Пропедевтична педіатрія

11.4. Імунобіологічна роль жіночого молока

У період внутрішньоутробного розвитку плід одержує від матері через плаценту ряд імунних чинників, що захищають його від збудників інфекційних хвороб. Проте цей імунітет нестійкий, він швидко послаблюється, і дитина народжується досить чутливою до інфекційних хвороб. Цим пояснюється висока небезпека для грудних дітей поширених у навколишньому середовищі збудників кишкових, гноячкових, септичних, вірусних і бактеріальних захворювань, хвороб органів дихання тощо.

Найважливішу роль у формуванні протиінфекційного імунітету в цей період відіграє жіноче молоко. З ним в організм дитини регулярно надходить ряд особливих біологічно активних речовин, які забезпечують передачу так званого пасивного імунітету від матері дитині.

У передачі імунітету від матері дитині беруть участь імуноглобуліни жіночого молока. В жіночому молоці виявлені імуноглобуліни трьох основних класів (G, А, М). Але серед них особливо важливе значення має секреторний імуноглобулін A (SIgA), яких виробляється безпосередньо в молочних залозах матері-годувальниці і становить близько 90% загального рівня IgA жіночого "молока. Особливістю SIgA є те, що він стабільний при низькій pH кишок і не і руйнується протеолітичними ферментами, що дає можливість цим імунним білкам зберігати свою імунологічну активність впродовж всього травного каналу. Його концентрація в молозиві дуже висока (4-12 г/л), але вже наприкінці 1-го місяця лактації рівень SIgA знижується майже в 10 разів. Надходячи з грудним молоком до кишечника дитини, SIgA блокує розмноження в ньому хвороботворних кишкових і дизентерійних паличок, сальмонел, стафілококів, пневмококів та інших мікроорганізмів і сприяє виділенню їх з організму.

Специфічні імунні властивості материнського молока посилюються імунологічно активними клітинами — макрофагами і лімфоцитами, які переносяться у молочні залози з током крові, а звідти переходять у молоко.

Макрофаги жіночого молока цілком життєздатні і мають здатність захоплювати та перетравлювати бактерії (фагоцитоз), що надходять до травного каналу, і знищувати їх внутрішньоклітинним руйнуванням та перетравлюванням.

Лімфоцити виконують спеціалізовані функції: синтезують різні класи імуноглобулінів, чим сприяють посиленню специфічних захисних реакцій дитячого організму проти збудників інфекційних хвороб; утворюють біологічно активні речовини, так звані медіатори, що регулюють характер імунних реакцій в організмі дитини на дію тих чи інших шкідливих агентів; знешкоджують шляхом лізису різні мікробні агенти.

У жіночому молоці є ще ряд різних чинників захисту. Серед них залізовмісний білок лактоферин, ферменти — лізоцим та лактопероксидаза, які пригнічують життєдіяльність бактерій, а також противірусний чинник інтерферон та ін.

Лактоферин — це глікопротеїд з молекулярною масою близько 80 000 Da, складається з 700 амінокислот, 3% гексоз і 1% гексозаміну. Молекула лактоферину зв’язує два атоми заліза і цей зв’язок характеризується високою міцністю. Лактоферин становить значну частину від загальної кількості білків жіночого молока, на його частку приходиться 15-16% загальної їх кількості. В молозиві Концентрація лактоферину досягає 7 г/л, а в зрілому жіночому молоці дещо Нижча (1-3 г/л). Необхідно відзначити, що в коров’ячому молоці рівень лактоферину значно нижчий (0,02-0,2 г/л), а насиченість залізом в 4 рази вища, ніж в Лактоферині жіночого молока.

Біологічна активність лактоферину пов’язана з бактерицидною дією на мікроорганізми за рахунок конкурентного зв’язування іонів заліза, необхідних для мультиплікації бактерій. Крім того, лактоферин стимулює фагоцитоз і активність комплемента. Бактеріостатичний ефект лактоферину встановлений для стафілококків, кишкової палички та деяких інших мікроорганізмів.

Лізоцим міститься в жіночому молоці у значній концентрації, його активність у 2 рази вища, ніж лізоциму курячого яйця, який вважається еталоном, та в 100-300 разів, ніж лізоциму коров’ячого молока. Концентрація лізоциму зменшується з 87 мкг/мл в молозиві до 24 мкг/мл в зрілому молоці (2-4-й тиждень лактації), а потім протягом 6 міс. його вміст зростає до 245 мкг/мл і залишається постійним до кінця лактації.

Біологічна дія лізоциму пов’язана з бактерицидною активністю і позитивним біфідогенним впливом на мікрофлору кишок. Бактерицидний механізм дії лізоциму полягає у ферментативному розщепленні муреїнової оболонки клітинної стінки бактерій з утворенням мурамової та інших органічних кислот, деяких амінокислот і глюкозаміну. Причому біфідогенний ефект лізоциму пов’язують саме з утворенням глюкозаміну.

Усі ці численні компоненти материнського молока захищають незрілий організм дитини від несприятливого впливу будь-яких мікроорганізмів — бактерій і вірусів. У материнському молоці містяться також речовини, які сприяють заселенню кишечника дитини корисними для її організму бактеріями — так званими біфідобактеріями. Останні активно розмножуються у товстій і частково — в тонкій кишках і витісняють з них майже всі інші види бактерій. Відбувається це тому, що біфідобактерії створюють кисле середовище у товстій кишці, в якому не можуть жити бактерії, що підтримують гнилісні процеси. Крім того, біфідобактерії беруть участь в утворенні ряду вітамінів, що сприяє кращій вітамінній забезпеченості організму грудної дитини.

Присутність у кишечнику біфідобактерій свідчить про нормальний перебіг процесів травлення і задовільний загальний стан дитини. Ця чудова властивість материнського молока пов’язана з наявністю в ньому особливої речовини — біфідус-чинника.

Біфідус-чинник — це особливий вид вуглеводів, який має назву олігоаміно-цукру. Кількість його в грудному молоці незначна, однак у 40 разів більша, ніж у коров’ячому. Це найстійкіший з усіх протиінфекційних чинників грудного молока. Він не руйнується під час зберігання і навіть кип’ятіння грудного молока. Біфідус-чинник взаємодіє з лактозою грудного молока і його численними імунними компонентами: лактоза, поступово розщеплюючись ферментами травлення, створює сприятливе середовище впродовж всього травного каналу, імунні чинники перешкоджають розвитку хвороботворних мікробів, знищують їх і формують місцевий імунітет, а біфідус-чинник сприяє розвитку біфідобактерій у кишечнику.

При штучному вигодовуванні в кишечнику дітей виявляють зовсім інші бактерії, найчастіше — кишкову паличку, яка за певних умов може спричиняти пронос.

Отже, материнське молоко має систему захисних і протиінфекційних чинників, які формують місцевий і загальний імунітет проти хвороботворних мікроорганізмів у найуразливіший період життя дитини, коли її власна імунна система розвинута ще зовсім слабко.

Таким чином, дитина, яка знаходиться на природному вигодовуванні, отримує повноцінну, легкозасвоювану їжу, в результаті чого її організм може протистояти багатьом хворобам. Велике значення має й те, що молоко немовля одержує з груді теплим і майже стерильним. Можливість проникнення з жіночим молоком в організм дитини хвороботворних бактерій дуже обмежена залежить від особистої гігієни матері.