Загальна теорія конституційного права має два основних шляхи набуття громадянства:
– філіація;
– натуралізація.
Філіація (з лат. «films») буквально означає «син». В ширшому розумінні – зв’язок, наступність, розвиток чого-небудь як наступність, тобто діє формула «від батька до сина». У державно-правовому розумінні філіація – це набуття громадянства за народженням.
Філіація (як набуття громадянства за народженням) є на основі двох засад (двох принципів):
– за принципом крові;
– за принципом ґрунту (території, землі).
Сутність принципу крові полягає в тому, що всі особи, народжені від громадян тої чи іншої держави, автоматично набувають громадянства своїх батьків. Наприклад, особи, народжені від громадян Іспанії, стають іспанськими громадянами.
Сутність принципу території (грунту, землі) полягає в тому, що діти, народжені на території певної держави, автоматично (незалежно від громадянства своїх батьків) стають громадянами цієї держави (держави, якій належить ця територія).
Наявність у законодавстві різних підходів до визначення громадянства за народженням призводить до явища подвійного громадянства (біпатризму). Нерідко тут головну роль відіграє саме наявність колізій між «правом крові» і «правом ґрунту».
У законодавстві більшості країн не визначаються юридичні наслідки подвійного громадянства. Для запобігання випадків біпатризму у розвинутих країнах законодавством встановлено, що одруження жінки з іноземцем автоматично не впливає на її громадянство. Для ліквідації біпатризму нерідко використовується оптація, тобто вибір громадянства. Найчастіше оптація є у зв’язку з територіальними змінами та укладанням міждержавних угод про запобігання подвійному громадянству.
Натуралізація – це набуття права громадянства чужої держави.
В українському законодавстві при вирішенні питання набуття громадянства використано (поєднано) обидва відомі шляхи набуття громадянства: філіацію і натуралізацію. При використанні філіації як порядку набуття громадянства України, можна відслідкувати використання принципу крові і принципу ґрунту (території, землі).
Чинним законодавством України передбачено 10 підстав набуття громадянства України:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) а іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.