Міграційне право України

4. Заходи протидії нелегальній міграції

Стихійність, масовість і неконтрольованість процесів нелегальної міграції здатні стати потужним чинником дестабілізації внутрішньої ситуації в країні й можуть суттєво загострити демографічну кризу. Оскільки механізми утворення транзитних потоків нелегальної міграції з кожним днем вдосконалюються, нелегальна міграція стає однією з головних наявних і потенційних явищ, що створює небезпеку життєво важливим національним інтересам України. Зокрема, виступає провокативно-конфліктогенним фактором у соціальній, політичній та інших сферах у нашій державі й негативно впливає на міжнародний імідж країни.

Для забезпечення захищеності суспільно важливих інтересів людини й громадянина необхідно запроваджувати більш ефективні заходи протидії нелегальній міграції та створювати сучасну та ефективну вітчизняну систему управління міграцією з метою контрольованості міграційних процесів з боку органів держави. Вкрай важливим на сьогодні є визначення ключових завдань і напрямків взаємодії між державними органами щодо комплексної протидії нелегальній міграції, а також шляхів подолання умов, які сприяють її розповсюдженню.

Як ключове завдання державної міграційної політики України варто розглядати профілактику нелегальної міграції. Реалізація цього стратегічного завдання можлива лише шляхом удосконалення політичного, економічного та духовного життя суспільства, тобто завдяки загально-соціальним заходам профілактики. Саме тому на сьогодні однією з важливих стратегій діяльності державних органів у сфері міграційної політики є продумане розроблення комплексної програми адміністративно-правової протидії нелегальній міграції.

У Концепції державної міграційної політики, схвалені указом Президента України від 30 травня 2011 року № 622/2011, першим стратегічним напрямком названо вдосконалення законодавства щодо внутрішньої та зовнішньої трудової міграції громадян України, в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, виїзду їх з України і транзитного проїзду через її територію, а також у сфері боротьби з нелегальною міграцією.

Питання регулювання міграційних процесів, особливо боротьби з незаконною міграцією, та державної безпеки є взаємопов’язаними, тому потребують удосконалення та ухвалення законодавства щодо регулювання міграційних процесів, відпрацювання процедури розгляду заяв шукачів притулку й ухвалення рішень щодо них, узагальнення практики застосування законодавства з питань громадянства, міграції іноземців та осіб без громадянства й реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, удосконалення діяльності органів виконавчої влади, підготовки кадрів тощо.

Сучасну систему актів, які закріплюють нормативні засади боротьби з нелегальною міграцією, утворюють Конституція України, закони України, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні договори та угоди, акти центральних органів виконавчої влади, акти місцевих органів виконавчої влади й акти місцевого самоврядування. Зокрема, ці відносини регулюються такими законами України, як «Про громадянство України», «Про національні меншини в Україні», «Про імміграцію», «Про біженців та осіб, що потребують тимчасового або додаткового захисту», «Про порядок виїзду з України та в´їзду в Україну громадян України», «Про державний кордон», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб» та інші. Названі законодавчі акти переважно регулюють питання у сфері легальної міграції, проте не вирішують усіх питань, пов’язаних із незаконною міграцією.

На сьогодні Державна міграційна служба України зосереджує свою увагу на таких напрямах:

- ефективної протидії незаконній міграції, посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з нею, поглиблення міжнародної співпраці у боротьбі з цим явищем та іншими злочинами, пов’язаними, зокрема, з торгівлею людьми, розповсюдженням наркотиків;

- удосконалення національного законодавства щодо біженців, створення правових інститутів для реалізації прав осіб, які потребують допоміжного та тимчасового захисту;

- створення умов та механізмів для сприяння поверненню в Україну громадян України, депортованих з її території, а також їхніх нащадків, інтеграції таких осіб в українське суспільство;

- урегульованості та диференціації імміграційних потоків в Україну, у тому числі тимчасового характеру, залежно від інвестиційних, наукових та культурних потреб держави;

- запровадження державних соціальних гарантій громадянам України, які здійснюють зовнішню трудову міграцію;

- контрольованості внутрішньої та зовнішньої міграції шляхом створення інформаційних автоматизованих систем, реєстрації фізичних осіб і формування національного візового реєстру;

- поступової та послідовної адаптації національного законодавства у сфері міграції до вимог і зобов’язань, узятих Україною під час вступу до Ради Європи, врахування кращого світового досвіду законодавчого та інституціонального забезпечення реалізації державної міграційної політики.

Виходячи зі стратегії протидії нелегальній міграції в Україні, пріоритетними заходами у цій сфері є:

- організаційно-правове оформлення східних кордонів України;

- упровадження профілактично-виховних заходів, які здійснюються на комплексній основі разом з організаціями та установами, що приймають іноземних громадян в Україні;

- удосконалення показників у статистичних звітах з метою відображення реальної картини зростання або спаду нелегальної міграції;

- виявлення посередників і профілактична робота з ними;

- фінансування процедури депортації нелегальних мігрантів у разі їх відмови самостійно залишити територію України через відсутність коштів;

- створення пунктів збору та утримання нелегальних мігрантів до вирішення питання щодо депортації;

- становлення системи державних органів, які здійснюють управління та контроль за міграційною ситуацією.

Мета загальної профілактики у боротьбі з нелегальною міграцією полягає в усуненні причин та умов, що сприяють появі цього небезпечного явища. Така діяльність пов’язана, по-перше, з усуненням причин правопорушень, умов та обставин, що сприяють їх вчиненню, по-друге, з виявленням осіб, які можуть вчинити правопорушення, та застосуванням до них відповідних заходів впливу. Саме на такому визначенні попереджувальної діяльності ґрунтується протидія нелегальній міграції.

Спеціальну профілактику у боротьбі з нелегальною міграцією слід розглядати як комплекс передбачених правовою нормою заходів, спрямованих на систему суспільних відносин, що складаються у сфері міграційних відносин, і здійснюваних уповноваженими на те органами, що має на меті стимулювання суб’єктів міграційних відносин до правомірної поведінки, а також на викорінювання, нейтралізацію й обмеження причин та умов, що сприяють порушенню міграційного законодавства.

Протидія нелегальній міграції потребує комплексної, динамічної, скоординованої, нормативно та фінансово забезпеченої системи заходів. У цьому аспекті саме правові та правоохоронні заходи можуть бути ефективними за умови належно діючих економічних і соціальних гарантій здійснення відповідних правових норм. Такі заходи мають на меті попереджувальну діяльність державних органів, контроль над нелегальною міграцією (незаконним в’їздом, перебуванням та виїздом), боротьбу та протидію організованим формам нелегальної міграції та посередництвом, а також дає змогу зробити неврегульовану міграцію врегульованою.

Серед заходів протидії нелегальній міграції слід назвати такі, що відповідають вимогам захисту прав людини — це заходи превентивні, тобто профілактичного та попереджувального характеру.

Як основу адміністративно-примусових заходів, що найбільш точно відповідає європейським стандартам з прав людини і є характерною для демократичної держави, слід розглядати заходи адміністративного запобігання. У сфері протидії нелегальній міграції воно складається з діяльності:

а) щодо виявлення й усунення умов та обставин, що їй сприяють;

б) щодо виявлення осіб, по-перше, які можуть перейти до категорії нелегальних мігрантів, по-друге, посередників (третіх осіб) і вжиття щодо них необхідних заходів.

Поняття «превентивні заходи» і «запобіжні заходи» утворюють єдине поняття «профілактика правопорушень». Саме на цьому ґрунтується профілактика такого явища, як нелегальна міграція. Вирішальна роль тут належить інформації про причини та умови, які сприяють учиненню таких правопорушень. Робота щодо попередження поширення нелегальної міграції на Україні ведеться у двох напрямах: за допомогою загальної профілактики і за допомогою спеціальної профілактики.

Превентивні та запобіжні заходи у боротьбі з нелегальною міграцією реалізуються шляхом здійснення комплексу соціально-економічних, політичних, правових, ідеологічних, виховних, технічних та інших заходів. Завдяки застосуванню заходів профілактики створюються умови, що зменшують або обмежують вплив криміногенних факторів на розповсюдження нелегальної міграції. Звичайно, протидія, заснована на профілактичних засобах, не охоплює застосування адміністративного примусу й притягнення нелегальних мігрантів до відповідальності.

Заходи профілактики нелегальної міграції передбачають:

1) удосконалення нормативно-правових актів, що регламентують діяльність, пов’язану з нелегальною міграцією;

2) укладення двосторонніх міжнародних договорів з питань боротьби з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, прийняття і передачі осіб (реадмісїї), запобігання випадкам безгромадянства і зменшення їх кількості;

3) посилення взаємодії державних органів, які здійснюють повноваження у сфері боротьби з нелегальною міграцією;

4) вивчення на національному та міжнародному рівнях питань взаємозв’язку нелегальної міграції та торгівлі жінками, їх прибуткової та іншої корисливої експлуатації з іншими формами організованої злочинності;

5) посилення контролю за діяльністю суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та навчанні громадян України за кордоном, з фіксуванням їх даних; інтеграція такої системи в загальноєвропейську;

6) створення єдиної інформаційної (автоматизованої) системи обліку й аналізу юридичних осіб (туристичних агентств, причетних до нелегальної міграції, з метою запобігання їх подальшій протиправній діяльності;

7) посилення контролю та підвищення вимог до правил працевлаштування іноземців в Україні;

8) розроблення й виконання плану заходів щодо протидії різним формам торгівлі людьми та надання допомоги особам, зокрема жінкам і дітям, які стали її жертвами;

9) продовження роботи зі створення та забезпечення відповідно до міжнародних стандартів діяльності мережі пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

10) сприяння наданню достатніх і на належному рівні медичних послуг мігрантам, які утримуються у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

11) підвищення ефективності прикордонного та внутрішнього міграційного контролю;

12) залучення коштів міжнародних організацій для вирішення питань, пов’язаних із незаконною міграцією.

13) посилення відповідальності за правопорушення, пов’язані з нелегальною міграцією, та внесення в установленому порядку відповідних законодавчих пропозицій;

14) створення ефективного механізму доступу засобів масової інформації та громадян до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері реалізації міграційної політики;

15) виховання у громадян високих моральних цінностей, підвищення рівня правової свідомості населення, вироблення стійкої психологічної установки щодо правомірного способу життя, створення атмосфери суспільної нетерпимості до протиправних форм поведінки та громадського осуду осіб, які вчинили діяння, пов’язані з нелегальною міграцією, подолання пасивності суспільства щодо сприйняття нелегальної міграції як загрози національній безпеці й реальної загрози кожному членові суспільства, залучення широких верств населення до активної участі у запобіжній діяльності в цій сфері;

16) проведення комплексних просвітницьких програм, спеціальних навчальних курсів, конференцій, круглих столів, симпозіумів та інших форм поширення відомостей про нелегальну міграцію, способи та засоби протидії їй;

17) розповсюдження в засобах масової інформації відомостей, присвячених запобіганню нелегальній міграції;

18) сприяння соціальному захисту іноземців та осіб без громадянства в Україні, проведення з ними роз’яснювальної роботи про необхідність дотримання міграційного законодавства;

19) інформування населення про вчинені у сфері міграційних відносин правопорушення, про осіб, винних у їх вчиненні, та про заходи правового реагування щодо таких осіб;

20) всебічне сприяння діяльності міжнародних, регіональних та національних неурядових організацій, що займаються проблемами нелегальної міграції та торгівлі людьми (жінками);

21) встановлення та ліквідація найбільш небезпечних каналів потрапляння нелегальної міграції в Україну шляхом удосконалення візової політики й посилення охорони державного кордону;

22) проведення органами внутрішніх справ співбесід та інструктажів щодо дотримання встановлених правил реєстрації адміністрацією готелів, гуртожитків, санаторіїв чи будинків відпочинку, що обслуговують іноземних громадян;

23) посилення контролю в аеропортах та на залізниці щодо перевізників, а також щодо осіб, які використовують підроблені документи для досягнення своєї мети — нелегального перетину державного кордону;

24) нагляд за місцями можливого скупчення нелегальних мігрантів, студентських гуртожитків, готелів, приватних квартир, ринків і фірм, які мають у своєму штаті іноземців, що виконують трудові обов’язки;

25) запровадження єдиної системи міжвідомчої статистики щодо справ про нелегальну міграцію та інші правопорушення, пов’язані з цим явищем;

27) посилений контроль на державному кордоні з метою аналізу та прогнозу можливості проникнення в Україну з використанням каналів нелегальної міграції міжнародних терористичних і релігійно-екстремістських угруповань;

28) розроблення та впровадження ефективного механізму контролю за наявністю в іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, коштів для перебування в Україні та виїзду з її території.

Таким чином, заходи профілактики нелегальної міграції посідають одне з головних і визначальних місць серед широкого комплексу інших заходів, спрямованих на протидію їй. Напружена ситуація з нелегальною міграцією в Україні постійно вимагає пошуку нових адекватних та дієвих механізмів профілактики цього глобального негативного явища, підвищення рівня управління процесами міграції, зниження негативного впливу некерованої міграції на соціально-економічну ситуацію в Україні й сусідніх державах, а також розширення регіонального й міжнародного співробітництва з попередження, мінімізації й припинення нелегальної міграції.

Питання для самоконтролю:

1. Які світові країни є найбільшими постачальниками нелегальних мігрантів?

2. Які ознаки нелегальної міграції як соціального явища Вам відомі?

3. Наведіть поняття нелегальної міграції.

4. Назвіть чинники, які сприяють пожвавленню нелегальної міграції.

5. Які негативні наслідки тягне за собою нелегальна міграція?

6. У чому полягають прямий і побічний вплив нелегальних мігрантів на рівень злочинності?

7. Визначте риси, властиві торгівлі людьми як прояву нелегальної міграції.

8. Охарактеризуйте причини нелегальної міграції за сферами поширення та змістом.

9. У чому полягає відмінність торгівлі людьми від нелегального переправлення мігрантів?

10. Назвіть нормативно-правові акти, що встановлюють засади протидії торгівлі людьми в Україні.

11. Які нормативно-правові акти утворюють правову основу функціонування механізму протидії нелегальній міграції?

12. Назвіть мету загальної та спеціальної профілактики у боротьбі з нелегальною міграцією.

13. Визначте систему суб’єктів протидії нелегальній міграції та перерахуйте їх основні завдання щодо вказаної протидії.

14. Яке місце в механізмі протидії нелегальній міграції посідають профілактичні заходи?