Підприємництво та його організаційно-правові засади

1.3. Основні функції підприємництва

При визначенні поняття підприємництва у Господарському кодексі України записано, що метою підприємницької діяльності є одержання прибутку.

Прибуток (доход) суб´єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб´єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Склад валового доходу та валових витрат суб´єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об´єкта оподаткування.

Порядок використання прибутку (доходу) суб´єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Держава може впливати на вибір суб´єктами господарювання напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) через нормативи, податки, податкові пільги та господарські санкції.

Основну частку прибутку підприємства становить, як правило, прибуток від реалізації продукції (товарів, послуг). Прибуток від реалізації продукції підприємства визначається шляхом віднімання від ціни затрат на виробництво (собівартості) продукції.

Пр = Ц – С;

де Пр – прибуток, в грн.;

Ц – ціна одиниці продукції, в грн.;

С – собівартість одиниці продукції, в грн.

Отже, сумарна величина прибутку залежить від ціни й величини затрат, а також від обсягу виробництва (реалізації) продукції. Збільшення прибутку може здійснюватися:

- за рахунок збільшення ціни;

- за рахунок зниження витрат на виробництво продукції;

- за рахунок збільшення обсягів виробництва продукції і навіть при зниженні ціни одиниці продукції.

З огляду на те, що в Україні значно вищі витрати на одиницю національного доходу, ніж у розвинутих країнах світу, основним шляхом і повинна бути інтенсифікація виробництва, раціональне й економне використання матеріально-сировинних і трудових ресурсів, що не тільки забезпечило б зниження ціни на вироблену продукцію, а й сприяло б збереженню навколишнього середовища, зростанню ефективності, рентабельності виробництва продукції й підприємницької діяльності.

Рентабельність виробництва продукції визначається відношенням прибутку до собівартості (витрат на виробництво продукції), а також до ціни продукції.

На ефективний шлях розвитку, інтенсифікацію виробництва повинен бути спрямований комерційний розрахунок.

Комерційний розрахунок – метод ведення господарства шляхом постійного співставлення у вартісному виразі витрат і результатів господарської діяльності.

Отже, розпочинаючи підприємницьку діяльність, необхідно визначити, чи покриваються витрати на виробництво і реалізацію продукції доходами від реалізації продукції. Якщо покриваються, то реалізується принцип самоокупності. Але для нормального функціонування підприємництва, розширеного його відтворення і забезпечення дотримання вимог конкурентоспроможності на ринку цього недостатньо. Підприємництво повинно бути прибутковим. Цього вимагає і розвиток суспільства в цілому. В процесі підприємницької діяльності повинен створюватися прибуток, частина якого перераховується в бюджет. Значить, комерційному розрахунку властивий ще і принцип прибутковості.

Крім того, необхідно визначити, яка маса прибутку необхідна, щоб підприємство могло забезпечити сплату податків і забезпечило необхідне відновлення підприємницької діяльності, тобто могло фінансувати за рахунок прибутку всі витрати. Цього можна досягти за рахунок дотримання принципу самофінансування.

Таким чином, комерційний розрахунок – це метод ведення підприємницької діяльності в умовах ринкових економічних відносин, мета якого – за рахунок раціонального й економного використання матеріально-сировинних і трудових ресурсів, виробництва конкурентоспроможної продукції забезпечити підприємству самоокупність, прибутковість і самофінансування.