Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації

Емпатія як професійно важлива якість соціального працівника

Як відомо, емпатія - це усвідомлене співпереживання емоційного стану іншої людини, пізнання її внутрішнього світу, думок, почуттів, готовність надати емоційну підтримку. Особливими формами емпатії виступають співпереживання (особливість характеру людини, що дозволяє гостро відчувати почуття оточуючих людей, вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він) та співчуття (чуйне ставлення до переживань іншої людини, почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям). Виникає емпатія через емоційне реагування на зовнішні, зазвичай майже непомітні прояви емоційного стану іншої людини - вчинків, мови, мімічних реакцій, жестів тощо [1].

Робота майбутніх соціальних працівників з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я передбачає розуміння психічного та емоційного стану таких дітей та їхніх родичів через емоційне проникнення у їхній внутрішній світ, вміння сприймати почуття, думки співрозмовника, що зумовлює розвиток їхніх емпатичних здібностей.

Для виявлення сформованості в майбутніх соціальних працівників здатності до емпатії було проведено діагностування 27 студентів 4-6-го курісв ОНПУ, які навчаються за спеціальністю «Соціальна робота». Діагностування проводили за методикою «Діагностування рівня емпатичних здібностей» (В. В. Бойко) Г21. Згідно з методикою, студенти для кожного з 36 запитань обирали відповідь «так» чи «ні». Обрані відповіді заносили в бланк. Методика дозволяла виявити домінувальний канал емпатії: раціональний (характерезується спрямованістю уваги на сприйняття сутності іншої людини, її стану, проблем, поведінки); емоційний (фіксує здатність особи входити в одну емоційну «хвилю» з оточуючими - співпереживати, співчувати); інтуїтивний (свідчить про здатність відчувати можливу поведінку партнерів, діяти в умовах браку об’єктивної інформації про них, спираючись на досвід, що зберігається в підсвідомості); настановний (настанови сприяють або перешкоджають емпатії і, відповідно, полегшують або ускладнюють дію усіх емпатичних каналів); проникливий (здатність в емпатії розцінюється як важлива комунікативна здатність людини, що дозволяє створювати атмосферу відкритості, довіри, щирості); ідентифікаційний (свідчить про вміння зрозуміти іншого на основі переживань та постановки себе на місце іншої людини). Оцінки за вказаними каналами (шкалами) дозволяли інтерпретувати загальний рівень емпатії. Відповідно до ключа підраховували кількість правильних відповідей за кожною шкалою, яка варіювалася від 0 до 6 балів і вказувала на значущість конкретного канала емпатії. Далі визначали сумарну кількість (в межах від 0 до 36) балів і загальний рівень емпатії. Так, 30 балів і вище свідчили про дуже високий рівень емпатії; від 22 до 29 балів - про середній; від 15 до 21 - занижений; менше 14 балів - дуже низький.

Діагностування показало, що в більшості майбутніх соціальних працівників (59,25%) домінує середній рівень емпатії. На 4-му (58,33%), 5-му (80%) та 6-му (50%) курсах домінує середній рівень його прояву.

Щодо заниженого рівня емаптії, то він був виявлений у 37,04% студентів. Зокрема, на 4-му (25%) та 5-му (20%) курсах домінує середній рівень, тоді як на 6-му (60%) - високий.

Дуже високий рівень емпатії був зафіксований лише у 7,40% майбутніх соціальних працівників 4-го курсу. Студентів з дуже низьким рівнем емпатії не виявлено.

Отримані результати свідчать про необхідність цілеспрямованого розвитку емпатичних здібностей майбутніх соціальних працівників у процесі їхньої професійної підготовки у ВНЗ.

Список використаних джерел

1. Максименко С. Емпатійний розвиток дитини / С. Максименко, К. Максименко. О. Главник. - К.: Мікрос-СВС. 2003. - 182 с.