Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації

Поняття «трансформація» та «модернізація» у сучасній політичній науці

  1. Впродовж останньої чверті століття в політичній сфері суспільного життя в Україні відбулося і досі відбувається чимало змін і перетворень. Вони настільки різні за своєю швидкістю, тривалістю, глибиною, сутністю, значимістю та наслідками, що викликають досить гострі наукові дискусії. Вони значною мірою торкнулися і понятійно-категоріального апарату, яким користуються вітчизняні політологи при дослідженні й висвітленні зазначених змін та перетворень. Зокрема, це стосується таких понять, як «політична трансформація» та «політична модернізація». Тут вітчизняні науковці вочевидь поділилися на дві частини: а) прихильників першого поняття («політична трансформація») та b) прихильників другого поняття («політична модернізація»), що робить тему даних тез досить актуальною і потребує певних уточнень.
  2. II. Як відомо, термін «трансформація» походить від латинського слова «transformatio», що означає перетворення. Поняття «політична трансформація», як і багато інших термінів і категорій політології, має різні трактування, які багато в чому схожі між собою. Так, один із словників визначає політичну трансформацію як «політичний процес суттєвих змін умов і механізмів функціонування політичної системи в цілому або її окремих частин, що призводить до виникнення нових форм політичних організацій і інститутів, до зміни форм державного правління або політичного режиму» [3, с. 3б5]. В іншому словникові політична трансформація подається як «набуття політичною системою нових рис, зміна політичних стандартів і цінностей, радикальні структурні зміни, спрямовані на досягнення якісно нового стану системи». Водночас вказується на можливість трансформації окремих складових політичної системи, а також підкреслюється досить актуальна і влучна теза про те, що «трансформація не припускає обов’язкової присутності вектору змін - вона (трансформація - авт.) може бути прогресивною, регресивною, або мати складний нелінійний характер. Головне в трансформації - саме перетворення форм і змісту політичного життя...» тощо [4, с. 377].
  3. З цих визначень випливають два важливих моменти, а саме: процес політичної трансформації призводить не тільки до змін існуючих форм політичного життя, а й до створення нових форм, що вже виходить за рамки власне трансформації, наближаючись скоріше до політичної еволюції. Другий момент стосується векторів руху трансформації - зміни можуть відбуватися як в кращий бік (прогрес, політична еволюція), так і в гірший (регрес, деградація тощо), не кажучи вже про випадки складного, нелінійного характеру трансформацій.
  4. З огляду на наведене, постає питання про наявність і характер рушійних сил трансформаційних процесів. Очевидно, що політичні трансформації можуть відбуватися при наявності центру прийняття рішень та політичної волі лідерів, які визначають напрями, сутність та інші параметри трансформацій, а також беруть на себе відповідальність за їх наслідки. З іншого боку, трансформації можуть відбуватися під впливом різноманітних об’єктивних зовнішніх і внутрішніх політичних, економічних та інших чинників, на які політична еліта може не мати належного або навіть жодного впливу. Не менш поширеною також є і комбінація обох способів, за яких політичні лідери держави ініціюють політичні та інші трансформації під впливом зовнішніх факторів.
  5. Як відомо з історії, шлях політичних трансформацій в різних країнах і в різні епохи супроводжувався соціальними катаклізмами, економічними кризами, повстаннями чи навіть революціями, що не додавало трансформаціям належної народної підтримки. На жаль, ця доля не оминула і Україну, якій доводиться проводити реформи в умовах «постреволюційного синдрому» та збройного конфлікту з найближчим сусідом. З іншого боку, ситуація полегшується тим, що на шляху політичних та інших трансформацій Україні не доводиться розв’язувати складне завдання щодо винайдення нових форм політичного життя, адже мета європейської інтеграції обумовлює тісний зв’язок зі стандартами ЄС, згідно яких мають відбуватися реформи в нашій державі. Натомість, головною проблемою стають питання «яким чином», «якою ціною» та «у який термін» ми зможемо провести всі необхідні трансформації для набуття бажаного статусу членства в Євросоюзі.
  6. Як вже зазначалось, у сучасному науковому дискурсі поряд з поняттям «політична трансформація» досить часто використовується поняття «політична модернізація». Серед багатьох визначень поняття «модернізація» можна виокремити спільні елементи, які є суттєвими для розуміння цього феномену. По-перше, це «... втілення елементів раціоналізації влади і політичної бюрократії через органічне поєднання політичних, економічних і духовних чинників соціального розвитку», по-друге, це «зростання здатності політичної системи адаптуватись до нових соціальних зразків», і по-третє, «постійне вдосконалення нормативної та ціннісної систем суспільства» [5, с. 521]. З іншого боку, в концепціях модернізації є низка положень, які, на думку деяких дослідників, виявляються вже не зовсім актуальними і навіть застарілими. Це, в першу чергу, віднесення модернізації до процесів, притаманних традиційним, колоніальним суспільствам на шляху переходу до індустріального суспільства [6, с. 88]. З цього приводу досить слушно висловився відомий вітчизняний вчений М.І. Михальченко: «Поняття «модернізація». часто дуже звужене у своєму трактуванні. Тому породжує скепсис стосовно теорій модернізації, що можуть повною мірою описати більш глибокі і великі сучасні моде- рнізаційні процеси. Поняття «модернізація». поширюється не тільки на процеси переходу від традиційних суспільств до сучасних, але й на процеси вдосконалювання сучасних суспільств. За аналогією з розвитком техніки і технологій. будь- який механізм, у тому числі соціальний можна поліпшувати, удосконалювати, роблячи їх функції більш ефективними. Тому модернізаційний підхід можна і потрібно поширювати і на сучасні західні та незахідні суспільства» [2,с.19].
  7. Звичайно обидва зазначених вище поняття мають право на існування. Однак, з політологічної точки зору термін «політична модернізація», на наш погляд, є не зовсім вдалим вже хоча б тому, що і в зарубіжній і у вітчизняній науковій літературі він застосовується переважно при характеристиці науково-технічного прогресу. Щодо характеристики змін і зрушень в політичній сфери у цілому, то тут вітчизняні дослідники, здебільшого користуються поняттям «політична трансформація». Показово, що саме цей підхід став превалюючим у політології і як науки, і як навчальної дисципліни [1]. До цього можна також додати, що у вітчизняній і особливо у зарубіжній науковій літературі при характеристиці перетворень в політичних системах, зокрема в політичних партіях і партійних системах, як правило, застосовується поняття «політична трансформація». Це стосується не лише праць американських [7] чи західноєвропейських, а вже й східноєвропейських країн-членів ЄС [8], до яких так прагне долучитися Україна.
  8. Отже, є достатньо підстав для висновку про те, що поняття «політична трансформація» є більш коректним щодо характеристики будь-яких змін, зрушень та перетворень, що стосуються політичної сфери суспільного життя, зокрема політичних систем .і особливо політичних партій та партійних систем, і є більш поширеним в сучасній політології.

Список використаних джерел

1. Горбатенко В.П. Навчальна програма дисципліни «Політична трансформація в сучасному світі» (для спеціалістів та магістрів). /В.П. Горбатенко. - К.: МАУП, 2005. - 14 с. 2. Михаль- ченко М.І. Політична реальність в Україні: трансформація, модернізація, революція? /М.І. Ми- хальченко. // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2005. - Вип. 7. - С. 18-27. 3. Политическая наука: Словарь-справочник. / Сост. Санжаревский И.И. - М.: «Центр-пресс», 2010. - 386 с. 4. Политология. Словарь. / Под ред. В.Н. Коновалова. - Ростов- на-Дону: «РГУ», 2010. - 402 с. 5. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: «Академія», 2002. - 528 с. 6. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці. Навчальний словник-довідник для студентів. / Укл. В.М. Піча, Н.М. Хома. - К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», 2001. - 320 с. 7. Aldrich J. Why Parties? The Origin and Transformation of Political Parties in America. / J. Aldrich. - Chicago: University of Chicago Press; 1995. - 355 p. 8. Krouwel A. Party Transformation in West and Eastern Europe. /A. Krouwel. - L.: Sage Publications, 2010. - 40p.