Під час розслідування статевих зносин із особою, що не досягла статевої зрілості, чи розбещення неповнолітніх встановленню підлягають такі обставини:
1) чи мав місце факт розбещення неповнолітнього чи статевих зносин з особою, що не досягла статевої зрілості, або інсценування злочину чи обмова (з’ясовується чи було вчинено статевий акт чи розпусні дії, відмежовують їх від інших складів злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності особи: зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо);
2) де, коли (місце і час учинення злочину), яким способом і за яких обставин учинено злочин, у яких конкретно злочинних діях спосіб виражається, чи мало місце психічне, фізичне насильство або застосовувався безпорадний стан потерпілої особи; що робив злочинець для спричинення в жертви безпорадного стану – поїв спиртним, застосовував наркотики тощо, чи мали місце погрози й наскільки вони були реальними; чи був злочинець озброєний (холодна зброя, вогнепальна зброя) або мав при собі інші предмети (залізний прут, ціпок, камінь) та ін.; чи був опір злочинцеві, якщо так, то в чому він виражався; якщо опір не чинився, то чому, чи була демонстрація порнографічних матеріалів, чи інших дій, що викликають статевий стан збудження; чи мав місце факт оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, непристойні доторкання до статевих органів, імітація статевого акту тощо;
3) хто потерпілий (потерпіла), її вік (чи повнолітня вона), стан здоров’я (чи не страждає на психічне або соматичне захворювання), розумовий розвиток, досягнення статевої зрілості; спосіб життя й поведінки; як опинилася потерпіла особа на місці події й чи відомий їй злочинець, якщо відомий, то в яких стосунках вони перебували до злочину; які сліди могли залишитися на тілі й одязі злочинця; кому відомо про те, що трапилося; поведінка до, під час і після злочину;
4) хто конкретно вчинив цей злочин (особа злочинця), вік, ставлення до жертви, стан здоров’я, психіки, спосіб життя, наявність судимостей; якими особливостями поведінки злочинця й жертви супроводжувався акт насильства; чи притягувалася раніше ця особа до кримінальної (адміністративної) відповідальності за аналогічні діяння, коли; наявність обставин, що обтяжують чи пом’якшують покарання (в матеріалах кримінальної справи вищенаведені факти відображаються в характеристиках, довідках про спецперевірку про наявність чи відсутність судимостей, копіями вироків, постанов про звільнення від кримінальної відповідальності, довідках про неповнолітній вік особи, протоколах явки з повинною та іншими документами), встановлення винності особи у вчиненні злочину (наявність прямого умислу на вчинення злочину), мотиви вчинення злочину, злочин учинений однією особою чи групою осіб, який склад групи, які дії вчинив кожний зі співучасників і яка роль кожного, обставина виникнення наміру, підготовки й приховання слідів злочину, мети й мотиви злочину (задоволення сексуальних потреб, хуліганство, помста та ін.); хто організатор злочину; як поводилася потерпіла до злочину, що пропонували їй злочинці; чи зробили вони раніше аналогічні або інші злочини;
5) хто є свідком злочину, чи є співучасники, причетні до вчинення злочину, їхні характеристики;
6) за яких обставин і коли виник намір винного щодо статевих зносин або дії сексуального характеру, розпусних дій; чи усвідомлював він, що вчинив протиправне діяння, чи застосував насильство або погрози (слова, дії), які зломили опір жінки (потерпілого);
7) наслідки вчинення злочину та причинно-наслідковий зв’язок між дією та наслідками (у статевих зносинах з особою, що не досягла статевої зрілості): заподіяння тілесних ушкоджень, вагітність чи її втрата, зараження венеричною чи іншою хворобою, розлад психіки, самогубство потерпілої особи, безплідність;
8) який матеріальний і моральний збиток заподіяно потерпілій особі; які цінності пошкоджено (якими цінностями заволодів злочинець, якщо таке мало місце, які відмітні ознаки вони мають);
9) чи не супроводжувалось розбещення неповнолітніх чи статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, вчиненням інших злочинів, якщо так, то якими саме;
10) причини та умови, що сприяли вчиненню злочину.
Цей перелік має орієнтовний, приблизний характер і конкретизується залежно від типових слідчих ситуацій, обставин злочину і його учасників.
Допит потерпілої особи є однією із першочергових слідчих дій. З огляду на те, що потерпіла може помилятися або обмовляти певну особу, допит має бути детально спланованим, а результати допиту всебічно перевірятися. Потерпілу особу необхідно ретельно допитати про всі обставини, що передували посяганню, щодо поведінки особи, що вчинила злочин, й самої потерпілої особи в момент посягання й після нього.
Важливим чинником є психічне ставлення потерпілої особи до факту злочину, відповідно, мотиви показань можуть бути різними. Саме від цих обставин залежить характер вихідних слідчих ситуацій:
1) потерпіла особа зацікавлена у встановленні істини у справі й викритті злочинця. Під час оцінки показань потерпілої особи варто зважаючи на те, що форми її опору злочинцеві можуть бути різними, оскільки залежать від багатьох чинників (психічний стан потерпілої, її вік, життєвий досвід, співвідношення фізичних сил і можливостей потерпілої особи й злочинця, його агресивність, озброєння та ін.);
2) потерпіла особа подає свідомо неправдиву скаргу, домагаючись осуду невинного через ворожість до нього, образи або через те, що факт статевого акту став відомий її близьким, а іноді з міркувань матеріального характеру;
3) потерпіла особа заперечує сам факт її статевих зносин чи розпусних дій. Це найчастіше трапляється в тих випадках, коли справа порушується з ініціативи органів розслідування, особливо якщо підозрювані батьки, опікуни, піклувальники тощо. На об’єктивність показань потерпілої особи негативно впливають прохання компенсувати збиток грошима, а також погрози, шантаж, небажання розголосу, острах розриву подружніх відносин та ін.
Якщо допит потерпілої особи проводиться відразу після вчинення насильства, то жертві злочину, яка зазнала страху, психічної травми, спочатку необхідно надати медичну допомогу, дати змогу заспокоїтися. Необхідно пам’ятати, що допитувана особа перебуває в складному становищі, коли змушена, придушивши соромливість, давати показання про свої інтимні почуття й стосунки. Під час цього потрібні особливий такт, чуйність, увага, ввічливість. Не можна цікавитися інтимними подробицями, якщо це не зумовлено потребами розслідування.
Коли потерпіла особа соромиться говорити про деталі вчиненого насильства, варто роз’яснити їй, що про ці подробиці ніхто знати не буде, що вони потрібні для правильного вирішення справи й притягнення винного до відповідальності. Можна рекомендувати їй використовувати в показаннях медичну термінологію, іноді доцільно запропонувати їй інтимну частину показань записати власноручно. Якщо слідчий сумнівається в правдивості розповіді потерпілої, він не повинен відразу показувати це. Тільки після необхідної максимальної деталізації показань можна з’ясовувати протиріччя, пред’явити докази, переконувати в необхідності говорити правду.
Допит має здійснюватися з найбільшою деталізацією, але не рекомендується акцентувати увагу на деяких фізіологічних подробицях інтимного характеру, не захоплюватись їх деталізацією в протоколі допиту. Доволі поширеними в розслідувані розглядуваних злочинів є ситуації, коли на потерпілу особу впливають зацікавлені особи з метою змін її показань, що викривають винного. У таких випадках необхідно тактовно роз’яснити потерпілій особі, що вона повинна усвідомлювати всю відповідальність за ці показання, які даватиме в процесі допиту, проведення очної ставки, впізнання злочинця та ін. Тому перед початком допиту потерпілу особу варто попередити про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Для того, щоб запобігти зміні показань потерпілою особою під час проведення першого допиту, рекомендується проводити відеозапис слідчої дії, оскільки його наявність стримуватиме жертву злочину-потерпілу від зміни першопочаткових показань.
Під час допиту, коли злочинець відомий, варто з’ясувати такі обставини: прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце роботи й проживання злочинця; коли потерпіла особа познайомилася з підозрюваним і за яких обставин; які були їх взаємини, як часто вони зустрічалися; чи не було раніше спроб із його боку схилити її до статевого акту; уточнити час (день, годину, іноді з точністю до хвилин), коли було вчинено статевий акт чи розбещення; місце вчинення злочину; у зв’язку із чим потерпіла особа з’явилася на місці злочину; яким є місце злочину; де зустрілася потерпіла з підозрюваним, як провели час до вчинення злочину, хто був разом із ними або хто бачив їх разом; чи жила раніше потерпіла особа статевим життям; які сліди насильства залишилися на тілі потерпілої особи, чи збереглися вони до моменту допиту потерпілої особи; чи є сліди вчиненого насильства на одязі й білизні, де ця білизна, одяг зі слідами насильства; чи чинила потерпіла особа опір, якщо чинила, то в чому це виражалося; чи могли залишитися на тілі й одязі підозрюваного сліди опору потерпілої особи, якщо могли, то де саме; чи могли залишитися сліди злочину на місці події; чи не робив підозрюваний (сам або через друзів і рідних) спроби до примирення; які наслідки злочину для здоров’я потерпілої особи; які дії потерпіла особа здійснила після злочину; кому вона розповіла про те, що трапилося, хто міг бачити сліди насильства на її тілі або одязі та за яких обставин.
Якщо злочинець невідомий, то додатково з’ясовують інші відомості про злочинця: його зовнішність і особливі прикмети, у тому числі особливості мови; дані про одяг, прикраси, предмети, речі, що були у злочинця; про пошкодження, отримані злочинцем у результаті опору потерпілої особи; про транспорт, яким користувався злочинець, про наявність у нього зброї. Крім цього, необхідно з’ясувати: чи не вчиняв злочинець спроб познайомитися з потерпілою особою, якщо так, то що повідомив злочинець про себе й у якій формі був установлений психологічний контакт; чи не передувало нападу вистежування потерпілої особи; якщо нападу передувало вистежування або встановлення психологічного контакту, то де злочинець зустрів її; яким шляхом злочинець і потерпіла особа йшли до місця нападу; напрямок, куди він зник; хто міг бачити злочинця, чи не призначав він побачення потерпілій особі та ін.
Допит потерпілої повинен бути максимально детальним щодо підготовки до злочину. Насамперед з’ясовуються всі обставини, що передували статевому акту між потерпілою і злочинцем чи розпусним діям. Для цього можуть бути задані такі питання:
– коли й у зв’язку з чим потерпіла з’явилася на місці події?
– за яких обставин відбулася зустріч її з особою, що вчинила злочин, і чи не була ця зустріч заздалегідь обумовлена?
– у чому виразилися насильницькі дії підозрюваного з метою примусити її до статевого акту?
– які конкретно заходи фізичного впливу застосував до неї злочинець, якщо такі були, чим погрожував (якщо він мав зброю, то яку саме і як її використовував)?
– у якому стані знаходилася потерпіла (якщо вона була в момент злочину в безпорадному стані, то чим це було викликано, а якщо такий її стан було спричинено злочинцем, то за допомогою яких засобів)?
– чи не залишилося на тілі чи одязі потерпілої слідів, що свідчать про застосоване до неї насильство?
– як потерпіла реагувала на дії злочинця, який опір вона чинила?
– чи могли залишитися на тілі чи одязі злочинця сліди опору потерпілої, які саме?
– чи кликала потерпіла на допомогу, якщо ні, то чому?
– якщо потерпіла звертається з заявою через якийсь час, їй задають питання: чим викликана затримка з поданням заяви в органи досудового слідства про злочин?
– хто бачив її стан і зовнішній вигляд, а також сліди насильства на ній після скоєння злочину?
– де, за яких обставин, кому і що саме потерпіла розповідала про насильницькі дії щодо неї?
– чи зверталася вона по медичну допомогу і куди, яка допомога їй була надана?
– який одяг і взуття були на потерпілій під час події, де все це знаходиться в цей час, чи чистила, прала, лагодила вона взуття та одяг?
– чи милася потерпіла після події у ванні, бані, проводила гігієнічні процедури статевих органів?
Огляд місця події проводиться відразу після допиту потерпілої особи й за можливості з її участю, оскільки це дасть можливість точніше встановити місце вчинення злочину, виявити сліди, перевірити, чи відповідає обстановка показанням потерпілої особи. Показуючи на місці події напрямок переміщення обох під час боротьби й після злочину, потерпіла особа може згадати деталі події, про які вона забула й не повідомила на допиті. Рішення не залучати потерпілу особу до участі в огляді приймається в ситуації, коли є підстави висунути версію про заздалегідь продуманий намір обмовити невинного. У цьому разі результати огляду допоможуть перевірити її показання. Інакше вона може скористатися ними для створення неправдивих доказів насильства.
Результати огляду зафіксовують сліди статевого акту (наявність сперми, крові, речей), сліди боротьби, якщо такі мали місце (зламані гілки, вирвана трава, пошкоджені меблі, викинуті предмети туалету і їхні частини), сліди перебування на місці події потерпілої особи й злочинця. Особлива увага приділяється пошуку слідів ніг, рук, ліктів, колін, інших частин тіла обох осіб, загублених і залишених предметів, недопалків та ін.). У процесі проведення цієї слідчої дії дозволено також проводити виїмку предметів, які були знаряддями вчинення злочину, містять сліди вчинення злочину тощо. Тактика огляду місця події значною мірою визначається тим, які відомості про особу злочинця має слідчий на підставі первинної інформації. Тут можливі три варіанти ситуацій: 1) особа злочинця встановлена; 2) про особу злочинця можна робити висновок лише за деякими ознаками, що потребують додаткової перевірки: 3) особа злочинця не відома. Якщо до огляду місця події відома особа підозрювана у вчиненні злочинів вказаної категорії, то виникає низка питань, на які слідчий повинен одержати відповіді: чи відповідає показанням потерпілої особи матеріальна обстановка місця події; чи можливо вчинити насильницький статевий акт у конкретній обстановці чи добровільно; чи є ознаки вчинення статевого акту на місці події чи вчинення розпусних дій; чи є ознаки інсценування злочину. Якщо злочинець невідомий, то в ході огляду необхідно виявити сліди, ще належать злочинцю: сліди рук, ніг, одягу та ін.; сліди виділень організму (сперма, кров, слина); предмети та речі, залишені злочинцем (головний убір, носова хустка, запонки та ін.); ознаки, що свідчать про насильницький характер статевого акту (пошкоджені меблі, розкидана постіль та ін.).
Якщо потерпіла особа обмовляє певну людину під впливом емоційного стану і є підстави вважати, що цей намір можна змінити, її залучають до огляду місця події, щоб у процесі пошуку доказів, що суперечать поданій заяві, переконати відмовитися від надуманої версії. В обох ситуаціях можна залучати потерпілу особу до огляду тільки деяких об’єктів, окремих ділянок місця події, що слід зазначити в протоколі огляду.
Особливе значення у процесі огляду місця події мають сліди (об’єкти) біологічного походження. Вони широко використовуються як джерела розшукової та доказової інформації. Робота з біологічними зразками потребує значних витрат часу, знання специфічних правил вилучення цих зразків та їх зберігання. Загальною особливістю слідів біологічного походження є здатність до руйнування під впливом часу та навколишнього середовища (світло, тепло тощо). Процес руйнування (у т.ч. гниття) проходить доволі швидко та порушує цілісність самого об’єкта, його клітин (клітини) і навіть молекул (наприклад, білків та ДНК), роблячи об’єкт непридатним до аналізу.
Пошук та процесуальне закріплення слідів біологічного походження, як і більшість інших, здійснюється під час проведення відповідних слідчих дій, зокрема огляду місця події. Головною умовою їх пошуку є невідкладність проведення слідчих дій, що пов’язано зі схильністю об’єктів до швидкого руйнування. Крім цього, сліди біологічного походження, як правило, малопомітні, з часом змінюють свій вигляд (наприклад, колір плям крові), тому для їх пошуку необхідна участь відповідного спеціаліста і використання низки технічних засобів.
Сліди біологічного походження різноманітні, залежно від обставин учинення злочину вони можуть знаходитися в будь-яких місцях та формах. Тому неможливо і непотрібно давати конкретні інструкції з їх пошуку у кожній категорії справ, але слід вказати одне основне правило: сліди біологічного походження, що стосуються конкретної особи, слід шукати в місцях, де можливий її фізичний контакт з речовою обстановкою місця події.
Вкажемо основні принципи опису в протоколі слідів біологічного походження, що трапляються найчастіше. Так, під час опису слідів крові необхідно вказувати: час і місце виявлення (предмет одягу, ніж, підлога і т.д.); колір (яскраво-червоний, червоно-бурий, бурий, коричневий, сірий, чорний, зелений); фізичний стан (густина, сухі, сухі по колу, вологі в центрі, вологі повністю); приблизний розмір (довжина і ширина, або діаметр кожного сліду, бажане проведення фотографування сліду з лінійкою); форму – краплі (одиночні і множинні), калюжа, пляма (округла, витягнута, монетоподібна з гладкими, зубчатими краями), бризки, помарки, відбитки, мазки. Дається чітка прив’язка сліду за рахунок вказівки відстані до двох постійних орієнтирів і найважливіших об’єктів (наприклад, трупа). Якщо сліди крові є на речах, то указується відстань до яких-небудь найближчих елементів (кишеня і т.д.) або швів, наголошується стан таких речей (мокрі, сухі, забруднені).
Аналогічно описуються сліди сперми, слини, сечі (час і місце виявлення, колір, фізичний стан).
У разі виявлення волосся вказуються: предметоносій, його ознаки, локалізація. Для більшої кількості волосся («пучків») – місце виявлення з прив’язкою до постійних орієнтирів і основних об’єктів. Іноді доцільно вказати колір і довжину волосся. Слід пам’ятати, що неточність у визначенні кольору або довжини волосини, товщини або характеру її кінців, може призвести до суперечностей між описовою частиною висновку експерта і даними з протоколу проведення огляду місця події, обшуку або іншої слідчої дії, в ході якого був вилучений цей об’єкт. Річ у тому, що одиничне волосся за колірним сприйняттям може відрізнятися від пучків волосся. На колір впливає вогкість; волосся трупа може змінювати колір у процесі гниття (темне волосся набуває червоно-каштанового відтінку, а світле – світло-каштанового). Тому питання про колір волосся слід залишати на вирішення експерта.
Освідування. З метою встановлення тілесних пошкоджень, заподіяних у процесі посягання, провадиться обстеження тіла потерпілої особи шляхом освідування. Освідування потерпілої має на меті зафіксувати наявність крововиливів, укусів, подряпин, слідів крові, сперми, мікрочастинок (волосся, порох, фарба, ґрунт).
Згідно зі ст. 193 КПК України освідування може бути проведено судово-медичним експертом, лікарем та слідчим з метою встановлення наявності, локалізації пошкоджень та інших слідів злочину на тілі потерпілої особи. Фіксуються й вилучаються наявні на тілі потерпілої сліди сперми, крові, слини, волосся, а також мікрочастинки з одягу злочинця та місця події. За допомогою судмедексперта або лікаря- гінеколога провадиться вилучення зразків для досліджень (вміст зовнішнього вічка матки, піхви, човноподібної ямки тощо) з метою виявлення сперми злочинця, зразків мікрофлори піхви. Належна упаковка цих матеріалів, опечатування пакетів і оформлення направлення здійснюється середнім медичним працівником у присутності і під наглядом експерта. Також провадиться вилучення мікроволокон і мікрочастинок, які під час статевого акту могли бути занесені з одягу злочинця. У потерпілої особи зістригаються нігті й вилучається піднігтьовий вміст із метою виявлення епітеліальних клітин, крові, слини, уламків волосся, а також мікроволокон і мікрокрочастинок з одягу злочинця.
Щодо слідів біологічного походження, то слідчому, особливо якщо йдеться про вилучення біологічних об’єктів, необхідно пам’ятати про існування процесуальних гарантій захисту честі і гідності особи, що підлягає освідуванню. До них належать такі положення: освідування, якщо воно пов’язане з оголенням особи, проводиться в присутності понятих (в разі якщо на розсуд слідчого останні беруть участь в освідуванні) однієї статі з особою, яку оглядають; присутність слідчого під час освідування людини іншої статі, якщо воно пов’язано з оголенням, виключається. Крім того, відомчими документами МОЗ України передбачено, що проведення експертизи та освідування осіб жіночої статі експертом-чоловіком повинно здійснюватись у присутності середнього медичного працівника.
Допит свідків. Як свідки найперше допитуються ті особи, на яких посилається потерпіла особа й підозрюваний, а потім їх родичі, знайомі, співробітники й сусіди. Мимовільними очевидцями злочину можуть стати громадяни, які проживають поблизу місця події, що прибігли на крики, особи, які брали участь у затримані злочинця. Свідками можуть бути особи, яким потерпіла розповідала про те, що трапилося, медпрацівники, які надавали їй допомогу.
У ході допитів слідчий з’ясовує, що конкретно бачили або чули свідки, як виглядала потерпіла особа, що вона говорила, як пояснювала те, що сталося, як поводився підозрюваний, як він виглядав, що говорив, якщо ж він зник, то в якому напрямку, на якому транспорті, як був одягнений, чи не помітив свідок його особливих прикмет, чи зможе його упізнати та ін. З метою з’ясування взаємин потерпілої особи й підозрюваного, а також характеристики їх особи проводяться допити свідків, якими можуть бути подруги, родичі і колеги потерпілої особи, друзі, колеги й родичі підозрюваного. Вони можуть розповісти, чи давно знайома потерпіла з підозрюваним, чи часто вони зустрічалися і з яких приводів, чи не були в близьких, інтимних стосунках, чи погоджується підозрюваний одружитися з потерпілою особою, чи є у нього інша дівчина, коханка та ін. Якщо свідки знали потерпілу особу і підозрюваного, необхідно з’ясувати: як давно, звідки вони знають їх; які моральні якості потерпілої, підозрюваного; коло їх знайомих, друзів; спосіб життя; які були між ними взаємини до й після злочину; звідки їм відомо про злочин, які конкретні факти можуть навести на підтвердження своєї думки; коли стало відомо від потерпілої або підозрюваного про факт злочину; у якому стані була в той момент потерпіла особа; чи показувала вона сліди насильства на тілі або одязі. Під час підготовки до допиту слідчий повинен ретельно продумати не тільки план допиту, але і його форму, щоб уникнути розголошення подробиць про інтимне життя потерпілої особи або підозрюваного.
Допит підозрюваного, як правило, проводиться відразу після затримання підозрюваного та його освідування, огляду місця події. Складаючи план допиту підозрюваного, слідчий прогнозує припущення, які підозрюваний може висунути на свій захист: алібі, добровільні статеві зносини, заперечення самого факту статевої близькості та ін. Для перевірки алібі підозрюваний докладно допитується про те, де він був і що робив у той час, коли був учинений злочин. Деталізується його поведінка по годинах і хвилинах (пересування, зустрічі, розмови, заняття), щоб надалі можна було виявити свідків і перевірити алібі. Заявляючи про добровільний характер статевих зносин, підозрюваний посилається на наявність інтимних стосунків між ним і потерпілою особою. Для перевірки цієї версії він допитується про те, як давно триває такий зв’язок, чи знають про це близькі його і її, як до цього ставляться, чи є в нього або в неї листи, щоденники, інші документи, що підтверджують цей зв’язок, чи були між ними сварки. Який характер мала його остання зустріч із заявницею: чи не супроводжувалася діями, у результаті яких були заподіяні пошкодження їй і йому, чим він пояснює заяву про вчинений злочин. Підозрюваний може не заперечувати зустріч із заявницею, стверджуючи, що статевих зносин не було. З огляду на те, що на тілі й одязі обох можуть бути виявлені сліди статевих зносин, необхідно перевірити, кому вони належать; підозрюваний допитується про те, з ким вступав у статевий контакт востаннє, коли це було, який характер мала зустріч, чи не залишилося від неї пошкоджень на його тілі й одязі. Щодо зустрічі із заявницею, то докладно з’ясовується, де й у зв’язку із чим він із нею зустрічався, як довго вони були разом, що робили, про що говорили, чи не знімали одягу у зв’язку із чим; хто їх бачив або чув, як вони розійшлися, у яких напрямках розійшлися або роз’їхалися, кого він зустрів дорогою, хто знає про їхню зустріч. Маючи показання потерпілої особи, можна розширити перелік питань для перевірки показань.
Передбачаючи ту обставину, що підозрюваний може змінити показання й згодом заперечувати факт зустрічі із заявницею, корисно провести огляд місця події з його участю, відобразивши у протоколі, на фотознімках або відеоплівці всі деталі обстановки місця події з його поясненнями. Це особливо важливо в тих випадках, коли підозрюваний був на цьому місці тільки раз – під час зустрічі з потерпілою – й не міг знати про нього з інших джерел.
З метою викриття неправдивої позиції підозрюваного й одержання від нього правдивих показань рекомендується висунення доказів: протоколів допитів, висновків експертиз, предметів, виявлених під час обшуків, на місці події. Після допиту підозрюваного стосовно нього необхідно провести освідування, а його одяг має бути ретельно оглянутий. Освідування підозрюваного провадиться залежно від ситуації до або відразу після допиту для встановлення на його тілі слідів злочину або наявності особливих прикмет. Обстеженню підлягає все тіло (руки, стегна, живіт, шия, обличчя), оскільки в будь-якому його місці можуть бути виявлені синці, подряпини, садна, укуси. Крім пошкоджень, на тілі можуть бути виявлені плями крові, сперми, волосся, інші речовини. Необхідно ретельно оглянути внутрішній та зовнішній бік кишені, манжети, застібки, шви одягу підозрюваного.
Обшук. Необхідність вилучення й дослідження речей підозрюваного зумовлює невідкладність проведення обшуку для виявлення й вилучення цих предметів. Під час обшуку шукають так само порнографічну інформацію: фотографії, літературу, відеокасети чи інші носії з порнофільмами, які використовувалась для розбещення не повнолітніх.
Такому обшуку передує встановлення прикмет одягу, в якому були підозрюваний і потерпіла особа на місці злочину. Одяг може бути заховано серед іншого одягу так, що для його виявлення доводиться переміщати багато предметів й оглядати їх з різних боків. Все виявлене має бути оглянуто на місці вилучення, опечатано й у такому вигляді вилучено, щоб запобігти заяві про те, що які-небудь сліди могли з’явитися на предметах після їхнього вилучення.
Обшук за місцем проживання підозрюваного має подвійне завдання: по-перше, виявлення й вилучення речових доказів і, по-друге, одержання даних про особу злочинця. Під час обшуку варто шукати натільну білизну, одяг, що були на підозрюваному в момент учинення злочину, викрадені в потерпілої особи предмети, речі тощо, а також зброю або інші знаряддя, які використовувалися ним при вчиненні злочину. Коли злочинець відомий потерпілій особі, то, крім перелічених об’єктів, необхідно шукати листи й документи, що свідчать про їх взаємини. Крім того, необхідно звернути увагу на предмети, що характеризують особу підозрюваного і його ставлення до осіб жіночої статі: щоденники, предмети жіночого одягу та ін.
Пред’явлення для впізнання підозрюваного в розбещенні неповнолітніх чи при статевих зносинах з особою, що не досягла статевої зрілості, доцільно тоді, коли потерпіла персонально не знає особу злочинця. Пред’явлення для впізнання потерпілій особі має проводитися відповідно до вимог кримінально-процесуального закону (ст. 174 КПК України) і за умови, щоб потерпіла особа вказала на індивідуальні особливості й характерні прикмети підозрюваного, за якими вона може його впізнати. Про ці обставини потерпілу особу допитують до пред’явлення для впізнання. Якщо потерпіла не досягла 14 років, то в зазначеній слідчій дії має брати участь педагог.
З огляду на специфіку розглядуваної категорії злочинів, для безпеки потерпілої особи й виключення додаткової психологічної травми (особливо для малолітніх або неповнолітніх) варто проводити впізнання в умовах, що виключають візуальне спостереження особи, що впізнається. Під час проведення впізнання потерпілу особу можна помістити в спеціально обладнане приміщення зі звуконепроникним дзеркальним склом або застосувати телевізійну трансляцію із питання, де буде проходити таке впізнання. При проведенні впізнання в таких випадках поняті повинні перебувати в одному приміщенні із особою, яка проводить впізнання. Упізнання також може бути проведене за фотознімками або за функціонально-динамічними ознаками (ходьбою, голосом та ін.).
Експертні дослідження.
Під час розслідування розбещення неповнолітніх чи статевих зносинах з особою, що не досягла статевої зрілості, найчастіше призначають судово-медичну, цитологічну, імунологічну, молекулярно- генетичну, одорологічну, трасологічну, судово-психіатричні та психологічні експертизи.
Під час розслідування фактів статевих зносин з особою, що не досягла статевої зрілості, виникає потреба проводити судово-медичну експертизу, яка проводиться щодо потерпілої, підозрюваного, обвинуваченого та експертизу речових доказів.
Судово-медична експертиза (акушерсько-гінекологічна) потерпілої особи дає можливість перевірити вірогідність заяви про статеві зносини, а також одержати докази вчиненого насильства, якщо таке було. Успіх проведення судово-медичної експертизи значною мірою залежить від того, скільки часу пройшло з моменту вчинення злочину. Це пояснюється, зокрема, тим, що розриви дівочої незайманої (непорочної) пліви внаслідок дефлорації загоюються упродовж 6-14 днів. Пізніше названого терміну визначити давність порушення незайманої пліви практично неможливо. Сліди ж статевих зносин можна виявити, як правило, не пізніше 4-5 діб. Характер питань, поставлених перед експертами, залежить від конкретної ситуації.
На вирішення судово-медичної експертизи потерпілої можуть бути поставлені такі питання:
– чи порушена в неї незаймана пліва, а якщо так, то яка давнина цього ушкодження?
– чи жила потерпіла статевим життям?
– чи не мала потерпіла незадовго до проведення експертизи статевих зносин і якщо так, те коли саме?
– чи могли мати місце статеві зносини з потерпілою без порушення незайманої пліви?
– чи є в піхві потерпілої, чи на її тілі сперма, кров, якщо так, то яка її групова приналежність?
– чи є на тілі потерпілої ушкодження, характерні для насильницьких статевих зносин?
– які тілесні ушкодження взагалі є на тілі потерпілої, який їхній характер, локалізація, механізм утворення, давнина заподіяння?
– чи допускають характер та локалізація ушкоджень потерпілої заподіяння їх власною рукою?
– чи не заражена потерпіла венеричною хворобою, якщо так, то яка давнина зараження?
– чи є в потерпілої ознаки вагітності, якщо так, то яка її тривалість?
– чи потягли за собою статеві зносини з потерпілою які-небудь шкідливі для її здоров’я наслідки, якщо так, які саме?
Судово-медична експертиза обвинуваченого, підозрюваного. Під час дослідження обвинуваченого (підозрюваного) у вчиненні статевих зносин з особою, що не досягла статевої зрілості, зокрема його статевих органів, експерт може відповісти на питання:
– чи є у підозрюваного які-небудь тілесні ушкодження, якщо так, то які, їх локалізація, механізм та давність утворення?
– чи не виникли вони у разі подолання опору потерпілої особи?
– чи є на статевих органах підозрюваного сліди статевих зносин?
– чи є на статевому органі підозрюваного піхвові виділення, якщо так, яка їх групова приналежність?
– чи є на статевому члені підозрюваного волокна тканини одягу, білизни, уламків волосся, чи подібні вони з волоссям потерпілої?
– чи підтверджується медичними даними (і якими саме) можливість здійснення обвинуваченим статевих зносини?
– чи є медичні дані, що виключають можливість здійснення статевих зносин підозрюваним?
– чи страждає підозрюваний на венеричне захворювання, якщо так, то на яке саме і до якого строку належить початок захворювання (за наявності даних у справі питання може ставитись і щодо захворювання на СНІД чи наявність ВІЛ-інфекції)?
Імунологічна експертиза. Експертизи проводяться з метою встановлення наявності і групової належності об’єктів людського походження (крові, виділень, волосся, кісток тощо). Досліджуючи плями крові, виявлені на одязі, й тілі підозрюваного й потерпілої особи, експерт може відповісти на такі питання:
– чи є на досліджуваних предметах (одягу та ін.) кров?
– чи це кров людини чи тварини; якщо кров належить людині, то до якої групи вона належить?
– яка групова приналежність крові у плямі?
– чи збігається ця кров за групою із наданими зразками крові підозрюваного й потерпілої особи?
– яке регіональне походження крові, яка давність утворення плям крові?
У разі виявлення на одязі, білизні й тілі підозрюваної або потерпілої особи плям, схожих на сперму, на вирішення експертизи можна поставити питання:
– чи є на одязі плями сперми?
– яка групова належність сперми (або виділень)?
– якщо в плямі сперми є домішки піхвового епітелію, то яка їх групова належність?
– чи є потерпіла особа й підозрюваний (обвинувачений) носіями групових специфічних властивостей?
Після імунологічного дослідження слідів крові, слини, сперми, виявлених на тілі, одязі підозрюваного, потерпілої особи, іноді виникає необхідність встановлення статевої належності клітинних елементів, що перебувають на предметі, якими була заподіяна травма, а також плям крові й волосся (цитологічне дослідження). Ця експертизи проводяться з метою встановлення в слідах на речових доказах наявності клітин тканин людини, визначення їх видової, групової, статевої і органо-тканинної приналежності з використанням знань у галузі судової медицини і спеціальних цитологічних методів і методик.
Окрім питань групової приналежності крові (сперми), цитологічна експертиза може відповісти на такі питанні:
– чи є на тілі, одязі, у змивах статевих органів підозрюваного кров та клітини піхвового епітелію потерпілої?
– якщо так, то чи може ця кров та піхвові виділення походити від потерпілої?
– чи є кров у піднігтьовому вмісті з рук підозрюваного, якщо так, то чи може ця кров або ж інші знайдені клітинні елементи походити від потерпілої?
– чи є в мазках-відбитках та змиві зі статевих органів підозрюваного клітини слизової оболонки рота, клітини піхвового епітелію, прямої кишки, елементи калу?
Тільки цитологічними методами дослідження можливо вирішити таке питання, як присутність виділень із піхви в слідах змішаного характеру – крові і піхвового секрету; сперми і піхвового секрету, що є вкрай необхідним для правильного трактування результатів антигенної характеристики змішаних слідів. Під час призначення таких експертиз необхідно враховувати те, що виявлення клітин піхвового епітелію має значення лише в тих випадках, коли ці виділення знайдені на тілі й одязі підозрюваних осіб. Визначення наявності піхвових виділень на одязі потерпілої (особливо на нижній білизні), де їх присутність є закономірною, діагностичного значення не має.
Щоб відповісти на поставлені вище питання, експерт має подати матеріал у такому обсязі – мазки-відбитки і змив зі статевого члену підозрюваного, мазок вмісту його човноподібної ямки, мазок піхвового вмісту потерпілої. Цей матеріал повинний бути відібраний судово-медичним експертом під час судово-медичного огляду підозрюваного в статевому злочині, або, якщо це неможливо, – медичним робітником з відповідним оформленням.
Молекулярно-генетична експертиза (ДНК-аналіз). Одним із найефективніших засобів під час доказування вчинення підозрюваним статевих злочинів чи розпусних дій є метод генотипоскопії в біологічній експертизі, або ДНК-аналіз, тобто дослідження мікрослідів на клітинному рівні. Це дозволяє ідентифікувати злочинця за слідами крові, слини, сперми, клітинами епітелію, частинами тканин і органів людини, волоссям. Метод ДНК-аналізу дозволяє:
– встановити, що слід крові або сперми, вилучений з місця події, виник від цієї (конкретної) особи;
– визначити, чи залишені сліди крові, сперми у різних місцях події однією особою (під час вчинення аналогічних злочинів);
– визначити кожного із учасників події у випадках, коли сліди утворені шляхом змішування крові або сперми від кількох осіб;
– об’єднати окремі частини трупа, що не мають спільної лінії розділу.
У цьому разі слід призначати молекулярно-генетичну експертизу. Одним із головних питань, яке вирішують у процесі цієї експертизи, є: міг чи не міг цей біологічний матеріал (кров, сперма, піхвовий епітелій, інший біологічний матеріал) походити від конкретної особи.
Насамперед перед вирішенням цього питання необхідно з’ясувати:
- Чи є у слідах на речових доказах біологічний матеріал (кров, сперма, слина, інші клітинні елементи) (імунологічне чи цитолоічне дослідження).
- Якщо є, то яка його видова належність? (тобто походить він від людини чи тварини) (імунологічне чи цитологічне дослідження).
- Якщо біологічний матеріал походить від людини, то яка його групова приналежність за системою АВО (імунологічне чи цитологічне дослідження).
За загальним правилом аналізується нуклеарна, іншими словами – ядерна ДНК. Аналізуються локуси (ділянки) дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), які є основою хромосоми. Оскільки хромосоми – ядерна субстанція, то може бути аналізований будь-який біологічний матеріал, у якому є ядерні клітини: кров (ядерні клітини – лейкоцити); сперма (ядерні клітини – сперматозоїди); піхвові виділення (ядерні клітини – епітелій статевих органів); слина (ядерні клітини – лейкоцити та букальний, інакше – защічний епітелій); тканини (м’язова, кісткова та інші) і органи.
Однак, слід пам’ятати, що нині наукові дослідження в галузі генетики – ДНК-аналіз, тим більше імунологічні та цитологічні дослідження, а також одорологічні дослідження – не можуть бути використані для ідентифікації особи однояйцевих близнюків. У додатку Б пропонується інформація щодо установ, де проводиться молекулярно- генетична експертиза.
Одорологічна експертиза. Цей вид дослідження під час розслідування описуваних злочинів є ефективним у разі відсутності біологічного матеріалу, однак наявності якісно відібраних запахових зразків під час огляду місця події та інших слідчих дій: обшуку, виїмках.
Одорологічні дослідження можуть вирішувати такі завдання:
– чи наявні на наданих для дослідження предметах запахові сліди людини?
– чи наявні у наданих для дослідження запахових зразках запахові сліди людини?
– однією чи декількома особами залишені запахові сліди на наданих для дослідження предметах?
– однією чи декількома особами залишені запахові сліди у наданих для дослідження запахових зразках?
– особою якої статі залишені запахові сліди на наданих для дослідження предметах?
– особою якої статі залишені запахові сліди у наданих для дослідження запахових слідах?
– людиною якого орієнтовного віку (дитячого, середнього, похилого) залишені запахові сліди для наданих на дослідження предметах?
– людиною якого орієнтовного віку (дитячого, середнього, похилого) залишені запахові сліди для наданих на дослідження запахових зразках?
– чи міг запаховий слід, вилучений під час огляду місця події, бути залишеним підозрюваним (обвинуваченим) або іншою особою?
– чи могли запахові сліди (вказати, які конкретно) бути залишені громадянами (зазначити їх перелік) чи кимось із них конкретно?
– чи належать виявлені на місці події об’єкти біологічного походження (кров, волосся, піт, сперма) конкретній особі?
– чи могли знаходитись у контакті з підозрюваним (обвинуваченим) об’єкти (зброя, автомобіль, стілець, пляшка, склянка тощо), які надано для дослідження?
– чи залишені сліди ніг (рук), виявлені на місці події, особою, конкретною особою?
Трасологічна експертиза вирішує питання:
– чиїм взуттям залишено слід на місці події?
– сліди чиїх пальців є на предметах, що створюють обстановку місця події, гаманці, сумочці потерпілої особи?
– чи не залишено слідів на тілі підозрюваного потерпілою особою й навпаки?
– чи не розрізаний одяг потерпілої особи ножем, вилученим під час обшуку підозрюваного та ін.?
На вирішення експертизи матеріалів, речовин та виробів з них можуть бути поставлені такі питання:
– чи є на одязі потерпілої особи нашарування у вигляді волокон тканини (якщо так, то чи вони не з одягу підозрюваного)?
– чи є на одязі підозрюваного волокна одягу потерпілої особи?
– чи мав місце факт контактної взаємодії одягу підозрюваного та потерпілої особи?
– чи немає на їхньому одязі якихось частинок, що мають загальну групову належність?
– чи є на знаряддях злочину мікрочастинки (якщо так, то яка їх групова належність)?
– чи є в піднігтьовому вмісті підозрюваного текстильні волокна (якщо є, то чи мають вони спільну групову належність із волокнами одягу потерпілої особи)?
Судово-ґрунтознавча експертиза призначається для визначення, чи не походять частки ґрунту, бруду, виявлені на взутті та одязі підозрюваного, з конкретної ділянки місцевості (місця, де відбувся злочин).
Судово-психіатрична експертиза проводиться з метою виявлення психічних захворювань у підозрюваного (обвинуваченого) для визначення неосудності чи обмеженої осудності особи.
У справах про статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, чималий відсоток людей – потерпіла чи обвинувачений, можуть виявитись психічно неповноцінними. Тому важливо мати висновок експерта про психічний стан потерпілої й обвинуваченого, що має кримінально-процесуальне і кримінально-правове значення.
На вирішення судово-психіатричної експертизи слідчий може ставити питання, що стосуються стану потерпілої й обвинуваченого. У разі спрямування потерпілої на експертизу на вирішення експерта можуть бути поставлені питання:
– чи страждає потерпіла психічним захворюванням, якщо так, то яким саме, впродовж якого часу?
– якщо потерпіла є психічно хворою, то чи могла вона правильно сприймати дійсність, розуміти, що стосовно неї вчиняються насильницькі статеві зносини; чи може вона давати про це правильні показання?
Під час направлення на експертизу обвинувачуваного на вирішення експерта можуть бути поставлені питання:
– чи страждає він психічним захворюванням, якщо так, те яким саме і впродовж якого часу?
– якщо в цей час він психічно здоровий, то чи не знаходився в момент скоєння насильницьких статевих зносин із потерпілою в стані тимчасового розладу психічної діяльності?
– якщо в нього є психічне захворювання, то чи міг він усвідомлювати свої дії і керувати ними в момент насильницьких статевих зносин з потерпілою, тобто чи є він осудним у контексті інкримінованого йому діяння?
– чи становить він небезпеку для суспільства, чи потребує він застосування примусових заходів медичного характеру, а якщо так, то яких саме?
Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення таких питань: а) здатність указаних осіб правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, та давати про них показання; б) можливість запам’ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішності людини, предметів, ділянок місцевості тощо; в) наявність або відсутність стану фізіологічного афекту або іншого емоційного стану; г) психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла особа значення дій, які вчиняли щодо неї, та ін.
Використана та рекомендована література
- Александров А.С. Перекрестный допрос / А.С. Александров, С.П. Гринишин. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2001. – 296 с.
- Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий: монография / Ю. П. Аленин. – Кировоград: Центрально-украинское издательство, 2002. – 264 с.
- Аленин Ю.П. Расследование тяжких преступлений: научнопрактическое пособие / Ю.П. Аленин, В.В. Тищенко, Л.И. Аркуша. – Харьков: Одиссей, 2006. – 256 с.
- Антонян Ю.М. Изнасилования: причины и предупреждение: пособие / Ю.М. Антонян // ВНИИ МВД СССР. – М.: Изд. РИО ВНИИ МВД СССР, 1990. – 192 с.
- Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин; отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987. – 298 с.
- Біленчук П.Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів: навч. посібник / П.Д. Біленчук, А.П. Гель, Г.С. Семаков. – К.: МАУП, 2007. – 512 с.
- Гармаев Ю.П. Проблемы создания криминалистических методик расследования преступлений: теория и практика / Ю. П. Гармаев, А.Ф. Лубин. – М.: Юридический центр Пресс, 2006. – 303 с.
- Гульман Б.Л. Сексуальные преступления / Б.Л. Гульман. – Харьков, 1994. – 158 с.
- Давидова О.О. Криміналістичні дослідження матеріалів, речовин та виробів: курс лекцій / О.О. Давидова. – К.: КНТ, 2008. – 340 с.
- Дьяченко А.П. Проблемы борьбы с изнасилованиями / А.П. Дьяченко. – М., 1981. – 64 с.
- Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття і розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / кол. Авторів // Головне слідче управління МВС України; під ред. П.В. Коляди. – К., 2002. – 544 с.
- Зелинский А.Ф. Криминальная психология: научно-практическое издание / А.Ф. Зелинский. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
- Каныгин В.И. Разследование преступлений против личности и собственности: курс лекцій / [В.И. Каныгин, А.Ф. Лубин, Д.О. Серебров, С.П. Сереброва]. – СПб.: Питер, 2009. – 272 с.
- Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / [кол. авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.]; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: Одісей, 2010. – 960 с.
- Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. (зі змінами та доповненнями). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua
- Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. (зі змінами та доповненнями).
- Лившиц Е.М. Тактика следственных действий / Е.М. Лившиц, Р.С. Белкин. – М., 1997. – 351 с.
- Настільна книга слідчого: наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів / [М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ІнЮре, 2008. – 593 с.
- Огляд місця події при розслідуванні окремих видів злочинів: наук.-практ. посібник / за ред. Н.І. Клименко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 216 с.
- Письменский Е. А. Некоторые вопросы уголовной ответственности за изнасилование / Е.А. Письменский // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України: матеріали коференції. – 2001. – 548 с.
- Питерцев С.К. Тактика допроса на предварительном следствии и в суде / С.К. Питерцев, А. А. Степанов. – М.: ПРИОР, 2001. – 176 с.
- Пономарева Л.В. Методика расследования изнасилований / Л.В. Пономарева. – СПб.: Юрлитининформ, 2002. – 152 с.
- Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 5 // Вісник Верховного Суду України. – № 7(95). – С. 1-8.
- Розслідування статевих злочинів: посібник / кол. авт. // Міжнародна програма допом. у навч. розсіл. – К.: Вид-во ІСІТАР, 2000. – 400 с.
- Тіщенко В.В. Теоретичні і практичні основи методики розслідування злочинів / В.В. Тіщенко. – Одеса: Фенікс, 2007. – 260 с.
- Яковлев Я.М. Судебная експертиза при расследовании половых преступлений / Я.М. Яковлев. – Душанбе: Инфон, 1966. – 152 с.