При вирішенні питання про порушення кримінальної справи, пов’язаної з незаконною приватизацією об’єкта, слідчий повинен зібрати документальне підтвердження:
1) інформації про те, що поданий приватизаційний документ підроблений (довідку з НДЕКЦ);
2) інформації про те, що існує факт заборони на приватизацію об’єкта;
3) інформації про відсутність погодження на приватизацію з КМУ (у відповідних випадках);
4) інформації про особу, яка виступає покупцем об’єкта приватизації;
5) інформації про вартість об’єкта приватизації (для ч. 2 ст. 233 це сума, що в 1000 і більше разів перевищує н.м.д.г.).
Частину такої інформацію можуть надати органи приватизації: Фонд державного майна України та його регіональні відділення; органи приватизації в АР Крим; органи, які для цього створені в місцевих Радах народних депутатів.
Під час розслідування злочинів, пов’язаних із незаконною приватизацією майна, в загальному необхідно з’ясувати:
1) що стало безпосереднім предметом злочинного посягання (який конкретно об’єкт державної чи комунальної власності було приватизовано);
2) хто є покупцем об’єкта приватизації (перелік покупців об’єкта приватизації, чи є вони правомочними, чи вчасно подали відповідні документи для участі в приватизації тощо);
3) реальна вартість об’єкта приватизації;
4) яка методика застосовувалася для визначені вартості об’єкта приватизації, хто її проводив;
5) період, упродовж якого відбувалася приватизація об’єкта;
6) орган, який розглядав питання приватизації об’єкта чи був дотриманий визначений порядок проведення приватизації;
7) яка шкода була нанесена, внаслідок учинення злочину;
8) які обставини сприяли вчиненню злочину.
Для слідчого важливо знати порядок приватизації державного чи комунального майна. Це дає можливість обрати можливі джерела отримання доказової інформації, спланувати проведення слідчих дій та інших заходів.
У Законі України «Про приватизацію державного майна» визначено такий загальний порядок приватизації державного майна:
1) опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації;
2) прийняття рішення про приватизацію конкретного об’єкта на підставі поданої заяви чи на підставі Державної програми приватизації;
3) створення комісії з приватизації;
4) опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію конкретного об’єкта;
5) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності об’єкта, що приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації);
6) проведення у визначених законом випадках екологічного аудиту об’єкта приватизації;
7) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створених у процесі приватизації, тата їх реалізацію.
Заява на приватизацію подається особою у відділення ФДМУ за місцем розташування об’єкта приватизації. Разом з цією заявою потрібно подати: 1) бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості працівників, максимальні розміри інвестицій та строки і порядок їх внесення; 2) для покупців-фізичних осіб також необхідна довідка з органу ДПС про подану податкову декларацію.
Порядок приватизації об’єктів комунального майна затверджується рішенням відповідної міської ради народних депутатів.
Окремі питання приватизації в кожному населеному пункті можуть різнитися, однак загальний порядок приватизації такий:
1) визначення об’єктів, які можна приватизувати і які не підлягають приватизації;
2) визначення органу, що буде займатися приватизацією і продажем (це, наприклад, може бути департамент економіки міської ради);
3) подача особою заяви на приватизацію (зазвичай заяву подають у трьох екземплярах: 1 – зберігається у канцелярії; 2 – у відділі приватизації та продажу, 3 – у заявника);
4) розгляд поданої заяви керівником і передача її у відділ приватизації та продажу;
5) розгляд і прийняття рішення про приватизацію об’єкта шляхом аукціону чи конкурсу.
Якщо прийнято рішення проводити аукціон, то порядок його проведення такий:
а) орган приватизації не пізніше як за 30 днів до проведення аукціону публікує у ЗМІ перелік об’єктів приватизації;
6) реєстрація учасників аукціону (вони подають: заяву; документ, що засвідчує особу; документ про сплату реєстраційного внеску; довідку про доходи – для покупця-фізичної особи). Така заява реєструється у відділі приватизації, про що робиться запис у відповідній книзі (подані документи, крім паспорта, не повертаються). За підсумками попередньої реєстрації видається квиток учасника та про його отримання учасник розписується в Журналі попередньої реєстрації);
в) проведення аукціону (його ведучого називають ліцитатором). Під час аукціону ведеться протокол (у 2-х екземплярах), він підписується ведучим і особою, яка одержала право на придбання об’єкта, а також затверджується керівником органу приватизації. Один екземпляр зберігається в органі приватизації, інший – у переможця аукціону.
Якщо прийнято рішення проводити конкурс, то порядок його проведення такий:
а) створюється конкурсна комісія, яка проводить відбір покупців і визначає умови та терміни проведення конкурсу (початкову ціну, зобов’язання щодо збереження спеціалізації об’єкта, кількості робочих місць, розміру зарплати тощо);
б) для участі в конкурсі особа повинна подати заяву та план приватизації;
в) конкурс проводиться в два етапи. На першому етапі конкурсна комісія визначає та оголошує попереднього переможця. Якщо від інших учасників не надійдуть додаткові пропозиції – попередній переможець оголошується остаточним. Якщо ж будуть додаткові пропозиції – вони розглядаються на засіданні конкурсної комісії і вже після цього оголошується остаточний переможець;
г) засідання і рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом. Його підписують усі члени комісії і скеровують в орган приватизації, який затверджує результати конкурсу.
Визначення початкової ціни об’єкта приватизації проводиться експертом згідно з Методикою оцінки майна, затвердженою постановою КМУ від 10.12.2003 р. № 1891. Право власності на комунальне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем і керівником або уповноваженим представником органу приватизації.
Із наведеного вище можна визначити комплекс невідкладних слідчих дій, що повинен провести слідчий на початковому етапі розслідування. До нього входять: допит, обшук, виїмка та огляд документів, призначення експертизи. Розглянемо особливості тактики їх проведення.
Під час розслідування кримінальних справ, пов’язаних із незаконною приватизацією, можна виокремити такі групи осіб, які можуть бути допитані: 1) особи, які оформляли та подавали приватизаційні документи; 2) особи, які розглядали та підписували приватизаційні документи; 3) члени експертної комісії, які проводили оцінку майна приватизованого об’єкта; 4) особи, які проводили інвентаризацію (аудиторську перевірку) об’єкта приватизації або здійснювали інші контролюючі функції; 5) особа, яка проводила аукціон; 6) особи, які брали участь в аукціоні чи конкурсі; 7) члени конкурсної комісії; 8) особи, які працюють на приватизованому об’єкті; 9) особа, яка придбала об’єкт.
Специфіка допитів у справах про злочини у сфері приватизації певною мірою визначається з огляду на таке. По-перше, серед осіб, причетних до злочину або іншим чином пов’язаних із розслідуваною подією, у більшості випадків фігурують особи, які мають спеціальну фінансово-економічну, юридичну, технічну освіту. Такі особи здебільшого мають досвід роботи у комерційних і фінансових органах, знають усі особливості й вади приватизаційного процесу, системи бухгалтерського обліку, технології здійснення приватизаційних процесів або відповідної господарської діяльності, документообігу, порядку обліку й контролю. Ці допитувані відразу ж помічають непідготовленість слідчого, його непевність у фактичних даних, використовуючи всі ці «слабинки» у власних цілях.
По-друге, під час допитів слідчому найчастіше доводиться стикатися із специфічною термінологією, за допомогою якої висловлюється більшість допитуваних. На жаль, багато практичних працівників не мають належного досвіду та рівня знань у цій галузі, що іноді позначається на якості допиту. Втрата «ниточки бесіди» через часто вживані незнайомі терміни може призвести до того, що слідчий вчасно не зорієнтується в ситуації, не задасть уточнююче запитання, не зафіксує корисну інформацію, яку, можливо, не бажаючи того, надасть допитуваний.
По-третє, метою допитів на початковому етапі розслідування є передусім з’ясування загальної картини події, що мала місце, схем вчинення тієї або іншої операції, розшифровка численних документів, бухгалтерських проводок, рахунків та окремих цифрових записів і одержання відповідних пояснень щодо них. Якщо слідчий недостатньо добре орієнтується у спеціальних економічних питаннях, йому потрібно, розпочинаючи розслідування, заповнити цю прогалину. Відповідна підготовка може охоплювати ознайомлення зі спеціальною літературою (підручниками, посібниками, методичними рекомендаціями, нормативними документами); використання допомоги спеціалістів економічного профілю шляхом одержання від них різних довідкових відомостей, спільного аналізу документації або безпосередньої участі спеціаліста у допиті; поповнення знань за результатами інших допитів тощо.
Особи, які проводили перевірки, ревізії чи здійснювали інші контролюючі функції (наприклад, аудитори, ревізори, працівники вищих структур, податкові інспектори) можуть пояснити висновки перевірок, допомогти вивчити документи, визначити коло осіб, яких необхідно допитати, надати іншу довідкову інформацію. Під час їх допиту з’ясовують:
1) коли саме та на підставі чого здійснювалася перевірка;
2) яка сфера господарської діяльності перевірялася та за який період часу;
3) які методики використовувалися під час проведення перевірки;
4) які результати перевірки, чи були виявлені недоліки, як їх наявність пояснили відповідальні особи тощо.
Під час проведення допиту особи, яка працює на приватизованому об’єкті, з’ясовують:
1) чи є допитувана особа членом трудового колективу приватизованого об’єкта, з якого часу вона там працює, на якій посаді;
2) від кого і коли дізналася про приватизацію;
3) чи проводилися у колективі загальні збори членів трудового колективу, якщо так, то хто був головуючим, які питання розглядалися;
4) чи знає допитувана особа про порядок приватизації об’єкта;
5) яку суму акцій вона могла придбати за іменний компенсаційний і приватизаційний сертифікати;
6) чи здійснювала особа купівлю-продаж акцій, де саме ця процедура відбувалася, чи був присутній незалежний реєстратор і які функції він виконував;
7) яку суму особа отримала за продаж акцій.
У особи, яка проводила аукціон (ліцитатора), з’ясовується: 1) коли саме проводився аукціон; 2) коло осіб, які брали у ньому участь; 3) чи були порушення під час проведення аукціону; 4) чи чинився на нього тиск з приводу аукціону, хто саме його чинив та у якій формі; 5) чи вівся протокол аукціону, хто його вів і хто підписував тощо.
Під час допиту члена конкурсної комісії з’ясовують: 1) обставини, за яких він став членом конкурсної комісії, його обов’язки; 2) як проводився відбір учасників конкурсу; 3) хто був учасником конкурсу;
3) чи всі учасники вчасно та у повному обсязі подали необхідні документи; 5) як проводився конкурс, чи були допущені якісь порушення процедури його проведення.
Під час проведення допиту особи, яка проводила оцінку майна приватизованого об’єкта, з’ясовують: 1) хто доручив проведення експертної оцінки майна; 2) які методи оцінки майна використовувалися, які документи вивчалися; 3) яка вартість майна; 4) чи проводилася оцінка майна об’єкта раніше, чи знав про це оцінювач; 5) які документи за результатами оцінки майна складалися, ким підписувалися і кому передавалися.
Допит підозрюваної особи в основному характеризується конфліктністю. У більшості випадків особа заперечує свою причетність до вчинення злочину та обґрунтовує законність своїх дій. У такому разі слідчому доцільно зважати на те, що на першому допиті підозрювана особа не знає обсягу відомої слідству інформації про обставини вчинення злочину. Варто детально допитати особу про обставини приватизації та зафіксувати це в протоколі:
1) коли та куди була подана заява на приватизацію;
2) які документи разом із заявою подавалися;
3) впродовж якого часу розглядалася заява;
4) коли проводився аукціон (конкурс), хто в ньому брав участь;
5) за яку суму був куплений об’єкт приватизації;
6) чи підписувався протокол проведення аукціону;
6) в якому відділенні банку проводилася оплата;
7) коли та з ким було укладено договір купівлі-продажу.
В подальшому отриману від допитуваного інформацію слідчий повинен перевірити та на додатковому допиті, з огляду на тактичні міркування, пред’явити докази, що спростовують покази підозрюваного, викривають його у вчиненні злочину. У разі визнання особою себе причетною до вчинення злочину, слідчий під час її допиту як обвинуваченого повинен повно з’ясувати усі обставини вчинення незаконної приватизації та причетних до цього осіб і їхню роль.
Найважливішим джерелом доказів під час розслідування такого виду злочинів є документи. У зв’язку з цим, першочерговим завданням слідчого є вжиття заходів для їх отримання. Зволікання із цим може призвести до втрати документів, що унеможливить проведення документальної ревізії, економічної експертизи, встановлення вини конкретної особи у вчиненні злочину.
До найбільш інформаційно-значущих документів про обставини злочину, що пов’язаний із приватизацією, можна віднести такі: установчі; організаційно-правові; розпорядчі; бухгалтерські; приватизаційні; документи, що відображають виробничо-господарські та договірні операції; документи з обліку кадрів; документи контролюючих та інших державних органів; документи правоохоронних, судових і виконавчих органів влади; електронні документи; «чорнові» документи. Саме в них містяться прямі докази незаконної приватизації об’єкта та інформація про коло осіб, причетних до її вчинення.
Для отримання документів слідчий може скеровувати у відповідні інстанції запити, проводити виїмки та обшуки.
Запити насамперед можна скеровувати у КМУ (чи було погоджено приватизацію), ФДМУ (про факт приватизації об’єкта державної власності), Державну податкову службу (про нового власника приватизованого об’єкта), органи місцевого самоврядування (про факт приватизації об’єкту комунальної власності), Господарський суд (про наявність спору з приводу майна приватизованого об’єкту); банківські установи (через які проводилась оплата за приватизований об’єкт); відповідні державні установи, що повинні контролювати об’єкт, який заборонений до приватизації.
Виїмка та обшук мають важливе значення як на початковому етапі слідства, так і впродовж усього розслідування. Результативному проведенню виїмки сприяє ретельна підготовка. Слідчому, насамперед, необхідно: 1) з’ясувати найменування і перелік документів, які підлягають виїмці; 2) прийняти рішення про те, у яких організаціях підлягають виїмці документи; 3) визначити послідовність проведення виїмок. В ході підготовки слідчому рекомендується проконсультуватися із фахівцем у сфері приватизації з приводу документообігу та переліку документів, що стосуються процесу приватизації (ним, наприклад, може бути працівник ФДМУ). Це дозволить уникнути проведення в подальшому додаткових виїмок чи обшуку.
Типовими місцями проведення виїмки є: об’єкт приватизації, банківські установи, страхові компанії, регіональні представництва ФДМУ, нотаріальні контори, органи приватизації органів місцевого самоврядування. Основними документами, що необхідно вилучити, є: журнал реєстрації заяви на приватизацію, протокол засідання загальних зборів колективу, квиток учасника аукціону, протокол проведення аукціону чи конкурсу, накази про призначення осіб на певну посаду та їх функціональні обов’язки, приватизаційна справа об’єкта, договір купівлі-продажу об’єкта тощо.
Зазвичай обшуки проводяться за місцем роботи та проживання підозрюваних у вчиненні незаконної приватизації осіб. Це можуть бути нові чи колишні власники приватизованого об’єкта, посадові особи ФДМУ чи органу місцевого самоврядування. Під час проведення обшуку основна увага звертається на пошук документів, що безпосередньо стосуються приватизації об’єкта.
У більшості випадків основними об’єктами пошуку під час обшуку є: 1) документи фінансово-господарської діяльності та бухгалтерської звітності; 2) бланки документів з окремими реквізитами (печатками, штампами, підписами посадових осіб) і «заготовки» для виготовлення підроблених документів; 3) щоденники, записні книжки, чорнові записи окремих осіб; 4) електронні носії інформації; 5) копіювальна та розмножувальна техніка; 6) технічні засоби підробки документів (печатки, штампи, реактиви для виведення текстів тощо); 7) гроші, цінні папери, коштовності, інші матеріальні цінності, в тому числі нажиті злочинним шляхом; 8) листи, записки, окремі записи та інші матеріальні носії спілкування учасників злочинної групи між собою; тощо.
Варто згадати про необхідність в окремих випадках проведення групових (одночасних) обшуків. У такому разі місце, де проводиться найважливіший, на думку слідчого, обшук (наприклад, в організатора злочинної групи), стає збірним пунктом, куди надходить інформація про хід та результати всіх інших обшуків, звідти надаються вказівки з приводу проведення останніх.
Дослідження документів, що зберігають доказову інформацію у кримінальних справах про злочини у сфері приватизації, – це складний, багатоетапний процес. Огляд документів повинен відповідати основним вимогам, що висуваються до огляду речових доказів. Назвемо деякі специфічні організаційні й тактичні правила слідчого огляду документів.
- Слід визначити загальну характеристику документа (що це за документ, ким і коли він виданий, про що йдеться в документі, які наявні реквізити, зовнішній вигляд).
- Необхідно з’ясувати, чи є ознаки, що можуть свідчити про факти та обставини, важливі для розслідування злочину (ними, наприклад, можуть бути: перебування документа у певному місці чи у певної особи; зміст, що вказує на певні обставини чи належність документа певній особі; виконання документа певною особою; наявність певних змін шляхом підчищення, дописок, вставок тощо; наявність певних особливостей (складок, закреслень), що вказують на спосіб використання документа).
- Індивідуалізація і опис документа, що може бути речовим доказами.
- Виявлення ознак, які сприяють розшуку виконавця документа і засобів його виготовлення.
Оглядати документи доцільно за принципом від загального до окремого: від найменування, зовнішнього вигляду документа до його реквізитів, ретельно дослідити ту його частину, що має або може мати значення для розслідування. При огляді документа бажано використовувати лупу та інші технічні пристрої, що дозволять дослідити індивідуальні особливості документа, виявити сліди підробок. З цією ж метою доцільно розглядати документи на просвіт, вивчаючи його зворотний бік.
Нерідко під час огляду документів слідчий може стикнутися з інтелектуальною підробкою документа. Для виявлення такої підробки рекомендується використовувати такі методи: 1) логічний аналіз документа; 2) зіставлення змісту документа з загальновідомими фактами і обставинами, які вже встановлені слідством.
Оглядаючи документи, слідчому треба пам’ятати, що окремі з них у подальшому можуть бути використані експертами. Це вимагає обережного, дбайливого поводження з документами, не слід допускати внесення позначок, виправлень, перегинання паперу, підшивки документа, що тягне за собою пошкодження тексту.
Щоб уникнути псування чи втрати документа – речового доказу, а також попередити можливу протидію з боку зацікавлених осіб, доцільно під час допитів використовувати не оригінал, а ксерокопію документа. Такі документи варто зберігати окремо від основних матеріалів кримінальної справи. З цієї ж причини доцільно спрямовувати матеріали в копіях на вимогу різних осіб правоохоронних органів для контролю. Пояснити це можна частим використанням документа та бажанням зберегти його у «пристойному вигляді» до суду або для експертизи.
У кримінальних справах про злочини у сфері приватизації майна, як правило, нараховують не один том, де розміщуються сотні найрізноманітніших документів, розташування яких визначає дуже багато: воно може полегшити ознайомлення із матеріалами справи, а може ускладнити його; воно може допомогти слідчому планувати й організовувати роботу з розслідування, а може перешкодити їй. Тому найдоцільніше групувати документи за епізодами справи або за іншими ознаками: стосовно діяльності конкретних фізичних або юридичних осіб; за схемами вчинення окремих операцій (етапів приватизаційного циклу) тощо. У будь-якому випадку важливо, щоб ця ознака була «витримана» повністю або надавала можливість швидко знайти у матеріалах справи необхідні документи.
Під час розслідування незаконної приватизації державного чи комунального майна призначаються традиційні криміналістичні експертизи – почеркознавча та технічна експертиза документів. Також обов’язково призначаються економічна та будівельно-технічна експертизи. Почеркознавча експертиза в основному призначається для ідентифікації виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів і підпису. Технічна експертиза дає можливість встановити факти і способи внесення змін у документи та встановлення його початкового змісту, ідентифікація приладів, на яких було виготовлено документ тощо.
Економічна експертиза досліджує документи бухгалтерського, податкового обліку та звітності, документи про економічну діяльність підприємств і організацій, документи фінансово-кредитних операцій. Будівельно-технічна експертиза дає можливість визначити вартість нерухомого майна, оцінити вартість земельних ділянок тощо.
На подальшому етапі розслідування проводяться такі слідчі дії: допити, пред’явлення для впізнання, очні ставки, експертизи. Також слідчим вживаються заходи щодо збору даних, що характеризують особу обвинуваченого, та накладення арешту на майно з метою відшкодування завданих злочином збитків.
Використана та рекомендована література
- Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В.В. Сташиса та В.Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2003. – 1196 с.
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 4044. – Ст. 356.
- Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
- Про приватизацію державного житлового фонду: Закон України від 19.06.1992 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
- Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
- Про перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 07.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332.
- Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21.09.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 46. – Ст. 456.
- Порядок відчуження об’єктів державної власності: постанова КМУ від 06.06.2007 р. № 803.
- Пилипчак С. Криміналістична характеристика незаконної приватизації / С. Пилипчак // Право України. – 2005. – № 5.
- Комісарчук Р.В. Основи розслідування фактів незаконної приватизації державного та комунального майна: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Руслан Васильович Комісарчук. – Одеса, 2008. – 237 с.
- Калініна І.В. Завдання слідчого огляду документів у справах про господарські злочини, пов’язані з підробленням документів / І.В. Калініна // Митна справа. – 2011. – № 4 (76). – Ч. 2. – С. 215-221.