Міграційне право України

3. Причини нелегальної міграції

Об’єктивне й точне розуміння причин (факторів) прогресуючого стану нелегальної міграції є необхідною умовою результативного запобігання її проявам, а також надає можливість з’ясувати обумовлюваність такого шкідливого й суспільно небезпечного явища, як нелегальна міграція, і, відповідно, визначити її розміри та характер. їх аналіз треба розглядати як ключову позицію до пізнання всієї сукупності складових та взаємопов’язаних процесів, що сприяють нелегальній міграції. Отже, чим краще ми знаємо причини — тим цілеспрямованіше можемо діяти щодо нейтралізації цього негативного явища. Такий підхід дасть справедливі оцінки щодо: а) ефективності впливів правових методів і форм; б) реальної здатності державних і недержавних структур ефективно виконувати покладені на них обов’язки; в) шляхів удосконалення всього державно-правового механізму протидії відомим проявам нелегальної міграції.

Нелегальну міграцію обумовлює певний комплекс чинників. Відповідно, постає питання про характер та значення тих або інших чинників нелегальної міграції. Саме тому причинами нелегальної міграції варто вважати явища, процеси й інші фактори, які будь-яким чином впливають на нелегальну міграцію, зумовлюючи її як явище та породжуючи конкретні прояви.

У науковій літературі існує різноманітна класифікація чинників (часто взаємозалежних), під впливом яких формуються напрямки та масштаби міграційних процесів. Переміщення у просторі відбувається внаслідок впливу економічних, соціальних, політичних, освітніх, демографічних, етнічних, морально-психологічних, військових, екологічних та інших факторів, але ці чинники діють одночасно, вони певною мірою взаємозалежні та взаємообумовлені.

Так, усі причини нелегальної міграції за сферами поширення та змістом можна поділити на такі групи: 1) соціально-економічні; 2) політичні; 3) організаційно управлінські; 4) правові; 5) морально-психологічні та інші.

Істотні проблеми в економічній та соціальній сферах зумовлюють загострення суперечностей, що призводить до конфліктів, які детермінують зростання криміналізації суспільства. Серед населення виникають спільноти, які перебувають за межею бідності, бездомні, безробітні, здатні вчиняти будь-які, в тому числі протиправні, дії для задоволення своїх власних потреб. Як правило, нелегальні мігранти потрапляють у гострі, стресові ситуації, які змушують йти на ризик задля власного життя, життя своєї родини, кидатись у прірву незнаного, чинити правопорушення заради покращення свого життєвого становища або втечі від конфліктів.

Вимушені потоки мігрантів істотно відрізняються від організованих переселенців, наприклад у країни, де існує суттєвий брак трудових ресурсів. Таким мігрантам зазвичай надаються місце роботи, зарплата і житло. Вимушені переселенці й біженці, які вже зазнали матеріальних і соціальних втрату місцях свого проживання, навпаки, складно адаптуються до нових умов життя.

До економічних причин, які можуть виступати загальними факторами й умовами нелегальної міграції, варто віднести такі:

1) нестабільну економічну ситуацію в державі, яка приваблює і спонукає потоки нелегальної міграції;

2) погіршення матеріальних умов життя і праці громадян, які призводять до бідності та злиденності трудящих мас, безробіття, невиплату заробітної плати, позбавлення соціальних пільг;

3) нелегальне проникнення мігрантів суттєво ускладнює умови життя корінних мешканців, загострює соціальні конфлікти між місцевими жителями та мігрантами;

4) недостатнє фінансове забезпечення державних органів та установ, які займаються питаннями нелегальною міграції;

5) відсутність методик протидії конкретним видам нелегальної міграції

6) відносно дешеві соціальні послуги, що сприяють рухові потоків нелегальних мігрантів в Україну;

7) значна вартість депортації нелегальних мігрантів з України ;

8) не завжди правильний вибір форм і методів впливу на нелегальну міграцію, поширення зловживань у сфері контролю та запобігання нелегальній міграції, незаконні дії посадовців щодо приховування нелегальних мігрантів та їх легалізації, безпосереднє прикриття злочинних угруповань, які займаються контрабандою людей.

Особливу роль серед чинників нелегальної міграції відіграють соціальні причини нелегальної міграції, зокрема: негативне ставлення до вимушених переселенців з боку місцевих жителів та неналагоджена система громадського контролю, у тому числі за діяльністю державних органів та установ, які займаються питаннями нелегальною міграції.

До політичних причин нелегальної міграції можна зарахувати такі:

1) реформи в державі;

2) політичну нестабільність, яка знаходить прояв у нестабільності міжнародних відносин з іншими державами;

3) конфлікти мігрантів з місцевими громадянами, які спонукають до створення спільнот за національними, релігійними та мовно-культурними ознаками, що призводить до формування особливих кримінальних груп;

4) існування на території України діаспор і спеціальних представництв певних організацій, які забезпечують належні матеріальні підвалини для розташування мережі баз та таборів для нелегальних мігрантів;

5) недосконалість механізму протидії нелегальній міграції, яка виявляється, зокрема, у безсистемному підході до створення законодавчої бази у цій сфері; 6) прорахунки у формуванні управлінських структур і визначенні їхньої компетенції; недостатня визначеність здійснюваної політики у сфері запобігання нелегальній міграції.

Слід наголосити, що політичні причини нелегальної міграції можуть бути безпосередньо зумовлені соціальноекономічними та іншими особливостями країни, з якої мігранти виїжджають, а саме:

а) політичними переслідуваннями, зміною політичних режимів;

б) різноманітними дискримінаціями (расовою, етнічною, релігійною);

в) стихійними лихами;

г) реформами у державі.

Як відмічається на сторінках юридичної літератури, нелегальна політична міграція — це процес міждержавного переміщення громадян, які, займаючись політичною діяльністю, змушені мігрувати внаслідок можливих або вже розпочатих переслідувань за свої політичні погляди. Така міграція настає, як правило, внаслідок зміни політичних режимів. У країнах, де особа, що належить до опозиційного формування, може бути фізично або морально знищена, створюються умови для політичних мігрантів. Зазвичай політичний мігрант може повернутися на батьківщину у випадку, якщо не буде існувати реальна загроза його життю і здоров’ю й створюватимуться умови для нормального існування.

Збройні конфлікти також зараховують до розповсюджених фак-торів, які викликають нелегальну міграцію. Такі конфлікти можна вважати однією з форм вирішення конфліктів між деякими протидіючими сторонами із застосуванням зброї, що, в свою чергу, спричиняє життєві загрози населенню, подолати які можна шляхом нелегальної міграції.

На окрему увагу заслуговують дискримінаційні фактори , роль яких полягає в обмеженні або позбавленні прав певної категорії громадян за ознаками расової, національної належності, статі, релігійними і політичними переконаннями.

Прояви дискримінації можуть здійснюватися як відкрито, так і таємно, можуть розповсюджуватися серед населення, здійснюватися одноособово або анонімними групами осіб, можуть бути епізодичними або систематичними, проте у будьяких випадках вони завдають психічної, матеріальної або фізичної шкоди її жертвам. Прояви дискримінації знешкодити досить складно, оскільки вона може глибоко вкорінюватися у звичаї або інститути суспільства, існувати тривалий час.

Серед дискримінацій найчастіше проявляються расові дискримінації та релігійні утиски.

Стихійні лиха також можуть бути причиною нелегальних міграцій. Вимушені переміщення населення відбуваються, якщо на території поселень або поблизу житлових помешкань виникають природні катастрофи: виверження вулкана, зсуви гірських порід чи снігових лавин, опущення під воду суходолів тощо.

Жахливим прикладом природної катастрофи є землетрус 2011 року в Японії магнітудою 9 балів, який викликав цунамі висотою більше 10 метрів, що спричинило серію аварій на АЕС «Фукусіма1». У зв’язку з цим тисячі людей вимушені були мігрувати в інші міста.

У цілому переселення населення у таких випадках проявляється як у тимчасовій, так і в безповоротній міграції від природних катастроф, які можуть погіршитись. З іншого боку, значна кількість нелегальних мігрантів, постраждалих від екологічних катаклізмів, повертається на місця своїх колишніх розселень, причому ще тоді, коли стихійні природні сили ще не зовсім призупинили свого загрозливого наступу на оселі.

Не менш значущу роль на прояв нелегальної міграції відіграють також певні реформи в державі. Як правило, мігранти масово покидають територію країни, де обмежуються або не визнаються права та свободи людини, відбуваються докорінні державні перетворення, які впливають на життєві інтереси громади, виникають напруження етнічного, політичного або релігійного характеру, відбуваються збройні конфлікти і громадянські протистояння тощо.

Ще однією з причин нелегальної міграції слід вважати організаційноуправлінські фактори, а саме: 1) низький рівень регламентації діяльності державних органів та установ щодо процедури видачі офіційних реєстраційних документів мігрантам; 2) недостатня кількість пунктів тимчасового перебування іноземців, які підлягають примусовій депортації; 3) відсутність належного нагляду за професійною діяльністю туристичних фірм, комерційних бюро та операторів, які вирішують питання навчання та працевлаштування мігрантів на території України; 4) недостатній контроль за діяльністю організацій та фізичних осіб, які запрошують або приймають в Україні іноземців; 5) слабке інформаційне забезпечення контролю та обліку іммігрантів, які законно прибувають в Україну, зокрема транзитом; 6) специфіка географічного та геополітично вигідного положення України, що використовується нелегальними мігрантами як транзитний пункт з метою потрапити до країн Західної Європи; 6) відсутність налагодженої співпраці з представниками іноземних діаспор; 7) відсутність впливу неурядових структур у заходах щодо боротьби з нелегальною міграцією в державі; 8) про рахунки у формуванні управлінських структур та визначенні їхньої компетенції, зокрема дублювання повноважень державних службовців у сфері міграційних процесів; 9) недосконала міграційна статистика (оцінка характеру та масштабів проблем, пов’язаних із рухом населення за кордон і зза кордону, неможлива без повних і точних статистичних даних).

Недосконалість механізму протидії нелегальній міграції, «прозорість» державних кордонів, білі плями в нормативному регулюванні ховають у собі значну притягальну силу й можуть також виступати суттєвими чинниками правового характеру нелегальної міграції.

Так, правові причини, що сприяють розповсюдженню нелегальної міграції в Україні, пов’язані з такими факторами: 1) прогалини та нечіткість у нормативній базі, що регулює правовий статус мігрантів і дає хід механізмові протидії нелегальній міграції; 2) поверхневе визначення на законодавчому рівні системи заходів превентивного впливу на умови, що сприяють нелегальній міграції; 3) недоліки у ратифікації Україною міжнародноправових актів, які регулює правоохоронну діяльність щодо запобігання нелегальній міграції.

Наведені причини нелегальної міграції не можна вважати в повному обсязі вичерпними та незмінюваними. Проте практика вирішення аналогічних проблем невблаганно свідчить про те, що розробка стратегії й тактики протидії нелегальній міграції повинні ґрунтуватися на чіткому з’ясуванні та аналізі її чинників.