В основі функціонування місцевого самоврядування в Україні як одного із основних конституційно-правових інститутів є низка принципів (засад), визначених Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування». До них (принципів місцевого самоврядування) насамперед відносяться принципи:
– народовладдя;
– законності;
– гласності;
– колегіальності;
– поєднання місцевих і державних інтересів;
– виборності;
– правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;
– підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;
– державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;
– судового захисту прав місцевого самоврядування.
Кожен з цих принципів має зміст, сутність і своє місце у
формуванні загальної картини (схеми, моделі) місцевого самоврядування.
Для прикладу, розглянемо детальніше принцип законності та принцип поєднання місцевих і державних інтересів.
Суть принципу законності полягає в тому, що діяльність всіх органів місцевого самоврядування, всіх його посадових та службових осіб має бути чітко підпорядкована Закону. При цьому, посадові та службові особи органів місцевого самоврядування повинні не тільки чітко дотримуватись норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а й керуватися у своїй діяльності насамперед Конституцією України (з огляду на її верховенство), виходячи із її засадних положень у розумінні того, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека як найвища соціальна цінність (ст. 3 Конституції України), що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ст. 15 Конституції України) тощо.
Принцип поєднання місцевих і державних інтересів буквально означає те, що у своїй діяльності посадові та службові особи органів місцевого самоврядування повинні керуватись не тільки інтересами конкретних територіальних громад, а й враховувати інтереси загальнодержавні (національні). Те саме має бути і з боку органів державної влади при вирішенні місцевих проблем.
Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему місцевого самоврядування в Україні, за якою остання охоплює:
1) територіальну громаду;
2) сільську, селищну, міську раду;
3) сільського, селищного, міського голову;
4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
5) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
6) органи самоорганізації населення.
При цьому, чинним законодавством передбачена можливість дещо особливої організації місцевого самоврядування в містах з районним поділом. Так, в ч. 2. ст. 5 Закону України йдеться: «У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету».
Територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Сільська, селищна, міська ради – це сформовані відповідно до чинного законодавства шляхом виборів органи місцевого самоврядування, які складаються із депутатів та представляють відповідні територіальні громади, здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади села, селища, міста.
Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Посадова особа місцевого самоврядування – це особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Виконавчі органи сільської, селищної, міської ради – органи, які утворюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є:
1) їх виконавчі комітети;
2) відділи;
3) управління;
4) інші, створювані радами, виконавчі органи.
Районні та обласні ради – органи місцевого самоврядування, сформовані шляхом виборів, які складаються із депутатів та представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, розміщених відповідно на території району чи області.
Органи самоорганізації населення – представницькі органи, що утворюються частиною жителів, які тимчасово або постійно проживають на відповідній території в межах села, селища, міста.
Орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах щодо вирішення окремих питань місцевого значення.
Органами самоорганізації населення є:
– будинкові, вуличні, квартальні комітети;
– комітети мікрорайонів;
– комітети районів у містах;
– сільські, селищні комітети (не плутати з виконавчими комітетами).
Основними завданнями органів самоорганізації населення є:
1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Комітети (як органи самоорганізації населення) дозволяють створювати сільські, селищні, міські ради за ініціативою жителів. При цьому, сільські, селищні, міські ради можуть наділяти ці комітети частиною власної компетенції, фінансів, майна.
Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об’єднуватися в асоціації. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації можуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріально-фінансовою основою місцевого самоврядування є:
– рухоме і нерухоме майно;
– доходи місцевих бюджетів;
– позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти;
– земля;
– природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;
– об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.
Сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, передавати їм відповідні кошти, а також матеріально-технічні та інші ресурси, необхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, ґрунтуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконт- рольності органам місцевого самоврядування.
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, ґрунтуються на договірній і податковій основі та на засадах підконт- рольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Органи місцевого самоврядування є юридичними особами. Наділяються власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням та рахунки в установах банків України.