Сучасна освітня парадигма утверджує вагомість не тільки вузької фахової підготовки, а й сформованості умінь молоді функціонувати в мультикультурному просторі. Саме тому в зарубіжній та вітчизняній педагогіці проблема крос- культурного навчання є надзвичайно актуальною. Дослідники розглядають її різновекторно, у різноманітних культурних контекстах. О. Богданов стверджує: «Новий досвід світобачення, пов’язаний із сучасними процесами глобалізації та інтернаціоналізації, ставить культурні смисли і символи всіх епох і народів у стан нескінченного крос-культурного діалогу-полілогу. Подолання етноцентризму в сучасному плюралістичному світі стає життєво важливим. Таким чином, міжпредметність, кросдисциплінарність, крос-культурність є сьогодні основними методологічними передумовами пізнання навколишньої дійсності» [1, с. 150].
Методологічні засади крос-культурного підходу дозволяють увиразнити різні аспекти перетину культур. Реалізація крос-культурних взаємин при вивченні курсу «Історія зарубіжної літератури» студентами-філологами сприяє зростанню інтересу до вивчення іноземних мов, ефективному осмисленню світового літературного процесу на засадах зв’язку культурологічних та естетичних принципів. Студенти філологічних факультетів вищих навчальних закладів України протягом навчання мають оволодіти значним масивом гуманітарних знань, які сприятимуть налагодженню крос-культурного діалогу. Вивчення курсу «Історія зарубіжної літератури» сприяє культурній ідентифікації особистості в полікультурному оточенні, адже ця навчальна дисципліна репрезентує художні надбання літератур різних народів світу. Зарубіжна література є невід’ємною складовою світової культури, виразником світоглядних систем та духовних домінант різних народів світу. Світовою літературою створено естетичну концепцію дійсності, для розуміння якої кардинальне значення має змістове наповнення проблем людини та соціуму, особистості й історичного часу.
Застосування сучасного педагогічного досвіду дозволяє при вивченні зарубіжної літератури реалізувати емоційно-ціннісну, літературознавчу, компаративну та загальнокультурну змістові лінії, що й формують літературну компетенцію студентів. Емоційно-ціннісний аспект вивчення зарубіжної літератури передбачає опрацювання художнього твору в єдності його етичних та естетичних вимірів, формування світоглядних орієнтацій і розвиток творчих здібностей особистості. Потрактування словесного мистецтва як складової частини духовної культури народів допомагає формуванню вміння молоді визначати специфіку художнього твору в зіставленні з творами інших видів мистецтв. Осягнення кращих зразків світового словесного мистецтва сприяє формуванню багатогранної особистості, яка, усвідомлюючи свою приналежність до українського народу, має чітке уявлення про специфіку становлення й розвитку різних національних культур; орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки; прагне збагачення інтелектуального потенціалу, духовності та культури. Знання зарубіжної літератури створює передумови до переосмислення творчої спадщини українських письменників, визначення їх місця у світовому літературному процесі, адекватного поцінування внеску вітчизняних митців у світову літературу, формування культури міжетнічних і міжособистіс- них відносин.
Вивчення курсу в загальнокультурному аспекті передбачає вирішення цілого ряду завдань, серед яких слід виокремити: осмислення природи взаємодії різних культурних традицій; формування уявлень про історико-культурний контекст та закономірності розвитку літературного процесу; виокремлення закономірностей, які визначали еволюцію художнього світосприйняття певної доби; виявлення особливостей творчих парадигм окремих авторів та ступеню їх інтеграції в загальний культурологічний контекст, у національну та світову традиції; підвищення інтересу студентів до читання, розширення їхнього читацького досвіду.
Продуктивній культурній взаємодії сприятиме введення фонових знань. Передусім це історико-культурологічна інформація, яка розкриває специфіку національного світобачення, традиції та звичаї, особливості поведінки, спосіб життя населення певної країни. На думку С.Сафарян, фонові знання «мають інформаційно-культурологічний характер, не завжди прямо пов’язані з художнім текстом, які повинні бути відомі читачеві й автору, щоб між ними відбувся діалог, оскільки читання художнього твору – це своєрідний діалог між читачем і автором» [4, с. 4].
Акцент на особливостях національної специфіки творів сприятиме розумінню своєрідності літератур. З. Кирилюк твердить: «Кожен твір несе в собі ознаки конкретної епохи та країни, пануючих у ній уявлень про світ, громадянських та етичних переконань і виражає все це у формах, притаманних художній літературі певної епохи» [2, с. 3]. Тому при вивченні літературного матеріалу викладач має зосереджувати увагу на поясненні специфічних національно-культурних компонентів. Слід звернути увагу й на складнощі, які виникають у процесі сприйняття інонаціонального твору. Перешкодою для розуміння творів часто є наявність у текстах національно маркованої безеквівалентної лексики. У процесі визначення суті іншомовних безеквівалентних одиниць, читач-інофон встановлює зв’язок між різними національними культурами, усвідомлює їх подібність або відмінність. Ж. Клименко для позначення базових елементів «національної специфіки лінгвокуль- турної спільноти, які наявні в текстах й ускладнюють їх розуміння інокультурним читачем» вживає термін «лакуна» [3, с. 72]. Дослідниця стверджує, що плідними способами усвідомлення таких феноменів є заповнення лакун (шляхом роз’яснення) та їх компенсація (через звернення до подібних явищ рідної культури) [3, с. 72-73]. Додаткового роз’яснення та коментування потребують національні символи, традиції, стереотипи та ін.
При вивченні курсу «Історія зарубіжної літератури» студенти-філологи знайомляться з кращими творами різних народів світу. Кожен художній твір наповнений національними культурними кодами, сприйняття яких створює умови для усвідомлення розбіжностей між рідною та іноземною культурами, формування крос- культурної компетенції, налагодження міжкультурного діалогу. Практичному втіленню крос-культурного підходу при вивченні світової літератури на філологічних факультетах сприяють введення фонових знань історико-культурологічного змісту, розкриття особливостей національної специфіки твору, роз’яснення та коментування національно маркованої безеквівалентної лексики, символіки, традицій, стереотипів.
Список використаних джерел
1. Богданов О. Крос-культурний аспект лінгвістики як явище новітньої філософії освіти / О. Богданов // Філософія. – 2012. – № 1 (115). – С. 150 – 152. 2. Кирилюк З. В. Зарубіжна література. Античність. Середньовіччя. Відродження. Бароко. Класицизм / З. В. Кирилюк. – Тернопіль: Астон, 2002. – 259 с. 3. Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи / Ж. В. Клименко. – К.: Вид- во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. – 340 с. 4. Сафарян С. Фонові знання: зміст, визначення, види / С. І. Сафарян //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2001. – № 2. – С. 2 – 6.