Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку і в умовах розвинутої ринкової економіки виконує низку важливих макро- та мікроекономічних функцій. В сучасній ринковій економіці він посідає особливе і важливе місце. Зокрема, він:

1) виконує роль регулятора інвестиційних потоків, які забезпечують оптимальну для суспільства структуру використання ресурсів. Через РЦП здійснюється основна частина перетоку капіталів у галузі, які забезпечують найбільшу рентабельність вкладень;

2) забезпечує масовий характер інвестиційного процесу, дозволяючи будь-яким економічним агентам, які мають вільні кошти, здійснити інвестиції у виробництво шляхом придбання цінних паперів;

3) є барометром, який реагує на зміни, які відбуваються та можуть відбутися, в політичній, соціально-економічній, зовнішньоекономічних та інших сферах суспільства. У зв’язку з цим показники стану РЦП є основними індикаторами, за якими роблять висновок про стан економіки країни і т.д.

Економічні злочини на ринку цінних паперів характеризуються високою суспільною небезпекою і ця небезпека полягає в значній матеріальній шкоді та негативних соціальних наслідках.

У кримінальному законодавстві України передбачена відповідальність за виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України).

У такий спосіб кримінальний закон називає три форми фальшування недержавних цінних паперів, а саме:

1) виготовлення їх з метою збуту;

2) їх збут;

3) використанні їх іншим чином.

Способи підробки (фальшування) недержавних цінних паперів можуть бути різними, з використанням різних приладів, матеріалів і т. ін., які юридичного значення не мають.

Під виготовленням розуміються дії, шляхом яких створюються підроблені цінні папери, наприклад друкування, виготовлення за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання, ксерокопіювання тощо.

Збут підроблених недержавних цінних паперів - це умисна форма їх відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін, обмін, дарування, передача в борг і в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх тощо.

Використання підроблених недержавних цінних паперів іншим чином - це вчинення будь-яких інших, крім збуту, дій з такими паперами для отримання будь-яких вигод, пільг чи переваг, на які б мав право власник відповідних справжніх цінних паперів. Зокрема, володіння акціями дає їх власникові право на участь в управлінні акціонерним товариством (участь у зборах акціонерів та у прийнятті ними рішень) та право на отримання відповідної частини прибутку від діяльності товариства. Акціонер має право на доступ до інформації про діяльність товариства, зокрема до протоколів загальних зборів та засідань правління, на отримання річного звіту товариства і т. ін. Користування цими правами на основі підроблених акцій слід розглядати як «використання іншим шляхом» підроблених цінних паперів. Ще одним можливим варіантом такого «використання» є оформлення застави на підроблені цінні папери з отриманням грошей чи інших цінностей без передачі підроблених акцій заставодержателю, тобто без їх збуту.

Типовий спосіб готування. Ця стадія охоплює: визначення потенційним злочинцем виду недержавних цінних паперів для підроблення, способу їх виготовлення, збуту чи використанням іншим чином, своєї ролі і місця в цій злочинній технології, підбір співучасників, визначення місць виготовлення та збуту, способів використання підроблених недержавних цінних паперів.

Виготовлення недержавних цінних паперів є основною формою вчинення злочину, передбаченого ст. 224 КК України, і тому доцільно виокремити його основні елементи готування, якими є: відбір способу виготовлення підроблених недержавних цінних паперів (наприклад, друкування, виготовлення за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання, ксерокопіювання); отримання консультацій, вивчення необхідної літератури, а за необхідності - залучення певних фахівців.

При цьому мають бути виготовлені предмети, зовнішньо схожі із тими справжніми цінними паперами, під виглядом яких винна особа хоче збути фальшивки.

Також способом готування до злочину є виготовлення знарядь, за допомогою яких передбачається в майбутньому виготовляти фальшиві цінні папери.

Типовий спосіб учинення. На цій стадії потребують аналізу не лише безпосередньо способи виготовлення підроблених недержавних цінних паперів з метою збуту, а збут та використання їх іншим чином.

Процес безпосереднього виготовлення підроблених недержавних цінних паперів залежить від обраного способу виготовлення, використовуваного для цього обладнання, навичок виготовлювачів, а в деяких випадках і загальної організації їх праці.

Вибір способу збуту недержавних цінних паперів залежить від їх виду сфери використання.

Що стосується використання недержавних цінних паперів, то, знову ж таки, це залежить від виду недержавного цінного паперу та обсягу пільг, вигод чи переваг, на які б мав право власник відповідних справжніх цінних паперів (тобто, чи це буде використання їх як засобу платежу чи право на участь в управлінні товариством або отримання відповідної частини прибутку від діяльності товариства тощо).

Типовий спосіб приховування. Способи приховування слідів злочину в характеристиці виготовлення підроблених недержавних цінних паперів є своєрідними. Адже головна мета виготовлення підроблених недержавних цінних паперів - саме в отриманні певних пільг, вигод чи переваг. Отже, виготовлювач свідомо спрямовує зусилля на те, щоб плоди його злочинної діяльності не були прихованими, а, навпаки, використовувалися відкрито, маючи позитивні наслідки для нього.

Виготовлювач намагається виготовити якісні підроблені недержавні цінні папери і прагне приховати сліди шляхом знищення невдалих екземплярів, тримає в недоступних вільному сприйняттю місцях матеріали, заготовки тощо. У разі небезпеки викриття вживає заходів щодо їх знищення.

Типові місце, час, обстановка злочину. Вибір місця виготовлення підроблених недержавних цінних паперів залежить від низки чинників:

- від ступеня організації злочину (одинак, невелика злочинна група зі слабким ступенем організації, організована злочинна група);

- від способу виготовлення та обладнання, що застосовується для цього;

- від особистості виготовлювача тощо.

Місцем виготовлення недержавних цінних паперів найчастіше є житлові та підсобні приміщення осіб, які безпосередньо займаються підробленням, а також місця розташування техніки, за допомогою якої здійснюється виготовлення підроблених недержавних цінних паперів, житлові та підсобні приміщення громадян, службові приміщення фірм і офісів, підприємств. Головна вимога до такого місця полягає в наявності достатнього та придатного для виготовлення підроблених недержавних цінних паперів обладнання і можливості його використання, а також у забезпеченні конспірації своєї діяльності.

Час виготовлення безпосередньо пов’язаний з місцем. Якщо це житлове або спеціально пристосоване саме для виготовлення підроблених недержавних цінних паперів приміщення, то час може бути найрізноманітнішим. Злочинці зазвичай використовують будь-який час, вільний від інших занять. А якщо це приміщення фірми або підприємства, то в такому разі для виготовлення підроблених недержавних цінних паперів вибирається, як правило, неробочий час цього підприємства (ніч, вихідні дні, свята тощо).

Обстановка збуту підроблених недержавних цінних паперів характеризуються в основному незначним скупчення людей, проте цей злочин може бути спрямований як на окремих людей (як у випадку з підробленням векселів), так і тоді, коли це стосується групи осіб (ті ж акції підприємства).

Злочинець вчиняє свої дії або щодо певних осіб або для досягнення вигідних результатів для себе залежно від конкретного об’єкта посягання (отримання пільг, вигод тощо).

Типовий предмет посягання. У ст. 224 КК України зазначаються предметами злочинного посягання підроблені недержавні цінні папери. Потрібно зазначити, що вони повинні мати значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

Згідно із Законом України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Законом України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженим Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 12 лютого 1998 р. № 36 до недержавних цінних паперів належать: облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та товарних ресурсів.

Акція - це довгостроковий цінний папір, яким засвідчується факт інвестування грошових коштів до акціонерного товариства та особисті майнові права її власника на вкладені грошові кошти (частин у статутному фонді та у майні при ліквідації, частину прибутку, дивіденди) та немайнові права, пов’язані з майновими (членство і право управління, право на інформацію про діяльність товариства і результати цієї діяльності).

Облігація - це цінний папір, яким засвідчується факт позики її власником грошових коштів і підтверджується зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у встановлений у ньому строк з виплатою йому фінансових відсотків, тобто право на повернення позиченої суми і на частину доходу емітента облігації, обмежену відсотками.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яким засвідчується право власника на одержання після встановленого строку депозиту і відсотків з нього, тобто на позичені гроші і на частину доходу, отриману емітентом від обігу позичених коштів.

Вексель - це короткостроковий цінний папір, яким засвідчується грошове зобов’язання векселедавця (емітента векселя) сплатити визначену суму векселедержателю.

До недержавних цінних паперів не віднесені грошові лотереї, сертифікати якості, торговельні патенти, марки гербового збору.

Підробляючи вищезазначені недержавні цінні папери, злочинець посягає як на права та кошти окремих осіб, так і на ефективну діяльність економічної системи юридичних осіб або загалом держави з метою отримання певних пільг, вигод, переваг для себе.

Типова особа злочинця. Підробленням можуть займатися як окремі особи, так і злочинні організації чи організовані злочинні групи.

Варто зазначити, що характерними рисами особи злочинця є такі, як цілеспрямованість, наполегливість, бажання досягти наміченої мети будь-яким способом. Часто, не маючи достатніх знань для того, щоб належним чином підробити недержавні цінні папери, але бажаючи їх виготовлювати, ці особи займаються «самоосвітою»: виявляють інтерес до спеціальної літератури, де містяться відомості про такі цінні папери, їх підготовку, оформлення, звертаються за консультаціями до спеціалістів у зазначених галузях знань.

Також варто зазначити, що злочинцем можуть бути як звичайні громадяни, так і посадові особи.

Типова особа потерпілого. Говорячи про особистість потерпілого чи особи, яка отримала підроблені недержавні цінні папери, слід зазначити, що такою може виявитися будь-яка особа, що має доступ до здійснення конкретних операцій з відповідними цінними паперами тощо. Найчастіше наражаються на ризик одержання підроблених недержавних цінних паперів особи, що пов’язані з діяльністю певних товариств.

Типову слідову картину виготовлення, збуту та використання підроблених недержавних цінних паперів становлять:

а) безпосередньо самі недержавні цінні папери, що викликають сумнів щодо автентичності, а також їх частини та елементи;

б) сліди пошуку матеріалів, виготовлення технічних засобів та пристроїв для підробки;

в) відомості про використання та закупівлю спеціальної літератури для можливого виготовлення підроблених недержавних цінних паперів, пошук та отримання консультацій у фахівців, діяльність яких стосується виготовлення справжніх недержавних цінних паперів, інших осіб, що сприяють здійсненню подібних замислів;

г) відомості про елементи ознак зовнішності осіб, що обґрунтовано підозрюються у виготовленні, збуті чи використанні підроблених недержавних цінних паперів;

ґ) сліди пальців рук на примірниках підроблених недержавних цінних паперів;

д) сліди у вигляді мікрочасток на обладнанні, одязі осіб, які виготовляли підроблені недержавні цінні папери, збували або використовували їх тощо.