загрузка...

Юридичні відносини настільки різноманітні та складні, що зустрічаються випадки, коли судове рішення торкається прав та інтересів осіб, які не були учасниками судової справи. Це «веде до виникнення нових спорів з ускладненою правовою позицією сторін і витрачанням надмірних процесуальних зусиль його учасників. Щоби по можливості не допустити таких ускладнень, закон залишає право за третіми особами можливість вступити у розпочатий процес, а за сторонами і судом - можливість притягнути їх до участі у справі». При підготовці справи до судового розгляду позивач або його адвокат має враховувати ці обставини та подавати відповідні клопотання. Зазвичай, при поданні позовної заяви у тексті вказують третю особу, її реквізити і те, на чиїй стороні вона притягається. Однак цього може виявитися недостатньо для надто прискіпливого судді, тому в тексті заяви або окремо про притягнення третьої особи слід заявляти відповідне клопотання. Інститут третіх осіб традиційний для змагального процесу.

ТРЕТІ ОСОБИ, ЯКІ ЗАЯВЛЯЮТЬ САМОСТІЙНІ ВИМОГИ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ

Підставою для вступу до участі у справі третіх осіб із самостійними вимогами (ст. 26 ГПК) є самостійні вимоги щодо предмета спору, які заявляються для одночасного розгляду з первинним позовом. Такі особи можуть залучитися до справи до постановления судового рішення, подавши позов до однієї або до двох сторін. За своїм процесуальним становищем вони нічим не відрізняються від позивачів, але за їхньою участю досягається процесуальна економія. Участь таких осіб дозволяє уникнути винесення спірних і навіть взаємовиключних судових рішень. Підставою для участі третіх осіб із самостійними вимогами є домагання на предмет спору. Третя особа з самостійними вимогами вступає лише після прийняття судом первісної позовної заяви до розгляду.

Адвокат має враховувати певні особливості цих прав. На практиці адвокати віддають перевагу пред’явленню вимог до обох сторін з мотивів перестрахування.

Отже, особливостями третіх осіб, що висувають самостійні вимоги на предмет спору, є:

  1. Вони заявляють свої вимоги у спір, що вже виник.
  2. Вони завжди вступають у процес, що вже розпочався.
  3. Інтереси таких третіх осіб суперечать інтересам обох сторін (як правило). Вимоги третьої особи із самостійними вимогами звернені як до позивача, так і до відповідача. Стаття 26 ГПК передбачає, що позов може бути заявлений як до однієї, так і до обох сторін.
  4. Треті особи, які вступають у процес із самостійними вимогами, діють добровільно, і їх, як вказується у правовій літературі, неможливо притягнути до участі у справі всупереч їхній волі.
  5. Треті особи із самостійними вимогами вступають у процес шляхом подання позовної заяви, яка має відповідати вимогам, встановленим ГПК.
  6. Вступ третьої особи на стадії апеляції або касації не допускається, що випливає з частини 1 ст. 26 ГПК.

У п. 1.5 роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» зазначено, що вступ третьої особи із самостійними вимогами можливий тільки на підставі її заяви, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

  1. Участь третіх осіб у господарському судочинстві є засобом процесуальної економії, бо дозволяє більш повно і всебічно дослідити всі обставини справи. Крім того, при розгляді регресних позовів уже не треба знову встановлювати факти, які відображені у первісному позові.
  2. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть вступити у процес до постановления судом рішення і користуються всіма правами та несуть всі обов’язки позивача. Фактично такі особи можуть вступити у процес до видалення суду до нарадчої кімнати.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть претендувати на весь предмет спору або на його частину. Таких осіб слід відрізняти від співпозивачів. Так, співпозивачі можуть разом подати позов, але їхні інтереси співпадають і протистоять інтересам відповідача. Задоволення вимог одного із співпозивачів не впливає на вирішення вимог інших співпозивачів. Задоволення вимог позивача, як правило, означає відмову у задоволенні вимог третьої особи із самостійними вимогами (часткову або повну).

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Питання про прийняття позовної заяви вирішується за загальними правилами. Хоча стаття 26 ГПК не регулює питання: чи повинен суд почати розгляд справи заново, ця прогалина заповнюється фактичною процесуальною діяльністю судів, які на практиці розпочинають розгляд справи спочатку.

У випадку якщо у позовній заяві є дані, які містять державну таємницю, то таку позовну заяву, відповідно до ст. 16 ГПК, має право розглядати тільки господарський суд м. Києва. В.Е. Беляневич робить висновок, що у цій ситуації таку позовну заяву суд повинен передати до господарського суду м. Києва. Вважаю, що в цьому випадку всю справу необхідно передавати до господарського суду м. Києва, а не тільки позовну заяву третьої особи. Але останнє слово за судовою практикою.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами і несуть усі обов’язки позивача. Звичайно, Що зміна підстав і предмета позову, зменшення або збільшення розміру позовних вимог стосуються тільки позову, заявленого третьою особою.

ТРЕТІ ОСОБИ, ЯКІ НЕ ЗАЯВЛЯЮТЬ САМОСТІЙНИХ ВИМОГ ЩОДО ПРЕДМЕТА СПОРУ

Підставою для участі у справі третіх осіб без самостійних вимог є юридичний інтерес, який, як правило, полягає у попередженні можливої в майбутньому регресної вимоги, тобто якщо рішення у справі може вплинути на їх права та обов’язки щодо однієї зі сторін. Сибільов Д.М. зазначає, що «норми цього інституту покликані захистити права й охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але перебувають із однією зі сторін процесу в таких відносинах, які можуть змінитись у результаті винесеного рішення. У заявах про притягненнях третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ в справу слід точно зазначати, на яких підставах цих осіб належить притягати або залучати до справи.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, можуть вступити у спір на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін. Суд може залучити таких осіб до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Отже, такі особи не є суб’єктами спірного правовідношення. Між особою і протилежною стороною, яка не заявляє самостійних вимог, немає матеріально-правових відносин. Підставою для участі у справі третьої сторони без самостійних вимог є юридична заінтересованість у справі, яка полягає в тому, що рішення суду впливає на права та обов’язки третьої особи. Це, як правило, можливість пред’явлення регресного позову. Винесення рішення по спору між позивачем і відповідачем за умови притягнення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог стосовно предмета спору, має преюдиційне значення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, виступають на стороні позивача або відповідача шляхом подання заяви або притягуються на підставі ухвали суду.

Вступ у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на відміну від порядку, встановленого у Російській Федерації, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Вважав би за доцільне передбачити таку можливість за клопотанням сторони. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються правами і несуть обов’язки сторони, за винятком права на зміну підстави і предмета позову, збільшення або зменшення позовних вимог, а також права на відмову від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, вимоги примусового виконання рішення, до них не може бути пред’явлено зустрічний позов.

Ініціаторами вступу в процес третьої особи може бути сама третя особа, а також сторони, особи, які беруть участь у справі, та суд. Оскарження ухвали суду про відмову в залученні до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не передбачено.

Позивач або відповідач можуть не знати про наявність таких третіх осіб, не знати місця їхнього перебування або знаходження. Крім того, сторони можуть бути заінтересовані в тому, щоб така третя особа не брала участі у справі, і з цих міркувань ухилятимуться від виконання такого обов’язку.

Обов’язок особи вступити у процес як третя особа без самостійних вимог може бути визначений нормами матеріального права (наприклад, статті 555, 619, 660 ЦК України). Законодавством може бути визначено право особи вступити у справу як третя особа без самостійних вимог (ст. 61 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Питання про те, на якій стороні вступає у процес третя особа без самостійних вимог, залежить від того, з якою із сторін у неї існує правовий зв’язок. Такою є і позиція Вищого господарського суду України. Разом з тим допускається при існуванні юридичного інтересу й участь у якості третьої особи громадянина, який не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду (п. 9 Інформаційного листа від 20.10.2006р. №01-8/2351 « Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 р.»).

Якщо предмет іпотеки знаходиться не у заставодавця, а у третьої особи, то господарський суд може вирішити питання про залучення її до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Частина 2 ст. 27 ГПК України встановлює вимоги до заяви про вступ або залучення третьої особи без самостійних вимог.

У заяві про залучення третьої особи мають бути зазначені ім’я (найменування) третьої особи, місце її перебування або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі (зокрема, які правовідносини існують у третьої особи з однією зі сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини).

Слід також вказати, на стороні якої особи (позивача чи відповідача) братиме участь третя особа.

Третя особа без самостійних вимог може бути залучена за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. За змістом цієї норми участь третьої особи в такому випадку є обов’язковою. Слово «залучати» означає спонукати до чого-небудь, притягати до участі.

Якщо третя особа не приймала участі у справі, то рішення суду з точки зору теорії процесуального права не може мати преюдиційного характеру для особи, яка не брала участі у судовому засіданні, а тому не могла подати своїх заперечень.

Про допущення або залучення третьої особи без самостійних вимог суд постановляє ухвалу.

Треті особи користуються всіма процесуальними правами сторони, в тому числі і правом на відвід судді. Частина 4 ст. 27 визначає, що треті особи не користуються правом на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Не мають права вони подавати зустрічний позов, укладати мирову угоду. Якщо у процесі з’ясовується, що третя особа має самостійний інтерес на предмет позову, то в такому випадку ця особа не позбавлена права заявити самостійні вимоги на предмет позову, подавши позовну заяву. Але в такому випадку ця особа перетворюється на третю особу з самостійними вимогами.