Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду

У відповідності до частини п´ятої статті 9 і частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини п´ятої статті 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, “кожний, хто був жертвою незаконного затримання, арешту або засудження, має захищене позовом право на компенсацію шкоди”.

Чинне законодавство встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Це обумовлюється тим, що, по-перше, в результаті незаконної діяльності цих органів порушуються такі невід’ємні конституційні права людини і громадянина, як право на життя, свободу і особисту недоторканність, недоторканість житла тощо; відбувається безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності, що тягне за собою серйозні негативні правові і матеріальні наслідки, і, по-друге, такі дії вчиняють державні правоохоронні органи, які зобов´язані стояти на сторожі закону і забезпечувати в державі законність.

На сьогодні в Україні існує два нормативно-правових акти, які детально регулюють питання, пов´язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянину діями таких органів. Це Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, прийнятий Верховною Радою України 1 грудня 1994 року, і Положення “Про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції, генерального прокурора і міністра фінансів України 4 березня 1996 року.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного:

1) засудження, притягнення як обвинуваченого, взяття і утримання під вартою, проведення під час розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, конфіскації майна, накладення штрафу;

3) проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та іншими актами законодавства.

Законом передбачено, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Для того, щоб громадянин набув право на відшкодування шкоди, має бути засвідчений факт незаконності дій органів дізнання, попереднього слідства, прокурора або суду. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках:

– винесення виправдовувального вироку суду;

– закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

– відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з тих же підстав;

– закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення кримінальної справи за результатами цих заходів, або таке рішення було скасовано.

У разі смерті громадянина, якому незаконними діями правоохоронних органів завдано матеріальної шкоди, право на відшкодування шкоди переходить до його спадкоємців.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону, відшкодуванню підлягають:

1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші; грошові вклади і відсотки по них; цінні папери та відсотки по них; частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки; інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом майно, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті при виконанні вироку суду, судові та інші витрати, сплачені громадянином (до інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову; суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації; а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та жилого приміщення);

4) суми, сплачені громадянином у зв´язку з наданням йому юридичної допомоги (суми, сплачені адвокатському об´єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання апеляційної та касаційної скарги, а також внесені в рахунок оплати витрат адвоката у зв´язку з поїздками у справі до апеляційної і касаційної інстанції);

5) моральна шкода.

3 огляду на те, що Закон передбачає відшкодування завданої шкоди в повному обсязі, важливого значення набуває визначення розміру сум, які підлягають відшкодуванню.

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону, розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт, як адміністративного стягнення.

Відповідно до пункту 8 Положення “Про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, розмір цих сум обчислюється, виходячи із середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Розмір шкоди громадянину, який відбував виправні роботи за місцем роботи або в місцях, що визначаються органами, які виконують цей вид покарання, обчислюється у вигляді сум, відрахованих із заробітної плати на виконання вироку або ухвали суду чи постанови судді. При заліку заробітку громадянина, який відбував покарання в місцях позбавлення волі, враховується тільки та його частина, яка нарахована йому після відрахування витрат на утримання виправно-трудових установ.

У тих випадках, коли не можна визначити дохід громадянина (ще не настав термін подання декларації або з інших причин) або коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення із Збройних Сил чи інших, створених відповідно до законодавства України військових формувань, або закінчення середньої школи, в разі хвороби тощо), розмір шкоди визначається, виходячи із встановленого законом мінімуму заробітної плати (пункт 9 зазначеного Положення).

Для того, щоб визначити розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню, і отримати відповідну матеріальну компенсацію, громадянину протягом шести місяців після направлення йому повідомлення, слід звернутися:

1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ – до Генеральної прокуратури і Служби безпеки України;

2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в апеляційному або касаційному порядку — до суду, який розглядав справу по першій інстанції;

3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи — в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів — орган дізнання, попереднього слідства, прокурор або суд (суддя), залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витре- бовує від відповідальних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить відповідну постанову.

Не пізніше трьох діб після винесення постанови (ухвали) про розмір шкоди, її копія, завірена гербовою печаткою, надсилається громадянинові або його спадкоємцям, і вони її пред´являють за місцем свого проживання у районний фінансовий відділ для одержання чека (відшкодування громадянинові заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій, стягнутого штрафу тощо, провадиться за рахунок коштів державного бюджету). Чек громадянину видається фінансовим органом за місцем його проживання на момент пред´явлення вимоги, і не пізніше п´яти днів після пред´явлення ним копії постанови (ухвали) органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду про розмір шкоди.

Майно, конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт, повертається в натурі тією установою або органом, у яких воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно подане протягом шести місяців після направлення їм повідомлення. Пересилка або доставка майна проводиться також за рахунок цих органів.

У разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність, або у разі згоди на це громадянина.

Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина з вимогою про відшкодування шкоди.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, громадянин має право звернутися до цих органів з вимогою про відшкодування вартості майна, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимога пред´являється до цього органу.

Обов´язок щодо відшкодування громадянам матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю певних органів, їх посадових і службових осіб, передбачено й іншими законами України.

Статтею 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” встановлено, що у випадках порушення прав і свободи людини, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювалися оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Прикордонні війська України, Управління державної охорони України зобов´язані поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки.

Певні особливості має відшкодування моральної шкоди. Згідно із законом воно проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв´язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Питання відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом, згідно з чинним законодавством, у відповідних ухвалах. Якщо для з´ясування обставин щодо наявності у громадянина моральної шкоди виявиться потреба в спеціальних знаннях, суд може призначити належну експертизу, висновок якої оцінюється поряд з іншими доказами у справі. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

В результаті незаконних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду громадянину не тільки може бути заподіяна матеріальна і моральна шкода, але він також може зазнати й інших втрат: звільнення з роботи, позбавлення військових або інших звань, державних нагород, права на пільгову пенсію тощо. Тому, Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” (статті 6—10) передбачено не тільки відшкодування матеріальної і моральної шкоди, але й поновлення службових, трудових, житлових, інших особистих і майнових прав, а саме:

1) громадянину, звільненому з роботи (посади) у зв´язку з незаконним засудженням, або відстороненому від посади у зв´язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, надається колишня робота (посада), а при неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації; скорочення посади; втрата довіри до працівника, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, внаслідок вчинення ним винних дій; скоєння працівником, який виконував виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи тощо), йому має бути надано державною службою зайнятості іншу прийнятну роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше місячного терміну з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діях складу злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину. При відмові у поновленні на роботі або не вирішенні цього питання у місячний термін з дня звернення громадянина, відповідно до статті 232 Кодексу законів про працю України, він має право у місячний термін звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі;

2) термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв´язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу. Трудовий стаж робітників і службовців, а також стаж роботи осіб, які працювали на підставі членства (в кооперативі, колгоспі тощо), обчислений із зарахуванням періодів, зазначених у частині 1 цієї статті, враховується при наданні робітникам, службовцям і зазначеним особам різних пільг і переваг, в тому числі при призначенні пенсії і допомоги на державне соціальне страхування. Робітникам і службовцям цей стаж враховується також при призначенні розмірів місячних ставок (службових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

3) при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, періоди перебування під вартою, відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв´язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), на вибір громадянина, який звернувся за пенсією, прирівнюються до роботи, яка передувала незаконному засудженню чи незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, або яку він мав після звільнення від кримінальної відповідальності чи після відбування покарання;

4) якщо в результаті незаконного засудження громадянин втратив право користуватися житловим приміщенням, місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення громадянина зобов´язані повернути йому раніше займане житлове приміщення, а в разі неможливості повернення (будинок знесений або перебудований в нежитловий, після капітального ремонту житлове приміщення, яке займав громадянин, більше не існує або суттєво зменшене в розмірі, житлове приміщення у встановленому законом порядку надано іншому громадянинові тощо), надають йому поза чергою протягом шести місяців з дня звернення громадянина в тому ж населеному пункті рівноцінне, впорядковане житлове приміщення з урахуванням складу сім´ї та діючих норм житлової площі;

5) якщо громадянин у зв´язку з незаконним засудженням був позбавлений військових або інших звань, а також державних нагород, йому поновлюються звання і повертаються нагороди. З цією метою суд, що скасував вирок із закриттям справи, направляє не пізніше трьох діб після винесення постанови (ухвали) подання в орган, що розглядав клопотання про позбавлення громадянина військових або інших звань, а також орденів та медалей, про поновлення цих звань і повернення орденів та медалей.

Громадяни України, які постраждали в результаті незаконних дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, не завжди звертаються до відповідних органів з питанням про відшкодування завданої їм шкоди. Одні не роблять цього тому, що вважають за достатнє той стан речей, за якого їм вдалось уникнути незаконного засудження, бути звільненим з місць позбавлення волі тощо. Інші — з причини незнання такого конституційного права, яке передбачено статтею 56 Конституції України, і порядку його реалізації. Тому стаття 11 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду” зобов´язує орган дізнання, слідчого, прокурора або суд у разі постановлення виправдувального вироку, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеності участі громадянина у вчиненні злочину, а також у разі закриття справи про адміністративне правопорушення:

а) роз´яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди (одночасно з повідомленням про закриття справи на стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) громадянинові (в разі його смерті — його спадкоємцям) направляється повідомлення, в якому роз´яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, а також зазначається перелік тих вимог, які даний громадянин має право висувати. При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців, повідомлення направляється їм не пізніше п´яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

б) на прохання потерпілого в місячний термін письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив або громадські організації за місцем проживання (Закон також не забороняє зробити це на прохання спадкоємців потерпілого).

Якщо відомості про засудження або притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, застосування до нього як запобіжного заходу взяття під варту чи накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були опубліковані в пресі, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті — на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду редакція повинна протягом одного місяця зробити повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина (стаття 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”). У тому випадку, коли редакція газети, журналу або іншого друкованого видання не опублікує таке повідомлення добровільно, зазначені особи можуть звернутися до суду з вимогою примусити їх зробити це.

Якщо громадянин не задоволений винесеною постановою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури, він може оскаржити цю постанову у суді в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що обмежують права громадян. При цьому таку заяву він може на свій вибір подати до суду за місцем його проживання або за місцем знаходження відповідного органу дізнання, досудового слідства чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її у суді вищої інстанції в апеляційному порядку.

Розглянуте право не повною мірою використовується громадянами. Статистика свідчить, що його реалізують тільки 15% реабілітованих осіб, на що є як об´єктивні, так і суб´єктивні причини. Головною причиною є те, що вказані особи побоюються відновлення провадження у справі. І небезпідставно.

Основним недоліком діючого закону є фактична неможливість відшкодування шкоди, завданої юридичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Законопроект з аналогічною нормою (автори – народні депутати України В.Стретович та Г Буйко) був внесений на розгляд Верховної Ради 12.07.2005, але не був розглянутий навіть в першому читанні. Іще однією проблемою є недосконалий порядок виплати відшкодування з бюджету, в багатьох випадках рішення про виплату відшкодування залишаються невиконаними у зв’язку з відсутністю коштів.

Загалом діюче законодавство в цій сфері розроблене достатньо грунтово. Однак, практика застосування законодавства щодо відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами та судами, викликає багато питань. Зважаючи на наявність жорстких норм законодавства про відшкодування шкоди, формально правоохоронні органи в Україні практично не роблять помилок. Виправдувальних вироків практично не виноситься, кримінальні справи за реабілітуючих обставин не закриваються. На практиці справа виглядає таким чином — після того як слідчий, прокурор або суддя дійшли висновку про невинуватість підслідного або підсудного, цій людині пропонується звільнення та закриття справи в обмін на відмову від претензій до правоохоронних органів. Більшість громадян погоджуються на такі пропозиції. Є надії, що ця ситуація зміниться після проведення реформи правоохоронної системи, зокрема, після приведення функцій прокуратури у відповідність до вимог Конституції України.

Site Footer