Підприємництво та його організаційно-правові засади

6.3. Зміст та принципи комерційного розрахунку

Сукупність принципів, на яких повинна формуватися робота підприємств сконцентрована в комерційному розрахунку. Економічною причиною комерційного розрахунку виступає товарне виробництво, засноване на різних формах власності.

Історично в нашій державі комерційний розрахунок з´явився після роздержавлення власності на засоби виробництва. Раніше в умовах централізованого управління економікою основним методом господарювання був господарський розрахунок. Сьогодні він зберігся в державних підприємствах.

Законодавчо питання про комерційний розрахунок до кінця не вирішене. Однак принципові відмінності від свого попередника можна сформулювати так: підприємства одержали право власності, що дає їм повну економічну самостійність;

В економічній теорії комерційний розрахунок розглядається в двох аспектах: як економічна категорія і як метод господарювання.

Як економічна категорія, комерційний розрахунокце система економічних відносин, що виникають між підприємством і державою, підприємствами, між підприємством і його працівниками, з приводу формування доходів і витрат підприємства.

Як економічна категорія, комерційний розрахунок являє собою систему економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу сировини, матеріалів, товарів між:

  • окремими підприємствами;
  • окремими колективами працівників;
  • підприємцями та працівниками.

Комерційний розрахунокце такий метод господарювання, який заснований на порівнянні вартісної (грошової) форми витрат і результатів господарської діяльності. Раціональне використання капіталу, скорочення й оптимізація витрат виробництва, підвищення рівня нормування й обліку трудових витрат, удосконалення виробництва й організації праці – усе це відбиває зміст комерційного розрахунку як методу господарювання.

Комерційний розрахунок є методом ефективного ведення господарства, заснованим на порівнянні у грошовій формі затрат та результатів господарської діяльності, відшкодування витрат власними доходами.

Зміст його полягає в умінні рахувати й порівнювати доходи та витрати. Метою є отримання максимально можливого прибутку при мінімальних затратах живої й уречевленої праці.

Комерційний розрахунок базується на таких принципах:

1. Економічна самостійність – це створення умов для реалізації його економічного суверенітету, що виявляється у реальній можливості вибору напряму діяльності, постачальника,
місця, часу та інших умов придбання сировини й готової продукції, прийняття рішення про те, в якій кількості, кому й за
якими цінами продавати.

Проте абсолютної свободи виробників не існує. Підприємство не є вільним від жорстких вимог ринку, тому можна говорити про самостійність лише в певних межах.

2. Самооплатність та рентабельність, самофінансування. Економічна самостійність можлива лише за рентабельної роботи. Рентабельність обов´язково передбачає самооплатність та самофінансування. Самооплатність – передбачає покриття витрат. Самофінансування – покриття витрат та забезпечення розширеного відтворення за рахунок власних коштів. Самооплатність є нижньою межею самофінансування.

3. Матеріальна зацікавленість підприємства виявляється в отриманні прибутку. Підприємець прагне до власної вигоди, але водночас працює й на суспільство, він створює більш якісну продукцію, збільшує обсяг платежів до бюджету.

4. Матеріальна відповідальність – виявляється у тому,
що підприємства, маючи право самостійного вибору напрямів
діяльності, одночасно несуть всю повноту відповідальності за
рішення, які приймаються, ризикує у разі неправильно прийнятого рішення всім своїм майном аж до банкрутства.
Підприємство відповідає за порушення договірних, кредитних,
розрахункових та податкових обов´язків, за продаж товарів, використання яких може завдати шкоди споживачеві, за порушення правил, передбачених законодавством. Відповідальність здійснюється шляхом сплати штрафів, пені.

5. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю здійснюється самим підприємством на всіх етапах його діяльності та державними органами в особі фінансових та податкових органів.

Визнання принципів комерційного розрахунку означає також, що державний вплив на підприємства буде здійснюватися за допомогою тільки економічних інструментів, таких як податки, кредити, держзамовлення, контракти тощо.

Як метод господарювання комерційний розрахунок приймає різні організаційні форми:

  • повний комерційний розрахунок;
  • неповний комерційний розрахунок.

Повний комерційний розрахунок застосовують підприємства як юридичні особи. На повному комерційному розрахунку знаходяться підприємства, які діють відповідно до Закону «Господарський кодекс України». Вони мають основні й оборотні кошти, самостійний бухгалтерський баланс, рахунки в банках, вносять платежі в бюджет держави, регіону.

Неповний комерційний розрахунок використовують структурні підрозділи, які знаходяться у складі підприємства. На внутрішньому розрахунку перебувають структурні одиниці і підрозділи, що входять до складу підприємства, вони не мають самостійного балансу і рахунків у банках, тобто юридично вони обмежені.