Вивчення матеріалів судово-слідчої практики розслідування кримінальних справ про злочини, пов’язанні з виготовленням, збутом чи використанням підроблених недержавних цінних паперів, свідчить про те, що одним із основних приводів до порушеним кримінальних справ цієї категорії є безпосереднє виявлення злочину органами дізнання, слідчим, прокурором або судом.

Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян є іншим поширеним приводом до порушення кримінальних справ цієї категорії. Явка з повинною становить незначну кількість серед приводів порушення кримінальних справ про виготовлення, збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів.

Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовими доказами та повідомлення, які опубліковані в засобах масової інформації, як приводи до порушення кримінальних справ вкрай рідко трапляються в практиці боротьби з такими злочинами, однак їх виключати не можна.

Знання кола обставин, які підлягають обов’язковому встановленню і доказуванню у справах про виготовлення, збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів, сприяє цілеспрямованості й повноті слідства. З урахуванням цих та інших обставин розробляється план розслідування. Знання останніх допомагає слідчому уникати можливих помилок і упущень та полегшує роботу. Аналіз судово-слідчої практики та наукових праць дав можливість систематизувати такі основні обставини, які необхідно встановлювати у справах цієї категорії:

- Чи дійсно мали місце виготовлення, збут чи використання підроблених недержавних цінних паперів?

- Які саме недержавні цінні папери підроблені, де, коли, скільки?

- Який спосіб підроблення, які інструменти, матеріали та інформаційні джерела використовувалися при цьому?

- Де зберігаються інструменти та матеріали, що використовувалися при підробленні, чи не введені в обіг підроблені предмети злочину?

- Де злочинці придбали інструменти та матеріали, для виготовлення підроблених недержавних цінних паперів, хто виготовив ці пристосування?

- Яким чином здійснювався збут підроблених недержавних цінних паперів?

- Ким були використані підроблені недержавні цінні папери і яким чином останні потрапили до цієї особи?

- Хто був безпосереднім виконавцем злочину, і хто здійснював збут?

- Хто знав, але не повідомив про підготовку або вчинення злочинних дій, а саме виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів?

- Яка матеріальна шкода і кому заподіяна та які потрібні заходи для відшкодування збитків?

- Які умови сприяли вчиненню злочину і що необхідно зробити для їх негайного усунення?

Початковий етап розслідування залежить від слідчої ситуації, яка виникла, проте загальна видова окрема методика розслідування виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів передбачає проведення на початковому етапі розслідування таких слідчих дій:

- допит потерпілого;

- огляд місця події;

- огляд предметів і документів і їх оцінка;

- долучення вилучених предметів злочину до матеріалів кримінальної справи;

- допит свідків;

- проведення попередніх досліджень спеціалістів-криміналістів (дактилоскопічних, трасологічних, техніко-криміналістичних досліджень документів тощо);

- проведення оперативно-розшукових заходів для розкриття злочину по «гарячих слідах», затриманих злочинця, пред’явлення особи для впізнання; призначення судових експертиз речових доказів та матеріалів, вилучених з місця події.

Наступний (основний) етап розслідування відповідно до загальних положень криміналістичної методики залежно від слідчої ситуації може мати два напрями розвитку:

• якщо злочин не вдалося розкрити по «гарячих слідах», типовими є такі слідчі дії та оперативно-розшукові заходи:

- доручення органам дізнання встановити особу злочинця, встановити свідків злочину;

- повторні огляди місця події, та речових доказів;

- скерування запитів у відповідні органи та організації;

- проведення повторних та додаткових допитів, судових експертиз тощо;

  • якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи:

- затримання і допит підозрюваного;

- обрання запобіжного заходу;

- обшук за місцем проживання підозрюваного, за місцем його роботи, в його автомобілі та інших нежитлових приміщеннях з метою виявлення слідів злочину, обладнання, яке використовувалося для виготовлення підроблених недержавних цінних паперів;

- пред’явлення підозрюваного для впізнання потерпілим та свідкам;

- за наявності протиріч - усунути їх у процесі очних ставок;

- призначення ідентифікаційних та інших видів судових експертиз;

- відтворення обстановки та обставин події, проведення слідчих експериментів;

- висунення обвинувачення та допит обвинуваченого.

Завершальний етап розслідування також відповідно до загальних

положень криміналістичної методики може мати два напрями розвитку:

  • якщо злочин не розкритий, типовими є такі слідчі дії та заходи:

- проведення повторних та додаткових оглядів;

- призначення повторних та додаткових судових експертиз;

- допити експертів;

- скерування повторних окремих доручень іншим правоохоронним органам, де мали місце аналогічні злочини, з метою встановити особу злочинця;

- спрямування запитів в органи державної влади, установи та організації з метою отримання криміналістично важливої інформації;

- прийняття рішення про зупинення розслідування кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

  • якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи:

- проведення повторних та додаткових слідчих дій, якщо в них виникла необхідність;

- збір даних, які характеризують особу злочинця (проведення спецперевірок, витребування характеристик та довідок про знаходження на обліках, вироків);

- вирішення питань про цивільні позови;

- забезпечення відшкодування заявлених позовів;

- виконання вимог ст. 23 КПК України;

- ознайомлення потерпілих із матеріалами кримінальної справи та вирішення їх клопотань;

- ознайомлення обвинуваченого та його захисників із матеріалами кримінальної справи та вирішення їх клопотань;

- складання обвинувального висновку та додатків до нього;

- прийняття рішення про скерування кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства через прокурора до суду органів.

Особливі зусилля слідчих та оперативних працівників при огляді місця події у справах про підробку недержавних цінних паперів повинні бути спрямовані на пошук комп’ютерної та копіювально- множильної техніки. Такий вид огляду проводиться з участю спеціалі- ста-криміналіста, який добре знає способи підробки недержавних цінних паперів, або спеціалістів у галузі інформатики та обчислювальної техніки, які обізнані із сучасною комп’ютерною та копіювальною технікою та, відповідно, володіють нею.

Огляд місця події і об’єктів, що знаходяться на ньому, не замінює проведення обшуку у справах про підробку недержавних цінних паперів. Проте, зважаючи на специфіку цього виду злочинів, обшук часто проводиться негайно після порушення кримінальної справи, як невідкладна першочергова слідча дія, а вже після нього - огляд місця події.

Особливостями проведення відтворення обстановки та обставин події у справах про підробку недержавних цінних паперів є перевірка експериментальним шляхом слідчих версій, з метою уточнення вірності показань підозрюваного (обвинуваченого) та свідків, встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину такого роду, отримання зразків для проведення подальших експертних досліджень. У ході реалізації вказаної мети слідчий, проводячи слідчий експеримент, повинен перевірити:

1) наявність у підозрюваного (обвинуваченого) певних стійких навиків виготовлення недержавних цінних паперів у відповідності до встановленого способу підробки;

2) можливості вчинення окремих дій у певних умовах;

3) достовірність інформації щодо використання для виготовлення недержавних цінних паперів саме того обладнання, інструментів та матеріалів, які були вилучені при розслідуванні;

4) достовірність інформації щодо можливості виготовлення підробок за певний час і в певних умовах з використанням спеціального обладнання, інструментів та матеріалів.

При розслідуванні підробки недержавних цінних паперів проводиться і пред’явлення для впізнання затриманих осіб, підозрюваних у збуті недержавних цінних паперів. Саме така слідча дія доцільна у випадку, якщо підозрюваний у збуті не був затриманий «на гарячому».

Для забезпечення постійного контролю за криміногенними процесами на ринку цінних паперів оперативним співробітникам Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю необхідно навчитися кваліфіковано здійснювати оперативно-розшукові дії, вивчати технологію скоєння злочину, що можливо лише за умови чіткої уяви про причини та обставини, що сприяють скоєнню корисливих злочинів. Працівники правоохоронних органів повинні також звертати увагу на організаційні, загальноправові та кримінологічні аспекти та проблеми боротьби зі злочинами, що скоюються на ринку цінних паперів. Для того вони повинні бути обізнані з правовими засадами функціонування фінансових посередників та інших учасників ринку цінних паперів, способами виявлення та попередження таких злочинів.

Використана та рекомендована література

  1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
  2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (з останніми змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26.
  3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. (з останніми змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - № 2.
  4. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р.
  5. Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затверджене Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 36.
  6. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 р.
  7. Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів: Закон України від 10 грудня 1997 р.
  8. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - 6-те вид., переробл., і доп. - К.: Юридична думка, 2009. - 1236 с.
  9. Криміналістика: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В.Ю. Шепітька. - 3-тє вид. - К.: Ін Юре, 2004. - 736 с.
  10. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292.