Підприємництво та його організаційно-правові засади

6.4. Шляхи розвитку підприємництва. Показники інтенсифікації і підвищення ефективності підприємницької діяльності

Інтенсивний і екстенсивний шляхи розвитку. Є два види шляхів розвитку національної економіки, у тому числі окремих підприємств як основної ланки матеріального виробництва: інтенсивний і екстенсивний.

Інтенсивний шлях розвитку – це процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні ефективних засобів виробництва, предметів праці, кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. Тобто при меншій кількості залучених ресурсів суспільство забезпечує більшу кількість кінцевого результату – обсягу продукції.

Екстенсивний шлях розвитку – спосіб збільшення обсягів виробництва, шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед факторів виробництва при незмінному рівні технічної основи виробництва. Наприклад, для збільшення випуску продукції вдвічі споживається вдвічі більше сировини, проте в дію вводиться така ж кількість машин, верстатів, устаткування і такої ж кваліфікації й рівня освіти працівники, такі ж форми організації праці тощо.

В даному випадку продуктивність і ефективність праці залишаються незмінними.

У цьому полягає головна відмінність екстенсивного шляху розвитку від інтенсивного, який базується на впровадженні передових досягнень, застосуванні нових технологій, поліпшенні форм і методів організації праці.

Економіка України як у складі СРСР, так і за роки незалежності розвивалася в основному на екстенсивній основі, але внаслідок обмеженості ресурсів цей шлях все більше стає безперспективним. Щоб перейти на переважно інтенсивний шлях розвитку, необхідно якісно вдосконалювати всі елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, відносини власності, господарський механізм; проводити раціональну економічну політику.

Для того, щоб здійснити такий перехід, необхідно зробити глибокий аналіз, виявити непродуктивні витрати й забезпечити раціональне використання всіх ресурсів. Цьому допоможе розуміння сутності оцінних показників підприємницької діяльності, що характеризують інтенсифікацію і підвищення її ефективності.

Показники інтенсифікації і підвищення ефективності підприємницької діяльності. Прибуток і рентабельність – узагальнюючі показники діяльності підприємства, їх суть полягає в наступному:

Прибутокперевищення сукупних доходів над сукупними витратами. Прибуток є валовий, як сума прибутку за всіма видами діяльності, яка відбивається в його бухгалтерському балансі. Його обчислюють як різницю між валовими доходами і валовими витратами та амортизацією. Він є основним узагальнюючим показником фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) і від фінансових операцій.

Валовий прибуток – прибуток-брутто — загальна сума одержаного підприємством прибутку до вирахування податків.

Прибуток-неттоприбуток залишковий (чистий) – частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків до державного бюджету, виплати відсотків за банківський кредит і деяких обов´язкових платежів. Використовується для формування фондів економічного стимулювання.

Прибуток нереалізованийприбуток, нагромаджений у незавершеному виробництві.

Прибуток позареалізаційнийприбуток підприємства, отримуваний від діяльності, не пов´язаної з реалізацією продукції, робіт чи послуг.

Прибутокце абсолютний показник ефективної діяльності підприємства, і він не може повністю характеризувати її, оскільки з його величини не видно, від якого обсягу виробництва така сума прибутку отримана.

Тому, крім абсолютного показника – прибутку, визначається відносний показник прибутковості – рентабельність.

Рентабельністьвідносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік) до середньої за цей період вартості засобів виробництва чи до загальної величини витрат на виробництво.

Рентабельність є базова, гранична, виробництва, капіталу (майна), продукції.

Рентабельність виробництваекономічний показник, що обчислюється як відношення прибутку від звичайної діяльності до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих обігових коштів. Вимірюється у відсотках за формулою:

Рвир = (Пр/(Фосн + Фоб)) • 100

де Пр – прибуток від звичайної діяльності;

Фоснсередньорічна вартість основних виробничих фондів;

Фобсередньорічна вартість нормованих обігових коштів.

Рентабельність продукціїекономічний показник, що обчислюється як відношення прибутку від реалізованої продукції до поточних витрат на її виробництво. Вимірюється у відсотках за формулою:

Р = (Пр / (С/в)) • 100

Найбільш узагальнюючий показник рентабельності капіталу (майна), що обчислюється як відношення валового прибутку до вартості всього майна, яке є в розпорядженні підприємства.

Названі показники є узагальнюючими і залежать від показників, що характеризують прибутковість використання складових частин виробничих ресурсів підприємства: основних і оборотних фондів, трудових ресурсів, капіталовкладень, затрат на управління виробничою діяльністю.

Прибуток і рентабельність залежать від цілого ряду оціночних показників використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів, капіталовкладень, управлінських витрат.

Такими показниками є:

- фондовіддача:

Фв = ТП / Фср

- фондорентабельність:

Френ = Пр / Фср

- матеріаловіддача:

Мв = ТП / М

- затрати на 1 грн. товарної продукції:

Зт = (С / в) / ТП

- продуктивність праці:

ПП = ТП / Чс

- зарплатовіддача:

Вз/п = ТП / Ф з/п

- віддача управлінських затрат:

Вупз = ТП / Упз

- рентабельність управлінських затрат:

Рупз = (Пр/Упз) • 100

де ТП – товарна продукція за відповідний період (рік) в грн.;

Фсрсередньорічні основні виробничі фонди в грн.;

ПР – прибуток, грн.;

М – сума матеріальних затрат, грн.;

С/в – собівартість продукції, грн.;

Фз/п фонд оплати праці, грн.;

Чс – середньоспискова чисельність працюючих;

Упз – величина управлінських затрат, грн.

Вивчивши окремо всі ці показники, можна визначити, за рахунок яких факторів відбувалися зміни узагальнюючого показника – прибутковості підприємницької діяльності, тобто визначити їх вплив на величину прибутку й рентабельність діяльності.

Але необхідно відмітити, що вони характеризують зростання інтенсивності й підвищення ефективності тільки в тому випадку, коли їх величини зростають у порівнянні з базовими: тобто при зростанні фондовіддачі, прибутку, але зниженні затрат на 1 грн. товарної продукції, поліпшенні якості, підвищенні продуктивності праці і т.п.

При цьому треба намагатися, щоби ці показники поліпшувалися не за рахунок зростання цін на виготовлювану продукцію чи надані послуги, а за рахунок раціонального використання всіх ресурсів.