Пропедевтична педіатрія

5.1. Закономірності та сучасні тенденції фізичного розвитку дітей різного віку

Фізичний розвиток кожної дитини і дитячої популяції в цілому визначається генетичними факторами, соціально-гігієнічними умовами життя і є показником якості медичного забезпечення системою охорони здоров’я. Відхилення у фізичному розвитку пов’язані з генетичними факторами, станом харчування, хронічними хворобами, руховою активністю, кліматом, місцем проживання та іншими впливами зовнішнього середовища.

Поняття фізичного розвитку трактується у вітчизняній літературі досить неоднозначно. В широкому загальнобіологічному розумінні фізичний розвиток розглядають як процес становлення і зміни морфофункціональних властивостей організму. Ряд авторів визначають фізичний розвиток як комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, які включають і запас фізичних сил.

Але найбільш вдалим визначенням поняття фізичного розвитку є таке. Під фізичним розвитком розуміють процес становлення і зміни морфофункціональних властивостей організму, фізичних якостей і спроможностей, які здійснюються під впливом умов життя і виховання протягом життя і від покоління до покоління.

В клінічній педіатрії під терміном «фізичний розвиток» розуміють динамічний процес росту (збільшення довжини і маси тіла, розвиток окремих частин тіла тощо) і біологічного дозрівання дитини в різні періоди дитинства. Темпи фізичного розвитку на кожному етапі онтогенезу залежать від індивідуальних особливостей, соціальних факторів, регіону проживання і т.д.

Рівень фізичного розвитку в дитячому віці є одним з об’єктивних показників стану здоров’я. Це пов’язано з тим, що показники фізичного розвитку тісно взаємозв’язані з численними факторами, які впливають на стан здоров’я дітей, і є результатом взаємодії генетичних факторів і факторів навколишнього середовища (санітарно-гігієнічні умови, вигодовування і харчування, фізичне виховання, режим дня та ін.). Крім того, фізичний розвиток є досить чутливим показником, який легко змінюється під впливом різноманітних несприятливих факторів, особливо умов навколишнього середовища. Тому це оцінка рівня фізичного розвитку дитини є невід’ємним елементом контролю за станом її здоров’я і посідає важливе місце в практичній діяльності лікаря-педіатра.

Оцінюючи фізичний розвиток дітей, необхідно знати його механізми і закономірності в різні періоди дитинства.

Як вже зазначалось, процеси росту детерміновані рядом ендо- і екзогенних факторів, включаючи харчування. Основними регуляторами росту є гормон росту (ГР) і рилізинг-гормон гормону росту (РГ-ГР). Відомо, що ГР не стимулює ріст кісток або хрящів in vitro. Під впливом ГР в печінці синтезується один із соматомединів — інсуліноподібний фактор росту-1 (ІФР-1), який стимулює хрящові пластинки і контролює енхондральну осифікацію. Вважають, що ІФР-1 стимулює проліферацію і диференціацію кісткових і хрящових клітин шляхом підвищення поглинання S04 і включення його до хондроїтинсульфату, стимуляції синтезу білків та мітотичної активності.

На етапі внутрішньоутробного розвитку спостерігається найбільш інтенсивне збільшення довжини і маси тіла. Але це відбувається нерівномірно. В перші два місяці довжина тіла ембріона збільшується мало, тоді як протягом

2- 4-го місяця значно зростає. На 9-10-му місяці внутрішньоутробного розвитку ріст плода сповільнюється.

Впровадження в акушерську практику методу ультразвукового сканування (УЗС) значно розширює і доповнює можливості дослідження стану плода та його фізичного розвитку. Ехографія дозволяє проводити візуальне спостереження за фізичним розвитком плода на ранніх етапах його гестації, забезпечує своєчасну тактику при лікуванні різних порушень в системі мати-плацента-плід.

Особливості росту плода у здорових жінок у динаміці вагітності в сучасних умовах вивчають за допомогою сонографії для оцінки розвитку плода при фізіологічному перебігу вагітності. За допомогою ультразвукового апарата, що працює в реальному масштабі часу, вимірюють такі показники: до 20 тиж. вагітності — куприково-тім’яний розмір (КТР), біпарієтальний розмір голови (БПР), середній діаметр живота (СДЖ) і довжину стегна (ДС); після 20 тиж. — БПР, середній діаметр грудної клітки (СДГ), СДЖ, ДС, довжину гомілки (ДГ), плечової кістки (ДП) і передпліччя (ДПер), індекси відношення БПР до СДГ (БПР/СДГ) і до СДЖ (БПР/СДЖ). Визначають також середній щотижневий приріст зазначених параметрів. /

Результати сонографії свідчать, що голова ембріона починає візуалізуватися на сонограмі після 7 тиж. вагітності, її діаметр не перевищує поперечного розміру тулуба. КТР ембріона в цей період дорівнює (19,9±0,42) мм. До 10 тиж. вдається чітко візуалізувати і виміряти ДС, яка становить (10,0±0,51) мм. БПР у цей строк вагітності становить (17,5±0,40) мм, КТР — (36,0±0,50) мм. Після 13-14 тиж. вагітності добре видно багато анатомічних утворень плода. Легко вдається виміряти БПР, СДЖ, ДС і різні відношення цих показників, дає змогу отримати важливі відомості про ріст і розвиток плода та встановити можливі відхилення в ембріо- і фетогенезі. КТР до 15 тиж. вагітності Досягає (91,5±0,41) мм.

Взаємозв’язок між терміном вагітності (W) і КТР визначається за допомогою рівняння:

W = 13,9664 • КТР - 4,1993 + Д + 2,155,

де Д — число днів від початку останньої менструації до точно відомої дати зачаття або календарної середини циклу; W — термін вагітності, тиж.; КТР, см.

Із збільшенням строку вагітності спостерігається підвищення абсолютних величин ехографічних параметрів, однак інтенсивність росту анатомічних утворень плода у різні строки його гестації неоднакова (табл. 5,6). Щотижневий приріст БПР поступово знижується від 3,5 мм на 15-му тиж. вагітності до 1,9 мм наприкінці її; інтенсивність приросту СДЖ до 20 тиж. вагітності збільшується від 2,8 до 5 мм. Швидкість приросту ДС збільшується на 18-му тижні до 3,9 мм, а потім знижується і на 20-му тижні становить 3 мм.

Таблиця 5. Ехографічні параметри плода у здорових жінок в першій половині вагітності (Н.А.Архіпова, М.І.Солонець, 1989), М±ш

Строк вагітності, тижнів

БПР

СДЖ

БПР

ДС

СДЖ

14

30,0 ± 0,50

21,0 ±0,40

1,42

13,4 ±0,50

15

33,5 ± 0,42

23,8 ± 0,62

1,40

15,5 ±0,52

16

37,0 ±0,71

28,0 ± 0,60

1,32

19,2 ±0,40

17

40,0 ± 0,50

32,6 ± 0,42

1,22

23,0 ± 0,70

18

42,5 ± 0,46

36,5 ± 0,50

1,16

26,9 ± 0,46

19

45,2 ± 0,60

41,0 ±0,41

1,10

30,0 ± 0,52

20

50,0 ±0,51

46,0 ± 0,60

1,09

33,0 ± 0,50

Таблиця 6. Ехографічні параметри плода у здорових жінок в другій половині вагітності (Н.А.Архіпова, М.І.Солонець, 1989), М+ш

Параметри

плода

Строк вагітності, тиж.

21-24

25-28

29-32

33-36

37-40

БПР

СДЖ

СДГ

ДС

дг

дп

ДПер

БПР/СДЖ

БПР/СДГ

55,0±0,57 50,7±0,47 50,0±0,51 40,4±0,81 34,5±0,68 39,1 ±0,40 33,4±0,48 1,08 . _ ід

65,8±0,72 61,9±0,63 60,8±0,56 51,2±0,64 47,3±0,55 48,8±0,35 42,4±0,55 1,06 1,08

75,9±0,49

72,8±0,46

72,3±0,62

60,2±0,59

52,2±0,48

55,8±0,47

50,6±0,67

1.04

1.04

85,5±0,67

86,0±0,64

85,4±0,57

68,0±0,37

59,8±0,47

61,5±0,55

58,5±0,59

0,99

1,04

93,3±0,54 98,3±0,61 96,1±0,63 74,6±0,64 65,9±0,64 66,1±0,59 64,6±0,45 0,95 0,97

У другій половині вагітності швидкість росту анатомічних утворень плода також різна (табл. 7). Спостерігається поступове сповільнення щотижневого приросту БПР і довжини трубчастих кісток. Швидкість збільшення СДЖ і СДГ знижується до 32-го тижня вагітності, потім зростає і з 33-го тижня перевищує БПР. Щотижневий приріст діаметра грудей наприкінці вагітності (37-40 тиж.) значно сповільнюється.

Таблиця 7. Середній щотижневий приріст ехографічних параметрів плода у здорових жінок в другій половині вагітності (Н.А.Архіпова, М.І.Солонець, 1989)

Параметри

плода

Строк вагітності,

тиж.

21-24

25-28

29-32

33-36

37-40

БПР

2,7

2,6

2,5

2,4

1,9

СДЖ

2,9

2,8

2,7

3,3

зд

СДГ

2,8

2,7

2,9

3,3

2,7

ДС

2,9

2,7

2,2

1,9

1,6

ДГ

2,3

2,3

2,1

1,9

1,5

ДП

2,8

2,4

1,7

1,4

1,2

ДПер

2,3

2,2

1,9

1,8

1,5

Для визначення росту плода можна використовувати рівняння, запропоноване В.М.Демидовим і співавторами (1988):

Р= Ю’ДП-14 де Р — зріст плода, см; ДП — довжина плечової кістки, см.

Слід зазначити, що важливими показниками для діагностики порушення розвитку плода є не лише абсолютні величини, а й щотижневий їх приріст і різні відношення, особливо БПР/СДГ (краніоторакальний індекс) і БПР/СДЖ (індекс Кампбелла). Протягом вагітності відбувається систематичне зниження відношень БПР/СДЖ і БПР/СДГ. Починаючи з 33-го тижня вагітності ці показники вирівнюються. Наприкінці вагітності СДЖ і СДГ перевищують БПР, а їх відношення становить менше 1. У другій половині вагітності, незважаючи на абсолютне збільшення довжини трубчастих кісток плода, відмічається сповільнення швидкості їх росту. Причому на 29-32-му тижні швидкість росту кісток нижніх кінцівок перевищує таку верхніх. Слід звернути увагу і на те, що починаючи з цього строку вагітності, найбільш сповільнюється Швидкість росту плечової кістки.

Таким чином, при аналізі ехографічних показників плода у здорових жінок виявлені особливості росту його окремих анатомічних утворень у випадку фізіологічного перебігу вагітності, що необхідно враховувати, оцінюючи фізичний розвиток плода.

У клінічній практиці для орієнтовної оцінки довжини тіла плода залежно від терміну вагітності користуються емпіричною формулою Гаазе:

а) протягом перших 5 міс. внутрішньоутробного розвитку довжина тіла плода дорівнює квадрату місяця вагітності: L = п2 (см);

б) після 5 міс. довжина тіла плода дорівнює кількості місяців, помноженій на 5: L = п • 5 (см).

Максимально збільшується маса тіла плода на 34-му тижні вагітності. Між 36-м і 40-м тижнями вагітності інтенсивність збільшення маси тіла уповільнюється.

Для визначення маси тіла плода користуються таким орієнтовним розрахунком: маса тіла плода на 30-му тижні вагітності дорівнює 1300 г, на кожний наступний тиждень потрібно додати 200 г, а на кожний попередній тиждень відняти 100 г. Таким розрахунком можна користуватись в період між 25-42-м тижнями вагітності.

До народження маса тіла плода досягає 3000-4000 г. Середня маса тіла хлопчиків при народженні становить 3200-3400 г, а дівчаток дещо менша — 3100-3300 г.

Слід відзначити, що в першій половині XX ст. мало місце значне поширення збільшення маси і зросту новонароджених. У 60-ті роки темп цього процесу помітно сповільнився. При вивченні динаміки показників фізичного розвитку новонароджених у Алма-Аті з 1946 по 1976 р. виявлено деяку її періодичність. Так, в другій половині 40-х і в першій половині 50-х років відмічався ріст показників, потім настав період стабілізації, а з початку 70-х років знову відбулося підвищення показників.

Зокрема, при вивченні динаміки маси тіла новонароджених зроблено висновок, що за останнє десятиріччя кількість дітей з масою тіла при народженні більше 4000 г зменшилася з 9,1 до 6,6% і відповідно до цього збільшилася кількість дітей з масою 3501 — 4000 г з 28,3 до 31,1%. В табл. 8 наведено розподіл новонароджених за групами залежно від маси тіла при народженні.

Таблиця 8. Структура новонароджених за масою тіла при народженні (%)

Маса тіла при народженні, г

1972-1973 pp.

1982 р.

До 2500

4,7

4,8

2501-3000

17,9

17,1

3001-3500

40,0

40,4

3501-4000

28,3

31,1

4001 і більше

9,1

6,6

Протягом перших чотирьох днів життя у новонароджених спостерігається зменшення початкової маси тіла, тобто відбувається так зване фізіологічне її зменшення. Максимальне зменшення маси тіла відмічається на 3-й день життя дитини і становить в середньому 6-8% початкової маси. Зменшення початкової маси тіла понад 10% вважається патологічним, що вказує на наявність у дитини захворювання або порушення догляду за нею.

фізіологічне зменшення маси тіла зумовлюється: великими екстраренальними втратами рідини шляхом випаровування через шкіру і легені при диханні (perspiratio insensibilis), виходом початкової сечі і меконію, блюванням проковтнутою під час пологів навколоплідною рідиною, висиханням пуповинного залишку, а також голодуванням, оскільки протягом 6-12 год. дитина звичайно не одержує їжі. Разом з тим передчасне годування дитини (через 2 год. після народження) не запобігає фізіологічному зменшенню маси тіла, а лише знижує його ступінь.

Наступне збільшення маси тіла відбувається у новонароджених неоднаково. Розрізняють два основних типи:

а) «ідеальний тип» (тип Бюдена) — при ньому відновлення початкової маси тіла спостерігається на 7-8-й день після народження. Він зустрічається у 20- 25% новонароджених;

б) уповільнений тип (тип Пісса) — характеризується повільним поступовим відновленням початкової маси тіла протягом 11-15 днів. Цей тип кривої спостерігається у 75-80% новонароджених.

У недоношених дітей і новонароджених з великою масою тіла при

народженні (понад 4000 г) початкова маса тіла відновлюється значно

повільніше.

Після відновлення початкової маси тіла вона продовжує наростати і за перший місяць життя збільшується в середньому на 600 г. Протягом першого півріччя життя середньомісячний приріст маси тіла дитини становить 800 г, другого півріччя — 400 г.

З урахуванням цього для орієнтовного розрахунку маси тіла дітей у першому та другому півріччях життя можна користуватися відповідно такими емпіричними формулами:

а) m = m + 800 п;

б) m = ш + 800 • 6 + 400 (п-6),

де ш — маса дитини при народженні, г; п — вік дитини, міс.

Як правило, до року маса тіла дитини досягає 10 кг, тобто приблизно збільшується втричі. Проте у дітей після першого року енергія збільшення маси тіла помітно слабшає. На другому році життя дитина додає в середньому 3-3,5 кг, а з третього року життя — щороку в середньому 2 кг.

Орієнтовно масу тіла дітей віком від 2 до 10 років можна вираховувати за такою формулою:

m (кг) = 10 + 2n,

де n — вік дитини, роки; 10 — маса дитини у віці 1 року; 2 — річна прибавка в масі тіла.

Такою формулою розрахунку можна користуватись до 10-річного віку. Середня маса тіла дитини у віці 10 років становить 30 кг. У подальшому річна прибавка в масі тіла дітей, старших 10 років, становить 4 кг. Вирахувати її можна за формулою:

ш (кг) = 30 + 4(п-10),

де п — вік дитини, роки.

Що стосується довжини тіла, то вона у доношених дітей при народженні в середньому дорівнює 50-52 см, причому у хлопчиків на 2 см більша, ніж у дівчаток. У перші 3 міс. життя дитини її зріст збільшується в середньому на З см щомісяця, в другому кварталі (4-6 міс.) — на 2,5 см, в третьому (7-9 міс.) — на 2 см і в четвертому кварталі (10-12 міс.) — на 1-1,5 см щомісяця. Таким чином, протягом першого року життя дитини її зріст збільшується в середньому на 25-27 см або відповідно до кінця року — на 50% початкового. Подвоєння початкового зросту дитини спостерігається в 4 роки, потроєння — в 11 -14 років.

Саме зріст дитини в 4 роки є вихідним для орієнтовних розрахунків. Вважають, що в 4 роки зріст дитини становить в середньому 100 см. Через це зріст (L) у дітей, старших року, можна визначати за такими емпіричними формулами:

а) у дітей до 4 років: L = 100 - 8(4 - п);

б) у дітей, старших 4 років: L = 100 + 6(п - 4),

де п — вік дитини, роки.

Наведені вище закономірності фізичного розвитку стосуються доношених дітей, але, за статистичними даними 5-6% усіх новонароджених — це недоношені діти, яким властиві свої особливості психомоторного, фізичного розвитку, реактивності організму. Розвиток недоношених у постнатальному періоді залежить від тривалості та умов внутрішньоутробного розвитку, а також від умов навколишнього середовища (догляду, вигодовування, виховання). Усі ці фактори визначають адаптаційні можливості недоношеної дитини до нових умов існування.

Для недоношених дітей характерні більш високі темпи фізичного розвитку. Зокрема, діти, що народилися з масою тіла 2001-2500 г, у віці одного року мали таку масу тіла: дівчатка — 105751596 г, хлопчики — 10164±398 г.

Недоношені діти другої групи (маса тіла при народженні в межах 1501-2000 г) мали в річному віці масу тіла відповідно 9076±211 г і 9650±211 г, в третій групі — 8650±264 г і 8960±289 г.

Середньомісячна прибавка в масі тіла у недоношених дітей на першому році життя наведена в табл. 9.

Таблиця 9

Середньомісячна прибавка в масі тіла недоношених дітей на першому році життя (за В.Є.Ладигіною,1982)

Вік, міс.

Маса тіла при

народженні, г

800-1000

1001-1500

1501-2000

2001-2500

1

180

190

190

300

2

400

650

700-800

800

3

600-700

600-700

700-800

700-800

4

600

600-700

800-900

700-800

5

550

750

800

700

6

750

800

700

700

7

500

950

600

700

8

500

600

700

700

9

500

550

450

700

10

450

500

400

400

11

500

300

500

400

12

450

350

400

350

Таким чином, якщо у доношених дітей маса тіла протягом року зростає в З рази, то у недоношених дітей першої групи до року маса тіла підвищується в 4,6 рази, другої — в 5 і третьої — в 6,5 рази. Особливо інтенсивно зростає маса у недоношених дітей з масою тіла при народженні до 1000 г. У дітей первинна при народженні маса тіла збільшується у 8-10 разів. Проте, незважаючи на високі темпи набування маси тіла, діти, народжені з масою, меншою 2000 г, до року не наздоганяють своїх доношених однолітків за цим показником.

Зріст недоношених дітей з масою тіла при народженні більше 1000 г протягом першого року життя збільшується на 26,6-38 см; в першому півріччі Щомісячно на 2,5-5,5 см, в другому півріччі — на 0,5-3 см. Середній зріст недоношеної дитини одного року досягає 70,2-77,5 см.

І

Зріст недоношених дітей за перший рік життя збільшується в середньому на 27,1-32,1 см. У першому півріччі щомісячне збільшення зросту становить 3- 3,75 см, у другому — 1,5-2,1 см. Діти першої групи з довжиною тіла при народженні 44,1 -44,8 см до року мають зріст: дівчатка — 71,9± 1,26 см, хлопчики 74,6± 1,37 см, другої — із зростом 42,1-42,8 см — відповідно 73,4±0,9 см і 74,2±1,3 см, третьої — із зростом 42,8-38,1 см — відповідно 68,9±2,27 см і 70,1 ±3,42 см. Набування маси і довжини тіла недоношених дітей істотно не залежить від статі дитини.

Цікаві дані були отримані при віддаленому обстеженні дітей, що народилися з масою тіла 900-1500 г. Аналіз результатів свідчить, що навіть через 8-9 років після народження глибоко недоношені діти за своїм фізичним розвитком відрізняються від доношених однолітків (табл.10).

Таблиця 10. Розподіл показників фізичного розвитку 8-9-річних дітей, які народилися доношеними і недоношеними (%)

Контингент

Кількість

дітей

Норма

Надмірність маси тіла

Дефіцит маси тіла

Низький

зріст

Діти, які народилися недоношеними

42

73,8

2,4

19

4,8

Діти, які народилися доношеними

1150

81,1

4,4

13,9

0,6

Важливим показником фізичного розвитку дитини є пропорційність розмірів тіла. Дитина при народженні відрізняється від дорослого порівняно короткими ногами, довгим тулубом, великою головою (рис. 5). В міру росту і розвитку дитини пропорції змінюються: розміри голови відносно довжини тулуба зменшуються, а довжина рук і ніг збільшується. Це пояснюється швидкістю росту окремих сегментів тіла. Починаючи з дородового періоду, швидкість росту ніг відносно тулуба та рук більш висока. Так, у період росту із зміною довжини тіла на 1 см лише 1/4 частина цього приросту припадає на довжину тулуба, 3/4 становить приріст довжини ніг.

Поперечні розміри дитини (периметр голови, грудної клітки тощо) також збільшуються нерівномірно. У новонародженого периметр голови у середньому дорівнює 34-36 см. У подальшому він інтенсивно збільшується в перші місяці й роки життя, а з 5 років — уповільнюється. Для визначення периметра голови у дітей грудного віку як вихідні використовують дані периметра голови у шестимісячної дитини — 43 см. На кожний відсутній місяць від 43 см віднімають 1,5 см, на кожний наступний — додають 0,5 см.

У дітей до 6 міс. периметр голови визначають за формулою:

43- 1,5(6 -п),

після 6 міс.:

43 + 0,5(п - 6),

де п — вік дитини, міс.

У дітей від 1 до 5 років периметр голови вираховують за формулою:

50- 1(5-п),

Як правило, у дітей першого року життя периметр голови становить 46-47 см, в 5 років — 50 см, в 10 років — 55 см.

Іншим важливим показником для оцінки фізичного і гармонійного розвитку дитини є периметр грудної клітки. Її величина тісно корелює з функціональними показниками дихальної і серцево-судинної систем. Периметр грудної клітки при народженні на 2 см менший, ніж окружність голови, і становить в середньому 32-34 см. У подальшому периметр грудної клітки збільшується більш інтенсивно, ніж периметр голови, і в 4-місячному віці відбувається «перехрестя»,тобто величини периметрів голови і грудної клітки зрівнюються.

Периметр грудної клітки в 6 міс. дорівнює 45 см. На кожний недостатній місяць із 45 см вираховують 2 см, на кожний наступний — додають 0,5 см. Емпіричні формули для визначення величини периметра грудної клітки мають такий вигляд: -------------------------

а) для дітей до 6 міс.: 45 - 2(6 - п),

б) старших 6 міс.: 45 + 0,5(п - 6),

де п — вік дитини, міс.

Для дітей від 1 до 10 років застосовують формулу:

63- 1,5(10 -п),

для дітей, старших 10 років:

63 + 3(п -10),

де п — вік дитини, роки; 1,5 або 3 см — середнє збільшення окружності грудей за рік; 63 см — середня окружність грудей дитини в 10 років.

Величина периметра грудної клітки наприкінці першого року життя становить 47-48 см, в 5 років — 55 см, в 10 років — 63 см.

Для характеристики пропорційності використовують також антропометричні індекси, які відображають взаємозв’язок між лінійними розмірами окремих частин тіла, вказують на особливості форми (конституції) тіла і доповнюють характеристику фізичного розвитку дитини.

Індекси фізичного розвитку розподіляють на масо-зростові, грудо-зростові та ін. Вони можуть бути арифметичними, якщо дії при вираховуванні індексу обмежуються додаванням і відніманням, та геометричними, якщо застосовуються ділення і множення.

Дотепер відомо понад 50 масо-зростових індексів, але практичне значення мають тільки ті, що відповідають таким критеріям: а) тісно корелюють з масою тіла; б) мінімально корелюють зі зростом; в) легко вираховуються.

Антропометричні індекси, які називають «індексами зрілості форми», прості, доступні і мають настільки виражену вікову динаміку і тісний зв’язок з функціональними характеристиками організму, який росте, що дають інформацію про темпи біологічної зрілості дітей. Проте, незважаючи на широке застосування цих індексів, необхідно враховувати їх деяку умовність. Це пов’язано з тим, що основним в розробці індексів є поняття пропорційного масо-зростового співвідношення, яке нині не підтримують багато дослідників. Встановлено, що співвідношення розмірів частин тіла більш складне. Багато розмірів змінюється не пропорційно, а гетероморфно. Тому необхідно враховувати комплекс антропометричних показників та індексів, що дозволяють покращити загальний результат оцінки фізичного розвитку дітей.

Серед численних індексів найчастіше використовують такі.

Індекс Я.Х.Дулицької. який вираховують: 3 окружності плеча (см) + окружність стегна (см) + окружність гомілки (см) — довжина тіла (см). Цей індекс характеризує ступінь вгодованості дитини (розвиток жирової підшкірної клітковини), а також оцінює розвиток м’язів по відношенню до зросту. Величина індексу в нормі дорівнює: до року — 20-25 см, 2-3 роки — 20 см, 6-7 років — 15-10 см, до 7-8 років поступово зменшується до 6 см. Зниження величини індексу підтверджує недостатню вгодованість дитини.

Індекс Ф.Ф.Ерісмана (IE), що характеризує розвиток грудної клітки дитини і частково її вгодованістьТТЕ = окружність грудей (см) — зріст/2 (см). У здорових дітей першого року життя величина цього індексу становить +13,5-10см, в 2-3 рОКИ — +9-6см, в 6-7 — +4-2см, в 7-8 років — 0, але краще, якщо до 15 років величина індексу знаходиться в межах +1-3см. У дорослих людей в середньому він дорівнює 5-6 см. Величина ІЕ повинна бути позитивною до 6-8 років, і чим краще фізично розвинута дитина, тим пізніше у неї окружність грудей зрівнюється з напівзростом.

Індекс О.Ф.Тура, який характеризує співвідношення окружності голови і грудної клітки. У віці 1-7 років окружність грудей перевищує окружність голови на стільки сантиметрів, скільки років дитині.

Вирахування антропометричних індексів і вивчення пропорцій тіла в різні вікові періоди дитинства вказують на те, що для дитячого організму характерне переважання швидкості росту однієї частини тіла над іншими (гетеро- динамічний зріст). В дитячому віці на фоні безперервної швидкості зросту, що знижується від народження до зрілості, у дітей з’являються зростові стрибки фізичного розвитку.

У педіатричній літературі прийнято користуватися класифікацією періодів росту, запропонованою ще в 1903 р. Штратцом і в 1911 р. Вайсенбергом. Максимальна швидкість збільшення всіх показників фізичного розвитку реєструється у плода і дітей першого року життя. У подальшому спостерігаються два періоди збільшення швидкості довжини тіла. Перший період «витягування» («стрибок») приходиться на 5-8 років, другий — на 11-15 років. При цьому друге «витягування» у дівчаток спостерігається в більш ранньому віці — в 10-12 років, у хлопчиків — в 13-15 років (рис. 6). У віці 1 -4 та 8-10 років відмічається більш інтенсивне збільшення поперечних розмірів і наростання м’язової маси — це так звані періоди «закруглення».

Але така точка зору на динаміку росту дітей останнім часом потребує уточнення. Проведений аналіз антропометричних показників, зокрема Довжини тіла, виявив, що існуючий погляд на особливості динаміки довжини тіла в дошкільному віці, можливо, необхідно переглянути.. Так, вважалося, що У віці 3-4 роки відмічається зниження темпів росту до 4-5 см на рік і різке підвищення в 6-7 років. Наші дані показують, що найінтенсивніші темпи збільшення довжини тіла спостерігаються від 3 до 4 років (хлопчики — 8,88 см> Дівчатка — 8,65 см). Темпи росту відносно сповільнюються в 6-7 років (відповідно — 7,08 і 5,44 см), що свідчить про «омоложення» віку другого зростового «стрибка». Це, напевно, пов’язане з процесом акселерації. У більшості вікових груп хлопчики були дещо вищими і важчими від дівчаток, але різниця статистично не значуща. Починаючи з 6,5-річного віку, показники Маси тіла достовірно вищі у дівчаток. Статево-вікова динаміка окружності гРУДної клітки відповідає змінам маси тіла. Найінтенсивніші річні прибавки в окружності грудної клітки і масі тіла спостерігаються в 6-6,5 року.

Чергування періодів «витягування» і «закруглення» пояснюється особливостями енергетичного забезпечення морфогенезу. В періоди зростових «стрибків» в організмі дитини енергетичний обмін досягає максимального рівня, що забезпечує морфогенез, тоді як в періоди «закруглення» інтенсивність енергетичного обміну становить лише 50% максимального. Деякі дослідники вважають, що другий період «витягування» пов’язаний із значним підвищенням рівня статевих гормонів.

Динаміка приросту маси

Рис. 6. Динаміка приросту маси (а) і зросту (б) хлопчиків та дівчаток в залежності від віку

Слід зазначити, що в періоди «витягування» спостерігається надмірна функціональна активність всіх органів і систем навіть у стані спокою, але організм дитини виявляється найбільш чутливим до дії біологічних і соціальних несприятливих факторів. Дитячий організм проявляє парадоксальну реакцію на зовнішні впливи і реакції з боку фізіологічних систем, які часто виходять за оптимальні межі. Адаптаційні можливості організму в ці періоди різко знижуються. Початок фази інтенсивного «витягування» слід вважати ознакою вірогідного зниження фізичних і психічних можливостей, підвищеного ризику виникнення захворювань. При цьому з’являється взаємозв’язок між фізичними і психофізіологічними параметрами. Темпи приросту розумової працездатності найбільш знач ні у віці 6-9 років, найбільш низькі - в 12-14 років.

Проте, незважаючи на постійну зміну пропорцій тіла у дітей, у них зберігається постійне відношення величини розмаху рук до довжини тіла. Це відношення, незалежно від статі, дорівнює 1:1 і практично не змінюється з віком. Отже, тіло не тільки дорослого, але й дитини однаково вписується в «квадрат древніх» (рис. 7).

Дані літератури свідчать, що у дітей і підлітків — мешканців міста і села — відмічаються як спільні закономірності фізичного розвитку, так і деякі відмінності залежно від місця проживання. До загальних ознак, незважаючи на деякі відмінності в методичних підходах окремих авторів, перш за все слід віднести тенденцію до прискорення темпів росту і розвитку, більш ранні строки статевого дозрівання, порівняно з 70-ми роками, а також залежність показників фізичного розвитку від віку, статі, рівня медичного забезпечення, окремих факторів навколишнього середовища.

Співвідношення пропорцій тіла дитини і дорослого

Рис. 7. Співвідношення пропорцій тіла дитини і дорослого

Однак, незважаючи на загальні позитивні зрушення у фізичному розвитку дітей села, зріст їх усе ж нижчий, ніж у городян, на 0,7-7,6 см.

Найбільший річний приріст довжини тіла у сільських хлопчиків відмічається в 16, у дівчаток — в 12 років, у міських — відповідно в 13 і 11 років. На відміну від підлітків міста, сільські юнаки і дівчатка мають більшу окружність грудної клітки; юнаки — меншу, а дівчатка — більшу масу тіла. Ці різниці можна пояснити особливостями харчування, праці, виховання, житлово-побутових умов, матеріального становища сім’ї, освітнього рівня батьків, наявністю шкідливих звичок, заняттям спортом тощо. Але вважають, що основним фактором середовища, який визначає різниці зросту і розвитку селян і городян, є висока рухова активність сільських дітей.

Таким чином, для дітей і підлітків сільської місцевості характерні менший зріст, велика окружність грудної клітки у хлопчиків та більша маса тіла у дівчаток. Хлопчики села, порівняно зі своїми однолітками з міста, мають меншу масу тіла. При цьому дещо більше дівчаток з гармонійним фізичним розвитком, а хлопчиків — з різко зниженим. Низькі показники гармонійного фізичного розвитку відмічаються у сільських дітей в препубертатному періоді. Затримка росту у хлопчиків села спостерігається в 2 рази частіше, ніж у дівчаток. Припинення росту у хлопчиків сільскої місцевості виявляється на рік раніше, ніж у сільських дівчаток.

Оскільки антропометричні показники мають свої територіальні особливості, доцільним є створення нормативів окремо для кожного регіону України.

При вивченні закономірностей фізичного розвитку особливе місце посідає проблема прискорення розвитку, оцінка його сучасних темпів, територіальних особливостей процесу акселерації, пізнання ґенезу цього явища.

Останніми роками всі фази біологічного розвитку дітей і підлітків відмічаються у більш ранньому віці. Статеве дозрівання дітей в країнах Європейського регіону варіює і звичайно починається раніше в міських, а не в сільських районах. Ряд дослідників вважають, що у дітей сільської місцевості зріст не тільки не збільшився, а навіть зменшився. У той же час спостерігається згладжування різниці між підлітками міста і села. Мешканцям села властиві загальні закономірності прискореного морфофункціонального розвитку. Перш за все характерна тенденція до прискорення темпів розвитку, більш ранні строки статевого дозрівання у 60-70-ті роки, порівняно з попереднім десятиліттям, що свідчить про процес акселерації. За період з 1940 по 1963 р. збільшення показників розвитку дітей в нашій країні становило: зріст — 5,1-6.2 см, маса тіла — 2,9-5,2 кг і окружність грудей — 2,4-5,7 см при зменшенні показників сигмальних відхилень і коефіцієнта варіації, що свідчить про стабільний і рівномірний їх розвиток. Істотна різниця відмічається і в статевому розвитку. Середній вік настання менархе у дівчаток міста становить 12,6-12,9 року, села — 13,4-13,5 року.

Знання закономірностей фізичного розвитку дітей різних вікових груп необхідне для правильної інтерпретації і оцінки ступеня фізичного розвитку кожної конкретної дитини.