Касаційне провадження є однією з гарантій винесення господарськими судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію судового процесу. З одного боку, касаційне провадження в господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесене право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також відміняти їхнє рішення та приймати нове.
Касаційне провадження – це стадія господарського процесу, що передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали законної сили.
Касаційне провадження має багато спільного з апеляційним провадженням, оскільки ці дві стадії судового процесу спрямовані на перевірку судових актів. У той самий час мають місце і деякі відмінності, викликані тим, що предметом апеляційного провадження є судові рішення місцевих господарських судів, які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 91 ГПК України), а касаційного – рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного господарського суду (ст. 107 ГПК України). Апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними і додатково поданими доказами (ч. 1 ст. 101 ГПК України), а суд касаційної інстанції перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права (ч. 1 ст. 111-7 ГПК України).
Касаційне провадження характеризується такими рисами:
– порушується за скаргою осіб, що брали участь у справі. Згідно зі ст. 107 ГПК України мають право подавати касаційну
скаргу сторони у справі та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків, а касаційне подання – прокурор;
– об’єктами касаційного оскарження є судові акти, які набрали законної сили, у тому числі апеляційної інстанції;
– касаційний суд на відміну від апеляційного суду не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність;
– касаційний суд не зв’язаний межами скарги, а перевіряє законність судових актів у цілому;
– у касаційному порядку судові акти переглядаються Вищим господарським судом України. Згідно зі ст. 108 ГПК України касаційною інстанцією є Вищий господарський суд України, який переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Касаційне оскарження складається з таких стадій:
– порушення касаційного провадження;
– підготовка до розгляду касаційної скарги (подання);
– судовий розгляд касаційної скарги (подання) і прийняття постанови.
Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають, відповідно, сторони й прокурор. Таке саме право мають і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків, у тому числі громадяни, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття рішенням та постановою законної сили за наявності передбачених чинним законодавством передумов.
У п. 1 роз’яснень Президії Вищого господарського суду від 28.03.2002 р. звертається увага на те, що право на касаційне оскарження мають також громадяни, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків.
Таким чином, право касаційного оскарження мають особи, ви-значені ст. 107 ГПК України: сторони, прокурор та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків. Об’єктом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду.