Міграційне право України

1. Міграційне законодавство Російської Федерації

Універсальні міжнародні норми з питань міграції позитивно впливають на формування відповідних регіональних норм, бо дозволяють акумулювати та розповсюджувати позитивний досвід різних країн та всієї цивілізації загалом. Локальні міжнародні норми — це норми, які охоплюють як двосторонні, так і багатосторонні норми, але не мають характеру загальності. Звичайно, локальні норми дозволяють регламентувати відносини між державами більш детально та повно. Вони, зокрема, враховують місцеві особливості та специфічні інтереси держав.

За кількістю іммігрантів Російська Федерація посідає друге місце у світі після США. Вона належить до країн, де міграція населення є найбільш масовою. До 9 % населення Російської Федерації (12,3 мли осіб) становлять громадяни, які народилися за кордоном, тобто іммігранти. За даними Федеральної міграційної служби Російської Федерації, у країні проживають постійно 6,2 мли іноземців. Якщо додати до цієї кількості тих, хто перебуває там тимчасово, тобто гостей, туристів, учнів, студентів і працівників-мігрантів, одномоментна присутність іноземців у Росії становить 11,3 мли осіб. Кількість іноземних громадян щорічно зростає приблизно на 15 %.

Російське міграційне законодавство складається з міжнародних Угод, Федеральних законів, в яких визначено правові основи, що стосуються іноземних громадян, указів Президента Російської Федерації, постанов Уряду, що регулюють окремі аспекти виконання федеральних законів, роз’яснень міністерств і компетентних організацій про порядок застосування законів та постанов і нормативно-правових актів, що містять інструкції щодо здійснення окремих положень законодавства.

Основи міграційного законодавства викладено у федеральному законі «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації». Іноземні громадяни мають у Російській Федерації права й несуть обов’язки нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, передбачених федеральним законом. Термін тимчасового перебування іноземного громадянина в Російській Федерації визначається терміном дії виданої йому візи, за винятком випадків, передбачених Законом. Термін тимчасового перебування в Російській Федерації іноземного громадянина, прибулого в Російську Федерацію в порядку, що не вимагає отримання візи, не може перевищувати 90 діб, за винятком випадків, передбачених Законом.

Із метою забезпечення національної безпеки, підтримання оптимального балансу трудових ресурсів, сприяння в пріоритетному порядку працевлаштуванню громадян Російської Федерації, а також з метою вирішення інших завдань внутрішньої й зовнішньої політики держави Уряд Російської Федерації має право збільшити до 180 діб або скоротити встановлений у федеральному законі «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» термін тимчасового перебування іноземного громадянина як на території одного або декількох суб’єктів Російської Федерації, так і на всій території Російської Федерації - щодо окремих категорій іноземних громадян, які тимчасово перебувають у Російській Федерації.

Іноземному громадянину може бути видано дозвіл на тимчасове проживання в межах квоти, затвердженої Урядом Російської Федерації, якщо інше не встановлено Федеральним законом. Термін дії дозволу на тимчасове проживання становить 3 роки. Іноземному громадянину, який прибув до Російської Федерації в порядку, що не вимагає отримання візи, дозвіл на тимчасове проживання видається з урахуванням квоти, затвердженої Урядом Російської Федерації.

Дозвіл на тимчасове проживання іноземному громадянинові, який прибув до Російської Федерації, не видається, а раніше виданий дозвіл анулюється, якщо іноземний громадянин:

1) виступає за насильницьку зміну основ конституційного ладу Російської Федерації, іншими діями створює загрозу безпеці Російської Федерації чи громадян Російської Федерації;

2) фінансує, планує терористичні (екстремістські) акти, надає сприяння у вчиненні таких актів або здійснює їх, або іншими діями підтримує терористичну (екстремістську) діяльність;

3) протягом 5 років, що передували дню подання заяви про видачу дозволу на тимчасове проживання, піддавався адміністративному видворенню за межі Російської Федерації, депортації чи передавався Російською Федерацією іноземній державі згідно з міжнародним договором Російської Федерації про реадмісію або протягом 10 років, що передували дню подання заяви про видачу дозволу на тимчасове проживання, неодноразово (два і більше рази) піддавався адміністративному видворенню за межі Російської Федерації, депортації чи передавався Російською Федерацією іноземній державі відповідно до міжнародного договору Російської Федерації про реадмісію;

4) подав підроблені документи або повідомив про себе завідомо неправдиві відомості;

5) був засуджений, і набрав законної сили вирок суду за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину або злочину, рецидив якого визнано небезпечним, або за вчинення злочину, пов’язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори, а також їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори;

6) має непогашену або незняту судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину на території Російської Федерації або за її межами, визнаного таким згідно з Федеральним законом;

7) неодноразово (два і більше рази) протягом 1 року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з посяганням на громадський порядок і громадську безпеку або порушенням режиму перебування (проживання) іноземних громадян у Російській Федерації, або порядку здійснення ними трудової діяльності на території Російської Федерації, або вчинив адміністративне правопорушення, пов’язане з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів, рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори, а також їх частин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, або їх прекурсори;

8) протягом чергового року з дня видачі дозволу на тимчасове проживання не здійснює трудову діяльність у встановленому законодавством Російської Федерації порядку протягом 180 діб або не отримував доходів чи не має достатніх коштів у розмірах, що дозволяють утримувати себе і членів своєї сім’ї, що перебувають на його утриманні, не вдаючись до допомоги держави, на рівні не нижче прожиткового мінімуму, установленого законом суб’єкта Російської Федерації, на території якого йому дозволено тимчасове проживання;

9) після закінчення 3 років із дня в’їзду не має в Російській Федерації житлового приміщення на підставах, передбачених законодавством Російської Федерації;

10) виїхав з Російської Федерації до іноземної держави для постійного проживання;

11) перебуває за межами Російської Федерації більше 6 місяців;

12) уклав шлюб з громадянином Російської Федерації, який послужив підставою для отримання дозволу на тимчасове проживання, і цей шлюб визнаний судом недійсним;

13) є хворим на наркоманію або не має сертифіката про відсутність у нього захворювання, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-інфекції), або страждає одним з інфекційних захворювань, які становлять небезпеку для оточуючих, перелік таких захворювань і порядок підтвердження їх наявності чи відсутності затверджуються Урядом Російської Федерації та федеральним органом виконавчої влади;

14) прибув до Російської Федерації в порядку, що не вимагає отримання візи, і не подав у встановлений термін документи, зазначені в законодавстві Російської Федерації.

Протягом терміну дії дозволу на тимчасове проживання й за наявності законних підстав іноземному громадянину за його заявою може бути видано посвідку на проживання. Заява про видачу виду на проживання подається іноземним громадянином до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері міграції не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення терміну дії дозволу на тимчасове проживання.

Заява про видачу виду на проживання може бути подана у формі електронного документа з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж загального користування, зокрема мережі Інтернет, включаючи єдиний портал державних і муніципальних послуг.

До отримання посвідки на проживання іноземний громадянин зобов’язаний прожити в Російській Федерації не менше 1 року на підставі дозволу на тимчасове проживання. Посвідка на проживання видається іноземному громадянинові на 5 років. По закінченні терміну дії посвідки на проживання цей термін за заявою іноземного громадянина, яку подають до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері міграції не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення терміну дії наявного у нього виду на проживання, може бути продовжений на 5 років. Кількість продовжень терміну дії посвідки на проживання не обмежується.

Іноземні громадяни мають право на свободу пересування в особистих або ділових цілях у межах Російської Федерації на підставі документів, виданих або оформлених відповідно до законодавства, за винятком відвідування територій, організацій та об’єктів, для в’їзду на які відповідно до федеральних законів потрібен спеціальний дозвіл. Перелік територій, організацій та об’єктів, для в’їзду на які іноземним громадянам потрібен спеціальний дозвіл, затверджується Урядом Російської Федерації.

Іноземний громадянин, який тимчасово проживає в Російській Федерації, не має права за власним бажанням змінювати місце свого проживання в межах суб’єкта Російської Федерації, на території якого йому дозволено тимчасове проживання, або обирати місце свого проживання поза межами зазначеного суб’єкта Російської Федерації.

Іноземні громадяни в Російській Федерації не мають права обирати й бути обраними до федеральних органів державної влади, органів державної влади суб’єктів Російської Федерації, а також брати участь у референдумі Російської Федерації та референдумах суб’єктів Російської Федерації.

Іноземні громадяни користуються правом вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати рід діяльності та професію, а також користуватися правом на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності з урахуванням обмежень, передбачених Федеральним законом.

У п. 1 ст. 62 Конституції Російської Федерації встановлено, що «громадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної держави (подвійне громадянство) відповідно до Федерального закону чи міжнародного договору Російської Федерації».

З 1 січня 2014 року набрав чинність федеральний закон від 28 грудня 2013 року № 389-ФЗ «Про внесення змін до статті 27 Федерального закону «Про порядок виїзду з Російської Федерації та в’їзду до Російської Федерації» та статті 5 Федерального закону «Про правове положення іноземних громадян у Російській Федерації»». Законом передбачено, що термін тимчасового перебування в Росії іноземних громадян, які прибули в Російську Федерацію в порядку, що не вимагає отримання візи (також громадяни України), не може перевищувати 90 діб сумарно протягом кожного періоду в 180 діб, за винятком випадків, передбачених Федеральним законом, а також у разі, якщо такий термін продовжено відповідно до Федерального закону. Якщо іноземець під час свого попереднього перебування в Росії перевищив строк перебування в 90 діб сумарно протягом кожного періоду в 180 діб, йому буде заборонено в’їзд до Російської Федерації строком на 3 роки з дня виїзду з Росії.

Режим поїздок громадян України та Росії визначено Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації. Відповідно до ст. 1 Угоди громадяни України та Росії можуть в’їжджати, виїжджати та пересуватися територією держав без віз із дотриманням правил перебування, що діють у цій державі, за документами, що посвідчують особу й підтверджують громадянство. При цьому громадяни України та Росії звільняються від реєстрації в компетентних органах за місцем їх перебування на території іншої держави, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в’їзду на територію цієї особи до іншої держави, за наявності в них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої під час в’їзду на територію держави перебування. Таким чином, громадяни України можуть перебувати на території Росії без узяття на міграційний облік протягом 90 діб.