Розслідування кримінальних справ, порушених за фактами ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, є одним із найбільш складних видів злочинів суспільної моралі, передбачених Кримінальним кодексом України.

Складність цього виду злочину полягає у відсутності належної методологічної бази з розслідування злочину, достатніх практичних напрацювань при розслідуванні кримінальних справ, а також специфічністю предмета злочину - твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, які потребують спеціальних експертних досліджень із залученням широкого кола фахівців різних галузей науки, культури та мистецтва.

Чинним кримінальним законодавством України передбачено кримінальну відповідальність за ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію (ст. 300 КК України).

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він посягає на основні засади моральності у сфері духовного і культурного життя суспільства. Ввезення, виготовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, негативно впливає на свідомість і психіку людини, деформує її уявлення про духовні, моральні і культурні цінності в суспільстві, пригнічує позитивне уявлення і ставлення до гуманності, поваги до людей. Вони насаджують бездуховність, агресивність, пробуджують інші низькі інстинкти і нахили, що знижує загальний рівень культури в суспільстві.

Цей вид злочину передбачає попередню підготовку, а саме:

1) планування злочину;

2) вироблення механізму вчинення;

3) підшукування знарядь та засобів;

4) придбання відповідної техніки та матеріалів для створення продукції;

5) підшукування співучасників

6) розподіл ролей між учасниками;

7) підготування місць для зберігання творів, а також грошей та матеріальних цінностей;

8) створення сховищ у транспортних засобах, які плануються використовувати при перевезенні та переміщенні;

9) створення умов, які сприятимуть вчиненню злочину;

11) вибір місця зберігання, збуту, розповсюдження.

Типовий спосіб вчинення:

1) ввезення в Україну;

2) виготовлення;

3) зберігання;

4) перевезення;

5) інше переміщення;

6) збут;

7) розповсюдження;

8) продаж за допомогою мережі Інтернету;

9) примушування до участі в їх створенні;

10) розміщення в мережі Інтернету.

Ввезення в Україну - це дії, в ході яких вказані твори переміщуються через державний або митний кордон на територію України. Їх виготовлення включає як авторство (створення заново чи внесення змін у вже існуючий твір), так і відтворення, розмноження таких творів - друкування, зняття копій, монтаж. Зберігання - це дії, пов’язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці. Перевезення чи інше переміщення - це зміна місця знаходження, доставляння з одного місця в інше транспортними засобами, шляхом здавання для пересилання поштою, кур’єрським зв’язком, перенесення пішки. Під збутом розуміється оплатна передача іншій особі, включаючи продаж, обмін, як плату за виконану роботу чи надані послуги, а під розповсюдженням - безоплатна передача іншим особам, включаючи дарування, передачу у спадок, надання в тимчасове користування.

Примушування до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, означає вплив на інших осіб шляхом застосування фізичного або психічного впливу з метою досягти те, щоб вони виступили авторами (заново написали книгу, сценарій, внесли відповідні зміни до існуючих), іншим чином взяли участь у виникненні твору (виступили акторами, режисерами, операторами фільму тощо).

Типовий спосіб приховування полягає у:

1) приховування слідів злочину (знищення засобів, документів та предметів, які застосовувались при вчиненні злочину);

2) виїзд особи злочинця з постійного місця проживання;

3) маскування особи при розповсюдженні;

4) тиск на свідків шляхом залякування, підкупу;

5) дача неправдивих показів;

6) формування алібі.

Типова особа злочинця. Ввезенням, виготовленням або розповсюдженням творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, можуть займатись як організовані злочинні групи, злочинні організації, так і окремі громадяни.

Зазвичай особами, які займаються ввезенням таких творів на територію України, є особи з ближнього або дальнього зарубіжжя, або особи, які часто перебувають у закордонних відрядженнях.

Більшість злочинів, передбачених ст. 300 КК України, вчинялося особами у віці від 21 до 45 років. При цьому 90% злочинів скоюють особи чоловічої статі, і лише 10% злочинів скоюють жінки.

95% злочинного ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, вчинялось у співучасті. Збут, розповсюдження, зберігання та переміщення у 62% злочинів вчиняється однією особою.

Збутом творів переважно займаються особи з малозабезпечених прошарків населення, які мають невисокий інтелектуальний рівень та середню освіту. Для них було характерним наявність фізичних або психічних недоліків. Особами, які займалися виготовленням творів, були притаманні: достатній матеріальній рівень, високий рівень інтелектуального розвитку, егоцентризм, підвищена самооцінка, схильність до асоціальних форм поведінки, виразно-агресивне ставлення до правоохоронних органів.

Типовими знаряддями та засобами для виготовлення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, є: цифрова техніка (фотоапарати, відеокамери, веб-камери), комп’ютери (зокрема спеціальні програми, за допомогою яких здійснюється фото- або відеомонтаж, накладання музичного супроводу, тексту перекладу), копіювальна та множильна техніка (сканери, ксерокси), друкувальна техніка (принтери), пишучі прилади (CD-ROM, DVD, аудіо-, відеомагнітофони), витратні матеріали, транспорті засоби.

Предметом посягання є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми, відеофільми, фото- і відеозаписи, комп’ютерні програми та інші носії інформації), що пропагують культ насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили, жорстокість, розправи і знущання над людьми, застосування катувань, жорстоких способів вбивств тощо.

Обов’язковою ознакою предмета є його призначення для пропаганди культу насильства і жорстокості, а не для власного використання. Є твори, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію. Вони характеризуються такими ознаками:

а) становлять матеріальний предмет, тобто матеріалізовані у формі писаних чи відповідно розмножених (надрукованих) текстів, фільмів, магнітофонних записів, комп’ютерних програм на носіях інформації;

б) їхній зміст полягає у демонстрації актів насильства і жорстокості (сцени та епізоди з виявами садизму, тортур, катування, смакуванням страждань жертви, безжальності тощо в таких творах становлять головну частину сюжету);

в) призначаються для пропаганди культу насильства і жорстокості. Це означає, що відповідні вияви не засуджуються, а видаються за правильну поведінку і таку, яка заслуговує на наслідування, поширення. Оскільки пропаганда передбачає поширення і роз’яснення певних положень серед широких верств, то предметом такого злочину є лише твори, призначені для збуту або розповсюдження, а не для власного використання;

г) не мають іншого призначення - наукового, історичного тощо. Не можуть, наприклад, визнаватися предметом виготовлення творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, дані оперативних зйомок, які провадяться працівниками правоохоронних органів.

Типовими місцями збуту творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, є базари, спеціалізовані ринки, притони, мережа Інтернету тощо.

Типовими місцями виготовлення творів є приватні квартири, будинки, приміщення офісів, майстерні тощо.

Слідова картина злочину має матеріальний та нематеріальний характер.

До матеріальних слідів злочину, передбаченого ст. 300 КК України, належать такі предмети, відбитки та явища.

  1. Кіно-, відео-, аудіозаписи, друковані прозаїчні та поетичні твори, художні або комп’ютерні анімації, комп’ютерні програми, фотографічні або художні зображення тощо.
  2. Електронні носії інформації (дискети, диски, флеш-диски, картки пам’яті), на яких міститься продукція, що пропагує культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію.
  3. Засоби для виготовлення творів: цифрова техніка (фотоапарати, відеокамери, веб-камери), комп’ютери (зокрема спеціальні програми, за допомогою яких здійснюється фото- або відеомонтаж, накладання музичного супроводу, тексту перекладу), копіювальна та мно- жильна техніка (сканери, ксерокси), друкувальна техніка (принтери), пишучі прилади (CD-ROM, DVD, аудіо-, відеомагнітофони), витратні матеріали, графічні та формові матриці тощо.
  4. Сліди людини на предметах творів, на засобах, які використовують для їх виготовлення, розповсюдження, перевозки або переміщення, на грошових купюрах або інших предметах, які надаються взамін продукції, на тайниках у місцях зберігання. Такими є сліди рук, потожирові виділення, сліди запаху, волосся, відбитки взуття тощо.
  5. Облікові записи та нотатки у блокнотах, зошитах; супровідні надписи на творах.
  6. Електронні протоколи передач файлів, які містяться на серверах.
  7. Проксісервер, якій використовується як проміжний накопи- чувач для сторінок Інтернету.
  8. Мобільні телефони, які можна використати як докази певних фактів злочину або окремих елементів події злочину, або епізодів, які причетні до злочинної діяльності і мають з нею кореляційній зв’язок.
  9. Техніка для запису даних творів (відеопроектори, магнітофони, голографічні пристрої), а також комп’ютерні програми.

Нематеріальними слідами є сліди пам’яті людини (свідків, самих злочинців, споживачів продукції).