загрузка...

Актуальні проблеми розвитку освіти і науки в умовах глобалізації

Академічна чесність як чинник актуалізації гідності особистості

Шо являє собою академічна чесність? Яку роль вона відіграє у формуванні особистості людини сучасного цивілізованого суспільства? Це не весь спектр питань, на які ми спробуємо дати відповідь у нашому огляді.

У всьому цивілізованому світі академічна чесність і ставлення до неї у вузі є важливим маркером для фінансових донорів і грантодавців. Це неодмінно питання ділової репутації, від цього залежить перспектива їх подальшої співпраці з навчальним закладом. З іншого боку академічна чесність є суттєвою противагою процесам монетизації освіти, спричиненої наданням навчальним закладам повноти автономії, самостійності у прийнятті управлінських рішень. З позиції прагматично-оголеного, бізнесового підходу, низькорентабельні або неприбуткові спеціальності, які зорієнтовані на людину, на розвиток кращих якостей людської особистості, на пробудження гідності людини, доцільно було б закрити в університеті, як і мінімізувати саму гуманітарну складову в підготовці фахівців усіх спеціальностей. Проте, подібна логіка суперечить самій традиції становлення та функціонування університету як академічної установи, яка первинно, ще з платонівських часів, була покликана виховувати гідного громадянина. Академічна чесність в навчальному закладі призначена служити збереженню та популяризації справжніх цінностей у світі мінливих інтересів. ЇЇ мета не тільки виховати нетерпимість до плагіату, списування та інших видів академічної нечесності, але й навчити чесно та відповідально працювати з інформацією. Культивування у молодої людини поваги до інтелектуальної власності, до авторських прав є важливою гуманітарною складовою здійснення успішних реформ, вмотивованого та ефективного їх проведення в сучасному українському суспільстві.

На жаль в українському освітньому просторі є немала кількість тих, хто виявляє суттєвий скептицизм і настороженість з приводу необхідності інституалізації академічної чесності в університеті. У декого це викликає навіть крайнє обурення: «Невже ми самі нічого не варті? Навіщо механічно переносити західний досвід в нашу освітню сферу? У нас і в самих є усталена багатовікова традиція дотримання професійної етики як в навчальній, так і науковій роботі». Дехто взагалі сприймає пропозиції про запровадження академічної чесності як особисту образу і видає проекцію свого внутрішнього світу такими запитаннями: «Ви хочете сказати, що ми не дотримуємося принципів чесності і порядності у своїй викладацькій роботі? Ви хочете сказати, що ми всі тут негідники?». Висновок: з людьми треба говорити і роз´яснювати, для чого це їм потрібно. Подолання академічної нечесності перш за все потребує апеляції до гідності людини, до її самоповаги та поваги до інших. Досвід переконує: чим вищий рівень взаємоповаги, чесності та довіри одне до одного у спільноті, тим вищий рівень її соціально-економічного поступу. І навпаки, нівеляція гідності людини завжди породжує порушення цінностей і поведінки, призводить до ослаблення та деморалізації колективу, суспільства. Людині чесній і законослухняній академічна чесність ніяким чином зашкодити не може, і, до речі, саме такі люди це нововведення сприймають спокійно і зацікавлено, намагаючись краще зрозуміти співзвучні своєму серцю і професійному покликанню нові світоглядні та інституційні моменти. Поступово все більше людей освіти переконуються, що зміни свідомості - це те, що в наших силах, і позитивні зрушення в країні слід починати з себе, з власного робочого місця і ставлення до виконання своїх обов´язків.

Говорячи про академічну чесність не можна оминути і того важливого моменту, що у всьому цивілізованому академічному світі давно вже прийшли до висновку: загальний розвиток важливіший за вузькопрофільний академічний, оскільки дозволяє сформувати у стінах вузу не просто фахівця, а соціально активного і відповідального громадянина, лідера, який здатен допомогти змінити світ та інших людей на краще і саме у цьому може бути корисним як для суспільства, так і для своєї альма-матер. Це основна мета академічної чесності. Варто також наголосити: від неухильного та послідовного дотримання академічної чесності у навчальному закладі буде залежати і те, чи стане він для своїх випускників рідним, чи відчуватимуть вони після завершення навчання відповідальність за його долю під час подальшої своєї життєвої та професійної кар´єри.

З огляду на те, що недотримання чесності в навчальному процесі, незважаючи на можливі покарання, вважається нормальним серед більшості опитаних молодих людей, запровадження її засад потребує при нци пово нового підходу. Практика покарання не виправдовує себе, оскільки має характер л иш е зовнішнього впливу на студента, в той час як необхідною постає саме внутрішня мотивація молодої людини дотримуватися принципів академічної чесності не тільки в стінах вузу, але й за його межами. Актуальним і прогресивним у цьому плані є підхід, запропонований деякими американськими університетами [1;2;3;4], котрі вбачають ефективне запровадження принципів академічної чесності саме у вихованні фундаментальних цінностей і вкорінення їх у поведінці молодої людини. Такий підхід закладає базу гідної поведінки студентів і після закінчення вузу, а засвоєння і дотримання кодексу честі позитивно впливає і визначає установки, цінності студента і поза межами навчального закладу [3,с.9]. Згідно зазначеного підходу, впровадження засад академічної чесності передбачає послідовне і систематичне виховання п’яти базових цінностей, а саме, чесності, довіри, справедливості, поваги і відповідальності, котрі слугують наріжним каменем освітнього процесу і є вкрай важливими для успішної місії викладача як освітянина, вихователя, наставника [3,с.5-15].

Для того, щоб успішно залучати нові принципи виховання необхідно також мати мужність і відвагу протистояти тиску і спротиву тих, хто вважає запровадження академічної чесності абстрактною примхою чи модною тенденцією. «Знати, як правильно, але не діяти так - є свідченням відсутності сміливості» (Конфуцій) [3,с.15]. Сміливість - це не відсутність страху, а здатність діяти згідно своїх переконань, незважаючи на страх. Студент повинен бути вмотивованим обирати складніший, але чесний шлях опрацювання інформації і пошуку нових знань, оскільки «академічна свобода процвітає тільки у середовищі дотримання принципів інтелектуальної чесності з усіма її правами і обов’язками» [3,с.17].

В умовах розвитку сучасного суспільства саме молоді люди сповнені ентузіазму і волі, виявляють спроможність плисти проти течії, йти проти системи. Народжена вільною у вільній країні, молодь не визнає обмежень і прагне до покращення якості життя. Саме цю позитивну життєствердну енергію молодої людини умілий педагог має скерувати у правильне русло: направити на саморозвиток, на утвердження власної гідності, вказати шлях самореалізації та самовдосконалення. За цих умов, необхідним є виховання відповідальності за кожне слово і вчинок. За твердженням відомої письменн иці Анні Безант, між словами «Хтось повинен це зробити, але чому саме я?» та «Хтось повинен це зробити, чому не я?» лежить ціле століття моральної еволюції [цит. за 9]. «Хто, як не ми?» - ось гасло сучасної української молоді, котре скеровує її на правильний шлях боротьби за краще життя для себе, майбутніх своїх дітей. За умови усвідомлення відповідальності перед сім’єю і суспільством, молоді люди можуть гідно, працюючи разом, подолати безвихідь та надихнути інших діяти. Молода людина, вмотивована можливістю жити гідним життям, працювати в сфері, котра відповідає її здібностям і нахилам, і бути при цьому забезпеченою матеріально, буде повністю віддавати себе навчанню, щоб здобути бажану освіту і професію, щоб отримати перспективи особистісного і кар’єрного розвитку. У цьому випадку будь-які відхилення від принципів академічної чесності, такі як списування, плагіат тощо, стають беззмістовними. «Серйозне навчання вимагає серйозних зусиль і включає навчання на своїх невдачах. Можна підробити видимість знань, але їх брак рано чи пізно стане явним, коли ці знання знадобляться» [5,с.4]. Хоча, зрозуміло і те, що така внутрішня мотивація дає найкращий результат тільки тоді, коли поєднується з відповідним суспільним запитом на чесного і сумлінного працівника. Утвердження принципів академічної чесності є доволі непростим діалектичним процесом, який передбачає не лише окреслення, фіксацію, але й свідоме та вільне прийняття, невимушену інтеріоризацію цих принципів усіма членами академічної спільноти. Вища освіта тільки виграє у разі впровадження і дотримання стандартів академічної чесності, котрі забезпечують активну та повноцінну академічну діяльність, готують студентів до гідного та відповідального громадянського життя [2, с. 4].