Правовий інститут позадоговірної майнової відповідальності держави за шкоду, спричинену незаконними діями її органів, відносно новий. У більшості держав до кінця XIX — початку XX ст. визнавалась відповідальність держави лише у відносинах, де вона виступала як суб’єкт приватного права і, відповідно, несла відповідальність за своїми зобов’язаннями. В публічних відносинах панував принцип безвідповідальності за шкоду, завдану державою. Починаючи з кінця XIX ст. принцип майнової відповідальності держави в публічно-правових відносинах з суб’єктами приватного права поступово закріплювався спочатку як виняток, а потім і як загальний принцип у праві демократичних країн. Сьогодні в низці країн (переважно це країни, конституції яких прийняті після Другої світової війни) відповідальність держави щодо відшкодування шкоди закріплена на конституційному рівні.

Процес розбудови правової держави в Україні вимагає зміни підходів до взаємовідносин між державою та громадянами, зокрема, і до питання щодо відповідальності держави за невиконання обов’язків, покладених на неї суспільством, та відшкодування шкоди, завданої державою. Більше того, одним з принципів правової держави є забезпечення невідворотності відповідальності за про ти прав ну поведінку не тільки осіб приватного права, але й таких публічно-правових суб’єктів як держава, її органи, органи місцевого самоврядування, в тому числі їх службові та посадові особи.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ця норма є об’єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції статусу України як правової держави.

У 1991 році Україна ухвалила Паризьку хартію нової Європи, в якій констатується, що повага і захист законних прав і свобод людини є найголовнішим обов’язком держави. Серед умов реалізації цього обов’язку Хартія передбачає запровадження ефективних механізмів відповідальності держави перед громадянами. Для правової держави запровадження дієвих механізмів відповідальності держави не менш важливе, ніж реформування механізмів відповідальності громадян перед державою. Проте, якщо приватно-правові механізми розроблені достатньо повно, то питання захисту громадян від неправових дій держави частково отримали правову регламентацію лише на початку 90-х років минулого століття.

У даній роботі ми розглядаємо відповідальність в ретроспективному аспекті. Про те, позитив на відповідальність держави та органів влади, на нашу думку, має велике значення, як базис, без якого неможливе ні нормальне функціонування, ні саме формування інституту відповідальності.