загрузка...

Захист у господарській справі

Участь у справі прокурора

Стаття 29 ГПК передбачає участь у процесі прокурора. Для потреб розуміння ролі прокурора вживають термін процесуальний позивач, аби підкреслити, що особа, яка порушує провадження у справі, має лише процесуальний інтерес. Поряд із процесуальним позивачем має бути залучено позивача, матеріальні права якого повинен захистити суд.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 вирішено низку питань участі прокурора у процесі. Прокуратура здійснює представництво в суді інтересів держави, тобто правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє у суді процесуальні дії. Інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому відбулося порушення інтересів держави, та обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Своєю чергою господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави.

Ст. 29 ГПК визначає, що прокурор бере участь у справі, подавши позов у інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, а також може вступити у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Отже, частина 1 ст. 29 ГПК вказує на представництво прокурором інтересів громадянина і не обмежує такі дії випадками, які вказані в законі. Однак у цьому випадку слід ураховувати і п. 2 ст. 121 Конституції України, згідно з яким прокуратура здійснює представництво інтересів громадянина у випадках, передбачених законом.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Прокурор несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Відмова прокурора від позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Якщо позивач відмовився від позову, це не позбавляє прокурора підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Стаття 29 ГПК не вказує, як бути у випадку, якщо позивач (в інтересах якого виступає прокурор) уклав мирову угоду. Укладення мирової угоди є невід’ємним правом сторін, а суд має сприяти досягненню сторонами миру. Тому укладення мирової угоди є бажаним варіантом вирішення спору. Втім прокурор не позбавлений права оскаржити ухвалу суду в апеляційному порядку, якщо вважає, що мирова угода суперечить вимогам закону та інтересам держави.

Питання участі прокурора у розгляді справ залишається проблемним і неоднозначним. Тому цим питанням присвячено як рішення Конституційного Суду України, так і низку рішень Верховного суду України та Вищого господарського суду України. При вирішенні питання про участь прокурора у розгляді справи треба враховувати і норми Закону «Про прокуратуру».

Прокурор бере участь у справі, порушеній за його позовом, або вступає у справу, порушену за позовом інших осіб. Прокурор може подати апеляційне подання, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Про вступ у справу прокурор повідомляє суд. Питання, який прокурор бере участь у справі, вирішує прокурор області (Автономної Республіки Крим), а про участь у Вищому господарському суді - вирішує керівництво Генеральної прокуратури України.

При вирішенні спору господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави. При вирішенні конкретних справ Судова палата у господарських справах Верховного суду України висловила правову позицію, за якою прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб’єкта господарювання, то порушення провадження у такій справі є безпідставним. ГПК не передбачає подання прокурорами від імені держави позовів до господарського суду за позовними заявами прокурорів в інтересах громадян. Слід мати на увазі, що частина 1 ст. 29 ГПК передбачає можливість вступу у справу, порушену за позовом інших осіб в інтересах громадянина.

За частиною 2 ст. 29 ГПК, якщо прокурор подав позов в інтересах державного органу, то цей орган набуває статусу позивача.

За частиною 3 ст. 29 ГПК прокурор, який з’явився у судове засідання, сповіщає про це суд усно. В інших випадках прокурор подає до суду повідомлення у письмовій формі.

У судовому засіданні прокурор користується правами сторін, крім права укладення мирової угоди. Відмова прокурора від позову не позбавляє позивача вимагати вирішення спору по суті. Отже, при відмові прокурора від позову суд зобов’язаний з’ясувати позицію позивача. Якщо позивач відмовився від позову, це не позбавляє прокурора права підтримувати позов.

Конкретне запитання: чи вправі прокурор звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України або управління майном органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди, відповідно, державного або комунального майна, укладеного таким відділенням (управлінням) із суб’єктом господарювання, Вищий господарський суд роз’яснив так:

У вирішенні наведеного питання, так само як і інших питань, пов’язаних із правом прокурора на звернення з позовом до господарського суду в інтересах держави, слід мати на увазі таке.

Згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

За приписами статті 2 ГПК прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Відповідну правову позицію викладено й Верховним судом України, зокрема, в постанові від 03.04.2007 № 05-5-46/8142.

Щодо участі у справі посадових осіб та інших працівників підприємств, то в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники, коли їх викликано для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК). Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов’язані з’явитися до господарського суду та подати на вимогу суду пояснення у письмовій формі. Вищий господарський суд вважає, що такий виклик може стосуватись лише посадових осіб і працівників конкретного підприємства. Виклик здійснюється ухвалою про відкладення справи.

Особи, що викликаються для надання пояснень, мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення і подавати докази, брати участь у дослідженні доказів та їх огляді. Вони зобов’язані з’явитися до господарського суду, подати пояснення на вимогу суду, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Вказаних осіб не слід плутати зі свідками, участь яких у господарському процесі не передбачена. Вони виконують допоміжну роль для суду при необхідності уяснити ті чи інші обставини справи. У справі за позовом товариства «М» до НПО суд кілька разів викликав для з’ясування обставин продажу трьох будинків керівників підприємств. Будинки були продані від імені підприємства НПО, яке не було їх власником, товариству «М». Суд вирішував питання про визнання договору недійсним. Керівники підприємств до суду так і не з’явилися. Натомість їхні представники подали заяви про відвід судді. Відвід було відхилено, а позов задоволено без пояснень запрошених посадових осіб підприємств.

У певних ситуаціях обставини справи можуть бути підтверджені лише поясненням фізичних осіб. Але чинний ГПК не передбачає такого джерела доказів, як пояснення свідків. Згідно з ч. 2 ст. 32 ГПК відповідні дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Якщо пояснення представника сторони чи третьої особи, який з’явився у судове засідання, не є достатнім і вичерпним, господарський суд не позбавлений права зобов’язати (шляхом винесення відповідної ухвали) таку сторону (третю особу) забезпечити участь у судовому засіданні також й іншого працівника даного підприємства, в тому числі із зазначенням у такій ухвалі посади та/або прізвища, ім’я по батькові працівника, явка якого в судове засідання є обов’язковою, або ж витребувати у підприємства письмове пояснення відповідного працівника. Крім того, ст. ЗО ГПК надає господарському суду право викликати посадових осіб та інших працівників підприємств для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (в тому числі на вимогу СУДУ - в письмовій формі). Відповідна норма застосовується в тому разі, коли згадані підприємства не є сторонами або третіми особами у справі, що розглядається господарським судом. В усіх наведених випадках слід витребовувати пояснення в письмовій формі (п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 р. № 01-8/164).