Підприємництво та його організаційно-правові засади

2.3. Права і обов’язки державних контролюючих органів щодо підприємницьких структур

Право на перевірку діяльності підприємницьких структур мають такі державні органи України:

1. Міністерство аграрної політики.

2. Міністерство екології та природних ресурсів.

3. Міністерство охорони здоров´я.

4. Міністерство праці та соціальної політики.

5. Міністерство доходів та зборів.

6. Державний комітет із будівництва, архітектури та житлової політики.

7. Державний комітет із земельних ресурсів.

8. Державний комітет промислової політики.

9. Державний комітет у справах охорони державного кордону.

10. Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації.

11.Державний комітет статистики.

12.Пенсійний фонд.

13.Головне контрольно-ревізійне управління.

14.Антимонопольний комітет.

15.Державна податкова адміністрація.

16. Державна митна служба.

17. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

18. Державний департамент ветеринарної медицини.

19. Правоохоронні органи.

20. Органи державної служби з карантину рослин.

21. Державна інспекція з контролю за цінами.

22. Органи санітарно-епідеміологічного нагляду.

23. Державна служба експортного контролю.

24. Органи пожежного нагляду.

25. Державна інспекція з контролю якості лікарських рослин тощо.

Зрозуміло, що кожен рік у цьому переліку відбуваються зміни, тому підприємці повинні цікавитися тим, які органи контролю об´єднуються або розформовуються, а які — з´являються.

У процесі державного регулювання та підтримки підприємництва важливим компонентом є державний контроль та нагляд за діяльністю підприємств (підприємців) України. Контроль означає перевірку відповідності реальних процесів встановленим вимогам.

Процес контролю дозволяє з´ясувати, наскільки підприємницька діяльність відповідає чинним законодавчим нормам, встановленим завданням. Завдяки цьому можна виявити ефективність даної системи і, при необхідності, внести потрібні корективи.

Таким чином, контроль повинен передбачати перевірку відповідності діяльності суб´єктів господарювання господарському законодавству України; додержання законодавства про захист економічної конкуренції, обмеження монополізму.

При цьому достовірна інформація є основою для ефективного контролю. Інформація – нові відомості про будь-яку сферу суспільного життя, що добуваються шляхом наукового пізнання, походить від латинського слова information – означає пояснення – одне із загальних понять науки. В даному випадку інформація – це нові відомості про оточуюче середовище, отримані в результаті взаємодії з ним.

Функції контролю здійснюються органами Антимонопольного комітету України, органами державної влади та місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.

До органів влади належать:

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим,

- державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб´єктів природних монополій, ринку цінних паперів,

- державні органи приватизації,

- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення,

- місцеві органи влади.

Представники органів адміністративно-господарського управління та контролю виконують покладені на них функції в межах делегованих їм повноважень.

Особам, які є представниками вище перелічених органів державної влади, забороняється вчиняти дії або приймати акти, які формують монопольне становище окремих суб´єктів господарювання, стримують розвиток конкуренції та підприємницького середовища, що в цілому буде призводити до гальмування позитивних тенденцій в національній економіці України.

Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб´єктів господарювання у таких сферах:

- збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб´єктами господарських відносин – за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

- фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин – за додержанням суб´єктами господарювання кредитних зобов´язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

- цін і ціноутворення – з питань додержання суб´єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги;

- монополізму та конкуренції – з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

- земельних відносин – за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства – за використанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;

- виробництва і праці – за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов´язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

- споживання – за якістю і безпечністю продукції та послуг;

- зовнішньоекономічної діяльності – з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб´єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов´язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб´єктів господарювання неупереджено, об´єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб´єктів господарювання.

Суб´єкт господарювання має право на одержання інформації про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і перевірку, можуть бути оскаржені суб´єктом господарювання у встановленому законодавством порядку.

Для забезпечення ефективного контролювання підприємницької діяльності і захисту їх прав та економічних інтересів усі суб´єкти господарювання зобов´язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб´єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Розглянемо більш детальніше функції деяких контролюючих органів.

Функції санітарно-епідеміологічної служби. Одним із головних завдань санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) є санітарно-епідеміологічний контроль у сфері підприємництва. СЕС підпорядковується Міністерству здоров´я, а посадові особи цієї служби мають повноваження діяти тільки на відповідних адміністративних територіях (тільки в певному районі чи області). Працівники цієї служби, крім нагляду за дотриманням санітарних норм, проводять державну санітарно-гігієнічну експертизу і видають (або не видають) відповідні дозволи, роблять приписи щодо виявлених правопорушень, контролюють їх усунення, а у випадку не реагування підприємств на їх приписи можуть поставити питання про зупинення діяльності підприємницької структури.

Головні санітарні лікарі відповідних адміністративних територій мають досить широкі повноваження щодо впливу на діяльність підприємницьких структур. Вони контролюють як на підприємствах здійснюються санітарні та протиепідемічні заходи; вирішують питання про доцільність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи товарів, у тому числі експортних; роблять висновок про відповідність санітарним нормам щойно збудованих чи реконструйованих об´єктів; дають згоду на виділення земельної ділянки під забудову та інших потреб; дають згоду на видачу дозволу на проведення певних видів діяльності (особливо, коли це стосується загрози здоров´ю людей); мають право безперешкодно входити на територію підприємств і до всіх офісних приміщень, пред´являючи службове посвідчення; відбирати зразки сировини чи продукції для державної санітарно-епідеміологічної експертизи (але в межах розумного).

При порушенні з боку підприємницьких структур санітарного законодавства санітарні лікарі можуть вжити наступних заходів: обмеження, тимчасова або повна заборона діяльності підприємства чи будівництва об´єкта; накладення тимчасової заборони на виробництво, використання та продаж певної продукції; зупинка чи призупинення інвестиційної діяльності; вказівка власникам підприємства щодо усунення від роботи певних осіб; вилучення небезпечних для здоров´я продуктів чи хімічних речовин.

При перевірках (планових чи позапланових) службові особи СЕС можуть вжити до підприємства таких адміністративно-запобіжних заходів: обмеження діяльності; тимчасова заборона діяльності, припинення діяльності взагалі, заборона діяльності.

Крім того, посадові особи СЕС можуть накласти на підприємницькі структури наступні фінансові санкції: штраф обсягом 25% вартості документації – за розробку і використання документації, що не відповідає вимогам санітарних норм; штраф обсягом 100% вартості реалізованих товарів – за продаж забороненої продукції; штраф обсягом 100% вартості продукції – за виробництво або продаж небезпечної продукції; штраф обсягом 100% вартості проданих товарів – за реалізацію імпортної продукції, що не відповідає національним стандартам безпеки; штраф обсягом 25% вартості продукції, виготовленої протягом усього часу уникнення контролю, – за ухилення від контролю продукції з боку посадових осіб CEC. Крім штрафів, за порушення санітарних норм передбачена адміністративна відповідальність, а в деяких випадках – карна відповідальність.

Усунувши порушення, виявлені CEC, підприємство може відновити свою діяльність тільки після одержання дозволу на це. Таким дозволом є письмове рішення особи, що оформила постанову про порушення санітарних норм, або рішення органу, який цю постанову скасував.

Основними нормативними актами, якими керується CEC, є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні"; Наказ Міністерства охорони здоров´я України "Про затвердження Інструкції про порядок застосування державною санітарно-епідеміологічною службою адміністративно-запобіжних заходів (обмеження, тимчасова заборона, припинення, зупинення)".

Функції і права органів пожежного нагляду. Недавно державну пожежну охорону вивели зі складу MBС і перепідпорядкували Міністерству з надзвичайних ситуацій. Відповідно, залишаються в силі рішення МВС щодо діяльності вказаних органів, а також з´являються нові, вже з МНС. Тому підприємцям треба звернути увагу на цю обставину. Основним документом, який регулює діяльність пожежних органів, є Закон України "Про пожежну безпеку".

Безпосередній контроль за протипожежним станом приміщень, будівель і прилеглих до них ділянок здійснюють інспектори пожежного нагляду, які мають наступні права: проводити пожежні перевірки приміщень, будівель та інших об´єктів підприємств у будь-який час; надсилати проінспектованим підприємствам розпорядження щодо усунення порушень і недоліків в організації пожежної безпеки; припиняти чи забороняти роботу підприємства або його виробничих підрозділів, якщо через порушення правил пожежної безпеки на фірмі виникла загроза пожежі або щось подібне до цього; контролювати рівень дотримання протипожежних вимог, визначених у нормах; притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб та інших працівників фірми, якщо з їхньої вини на ній порушуються правила пожежної безпеки; застосовувати штрафні санкції до підприємства за порушення вимог пожежної безпеки і невиконання розпоряджень посадових осіб пожежного нагляду. Штрафи можуть бути різні за різні порушення (від 0,5 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в деяких випадках ще більше).

Хочеться додати декілька слів про видачу дозволів органами державного пожежного нагляду. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку" робота нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об´єктів, впровадження нових технологій, передання у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.

Одержання дозволів обов´язкове як для великих підприємств, так і для малих, які орендують чи то територію, чи частину приміщення.

Розгляд заяв на видачу дозволів на початок роботи приміщень покладається на органи державного пожежного нагляду.

Підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об´єкту чи приміщення, що проводиться органом державного пожежного нагляду протягом 30 днів з дня реєстрації заяви на проведення експертизи. Відповідно до тарифів на платні послуги, які надаються підрозділами Державної пожежної охорони ГУ МВС України, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України приводиться їх типовий розрахунок. У разі надання послуг вдвічі скоріше, застосовується надбавка в оплаті у розмірі 50 відсотків. У разі надання послуги невідкладно, застосовується надбавка в оплаті у розмірі 100 відсотків. У разі незгоди заявника з визначеними тарифами, кошторис послуг визначається окремим договором. Експертний висновок видається після оплати вказаної послуги.

Для одержання дозволу власник (орендар) подає відповідному органу державного пожежного нагляду заяву за встановленим зразком, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об´єкту чи приміщення, а для одержання дозволу на оренду приміщень — також копію договору оренди.

Орган державного пожежного нагляду протягом п´яти робочих днів із дня подання заявником документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову у його видачі у разі виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або перешкод при її гасінні та евакуації людей. Копія обґрунтованого рішення про відмову у видачі дозволу надсилається заявникові.

Власник (орендар) може оскаржити рішення про відмову у видачі дозволу або його скасування до вищестоящого органу державного пожежного нагляду або господарського суду.

За збитки, яких зазнали юридичні чи фізичні особи внаслідок обґрунтованої відмови у видачі дозволу або його скасування, органи державного пожежного нагляду відповідальності не несуть.

До укладення договору оренди орендарю пропонується звернутися в органи державного пожежного нагляду для одержання експертного висновку, в якому будуть вказані всі порушення щодо пожежної безпеки в запропонованому приміщенні. Залежно від кількості порушень, а також порушень, для усунення яких необхідні великі матеріальні затрати, орендар може укласти договір оренди з урахуванням вказаних протипожежних заходів, відповідальності тієї чи іншої сторони за виконання протипожежних заходів або усунення порушень.

Уразі недомовленості сторін орендар може не укладати договір оренди, а знайти приміщення, яке буде відповідати вимогам і нормам правил пожежної безпеки.

В договорі оренди необхідно визначити відповідальність сторін за виконання конкретних протипожежних заходів, додержання правил пожежної безпеки та дотримання протипожежного режиму.

Завчасно, до закінчення терміну дії дозволу необхідно знову звернутися в органи державного пожежного нагляду для його подовження.

Функції інших державних органів. Органи Контрольно-ревізійного управління (КРУ) не мають права перевіряти підприємницькі структури. Виняток становить лише той випадок, коли правоохоронний чи податковий орган доручає КРУ провести таку перевірку. В цьому випадку КРУ здійснює перевірку на підставі документа, який підписала відповідна посадова особа: начальник державної контрольно-ревізійної служби, начальник управління, їхні заступники або керівник підрозділу в місті чи регіоні. Під час перевірки працівники КРУ мають право без перешкод обстежувати склади, виробничі та інші приміщення. Вони також мають право під час перевірки вилучати відповідні документи (на час ревізії або перевірки), накладати адміністративні стягнення і застосовувати фінансові санкції. Крім того, органи КРУ мають право отримувати від НБУ, його підрозділів та комерційних банків інформацію про банківські операції на рахунках тих суб´єктів, де відбувається перевірка.

За порушення законодавства з фінансових питань існує адміністративна відповідальність (стаття 164-2 Кодексу про адмін. порушення). Приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності ведуть за собою накладення штрафу від восьми до п´ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню з одного із правопорушень, зазначених у цій статті, несуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У першу чергу звертаємо увагу на це положення законодавства виробників алкогольних і тютюнових виробів, до половини яких виробляється і реалізується в "тіні", а також постачальників палива на АЗС, оскільки кожний четвертий літр бензину в Україні не відповідає нормативним вимогам.

За відсутність належного попереджувального маркування при продажу небезпечного товару на продавця накладається штраф, сума якого відповідає 100% вартості партії товару. За відсутності необхідної інформації про товар (послугу) органи Держстандарту можуть накласти штраф обсягом 30% вартості цілої партії товару. За продаж товару, термін придатності якого минув, підприємство мусить сплатити штраф, еквівалентний 200% вартості тієї частини непридатного до вжитку товару, яку підприємець не встиг продати. Основним документом, яким керуються органи Держстандарту, є Закон України "Про захист прав споживачів".

У регіонах захист прав споживачів забезпечують обласні управління із захисту прав споживачів, які у своїй діяльності керуються насамперед Кодексом України про адміністративні порушення. Так, згідно зі статтею 152-2 цього кодексу обмірювання, обважування, обрахування, перевищення встановлених цін і тарифів або інший обман покупців чи замовників працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами-підприємцями, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тягне за собою накладення штрафу від двох до п´ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відмова працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях, у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (продавця) тощо тягнуть за собою (згідно зі статтею 156-1 Кодексу про адмін. порушення) накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Важливу функцію регулювання підприємницької діяльності в Україні виконує Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Без його санкції не повинні прийматися будь-які нормативні акти щодо підприємництва (але поки не завжди так буває). В кожному регіоні є уповноважені з питань захисту прав підприємців від вказаного комітету, до яких при потребі може звернутись підприємець.

Значні права щодо контролю за фінансовою діяльністю суб´єктів господарювання має й новий орган, недавно створений при Міністерстві доходів та зборів – Державний департамент з фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг), який займається боротьбою з "відмиванням" брудних грошей. Із вказаним явищем здійснює боротьбу й відповідний підрозділ Національного банку України. Згідно з Кодексом про адмін. порушення (стаття 166-9), порушення вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію, порушення порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу, неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про такі фінансові операції Держфінмоніторингу, а також невиконання вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведення ними фінансових операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб суб´єктів первинного фінансового моніторингу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У випадку розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації, винна особа карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Контроль за цінами в Україні здійснює Державна інспекція з контролю за цінами. Посадові особи цієї структури мають наступні права: проведення на підприємствах перевірки фінансових документів, пов´язаних із встановленням і застосуванням цін; одержання необхідних для перевірки документів, які свідчать про механізм встановлення цін; обстеження виробничих, складських, торговельних приміщень підприємств; припинення операцій підприємств в установах банків. Представники Державної інспекції з контролю за цінами можуть застосувати фінансові санкції тільки в тому разі, якщо підприємство чи підприємець одержали виручку з порушенням порядку встановлення та застосування цін та тарифів, які регулюються уповноваженими на те органами. При цьому вилучається вся виручка й сплачується штраф у подвійному розмірі до виручки. Рішення про накладання такого штрафу приймають інспектори, які перевіряють підприємство. При порушенні порядку формування, встановлення та застосування цін та тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них посадові особи можуть бути оштрафовані на суму від п´яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 165-2 Кодексу про адмін. порушення). Державна інспекція з контролю над цінами у своїй діяльності керується Законом України "Про ціни і ціноутворення"; "Положенням про Державну інспекцію України з контролю за цінами", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України; "Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами", затвердженою спільним наказом Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства здійснює Антимонопольний комітет України, який повинен насамперед не допускати зловживань монопольним становищем окремих товаровиробників; усувати недобросовісну конкуренцію; припиняти неправомірні угоди між підприємцями; забороняти операції зовнішньоекономічної діяльності підприємців, якщо вони йдуть всупереч антимонопольному законодавству. Відповідно, Антимонопольний комітет і державні уповноважені цього комітету можуть подавати заяви на порушників до судів, накладати передбачені законодавстві штрафи за виявлені порушення. За порушення порядку надання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень існує адміністративна відповідальність. Згідно зі статтею 168-4 Кодексу про адмін. порушення, неподання, несвоєчасне подання посадовими особами органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств та особами, які займаються підприємницькою діяльністю, інформації або надання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України та його територіальним відділенням тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, – до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення вказаних осіб від виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень чи несвоєчасне виконання їх рішень тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, – до 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Важлива роль у контролі за діяльністю підприємців належить органам Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації. Ці органи мають право на наступні дії: перевірка якості товарів, робіт, послуг; проведення контрольних перевірок правильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари; припинення продажу товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів; перевірка рекламодавців на предмет дотримання ними законодавства про рекламу тощо. Органи Держстандарту можуть накласти штраф у розмірі 50% вартості партії товару, якщо підприємець чи фірма не мають належного сертифікату відповідності. За виготовлення чи реалізацію товарів (послуг), які не відповідають вимогам нормативних документів щодо безпеки та майна споживачів, підприємство мусить сплатити штраф обсягом 300% вартості таких товарів (послуг).