Пропедевтична педіатрія

Розділ 9. Особливості обміну речовин у дітей

Процеси обміну речовин включають асиміляцію — засвоєння речовин, що надходять в організм з оточуючого середовища, синтез — побудову більш складних хімічних сполук з більш простих для створення живої матерії, та дисиміляцію — розщеплення речовин, що входять до складу живого організму. Процеси синтезу органічних сполук, на які витрачається енергія, називаються анаболічними (анаболізм), процеси розщеплення (що утворюють енергію) — катаболічними. Життя можливе лише при постійному і безперервному зв’язку між процесами розщеплення і синтезу, завдяки чому здійснюються розвиток і самооновлення організму.

У дітей в період їх росту і розвитку анаболічні процеси переважають над катаболічними, причому ступінь переваги відповідає швидкості росту, яка відображає зміну маси тіла за певний проміжок часу. Константа росту характеризує його інтенсивність на кожний даний природний період розвитку, і її зміни в різні періоди онтогенезу свідчать про зміни умов росту, тобто про якісні зміни метаболізму.

Процеси обміну в організмі людини пов’язані з певними структурами організму. В мітохондріях відбувається більшість обмінних процесів, спеціальні окислювальні і енергентичні процеси (цикл Креба, дихальний ланцюг, окислювальне фосфорилювання та ін.). Тому мітохондрії клітин часто називають її «силовими» станціями, які постачають енергію решті частин клітини. В рибосомах здійснюється синтез білків, а необхідна для цього енергія поступає з мітохондрій. Основна речовина протоплазми — гіалоплазма — бере активну участь в процесах гліколізу та інших ензимних реакціях.

Слід підкреслити тісний зв’язок клітинної структури з її функцією. Клітинні структури не є постійними. Вони знаходяться в процесі постійного формування 1 розщеплення, що залежить від обміну речовин. Відомо, що тривалість життя еритроцитів становить 80-120 днів, нейтрофільних гранулоцитів — 1-3 дні, тромбоцитів — 8-11 днів. Половина всіх білків плазми оновлюється за 2-4 дні. Навіть емаль зубів постійно зазнає оновлення.

Особливого значення це положення набуває в педіатрії, оскільки в процесі Росту і розвитку дитини відбувається не тільки самооновлення, а й неуклінне накопичення та формування структур організму. Співвідношення інтенсивності Росту (збільшення маси органів) і диференціювання структур змінюється залежно від періодів дитинства. В грудному віці переважають процеси Наростання маси тіла, в дошкільному періоді на перший план виступають Процеси диференціювання маси, а в шкільному віці — знов диференціювання, аЛе вже на іншому рівні розвитку.

Такий хвильоподібний перебіг розвитку дитячого організму значною мірою визначається спадковою інформацією, завдяки якій формуються специфічні для кожної людини білки, багато з яких входить до складу ферментних систем людського організму. Від їх специфічності і залежать в основному обмінні реакції, що визначають життєдіяльність в біологічному розумінні.

Залежно від послідовності процеси обміну речовин в організмі можна розподілити на чотири великі групи.

  1. Травлення і процеси в травному каналі, які готують всмоктування поживних речовин. До них належить розщеплення, яке здійснюється в травному каналі бактеріальною флорою.
  2. Резорбція — процес всмоктування поживних речовин через слизову оболонку кишок.
  3. Проміжний обмін — внутрішньоклітинні процеси синтезу і розщеплення, які обумовлені ферментативно і регулюються нейрогуморально.
  4. Виділення кінцевих продуктів обміну.

Головними особливостями обміну речовин у дітей є: а) переважання процесів асиміляції над процесами дисиміляції; б) високий основний обмін; в) підвищена потреба в білках; г) позитивний азотистий баланс.

Таким чином, за своєю суттю всі процеси обміну речовин є ферментативними і перебігають послідовно, що здійснюється складною системою регуляції. Загальна схема обміну речовин у дітей наведена на мал.1. Важлива роль в регуляції належить центральній нервовій системі (ЦНС) та ендокринним залозам. На відміну від дорослого, у дитини в процесі росту відбуваються становлення і дозрівання обміну речовин. Це проявляється лабільністю обміну, частими і більш вираженими його порушеннями при різних захворюваннях.

У дітей порушення обміну речовин умовно можна розподілити на три великі групи.

Перша група хвороб обміну речовин — це спадкові, генетично обумовлені захворювання. Як правило, їх причиною є відсутність або низька активність ферменту або ферментів, що беруть участь в обміні тієї чи іншої речовини (наприклад, метаболізму амінокислот — аміноацидопатії). На даний час відомо більш як 400 хвороб обміну речовин спадкового характеру.

Друга група — транзиторні порушення обміну речовин, які обумовлені затримкою дозрівання певних ферментативних систем у дітей в процесі росту (наприклад, транзиторна фенілаланінемія у дітей перших днів і тижнів життя, яка зникає в міру росту).

Третя група — синдроми порушення обміну речовин, що виникають в період різних захворювань і зберігаються деякий час після перенесеної хвороби (наприклад, синдром мальабсорбції після кишкових інфекцій). Це найбільш численна група.