загрузка...

Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації

Аналітичні центри у державно-політичному процесі

Торік глобальний рейтинг провідних експертно-аналітичних центрів у ( The Think Tank Index , 2014 р.) включив Україну до списку 25 країн, що мають найбільшу кількість так званих «фабрик думок» ( think thank ) - 47. У даному дослідницькому проекті із вивчення експертно-аналітичних установ та їхньої ролі у державній політ иці були задіяні 1950 експертів з усього світу, останні проаналізували діяльність 6618 експертно-аналітичних організацій зі 182 країн. За результатами у структурі рейтингу було виокремлено 4 основні групи: Провідні аналітичні центри світу. Провідні аналітичні центри по регіонах. Провідні аналітичні центри за напрямами досліджень. Провідні аналітичні центри за спеціальними досягненнями.

Не вдаючись до аналізу трендів даного рейтингування, зупинимось на диспозиції вітчизняних експертно-аналітичних структур. За критеріями включення до рейтингу кращих світових аналітичних центрів увійшов Центр Разумкова. У локальному рейтингуванні аналітичних центрів Центральної і Східної Європи 5 місце отримав Центр Разумкова, 32 місце - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 40 місце - Міжнародний центр політичних досліджень. До рейтингу за напрямами досліджень були включені: Центр освітньої політики, Міжнародний центр політичних досліджень. До топ аналітичних центрів, які займаються спеціальними дослідженнями, увійшов Інститут економічних досліджень та політичних консультацій [1].

Водночас не викликає сумнівів, що відсутність вітчизняних аналітичних центрів у глобальних топах за екологічним напрямом, напрямами енергетики та ресурсної політики, зовнішньої політики і міжнародних відносин, прозорого і належного врядування, технологічного напряму тощо, є беззаперечною точкою зросту для вітчизняного інституціоналізованого експертного середовища. До того ж ускладнення системи державного управління, глобалізаційні процеси актуалізують роль експертного середовища у процесі вироблення державної політики, виокремлюють комплекс питань щодо організації результативних форм партнерства держави і аналітичних центрів, виконання останніми функцій медіації.

Перспективним стратегічним напрямом участі експертно-аналітичних структур у виробленні державної політики, зважаючи на вагомість наслідків схвалюваних рішень, є максимальне розвинення деліберативного процесу із залученням до обговорення суспільно-значущих проблем великої кількості стейкхолдерів. Оптимізації процесу прийняття політичних рішень сприяє реалізація аналітичними центрами функції втілення політики через адвокацію існуючої державної політики [ 2].

Результати соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у листопаді-грудні 2014 р., зафіксували високій рівень (50% респондентів) усвідомлення представниками державної влади впливу аналітичних центрів на вітчизняну державну політику. Проте більшість опитаних зазначили, що використання експертних матеріалів аналітичних центрів має спорадичний та несистемний характер. Основною проблемою на шляху ефективної співпраці аналітичних центрів та державних органів респонденти назвали брак фінансів щодо залучення «фабрик думок» до вивчення пріоритетних державних програм та відсутність узагальненої інформації про діяльність експертно-аналітичних установ [3].