший, усі архітектурні деталі та й самі будівлі більш витончені й легкі.
Високий художній рівень притаманний і мистецтву печерних храмів стародавнього Китаю. Його тематику складали в основному легенди і вчення буддизму. Вік більшості печерних храмів — понад 1000 років. Наприклад, це печерні храми Юньган, історичне місто Піньяо, храм Шуанліньси, висячий храм на горі Хеншань, дерев’яна пагода Інсянь, стіна Дев’яти Драконів, Цяоцзядаюань (Двір сім’ї Цяо). Особливе місце серед печерних храмів належить печерно-храмовому ансамблю Могао в місті Дуньхуані (перебуває під захистом ЮНЕСКО). Його називають скарбницею мистецтва стародавнього Сходу. Храм споруджений на прямовисній скелі біля підніжжя гори Міншашань і має протяжність 1600 метрів.
Безеклік — місцевість у західній частині долини Мутоу Вогненних гір. Між V і IX ст. тут був створений чудовий ансамбль буддійських печерних монастирів з унікальним стінописом. У 77 печерах знаходяться сотні стінописних зображень Будди, а також купців, які приносять йому дари по Великому шовковому шляху, які були найчастіше європеоїдної зовнішності.
На південній околиці Пекіна знаходиться всесвітньо відомий храмовий комплекс китайського традиційного культу неба — Храм Неба, побудований за часів династії Мін.
Храм є найбільшим у Китаї вівтарним комплексом, що складається з храму Молитви про врожай, храму Предків, в якому зберігаються таблички з іменами імператорів династії Мін і Цін, та вівтаря Неба — царства символіки чисел, перш за все числа 9, найбільшого простого непарного числа, символу «ян» (розміри, кількість споруд у храмі дорівнюють дев’яти).
Зовні Храм Неба схожий на ритуальне місто. Безліч жертовних будівель оточені 500-річним кипарисовим лісом. Велика територія, на якій розташовано ансамбль храму, обнесена двома рядами глухих стін, пофарбованих у червоний колір, і утворює в плані квадрат, що символізує землю. Округлі обриси біломар мурового різьбленого вівтаря і храмів, увінчаних синіми конічними дахами, символізують небо (коло — знак сонця чи неба). Таке поєднання квадрата і кола означає союз Землі і Неба. Безперервно варіюючись і повторюючись, знаки кола і квадрата разом із загостреними синіми вершинами конічних дахів — символами неба — нагадують про безперервний кругообіг природних стихій.