Міграційне право України

3. Законодавство в імміграційній сфері Канади

Нині імміграційне законодавство Канади чітко регламентує послуги щодо будь-яких імміграційних процесів (включаючи імміграцію, тимчасові візи, дозволи на роботу і навчання та ін.). Вести клієнтські імміграційні справи мають право тільки офіційно зареєстровані канадські юристи і члени Канадського Товариства Імміграційних консультантів (Canadian Society of Immigration Consultants, CSIC), Крім них, ніхто не має права надавати допомогу в імміграційних процесах на платній основі.

З 18 березня 2011 року органом, що регулює роботу імміграційних фахівців, є Рада канадських імміграційних консультантів (Immigration Consultants of Canada Regulatory Council, ICCRC),

Канада є однією з небагатьох країн, яка проводить політику залучення іммігрантів. Відповідно до програми Міністерства громадянства, імміграції та багатокультурності Канади ця країна щорічно видавала близько 220-250 тис. імміграційних віз. На сьогодні це найпотужніша з існуючих у світі глобальна програма із залучення іммігрантів. Відбір більшої частини кандидатів здійснюється тільки за професійними або діловими якостями й не залежить від етнічної належності або інших чинників того ж порядку. Канада — це одна з небагатьох країн, яка надає можливість стати її мешканцем тим, хто має якісну освіту й професійні навички. Усі інші країни (за винятком Австралії та Нової Зеландії) таких можливостей не надають.

Імміграційна політика Канади вимагає від бажаючих виїхати за імміграційною програмою потрібну для Канади освіту, довготривалий стаж роботи за дипломом і професійні навички, але найбільше значення має знання англійської або французької мови на досить високому рівні. Крім того, мають значення досвід і стаж роботи й певні вікові обмеження.

Надання статусу постійного жителя в Канаді відбувається після успішного проходження імміграційного процесу. У разі порушення канадських законів або правил проживання зі статусом постійного жителя особа можете бути позбавлена посвідки на проживання. Статус постійного жителя також автоматично дає особі дозвіл на роботу. Право на постійне проживання в Канаді надає особі практично ті ж самі права, що і громадянам Канади, зокрема право на безкоштовне навчання дітей в школі, покриття безкоштовною медичною страховкою, соціальний захист у випадку, якщо особа буде не в змозі заробляти гроші на життя, тощо. Отримання громадянства в Канаді можливе по закінченню З років проживання. Такий термін натуралізації — один з найкоротших у світі.

Міністерство громадянства та імміграції Канади відає питаннями, пов’язаними з імміграцією й наданням громадянства. Міністерство було створено в 1994 році. Воно управляє широкою мережею «центрів громадянства та імміграції» по всій Канаді і в численних посольствах, верховних комісіях і консульствах за кордоном. Міністерство допомагає іммігрантам і біженцям влаштуватися в Канаді через фінансування організацій (зокрема, Асоціації канадських опікунів), що надають прибулим до Канади необхідну допомогу, а саме:

- навчання мовам для новоприбулих до Канади;

- програма з облаштування та адаптації іммігрантів;

- програма сприяння переселенню (для переселених біженців);

- інформаційна підтримка: інформація про життя в Канаді, пошук роботи, участь у громадській діяльності.

До кадрового складу Міністерства громадянства та імміграції Канади входять міністр громадянства та імміграції Канади, заступник міністра, помічник заступника міністра зі стратегічної і програмної політики, помічник заступника міністра з операцій, помічник заступника міністра (корпоративні послуги) та помічник заступника міністра (модернізація обслуговування клієнтів).

Інтеграція іммігрантів у канадське суспільство передбачає координацію політики, яку здійснюють міністерства федерального уряду, а також уряди різних провінцій. У Канаді розроблено положення про в’їзд у країну робітників для тимчасового працевлаштування, проте перевага надається довгостроковій міграції робочої сили.

У канадському імміграційному законодавстві визначено групи людей, яким заборонено в’їжджати в Канаду, та передбачено процедури вислання осіб, які порушують положення про в’їзд. Мігрантам надаються позички, фінансова допомога, допомога структурами з прийому іммігрантів на місцях на спеціальний доступ до служб зайнятості та мовну підготовку.

Законодавство Канади передбачає поняття впорядкованого потоку мігрантів, а міграційна система охоплює контроль не лише за чисельністю, а й за категоріями людей, які в’їжджають у країну. Йдеться про програму врегульованої планової імміграції. У Законі про імміграцію зазначається, що вона сприяє досягненню будь-якої демографічної мети й цілей, які уряд може поставити щодо чисельності, структури та географічного розподілу населення Канади й забезпечення возз’єднання сімей, виконання міжнародних зобов’язань щодо біженців і підтримки гуманітарних традицій щодо тих осіб, які не є біженцями, але які мають право на захист, сприяння розвитку національної економіки та забезпечення й зміцнення соціальної структури Канади.

Канадське законодавство дозволяє значну свободу дій щодо критеріїв допуску іммігрантів — усі, кого приймають, повинні мати мож-ливість успішно облаштуватися, а критерії допуску іммігрантів мають бути недискримінаційними. Існують три їх категорії, визначені в Законі про імміграцію:

- сімейна категорія — члени сімей канадських громадян чи іммігрантів, які вже в Канаді;

- біженці — особи, які відповідають визначенню Конвенції 1951 року чи визначені урядом Канади;

- самостійні іммігранти — відібрані внаслідок їхньої кваліфікації, роду занять, професійної підготовки та рівня освіти, і ці іммігранти визначаються на основі набраних балів за кожним пунктом системи відбору. Біженці, допущені в Канаду, поділяються на три групи: державні,

відібрані чиновниками за кордоном з таборів (10-15 тис. щорічно); біженці, спонсорами яких є приватна особа (60 тис. осіб); особи, які шукають притулку. Особи, які були прийняті біженцями, стають законними постійними жителями країни.

Самостійні іммігранти поділяються на тих, хто вливається як робітник, і тих, хто планує відкрити власну справу.

Іммігранти набувають після приїзду статусу законно проживаю-чих осіб та отримують майже всі права громадянина Канади, за винятком права голосувати на виборах. Вони мають право на свободу пересування, освіту, медицину, отримання прибутків, соціальну допомогу, страхування від безробіття та професійну підготовку, мають право стати громадянами після постійного проживання протягом 3 років. Діти, які народилися в Канаді, автоматично стають громадянами країни.

Федеральну програму імміграції для кваліфікованих фахівців у Канаді призупиняли, проте у травні 2013 року її було відновлено. Зміни стосувалися того, що Імміграційна служба Канади (Citizenship and Immigration Canada — CIC) тепер розглядає всі заяви за прискореною програмою, особливо це стосується справ за програмами імміграції для кваліфікованих робітників (skilled workers).

Були введені обмеження на кількість розглянутих заяв. Починаючи з 2013 року розглядають 5000 заяв протягом року, причому серед цієї кількості поданих заяв з кожної спеціальності кількість заяв не перевищує 300. Однак ці обмеження не стосуються заявників, які мають запрошення на роботу.

Головним пріоритетом для уряду Канади є збільшення робочих вакансій, економічне зростання й процвітання країни. Зміни по FSWP засновуються на великій кількості досліджень, які незмінно показують, що володіння мовою та вік є двома найважливішими факторами економічного успіху іммігрантів. Остаточні зміни до критеріїв відбору за федеральною програмою імміграції кваліфікованих фахівців передбачають:

- краще знання однієї з офіційних мов Канади (рівень 7 за канадською системою Benchmark), що і є найважливішим чинником у процесі відбору;

- вік потенційних іммігрантів — перевага віддається молоді, оскільки вона краще адаптується до мінливих умов на ринку праці, більшу кількість років працює, що сприяє економічному розвитку Канади;

- рівень освіти (Educational Credential Assessment, ЕСА), що допомагає зіставити й визначити, якому рівню освіти в Канаді відповідає освіта, отримана в рідній країні.

Додаткові бали головний заявник може отримати за продемонстровані мовні знання дружини / чоловіка та досвід роботи в Канаді.