Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво передбачена у ст. 1971 КК України.
У ч. 1 цієї статті говориться про завдання значної шкоди, яка щодо цього злочину становить суму, що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (далі – н.м.д.г.).
Слід нагадати, що відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на н.м.д. г., то з метою їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (вона, відповідно до підпункту 169.1.1 розділу IV цього Кодексу, становить 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року).
Крім того, виявлені до 11.01.2007 р. випадки самовільного заняття земельних ділянок чи самовільного будівництва слід кваліфікувати за ст. 356 КК України (Самоправство).
Для криміналістичної характеристики цього виду злочинів важливе значення мають такі його елементи: спосіб вчинення злочину; час, місце та обстановка вчинення злочину; предмет посягання; особа потерпілого; типові сліди злочину. Розглянемо їх детальніше.
Спосіб учинення злочину. Цей вид злочину є повноструктур- ним і охоплює три елементи – підготовку, безпосередній спосіб учинення і способи приховування.
Типовими способами підготовки до вчинення злочину, пов’язаного з самовільним зайняттям земельних ділянок і самовільним будівництвом, можна назвати такі:
1) влаштування огородження будівельного майданчику та знесення існуючих на ньому будівель і споруд;
2) спорудження тимчасових виробничих і будівельних споруд, необхідних для організації та обслуговування будівництва;
3) підведення тимчасових інженерних мереж;
4) облаштування під’їзних шляхів;
5) складування будівельних матеріалів
6) підготування підроблених документів на право зайняття земельної ділянки чи будівництво (трапляються випадки, коли в наявно – сті є лише частина дійсних документів).
Безпосередньо цей вид злочинів учиняється у двох формах:
1) самовільному зайнятті земельної ділянки;
2) самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Самовільне зайняття земельної ділянки – це фактичне заволодіння (та користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах чи інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому законом порядку не надавалася у володіння і користування або не передавалася у власність. Самовільним зайняттям ділянки слід вважати і дії, коли власник чи законний володілець земельної ділянки самовільно змінює її межі, приєднує до неї частину суміжних земель.
Самовільне зайняття земельної ділянки може виражатися у таких діях: 1) огородження ділянки; 2) виставлення охорони, яка перешкоджає власнику здійснювати своє право на землю; 3) вирощування і збір сільськогосподарських культур; 4) видобування корисних копалин; 5) розміщення товарів, техніки, будівельних матеріалів тощо.
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт (у тому числі земляних), а також виконання монтажних робіт зі спорудження нового об’єкта – будівлі чи споруди. Поняття «будівництво» охоплює як нове будівництво, так і реконструкцію, реставрацію, впорядкування або капітальний ремонт вже існуючих об’єктів, їх розширення чи переоснащення.
Будівництво визнається самовільним, якщо воно було здійснене за однієї з таких обставин:
1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;
3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У будь-якому разі ці дії мають бути поєднані з самовільним заняттям земельної ділянки.
Серед типового способу приховування цього злочину насамперед слід назвати заходи, спрямовані на вироблення документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку та дозвіл на будівництво, вже після її захоплення чи проведення будівельних робіт.
Час, місце і обстановка. Що стосується часу, то для визначення дій кримінально карними важливе значення має момент виникнення права власності на земельну ділянку. За чинним земельним законодавством право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (Державний акт).
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та державної реєстрації. Отже, зараз Земельний кодекс забороняє використовувати земельну ділянку до:
1) встановлення її меж у натурі (на місцевості);
2) отримання документа, що підтверджує право власності на неї (Державний акт). В окремих випадках правовстановлюючим документом на право власності на земельну ділянку є цивільно-правова угода щодо відчуження землі та свідоцтво про право на спадщину (в цьому випадку, відповідно до вимог Наказу Держкомзему № 326 від 22.06.2009 р., власник земельної ділянки або уповноважена ним особа має подає до територіального органу Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки заяву, цивільно-правову угоду про відчуження земельної ділянки в разі набуття права власності на неї за такою угодою або свідоцтво про право на спадщину, а також Державний акт з відміткою нотаріуса про перехід права власності на земельну ділянку);
3) державної реєстрації.
Предметом посягання є конкретна земельна ділянка, під якою розуміють частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (п. 14.1.74 Податкового кодексу України).
Злочин може бути вчинений стосовно земельної ділянки будь якої категорії, на які поділяються землі України за цільовим призначенням (сільськогосподарського, житлової та громадської забудови, водного фонду, промисловості, транспорту, запасу тощо). Також слід враховувати кваліфікуючі ознаки земель, перелічені у ч. 2 ст. 1971 КК України.
Особа потерпілого. Потерпілим від цього злочину є законні володільці (землекористувачі) або власники самовільно занятих земельних ділянок (фізичні, юридичні особи, територіальна громада, держава).
Типові сліди злочину. Результат учинення цього злочину може залишатися у вигляді ідеальних та матеріальних слідів. Як ідеальні сліди виступають покази свідків, потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого).
Матеріальні сліди злочину можна виявити насамперед на місці події (земельній ділянці). Це можуть бути: засоби огородження, будівельні матеріали, механізми для проведення будівельних чи інших робіт, побудовані чи недобудовані на земельній ділянці будівлі та споруди – житлові будинки, літні кухні, цехи, склади, сараї, гаражі, вежі, мости, тунелі тощо.
Також сліди вчинення злочину залишаються у документах, що містять інформацію про призначення земельної ділянки та її власника, в проектній документації тощо.