Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Відповідно до ст. 23 закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іммігранти несуть цивільно-правову, кримінальну та адміністративну відповідальність на загальних підставах, тобто на цю категорію осіб у питаннях відповідальності поширюється національний правовий режим. Це означає, що іммігранти підлягають юрисдикції України і відповідають за правопорушення нарівні з громадянами України.
Особливості адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства визначаються у ст. 16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де встановлено, що ці особи під час перебування на території України підлягають адміністративній відповідальності на загальних із громадянами України підставах.
Адміністративну відповідальність як вид юридичної відповідальності можна розглядати як універсальний засіб охорони суспільних відносин, що складаються в сфері регулювання міграційних процесів в Україні.
До специфічних ознак адміністративної відповідальності в зазначеній сфері можна віднести такі: 1) її підставою є адміністративний проступок (порушення міграційного законодавства); 2) виявляється вона у накладенні на порушників певних видів адміністративних стягнень, специфічних за змістом і відмінних від заходів кримінального покарання, дисциплінарного впливу та майнової відповідальності: 3) адміністративні стягнення накладаються тільки органами та посадовими особами, яким таке право надано законодавчими актами; між органами (посадовими особами), які накладають адміністративні стягнення, і правопорушниками відсутні службові відносини; 4) порядок притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні проступки у сфері регулювання міграційних процесів є особливим, він суттєво відрізняється від кримінального та цивільного процесів і дисциплінарного провадження; 5) адміністративну відповідальність врегульовано нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження й у сукупності становлять її нормативну основу.
Отже, адміністративна відповідальність у міграційному праві як вид юридичної відповідальності — це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки у міграційній сфері, адміністративних стягнень, що спричиняють для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру й накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права.
Адміністративна відповідальність ґрунтується на низці принципів, основними з яких є принципи законності (ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законодавством), відповідальності лише за вчинення протиправного, шкідливого діяння (тільки діяння, вчинок людини може тягти застосування заходів адміністративного впливу; адміністративна відповідальність настає тільки за діяння, передбачене в законодавстві як адміністративний проступок), відповідальності лише за наявності вини (адміністративній відповідальності підлягає тільки особа, яка умисно або з необережності вчинила протиправне шкідливе діяння), індивідуалізації відповідальності (необхідність урахування під час вибору адміністративного стягнення всіх обставини вчиненого правопорушення й особи порушника, а також невідворотності адміністративної відповідальності (особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, повинна бути піддана адміністративному стягненню). З останнього принципу можливі деякі винятки: випадки звільнення від адміністративної відповідальності відповідно до статей 21 і 22 КУпАП — передача матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або за малозначністю. Крім того, статтями 13 та 24-1 КУпАП передбачено випадки заміни адміністративних стягнень заходами впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
Основним нормативним актом, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення міграційного законодавства, є Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розділ І КУпАП передбачає види адміністративних стягнень, що накладаються за порушення міграційного законодавства, розділ II (глава 15) — склади таких порушень, розділ III — види органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у цій сфері.
Окремі законодавчі акти України лише відсилають до відповідного закону. Так, закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у ст. 23 передбачає, що нелегальні мігранти й інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до змісту ст. 2 КУпАП законодавчі акти, які регулюють питання адміністративної відповідальності, мають включатися до КУпАП, що сприяє послідовній кодифікації законодавства про адміністративні правопорушення. Разом з тим, норми деяких законодавчих актів, що передбачають адміністративну відповідальність, до КУпАП не включено, що не можна визнати нормальним, оскільки вже кодифіковане законодавство потребує ніби додаткової кодифікації. Тому потрібно передбачити механізм, який би забезпечував концентрацію всіх норм, які встановлюють адміністративну відповідальність, саме в цьому Кодексі. Інші ж нормативні акти можуть лише встановлювати її певні особливості в тих чи інших сферах, та й то за умови, що ці особливості не можна передбачити в КУпАП До згаданих норм належать приписи Митного кодексу України, який регулює відповідальність за порушення митних правил, Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», «Про відповідальність перевізників
під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та деяких інших.
Порядок чинності законодавства про адміністративні правопорушення закріплено у ст. 8 КУпАП. Основний принцип чинності цього законодавства полягає в тому, що особа, яка вчинила порушення міграційного законодавства, підлягає адміністративній відповідальності на підставі актів, що діють під час і за місцем вчинення правопорушення. Єдиний виняток із зазначеного правила становлять норми, які пом’якшують або скасовують адміністративну відповідальність.
Такі норми мають зворотну силу, тобто вони поширюються і на правопорушення, вчинені до їх видання. Акти ж, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили на мають, вони можуть застосовуватися лише щодо діянь, вчинених після набрання цими актами чинності. Інакше вирішено питання щодо чинності процесуальних норм: провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі законодавства, яке діє не під час вчинення проступку, а під час розгляду справи.