Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації

Місце та роль науково-педагогічної інтелігенції в суспільно-культурному житті УРСР доби «відлиги»

Сьогодні, коли відбувається чергова реформа галузі освіти і науки варто звернутися до історичного досвіду, а саме функціонування вишів, співпраця викладачів з виробництвом, просвітницька діяльність викладачів серед населення тощо. Все це і сьогодні в умовах глобалізації є актуальним.

Науково-педагогічна інтелігенція в різні історичні епохи була в центрі уваги таких дослідників, як В.Даниленко, М.Кузьменко та ін.

Процеси десталінізації мали вплив на суспільно-політичне життя в країні та на науково-педагогічну інтелігенцію. Так, однією з перших на процеси «відлиги», а саме на процес реабілітації репресованих в сталінські часи діячів науки і культури відгукнулася інтелігенція.

Саме на час «відлиги» припадає робота по збереженню і популяризації історії України, української мови, пам’яток Козацької доби в Україні, в чому активну участь брала інтелігенція.

Як свідчать документи представників науково-педагогічної інтелігенції залучали до лекторської діяльності поза межами вишів, де вони безпосередньо працювали. Так, зокрема викладачі проводили просвітницьку роботу їдучи у відрядження на промислові підприємства. Вже у 1959 році кафедри суспільних наук вишів Києва, Харкова, Одеси, Львова, Дніпропетровська та інших міст направили 104 викладача на підприємства, колгоспи, радгоспи, а в 1960 році - 116 викладачів кафедр суспільних наук. За час перебування у відрядженні викладачі працювали на виробництві позаштатними пропагандистами, інструкторами, лекторами партійних комітетів, заступниками секретарів партійних організацій та економістами [1, Арк. 68-69].

На викладачів була покладена задача про проведенню роботи по поширенню політичних і наукових знань серед широких лав громадян країни. Були організовані цикли відкритих лекцій з суспільних проблем, нових досягнень науки і техніки, проводилися лекції і семінари по психології, педагогіці, організовані університети для батьків по вихованню дітей.

Зокрема, виші Одеси були закріплені за заводами для надання їх робітникам допомоги в навчанні і організації поширення передового досвіду. На заводі «Світ шахтаря» Харківським гірничим та бібліотечним інститутами був створений університет культури. Викладачі цих двох вишів читали на заводі лекції про сучасні досягнення науки і культури, організацію виробництва, надавали допомогу робітникам, які навчалися в заочних і вечірніх учбових закладах. В Дніпропетровському університеті було організовано для населення Дніпропетровська цикл лекцій з математики і фізики [2, Арк. 131-133].

Так, викладач історичного факультету Київського університету професор А.Введенський окрім наукової та педагогічної діяльності брав активну участь у суспільно-культурному житті. Зокрема його запрошували до участі у з’їздах композиторів, письменників, художників як спеціаліста з історії мистецтва, іконопи- сання. Він також читав лекції на радіо, у середніх школах, технікумах та бібліотеках, для робітників заводу «Арсенал», у Будинку вчених, в Інституті народного господарства та ін. [3, с.86].

Таким чином, науково-педагогічна інтелігенція займала свою нішу зберігача та поширювача знань і брала активну участь у суспільно-культурному житті України періоду «відлиги».

Список використаних джерел

1. ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.71. - Спр.238. - Арк. 68-69. 2. ЦДАГО України. - Ф.1. - Оп.71. - Спр.227. - Арк. 131-133. 3. Професор Андрій Введенський: монографія / наук. ред. І.Н.Войцехівська. - Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2013. - 176 с.