Тривалий період пошуку і спроби розробки різноманітної палітри теоретичних концепцій і напрямів практичної реалізації політико-адміністративного реформування в пострадянській Україні свідчать про те, що перспективи й результати політичних і адміністративних змін стикаються із серйозними протидіями і труднощами, а також викликають цілий спектр соціально-політичних проблем і адміністративних негараздів. Це є свідченням розуміння (за оцінкою навіть протилежних політичних та ідеологічних концепцій) низького рівня управління державою, неналежного усвідомлення політичною елітою своїх функцій по відношенню до суспільства, обмеженої ефективності виконання своїх функцій владними суб´єктами, наростанням протиріч і конфліктного потенціалу в середині самого українського суспільства.
У зв´язку з цим надзвичайно актуальним є розгляд сучасного стану розвитку українського суспільства з точки зору аналізу саме концептуальних засад взаємодії політики й управління, розуміючи, з урахуванням того, що неможливо говорити про реформування однієї складової державної системи, не звертаючи уваги на інші. Можливо, недооцінювання саме цього факту і є причиною того, що численні спроби політичних і адміністративних реформ за роки незалежності в Україні не принесли очікуваних результатів.
Автори підручника намагалися розглянути взаємодію політики й управління виходячи із синергетичного підходу до аналізу складних соціальних процесів і явищ, використовуючи передусім нову інституціональну методологію дослідження політико-адміні- стративного управління як сфери публічного управління і горизонтально-мережевих комунікацій. Ми виходили з розуміння того, що протягом еволюції реформ було втрачено магістральну лінію, а саме – об´єктивний аналіз і прогнозування перспектив розвитку політичних та соціальних інституцій і безпосередньо майбутні вектори суспільно-політичних інституціональних змін. Важливим завданням було підкреслити і те, що нові соціально-політичні інститути і форми взаємодії не виникають на пустому місці, а пов´язані з тривалим терміном існування колишніх. Досить часто виникнення нових формальних інститутів не спрацьовує, наражаючись на їх спротив і неготовність суспільства до змін.
Необхідність відповідності навчального процесу з курсу “Концептуальні засади взаємодії політики й управління” вищезгаданим завданням і сучасним вимогам зумовили логічну побудову підготовленого підручника, який послідовно розкриває тео- ретико-методологічні засади взаємодії політики й управління у публічній сфері, вплив політичного процесу на прийняття і реалізацію політико-управлінських рішень, вплив політичних партій на розвиток управлінських процесів, особистісні засади політики й управління, політичний розвиток і політичну модернізацію в контексті аналізу політичних змін, становлення нової ідентичності та її вплив на політику і державне управління, характер взаємовідносин політичної влади та управління, співпрацю органів державної влади з неурядовими організаціями як напрям політики й управління, аналіз політико-адміністративного реформування як напрям реалізації нової управлінської парадигми, аналіз особистісних засад взаємодії політики і державного управління, особливості реалізації стратегічного планування і управління, а також перспективи й умови застосування психологічного консультування в політиці й управлінні.
Авторський колектив кафедри державної політики і управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові України висловлює щиру подяку рецензентам підручника: проректору з наукової роботи Академії муніципального управління, доктору наук з державного управління, професору В. Д. Бакуменку; першому заступнику директора Національного інституту стратегічних досліджень, доктору наук з державного управління, професору Н. В. Грицяк; доктору політичних наук, професору, проректору з наукової роботи МАУП М. Ф. Головатому.