Державне управління. Том 2

17.4. Інноваційний менеджмент

Визначення змісту категорії “інноваційний менеджмент”

Зміст категорії “інноваційний менеджмент” розкривається, принаймні, у трьох аспектах: 1) як галузь науки управління і економічної науки, якими досліджується управління інноваційними процесами та їх ресурсне забезпечення; 2) як вид професійної діяльності щодо досягнення цілей інноваційного розвитку будь- якою організаційною структурою шляхом раціонального управління ресурсами забезпечення реалізації відповідних інноваційних процесів; 3) як спеціальність освітньо-професійної підготовки кадрів для управління інноваційними процесами.

Інноваційний менеджмент являє собою один з різновидів функціонального менеджменту, безпосереднім об’єктом якого виступають інновації та інноваційні процеси в усьому їх різноманітті, що реалізуються в усіх галузях національної економіки.

Теоретико-методологічною основою інноваційного менеджменту як галузі науки є положення економічної науки, теорії управління, загального менеджменту, а також інноватики як галузі знань, що досліджує питання теорії інновацій та практичної організації інноваційної діяльності. Звідси науковий розвиток інноваційного менеджменту певною мірою пов’язано з розвитком цих наукових дисциплін. Водночас інноваційний менеджмент використовує міждисциплінарні підходи, що сформувалися завдяки використанню методологічних підходів, розвинених у низці прикладних, спеціальних і професійних дисциплін за напрямом функціонального менеджменту (виробничий менеджмент, інвестиційний менеджмент, маркетинг, стратегічний менеджмент, управління проектами, управління ризиками, фінансовий менеджмент та ін.), з якими інноваційний менеджмент тісно пов’язаний і які мають з ним загальні теоретико-методологічну базу, термінологію, програмно-цільовий підхід до управління.

Проблеми і завдання інноваційного менеджменту як галузі економічної науки полягають у розробці ефективних специфічних методів, механізмів, форм та засобів управління ресурсним забезпеченням інноваційних процесів. Інноваційний менеджмент як окрема галузь науки управління являє собою систему знань про способи найбільш раціональної організації управління інноваційними процесами для інноваційного розвитку організації.

Змістом інноваційного менеджменту як виду професійної практичної діяльності є обґрунтоване цілепокладання інноваційного розвитку будь-якої організаційної структури, розроблення організаційних проектних форм реалізації забезпечення інноваційного процесу відповідними ресурсами (інвестиційними, інформаційними, людськими, фінансовими, матеріально-технічними тощо, необхідними для реалізації інноваційного процесу) з метою оптимального досягнення цілей впровадження інновації.

Інноваційний менеджмент передбачає виконання таких завдань: розробку і впровадження єдиної науково-технічної та інноваційної політики організації; розробку інноваційних проектів та програм; інвестиційне, кадрове матеріально-технічне, фінансове забезпечення реалізації інноваційних проектів та програм; підготовку та навчання персоналу організації інноваційної діяльності, організацію моніторингу реалізації інноваційного процесу.

Інноваційний процес охоплює весь складний комплекс науково-технічних і технологічних проблем, трансакції об’єктів прав інтелектуальної власності, маркетингових досліджень та інших суспільно-виробничих і фінансово-економічних відносин, пов’язаних з реалізацією кожного з його зазначених етапів у циклі: “інтелектуальна діяльність (зародження інноваційної ідеї) - наукова розробка ідеї у форматі НДДКР (сфера наукової та науково-технічної діяльності) - трансфер наукової розробки до сфери виробництва (серійне виробництво інноваційного продукту) - просування інноваційного продукту до сегменту ринку його споживання (застосування) ”.

Структурно-функціональна матрична модель інноваційного процесу від генезису інноваційної ідеї до її матеріалізації в інноваційному продукті, яка наведена у загальному вигляді в табл. 17.6, дає змогу визначити предметно-об’єктне спрямування інноваційного менеджменту на кожний елемент матриці (позначення ІПіі) інноваційного процесу та його ресурсне забезпечення.

Таблиця 17.6. Структурно-функціональна матрична модель

з/п

Складові інвестиційного (інноваційно- інвестиційного) процесу

ІННОВАЦІЙНА СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ

1

Сфера перебігу інноваційного процесу

Науково -технічна

ІПіі

Виробництва

ІПі2

Споживання

ІП,з

2

Об´єкти інноваційного процесу

Інноваційна ідея, результат НДДКР ІП21

Технологічна документація ІП22

Інноваційний продукт ІП23

3

Суб´єкти інноваційного процесу

Науково-дослідна установа, науково-дослідний підрозділ організації ІПзі

Підприємство, організація, галузь ІП32

Маркетингові,

збутові

організації

ІП33

4

Зміст етапу інноваційного

процесу

Проведення НДДКР, розробка технологічної документації ІП4і

Упровадження у виробництво інноваційної технології, продукту ІП42

Просування інноваційного продукту

ІП43

5

Форма організації інноваційного процесу

Науково-технічний проект ІП51

Інноваційно-інвестиційний

проект

ІП52

Маркетинговий план (складова інноваційно- інвестиційного проекту) ІП53

6

Форма ресурсного

забезпечення

інноваційно-

інвестиційного

процесу

Безпоповоротне фінансування

ІПбі

Інвестиційні та фінансово-кредитні ресурси

ІП62

Видатки на просування інноваційного продукту та його післяпродажне обслуговування ІПб3

Інформаційні ресурси

7

Кадрове

забезпечення інноваційно- інвестиційного процесу

Підготовка наукових та науково-педагогічних кадрів за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки ІП7і

Підготовка та підвищення кваліфікації

фахівців за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності ІП72

Підготовка та підвищення кваліфікації фахівців в галузі маркетингу

ІП72

Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів за напрямом спеціальностей “Інноваційний менеджмент”

Суб’єктами інноваційних процесів та об’єктами інноваційного менеджменту виступають: установи, організації наукової та науково-технічної сфери; підприємства, установи, організації виробничої сфери; інфраструктура підтримки інноваційних процесів як технологічні парки, спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку, інноваційні центри, бізнес- інкубатори, консалтингові та інжинірингові підприємства, фінансово-кредитні установи, інноваційні та венчурні фонди тощо.

Цілі практики інноваційного менеджменту включають: знаходження науково-технічної розробки, яка має перспективи набути властивості інноваційної продукції у своєму сегменті ринкового або суспільного споживання, організацію серійного виробництва цієї науково-технічної розробки (або впровадження у сферу послуг чи сферу управління) з одночасною підготовкою збуту виробленої інноваційної продукції і закріплення на ринку завдяки її високій якості і конкурентоспроможності. Досягнення таких цілей передбачає врахування різних факторів, основними серед яких є такі: орієнтація науково-технічних розробок на ринок та їх інноваційні перспективи, спроможність організації до інноваційного розвитку (технологічна база, кваліфікація персоналу, фінансово-економічне обґрунтування відбору та фінансування інноваційного проекту, креативність менеджменту організації та його спроможність забезпечити ефективне управління інноваційним проектом).

Інноваційний процес має певну форму організації, якою є комплементарні між собою науково-технічний та інноваційний проекти.

Науково-технічний проект - розроблений план досліджень та розробок, спрямованих на вирішення актуальних теоретико-методологічних та практичних завдань, що мають наукове, суспільне значення. Результат виконання науково-технічного проекту (науково-технічна розробка, документація на технологію, дослідний зразок та інше) стає об’єктом інноваційного менеджменту за умов інноваційної перспективи впровадження у виробництво.

Інноваційний проект - комплекс взаємопов’язаних організаційно-економічних заходів інвестиційного характеру щодо впровадження науково-технічних розробок і нових технологій у виробництво, його технічне переоснащення, освоєння випуску нових конкурентоспроможних видів продукції. Інноваційний проект обов’язково повинен мати відповідний комплект документів опису цих заходів на основі бізнес-плану проекту та інноваційні ознаки кінцевих результатів виконання проекту.

Серед численних науково-технічних та інноваційних проектів державна ресурсна підтримка надається пріоритетним науково-технічним та інноваційним проектам, які розроблені за встановленими законодавством пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності або в рамках державних цільових науково-технічних програм.

Державну підтримку отримають також національні проекти як проекти із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку, що мають стратегічно важливе значення для забезпечення технологічного оновлення та розвитку окремої галузі реального сектору економіки, розвитку регіону, розв’язання соціальних проблем, і які здійснюються з використанням коштів державного бюджету та із залученням коштів приватних інвесторів у форматі державно-приватного партнерства.

Інноваційний менеджмент інноваційних процесів, за якими розроблені ці пріоритетні проекти, набуває ознак державно-управлінського інноваційного, і характерним для якого є програмно-цільовий і проектно-орієнтований підходи до управління інноваційними процесами. Характеристики цих підходів наведені в табл. 17.7.

Таблиця 17.7. Основні характеристики програмно-цільового і проектно-орієнтованих підходів в інноваційному менеджменті

Ознака

Зміст

Необхідність

застосування

Сприяють дотриманню єдиного підходу до формування, раціонального розподілу та освоєнню обмежених державних ресурсів за законодавчо встановленими пріоритетними напрямами інноваційно-інвестиційних процесів, забезпечують прозорість розподілу державних ресурсів

Суть методу

Передбачають розробку на основі методів техніко-економічного прогнозування ієрархії цілей та пріоритетних напрямів інноваційно-інвестиційних процесів, формування за цими напрямами державних цільових програм на основі розроблених за цими програмами інноваційно-інвестиційних проектів з визначеними термінами виконання. При цьому відбір таких проектів має здійснюватися на конкурсних засадах і за результатами проведених комплексних експертиз. Проектне фінансування та управління проектами

Залучені

механізми

Організаційні,економічні, фінансові, інформаційні

Об´єкти

НДДКР, інноваційний процес, упровадження інноваційного продукту, державна підтримка інноваційного процесу та ін.

Особливості

Забезпечують виконання в повному обсязі діючих зобов´язань відповідно до цілей і очікуваних результатів реалізації інноваційних процесів, концентрацію ресурсів на проведення робіт на конкретних об´єктах, запобігаючи їх розпорошенню. Контроль за цільовим використанням ресурсів забезпечення реалізації програм, інноваційних проектів

Переваги

методу

Дають змогу реалізувати системний підхід, розподіл повноважень і відповідальності, раціональне планування і моніторинг результатів реалізації інноваційних процесів, забезпечити ефективне розв´язання проблем за рахунок реалізації комплексу заходів, взаємопов´язаних за цілями, пріоритетними напрямами, ресурсами і термінами

Структурні

одиниці

методу

Науково-технічний проект, розроблений у форматі державної цільової науково-технічної програми, інноваційний проект, розроблений за пріоритетним напрямом інноваційного процесу і включений до державної інноваційної програми, при цьому має бути досягнута компліментарність науково-технічного та інноваційного проектів

Порядок

розподілу

ресурсів

Передбачає застосування інструментів проектного кошторисного планування обсягу ресурсів, необхідних для реалізації державної цільової програми та включених до цієї програми, а також застосування проектного фінансування

Часовий лаг

Орієнтований на перехід до середньо- або довгострокового управління з установленням чітких правил зміни обсягу і структури асигнувань за часом і підвищенням передбачуваності обсягу ресурсів

Інноваційний менеджмент включає сукупність функцій та процедур, які утворюють алгоритм управління інноваційним процесом. Ураховуючи, що переважною організаційною формою реалізації інноваційного процесу є науково-технічний проект та комплементарний з ним інноваційний проект, то загальні функції менеджменту, такі як планування, організація, мотивація та контроль, що є функціями інноваційного менеджменту, набувають специфічних ознак проектно-орієнтованого управління.

Реалізація функцій інноваційного менеджменту здійснюється через конкретні управлінські рішення, які залежать від предмета рішення, його повторюваності і форми прийняття рішення.

Досягнення цілей інноваційного менеджменту забезпечується шляхом практичної реалізації його функцій, що набувають, на відміну від загальних функцій менеджменту, специфічних характеристик у сфері управління інноваційних процесів (табл. 17.8).

Таблиця 17.8. Функції інноваційного менеджменту у сфері управління інноваційними процесами

Сутнісні функції ДУ

Зміст, методи реалізації сутнісних функцій інноваційного менеджменту (ІМ) у сфері інноваційної

діяльності (СІД)

1

2

Цільова

Передбачає визначення змісту, структури, методів формування системи оптимальних рівнів цілей, пов´язаних з цілями державної інноваційної політики, оцінкою реальності шляхів їх досягнення та ресурсного забезпечення (функціонально-цільовий аналіз).

Процес реалізації цільової функції включає два етапи: цілепокладання та цілездійснення. Він поділяє цілі системи на головні (стратегічні), які визначають процес її функціонування в цілому і спрямовують діяльність окремих підсистем та елементів у рамках загальної орієнтації на головні цілі.

Цілепокладання в стратегічному плані передбачає визначення пріоритетних напрямів інноваційних процесів з використанням методів технологічного передбачення (foresight), науково-технічного прогнозування.

Цілездійснення в практиці ІМ пов´язано з упорядкуванням та ранжуванням цілей управління інноваційними процесами у просторовому та часовому вимірах, для чого використовується методи побудови дерева цілей, сітьових графіків, пов´язаних з ресурсним забезпеченням у форматі науково-технічного та інноваційного проектів

Планування

Пов´язана з формуванням та плануванням ресурсного забезпечення державних науково-технічних та інноваційних програм, а також у складі цих програм або окремо науково-технічних та інноваційних проектів для реалізації відповідно пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності при забезпеченні їх оптимальної узгодженості між собою. Це включає запровадження:

- наскрізного стратегічного планування для реалізації пріоритетних інноваційних процесів та забезпечення комплементарності їх етапів, тобто науково-технічний проект має продовжуватися інноваційним;

- програмно-цільових, індикативних та проектних методів планування, зорієнтованих на кінцевий результат. Побудова програми як комплексу взаємопов´язаних проектів, реалізація яких забезпечується комплексом взаємозалежних заходів різних видів і рівнів діяльності органів, що здійснюють державне управління

Організаційна

Передбачає за умов певних повноважень структурами ІМ:

- координацію суб´єктів інноваційного процесу для забезпечення комплементарності його етапів й оптимізації ресурсного забезпечення цих етапів шляхом використання технологій розроблення інноваційних проектів та управління ними;

- залучення необхідних ресурсів (інвестиційні, матеріально-технічні, фінансово-кредитні, трудові, організаційні ресурси тощо) для забезпечення розвитку інноваційних процесів, зокрема розподіл цих ресурсів за пріоритетними інноваційними процесами;

- залучення для генерації та підтримки інноваційних процесів відповідної структури інститутів та інфраструктури (технологічні парки, інноваційні центри, консалтингові та інжинірингові підприємства) тощо

Мотивації

Включає мобілізацію чинників економічної та неекономічної стимуляції суб´єктів інноваційних процесів для їх залучення до участі в пріоритетних інноваційних процесах шляхом запровадження спеціального правового режиму оподаткування та митного регулювання, прискореної амортизації тощо (економічні чинники), а також формування інноваційної культури та системи цінностей інноваційного та технологічного розвитку у суб´єктів інноваційних процесів (неекономічні чинники)

Аналітична та контролю

Є неодмінними та найбільш тісно взаємопов´язаними атрибутами управління, зокрема ІМ.

Аналітична функція передбачає, зокрема, оцінювання умов досягнення поставлених цілей ІМ шляхів розв´язання проблем, що виникли, відхилень від реалізації завдань ІМ від запланованих, результативності та ефективності досягнення поставлених цілей тощо.

Контрольна функція ІМ передбачає постійне відслідковування й коригування різних його заходів, зокрема стану виконання державних цільових інноваційних програм, ресурсного забезпечення заходів програмно-цільового та проектно-орієнтованого підходів, використання виділених ресурсів за цільовим призначенням тощо.

Реалізація аналітичної функції та функції контролю ґрунтується на запровадженні:

- постійного моніторингу реалізації пріоритетних інноваційних процесів і розроблених за ними науково-технічних та інноваційних проектів і цільових програм;

- статистичного обстеження та звітності суб´єктів інноваційних процесів;

- організації наукової та науково-технічної експертизи пропозицій науково-технічних проектів і комплексної інноваційної експертизи інноваційних проектів для їх кваліфікування.

Аналітична функція та функція контролю необхідні для розроблення та впровадження управлінських рішень ІМ. Від якості та релевантності реалізації цих функцій залежить реалізація інших функцій ІМ та в цілому ефективність ІМ

Інформаційно-

комунікаційна

Відіграє роль когнітивного та інтегративного фактора інноваційних процесів, а також системи ІМ в цілому. Інформаційна-комунікаційна функція має забезпечити:

- зв´язок етапів інноваційних процесів та їх моніторинг;

- позиціонування запланованих до реалізації пріоритетних інноваційних процесів з метою залучення для їх підтримки недержавних фінансових та інвестиційних ресурсів;

- координацію та цілеспрямованість заходів ІМ;

- внутрішні зв´язки системи ІМ, а також зв´язки системи з об´єктами ІМ.

Реалізація цієї функції пов´язана насамперед із створенням системою державного управління ефективної системи продукування релевантних та розподілених інформаційних ресурсів щодо законодавства, об´єктів та суб´єктів у СІД, акумуляції цих ресурсів у банках даних побудованої спеціальної інноваційної інформаційної корпоративної мережі, а також забезпеченням оперативного доступу до цих ресурсів суб´єктів інноваційних процесів. Така корпоративна мережа, що побудована з використанням Інтернет та інтранет-технологій, має забезпечити доступ своїм користувачам до веб-сайтів інноваційної тематики через глобальну мережу Інтернет. Необхідно також передбачити інкорпорацію цієї мережі в заплановану до побудови мережу “електронний уряд”

Формування, прийняття та реалізація державних управлінських рішень (ДУПР)

Пов´язано з реалізацією сутнісних функцій ІМ, для якого управлінське рішення відіграє роль інтегративного фактору, а також часто є передумовою для їх реалізації. Формування та прийняття управлінського рішення ІМ базується на цільовій, аналітичній та інформаційно-комунікаційній функціях, а реалізація управлінського рішення визначається, крім зазначених функцій, ще налагодженою функцією контролю.

Через багатовимірність інноваційного процесу, побудову структури суб´єктів іМ за лінійно-функціональною схемою, що розмежована за окремими фазами інноваційного циклу, і високі ступені ризиків притаманних інноваційної діяльності, а також обмеженість засобів державного впливу на суб´єктів інноваційних процесів, які не належать до форм державної та комунальної власності, формування управлінського рішення ІМ є багатофакторною проблемою, яка розв´язується в результаті застосування принципів оптимуму, а також інших методів вирішення багатокритеріальних задач

Інноваційний менеджмент як навчальна дисципліна запроваджена в Україні за спеціальністю 8.050209 “Менеджмент інноваційної діяльності” галузі знань “Економіка, комерція та підприємництво” напряму підготовки 0502 “Менеджмент” для освітньо-професійної підготовки кадрів для управління інноваційними процесами. Структурно-логічна схема викладання циклу нормативних дисциплін за освітньо-професійною програмою підготовки магістра за спеціальністю “Менеджмент інноваційної діяльності” забезпечує професійну та практичну підготовку фахівця для управління інноваційним процесом в усіх предметних сферах його генезису та поширення, а також управління ресурсами забезпечення його реалізації. Так, цей цикл включає такі дисципліни: Методологія наукових досліджень (для формування вміння організації дослідницької діяльності); Інноваційна економіка (для формування системних знань щодо сутності інноваційного розвитку економіки та суспільства і практичних навичок щодо спроможності їх реалізації в різних сферах людської діяльності); Інтелектуальна власність (для оволодіння знаннями та практичними навичками у сфері охорони, захисту та використання об’єктів інтелектуальної власності); Трансфер технологій (для оволодіння знаннями та практичними навичками у сфері технологічного аудиту, трансферу технологій, вступу до господарського обороту об’єктів права інтелектуальної власності); Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства (для оволодіння знаннями та практичними навичками щодо розробки та реалізації стратегій у швидко змінюваному середовищі, розвитку інноваційного потенціалу підприємства); Фінансовий менеджмент (для формування знань і навичок щодо комплексного управління фінансовими аспектами інноваційної діяльності підприємства); Креативний менеджмент (для формування інноваційної культури, креативного мислення, оволодіння інструментарієм творчого підходу до вирішення інноваційних завдань, набуття знань і навичок у галузі креативного середовища і створення креативної організації); Інформаційні системи в інноваційній діяльності (для оволодіння знаннями про сучасні інформаційні технології і формування уміння їх використання в управлінні інноваційними процесами); Управління інноваційними проектами (для набуття знань та вмінь щодо управління інноваційним проектом, використання інструментальних засобів щодо його управління та проведення експертизи); Управління процесом розробки і освоєння виробництва нових продуктів (для формування комплексних знань та умінь управління процесом наукових досліджень, розробок та організації виробництва нових продуктів); Маркетинг інновацій (для формування знань у галузі маркетингу інноваційних продуктів та практичних вмінь щодо просування нововведень на ринок товарів і послуг).

Наведений зміст навчальної дисципліни “Інноваційний менеджмент” повністю відображає проблематику інноваційного менеджменту як виду практичної діяльності.

З урахуванням визначення утвердження інноваційної моделі розвитку пріоритетом національних інтересів (Закон України “Про основи національної безпеки України) і, відповідно, пріоритетним завданням державної політики, що відображено у низці програмних документів Президента України і уряду, то з цих позицій вбачається значущість інноваційного менеджменту в контексті застосування напрацьованих методологічних підходів інноваційного менеджменту в державному управлінні для виконання завдань щодо інноваційного розвитку національної економіки, а також включення елементів навчальної дисципліни інноваційного менеджменту до програми підготовки кадрів для системи державного управління і місцевого самоврядування з метою формування у державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування інноваційної культури, креативних підходів до розроблення управлінських рішень і вмінь здійснювати організацію формування та управління інноваційними програмами і проектами, які мають державну підтримку.