Державне управління. Том 2

16.1. Концептуально-правові засади електронного урядування в Україні

Концептуальні основи електронного урядування

В умовах глобалізації та розбудови інформаційного суспільства традиційні способи взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянами і бізнесом стають недостатньо ефективними. Для створення нових, більш зручних способів доступу до інформації та послуг все частіше застосовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Необхідність справляння державного впливу та формування з цією метою державної політики щодо розвитку інформаційного суспільства визначена в документах Туніського та Женевського всесвітніх самітів із питань розвитку інформаційного суспільства, Окінавської хартії з розвитку глобального інформаційного суспільства, Стратегії та Програми ЄС із розвитку інформаційного суспільства, а також у законах України “Про Національну програму інформатизації” та “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”. Згідно із цими та іншими документами саме на державу покладається головна організуюча, координуюча та контролююча роль у відносинах, що виникають у процесі розбудови інформаційного суспільства та впровадження електронного урядування між основними її суб’єктами.

У міжнародній практиці сформовано такі моделі взаємодії між суб’єктами: G2G, G2B, G2C, G2E, G2I.

“Уряд - уряду” (G2G-’ government to government’) - електронна взаємодія органів влади насамперед між собою;

“уряд - суб’єктам господарювання” (G2B-’government to biasness’) - електронна взаємодія органів влади із суб’єктами господарювання з метою надання останнім адміністративних та інших послуг, участі бізнесу в державних закупівлях тощо;

“уряд - громадянам” (G2C-’government to citizens’) - електронна взаємодія органів влади з громадянами з метою надання останнім адміністративних послуг, участі громадян у формуванні державної політики та виборчому процесі, оцінюванні та контролі діяльності органів влади тощо.

Ця класична модель електронного урядування в деяких країнах доповнюється взаємодіями з іншими суб’єктами та відповідними зв’язками влади з ними:

“уряд - державні службовці” (G2E-’government to employers’), в інших країнах у модель електронного урядування, крім того, додають “уряд - “ міжнародні організації та інші держави” (G2I-’ government to international organizations’).

На сьогодні в Україні у цій сфері прийнято понад 300 базових нормативно-правових актів, що стосуються інформаційного суспільства, інформатизації, інформаційної безпеки, інформаційної політики, електронного урядування тощо. Основою цієї бази документів є, насамперед, такі закони України, як: “Про інформацію”, “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, “ Про Національну програму інформатизації”, “Про телекомунікації”, “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про захист персональних даних”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” та ін.

У цілому необхідна для впровадження електронного урядування нормативно-правова база створена. Але внаслідок безсистемного, значною мірою хаотичного її розвитку вона має низку суттєвих недоліків, головними з яких є: фрагментарність, неповнота, нечіткість, неконкретність, неузгодженість, а іноді суперечливість деяких документів та непрозорість процедур, неадаптованість до міжнародних актів та ін. Окремою проблемою є імплементація прийнятих законодавчих актів.

Розвиток електронного урядування в Україні визначає Концепція розвитку електронного урядування в Україні, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) від 13 грудня 2010 р. № 2250-р, що містить ключові категорії, понятійний апарат у цій сфері, а також пріоритети та заходи щодо впровадження е-урядування.

На сьогодні одним із пріоритетів України є розвиток інформаційного суспільства, яке можна визначити як орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на формування інноваційної моделі розвитку високотехнологічне суспільство, в якому кожен громадянин має можливість створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися та обмінюватися ними, щоб дати змогу кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал для забезпечення особистого і суспільного розвитку та підвищення якості життя. Електронне урядування є одним з інструментів розвитку інформаційного суспільства, впровадження якого сприятиме створенню умов для відкритого і прозорого державного управління.

Електронне урядування - форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян.

Проблеми впровадження електронного урядування

Головною складовою електронного урядування є електронний уряд - єдина інфраструктура міжвідомчої автоматизованої інформаційної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб’єктами господарювання.

Незважаючи на стрімкий розвиток протягом останнього десятиліття інформаційно-комунікаційних технологій та їх широке використання у державному управлінні, у сфері державної служби нерозв’язаними залишаються такі проблеми:

- відсутність єдиних стандартів та регламентів функціонування системи електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису, а також уведення державних інформаційних ресурсів, адаптованих до міжнародних;

- недосконалість нормативно-правової і методологічної бази, що дає змогу органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадянам і суб’єктам господарювання функціонувати в умовах інформаційного суспільства;

- неврегульованість на законодавчому рівні питання надання адміністративних послуг і звернень громадян до органів державної влади та органів місцевого самоврядування через Інтернет і недосконалість діючих урядового порталу, веб-сайтів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що не забезпечують інтерактивний режим функціонування й надання адміністративних послуг у режимі “єдиного вікна”;

- відсутність інтегрованої системи національних інформаційних ресурсів та інформаційної взаємодії органів державної влади і органів місцевого самоврядування та обмеженість доступу громадян і суб’єктів господарювання до інформаційних ресурсів органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- низька якість та недостатня кількість адміністративних послуг, що надаються громадянам і суб’єктам господарювання із застосуванням електронних засобів;

- обмеженість можливостей систем електронного документообігу органів державної влади та органів місцевого самоврядування і відсутність єдиних форматів і протоколів електронного цифрового підпису;

- низький рівень обізнаності державних службовців, представників місцевого самоврядування та громадян щодо суті і переваг електронного урядування;

- повільність процесів інформатизації бібліотек, архівів, музеїв, що може призвести до поглиблення “інформаційної нерівності”, та недостатність необхідних фінансових і матеріально-технічних ресурсів, а також їх неефективне використання.

Проблеми, пов’язані з упровадженням технологій електронного урядування в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, мають міжвідомчий, міжрегіональний характер і не можуть бути розв’язані окремими органами виконавчої влади.

З огляду на ситуацію, що склалася в інформаційній сфері, неможливо підвищити рівень надання адміністративних послуг громадянам і суб’єктам господарювання із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, а також ефективність використання бюджетних коштів, що спрямовуються на створення та розвиток державних інформаційних систем.

Надання адміністративних послуг, які передбачають міжвідомчу взаємодію або звернення громадян до кількох органів державної влади та органів місцевого самоврядування, пов’язане із значною втратою часу через відсутність взаємодії між відповідними відомчими інформаційними системами.

Основним механізмом організації взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадянами і суб’єктами господарювання має стати електронний документообіг із використанням електронного цифрового підпису.

З метою забезпечення розвитку електронного урядування необхідні вжиття комплексу організаційно-технологічних заходів, чітке розмежування повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації політики в інформаційній сфері та координація їх діяльності на всіх рівнях.

Упровадження електронного урядування передбачає створення якісно нових форм організації діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх взаємодію з громадянами і суб’єктами господарювання шляхом надання доступу до державних інформаційних ресурсів, можливості отримувати електронні адміністративні послуги, звертатися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з використанням Інтернету.

Основними принципами електронного урядування є: прозорість і відкритість; конфіденційність та інформаційна безпека; єдині технічні стандарти і взаємна сумісність; орієнтованість послуг на інтереси і потреби споживачів.

Основнізавдання електронного урядування

З урахуванням переваг технологій електронного урядування завданнями із забезпечення розвитку електронного урядування в Україні є:

- забезпечення захисту прав громадян на доступ до державної інформації;

- залучення громадян до участі в управлінні державними справами;

- удосконалення технологій державного управління;

- підвищення якості управлінських рішень;

- подолання “інформаційної нерівності”, зокрема шляхом створення спеціальних центрів (пунктів) надання інформаційних послуг, центрів обслуговування населення (кол-центрів), веб-порталів надання послуг;

- організація надання послуг громадянам і суб’єктам господарювання в електронному вигляді з використанням Інтернету та інших засобів, насамперед за принципом “єдиного вікна”;

- надання громадянам можливості навчатися протягом усього життя;

- деперсоніфікація надання адміністративних послуг з метою зниження рівня корупції в державних органах;

- організація інформаційної взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування на базі електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису;

- забезпечення передачі і довгострокового зберігання електронних документів у державних архівах, музеях, бібліотеках, підтримки їх в актуалізованому стані та надання доступу до них.

З метою реалізації державної політики з питань розвитку електронного урядування необхідно забезпечити вжиття таких заходів:

- провадження узгодженої діяльності всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування із залученням інститутів громадянського суспільства та представників ділових кіл;

- удосконалення принципів державного управління, структури і функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- визначення переліку адміністративних послуг, які надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, і переведення їх в електронну форму;

- удосконалення адміністративних процесів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних технологій;

- створення інформаційної інфраструктури електронного урядування;

- підготовка кваліфікованих державних службовців, які забезпечуватимуть упровадження елементів електронного урядування;

- навчання громадян і суб’єктів господарювання використанню технологій електронного урядування;

- створення системи мотивації для державних службовців, громадян і суб’єктів господарювання щодо використання технологій електронного урядування.

Упровадження електронного врядування в Україні

Реалізація Концепції передбачена на період до 2015 р. та складається з трьох основних етапів.

На першому етапі (2011-2012рр.) передбачалося:

- розроблення необхідної нормативно-правової та нормативно-технічної бази, зокрема щодо надання адміністративних послуг в електронній формі, а також єдиних стандартів, протоколів і регламентів взаємодії суб’єктів електронного урядування, їх гармонізація з міжнародними стандартами;

- забезпечення функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади всіх рівнів на основі єдиних стандартів;

- створення єдиної загальнодержавної системи електронного документообігу;

- створення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів та веб-сайтів органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всіх рівнях;

- забезпечення надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування послуг в електронній формі громадянам і суб’єктам господарювання з використанням Інтернету, зокрема реєстрація суб’єктів господарювання, подання звітності;

- створення єдиної інформаційної системи, що містить реєстр адміністративних послуг, які надаються органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, та інформацію про умови їх отримання;

- створення Єдиного веб-порталу адміністративних послуг;

- створення спеціальних центрів (пунктів) надання послуг, центрів обслуговування населення (кол-центрів);

- створення умов для участі громадян, їх об’єднань і суб’єктів господарювання у процесі підготовки державних рішень;

- створення спеціального веб-порталу з метою забезпечення прозорості використання державних фінансів;

- забезпечення розвитку Національної системи конфіденційного зв’язку.

На другому етапі (2013-2014рр.) планується забезпечити:

- організацію надання послуг в електронній формі в усіх сферах суспільного життя;

- проведення повномасштабного реінжинірингу адміністративних процесів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- створення сприятливих умов для залучення громадських організацій до управління державними справами;

- освоєння технологій інтерактивної взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянами і суб’єктами господарювання;

- упровадження в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування типових організаційно-технологічних рішень у сфері електронного урядування;

- передачу електронних документів у державні архіви, музеї, бібліотеки, їх довгострокове зберігання, підтримку в актуалізованому стані та надання доступу до них.

На третьому етапі (2014-2015рр.) передбачається створити:

- об’єднані веб-портали органів виконавчої влади, призначені для проведення відповідних трансакцій;

- єдину інформаційно-телекомунікаційну інфраструктуру органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- єдиний веб-портал електронного урядування як єдине місце доступу до всіх видів електронних послуг для громадян та суб’єктів господарювання з урахуванням потреб громадян і функціональних аспектів;

- національний депозитарій електронних інформаційних ресурсів.

Реалізація Концепції дасть змогу, зокрема:

- підвищити ефективність державного управління у результаті спрощення управлінських процедур, скорочення адміністративних витрат, застосування сучасних методів державного управління;

- підвищити якість адміністративних послуг та їх доступність;

- здійснювати контроль за ефективністю діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- забезпечити високий ступінь доступності інформації про діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, надання можливості громадянам і громадським організаціям безпосередньо брати участь у процесах підготовки проектів рішень, що приймаються на всіх рівнях державного управління;

- зменшити рівень корупції та тінізації економіки;

- досягти якісно нового рівня управління державою і суспільством у цілому, а також зміцнити довіру до інститутів держави.

Таким чином, реалізація Концепції створить умови для досягнення європейських стандартів якості послуг, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також забезпечить виконання основних положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада”.