Етика бізнесу

9.1. Милозвучність мови та мовний етикет

Невербальне спілкування розвинулося давно, проте вчені почали його активно вивчати у сімдесяті роки. Дослідження, проведені А. Пізом, А. Штанглем та ін. дають уявлення про невербальні сигнали. Більшість дослідників вважає, що за допомогою слів передається в основному інформація, а за допомогою інтонації, жестів, міміки - різне ставлення до неї.

Серед невербальних засобів особливе місце відводиться звучанню мови. Звукові й інтонаційні засоби мови співвідносяться з мовним етикетом у будь-якій сфері спілкування. Діловий етикет передбачає знання деяких особливостей звукової організації мови.

Звукові особливості мови складають те явище, яке називають красою, мелодійністю мови. Естетика усного мовлення - одна із складових національної культури.

Якщо раніше виразність мовних засобів, правильне інтонаційне членування, розбірливість турбували лише студентів і викладачів театральних вузів, то сьогодні ці питання цікавлять представників багатьох професій, у тому числі й сфери бізнесу, насамперед тих, хто пов’язаний з управлінською діяльністю.

Під час спілкування ми надаємо словам додаткового, емоційного забарвлення. Тому одну й ту саму фразу можна сказати привітним, роздратованим, байдужим тоном.

Вимоги щодо милозвучності мови були сформульовані ще в античні часи. Арістотель стверджував: написане повинно легко вимовлятися.

Це обумовлено тим, що усне мовлення є головною формою існування мови. За спостереженням психологів у середньому за день на читання витрачається 16 % часу, на сприйняття інформації (слухання) - 45%, і 30% часу витрачається на розмови. Особливо помітно це стало останніми десятиліттями, коли телефон витіснив особисте листування, радіо і телебачення вступили в конкуренцію з періодичною пресою, збільшилась кількість імпровізованих виступів.

Милозвучність передбачає вживання такого сполучення звуків, яке зручне для вимови і приємне для сприйняття.

Не слід переобтяжувати мову довгими реченнями чи використовувати лише короткі.

На милозвучність мови впливає також ритм мовлення - чергування наголошених і ненаголошених коротких і довгих складів.

Для того щоб ваш виступ був ефективним слід:

♦ Перед виступом послухайте текст доповіді, повідомлення.

♦ Якщо в тексті зустрічаються важкі для вимови слова, замінить їх, або, принаймні, потренуйтесь їх вимовляти.

♦ Під час виступу слід зробити невелику паузу перед вживанням важких для вимови слів.

Найважливішу роль у спілкуванні відіграє інтонація. Ми не завжди замислюємося, з якою інтонацією треба вимовити фразу і як інтонація змінює зміст висловлювання. Наприклад, "так" може виражати згоду, подив, захоплення, сумнів. Б.Шоу зауважив: "Є п’ятдесят способів сказати "так" і п’ятдесят способів сказати "ні", і тільки один спосіб це написати".

Інтонацію визначають наступні компоненти:

♦ мелодика або мелодійність;

♦ інтенсивність або сила звучання;

♦ тривалість, темп або швидкість мовлення, паузи;

♦ тембр мовлення.

Мелодика - підвищення та зниження основного тону голосу, служить засобом оформлення думок і почуттів. Емоційна функція мелодики виявляється в тому, що вона передає стан мовця (схвильований, спокійний, веселий), а також його ставлення до повідомлюваного.

Мелодика мови має важливе значення, тому варто прагнути мелодичної розмаїтості, пам’ятаючи при цьому, що інформація при вимовлянні набуває експресивного забарвлення. Воно доречно у вітаннях, іноді в рекламі.

Монотонна, невиразна мова "присипляє" співрозмовника, вона може свідчити про невпевненість мовця. Щоб надати голосу виразності, рекомендується більше читати вголос.

За правилами етикету ми не маємо права перехоплювати ініціативу в розмові, не почувши інтонаційну незавершеність сказаного.

Інтенсивність або сила звучання голосу є одним із компонентів інтонації. Що стосується ділового спілкування, то варто вибирати "золоту середину". Тут недоречний занадто високий тон, він звичайно посилює емоційність, але виховані люди не дають волю своїм емоціям.

Власника тихого голосу будуть вважати боязким, невпевненим, стануть постійно перепитувати.

Темп або швидкість мовлення залежать від темпераменту і способу життя людини. Дослідники вважають, що він важко піддається коригуванню. Занадто швидкий темп мовлення свідчить, що людина схвильована; плутана мова, темп, що часто змінюється, свідчить про знервованість; занадто повільний - про те, що мовець підбирає слова.

♦ Під час виступу рекомендується змінювати темп мовлення, уповільнюючи його, коли потрібно підкреслити ключові слова, дати визначення.

♦ Емоційно забарвлені фрагменти виступу потребують більш швидкого темпу.

♦ Пауза - сильний, експресивний засіб, тому використовувати паузи слід вміло, так, щоб вони не перетворилась у мовчання, коли більше нема чого сказати.

Тембр мовлення - забарвлення, характер звука, яке надає мовленню певних емоційно-експресивних відтінків (тембр лагідний, веселий, сварливий, загрозливий і т.д.).

Як пише М. Спіллейн у книзі "Імідж жінки", "успіх багатьох політиків, акторів і підприємців певною мірою приписують тембру їхнього голосу... Приємний голос підкреслює ваш професіоналізм й одночасно утримує увагу слухачів. Неприємний голос у кращому разі викликає нудьгу, у гіршому - роздратування".

Щоб голос не став перешкодою у вашій кар’єрі, намагайтеся контролювати його. Слухачі завжди із симпатією реагують на звуки чистого, м’якого, нерізкого голосу. Він викликає довіру і симпатію людей.

Інтонація виконує у мовленні різноманітні функції. Розповіді, питанню, спонуканню притаманна певна інтонація. Проте найяскравіше в інтонації виявляються емоції людини. Ми вже підкреслювали, що ввічливість - один із головних принципів спілкування, тому не тільки слова, а й інтонація має бути доброзичливою.

Якщо ви зіткнулися із проявом хамства, невихованості, то відповідати слід спокійно, без роздратування, виключаючи презирливі інтонації.

Суворий, офіційний тон допомагає тримати дистанцію в спілкуванні, а рівний - свідчить про незворушність.

Контролюйте свій голос, він має лунати по-діловому впевнено, але водночас дружелюбно. Голос - невід’ємна складова харизми особистості, важливий інструмент професійної діяльності.

Грецький історик Плутарх (І-ІІ ст. н.е.) так описував Клеопатру:

"Красота Клеопатри були не тією, що зветься незрівнянною й вражає з першого погляду, зате поводження її відрізнялося надзвичайною чарівністю,... переконливістю промов,... а мова була, наче багатострунний інструмент, що легко настроювався на будь-який лад і на будь-яку говірку" [24, 153].

Отже, мовна етика є однією із найважливіших складових Ділового спілкування. Вона сприяє ефективному спілкуванню, Допомагає уникнути конфронтації, протистояння.