Після порушення кримінальної справи, на початковому етапі розслідування, можуть виникнути такі найбільш типові слідчі ситуації:

а) коли потерпіла особа чи її представник під час звернення до правоохоронних органів вказує на особу, що вчинила злочин (жертва злочину чи її представник знайома з особою, що вчинила злочин, зустрічалася раніше з ним, знає його, очевидно, у випадках учинення злочину батаками, опікунами чи піклувальниками чи особою, на яку покладено обов’язок виховання малолітнього);

б) потерпіла особа не знайома з злочинцем, але запам’ятала його зовнішність і зможе його упізнати;

в) потерпіла особа не знайома зі злочинцем і внаслідок вжитих ним заходів маскування не запам’ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе;

г) злочинець затриманий під час учинення злочину чи безпосередньо після його вчинення.

Залежно від характеру слідчої ситуації, що виникає на початку розслідування, планується і виконувати систему відповідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Однак, незалежно від особливостей слідчих ситуацій, що складаються на початковому етапі розслідування, необхідно провести низку обов’язкових слідчих дій, без виконання яких подальше розслідування справи є неможливим. До них належить допит потерпілої особи, виїмка, огляд та експертне дослідження одягу та білизни потерпілої особи, огляд місця події, судово-медична експертиза потерпілої особи та підозрюваного.

Початок розслідування ситуаційно залежить від фактору попередніх стосунків між потерпілою особою та особою, що вчинила злочин. Якщо особа, про яку йдеться в заяві потерпілої особи, знайома їй, то необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення того, чи вчинила така особа цей злочин. Якщо злочинець не знайомий з потерпілою, то найперше потрібно здійснити такі слідчі дії, які сприятимуть встановленню його особи.

У третій ситуації основним є з’ясування обставин учиненого та затримання з метою виключення помилок під час притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності. У разі знайомства потерпілої з затриманим виникає необхідність вирішення першої ситуації.

У четвертій ситуації слідчі дії та оперативно-розшукові заходи спрямовані на негайну фіксацію наявних слідів злочину та нейтралізації можливої протидії розслідуванню.

У системі початкових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів виділяють такі, які у справах вказаної категорії рекомендується проводити без зволікання (інакше можуть бути безповоротно втрачені важливі докази або нагода негайно затримати злочинця), а саме: допит потерпілої особи, розшук та затримання підозрюваного, огляд місця події, виїмка та огляд одягу потерпілої особи і підозрюваного, призначення судово-медичної експертизи та (або) освідування потерпілої особи, підозрюваного. Час, послідовність, спрямованість, сукупність оперативно-розшукових та слідчих дій обумовлені вихідними даними конкретної слідчої ситуації.

Послідовність і оптимальний комплекс першочергових слідчих дій у розглядуваних ситуаціях можуть мати такий вигляд: 1) допит

потерпілої особи; 2) освідування потерпілої особи чи призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи; 3) виїмка у потерпілої особи одягу і його огляд; 4) огляд місця події; 5) призначення судово-медичної експертизи речових доказів (якщо на одязі потерпілої особи спостерігаються будь-які виділення злочинця); 6) допит свідків-очевидців, співучасників (якщо є такі); 7) допит осіб, що можуть дати відомості про злочинця і його спосіб життя (родичів, колег, знайомих); 8) затримання і обшук особи підозрюваного; 9) допит підозрюваного; 10) освідування підозрюваного призначення судово-медичної експертизи; 11) огляд і виїмка одягу підозрюваного; 12) обшук за місцем проживання, роботи тощо;

13) одержання зразків для порівняльного дослідження; 14) за необхідності - призначення судових експертиз (за результатами оглядів залежно від виявлених слідів) та психолого-психіатричної педагогічної експертизи для з’ясування інтелектуального розвитку потерпілої особи, ії можливість правильно сприймати дії, які з нею вчиняють ін. У низці випадків, пов’язаних із можливістю втрати доказів (погодні умови, дані про ймовірність протидії розслідуванню), огляд місця події слід проводити до допиту потерпілої як першочергову, невідкладну слідчу дію.

Поряд зі слідчими діями необхідно здійснювати оперативно-розшукові й організаційні заходи, до складу яких можна віднести:

1) застосування службово-розшукового собаки; 2) переслідування «по гарячих слідах» злочинця, який зник із місця події; 3) виявлення можливих свідків та їх допит; 4) обстеження місцевості; 5) блокування можливих місць відходу або перебування злочинця; 6) вивчення й аналіз аналогічних архівних кримінальних справ, матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи; 7) вивчення відомостей, повідомлень, довідок про подібні злочини; 8) складання або постановка завдання щодо складання композиційного портрету особи, яка вчинила злочин; 9) оперативне спостереження в місцях вірогідної появи злочинця, який зник із місця події; 10) перевірка вчиненого злочину за обліком способів учинення злочину та ін.

Дані про зовнішні ознаки злочинців необхідно перевіряти за фототеками і відеотеками міських, районних органів внутрішніх справ. Якщо на місці події виявлені сліди рук, то вони перевіряються за відповідними дактилоскопічними обліками. Сліди, виявлені на місці події, досліджуються за відповідними колекціями експертно-криміналістичних підрозділів, зокрема, це дані за ДНК-профілями.

Наведені типові слідчі ситуації і запропоновані алгоритми дій слідчого щодо їх вирішення мають не абсолютний, а приблизний, орієнтовний характер. Вони корегуються залежно від обставин справи, специфіки конкретних загальних і окремих версій, висунутих у ході розслідування кримінальної справи, на основі даних про спосіб учинення злочину, особу злочинця й потерпілу особу, характер виявлених слідів і інших обставин.

Початковий етап розслідування розбещення неповнолітніх чи статевих зносин із особою, що не досягла статевої зрілості, завершується тоді, коли зібрано достатньо доказів для висунення обґрунтованих слідчих версій про обставини вчиненого злочину та провину конкретної особи.

Найбільш типовими версіями під час розслідування справ про статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, є:

1) були статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, чи факт розбещення неповнолітніх;

2) заява про статеві зносини чи розбещення є неправдивим повідомленням про вчинення злочину;

3) злочин не був закінчений (потерпіла особа зуміла захиститися), був лише замах на злочинні дії;

4) здійснено факт не розбещення неповнолітніх, а вчинення хуліганства;

5) мав місце факт зґвалтування чи насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Слід також побудувати і перевірити версії про вчинення злочину однією особою або групою осіб, причому обов’язково щодо конкретних підозрюваних, якщо їх декілька. Основні версії, які повинні бути старанно перевірені щодо суб’єкта цього злочину, такі:

1) статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості, чи розбещення неповнолітнього, вчинено особою, на яку вказала потерпіла особа;

2) потерпіла особа помиляється щодо особи, яка вчинила злочин, або умисно вказує на іншу особу;

1) потерпіла особа обмовляє конкретну особу.

У слідчій ситуації, коли злочин вчинено невідомим злочинцем, слідчий повинен насамперед визначити коло осіб, серед яких треба вести пошук злочинця. Висуваються версії про коло осіб, серед яких може бути злочинець: а) злочин вчинено злочинцем, який знайомий із потерпілою особою; б) злочин вчинено особою, який має психічні захворювання або сексуальні розлади; в) злочин вчинено особами, раніше засудженими за аналогічні злочини; г) злочин вчинено особою, що вживає наркотичні засоби чи зловживає спиртними напоями; ґ) злочин вчинено неповнолітніми. Крім того, для встановлення особи злочинця можуть бути вивчені аналогічні нерозкриті злочини, що іноді дозволяє доповнити перелік ознак, прикмет невідомого насильника та говорити про те, що ці злочини вчинені однією особою.

З метою встановлення особи, на яку вказує потерпіла особа як на особу, що вчинила злочин, іноді слід звертатися до громадськості, оголошуючи його прикмети. Перевірка версій повинна проводитися у взаємодії з працівниками кримінального розшуку, кримінальної міліції у справах дітей, що дає позитивні результати під час встановлення особи злочинця. У випадках, коли злочинець встановлений або відомий заявнику, насамперед висувається та перевіряється версія потерпілої особи щодо обставин злочину, а потім версія щодо цього підозрюваного.

Слід зважаючи на те, що поведінка підозрюваного з метою свого захисту може бути різноманітною. В одних випадках підозрюваний повністю заперечує факт статевих зносин із заявницею або вказує на своє алібі, у інших - не заперечуючи факту статевих зносин, посилається на те, що це сталося за згодою потерпілої особи. Повинна бути відпрацьована версія й про те, що недостатньо активний опір з боку потерпілої особи міг бути сприйнятий підозрюваним як удаваний.

Під час перевірки версії про причетність до злочину конкретної особи найперше повинні бути виконані такі слідчі дії, як допит підозрюваного, пред’явлення його для впізнання. Необхідно перевірити алібі, якщо воно заявлено підозрюваним. Передусім має бути з’ясований факт перебування підозрюваного на місці події, і з цією метою перевірено: чи саме підозрюваний залишив сліди, виявлені на місці події, на одязі та на тілі потерпілої особи; чи йому належать речі або їх частини, виявлені на місці події; чи знаходяться у підозрюваного речі, які бачила у насильника потерпіла особа (слід зробити обшук, встановити і допитати свідків, за необхідності - зробити запити до камер схову, ломбардів, комісійних магазинів, хімчисток, пралень); чи немає на підозрюваному слідів, які свідчать про його перебування на місці події; чи немає у підозрюваного речей, що належать потерпілій особі.

Під час перевірки версії про явно неправдиве повідомлення про вчинення злочину в плані розслідування слід передбачити вивчення та встановлення таких обставин:

2) як стало відомо про злочин: ким і з чиєї ініціативи, коли, чи добровільно подана заява, за яких обставин стало відомо про сам факт злочину (іноді з’ясування цих обставин дозволяє зробити висновок про добровільні статеві зносини);

3) чи дозволяли об’єктивні умови вчинити злочин (обстановка вчинення злочину, погодні умови та інші чинники іноді можуть вказувати на неправдивість заяви);

4) чи є на тілі потерпілої особи та її одязі сліди насильства: синці, садна та інші ушкодження;

5) в яких стосунках перебував заявник із підозрюваним до події злочину (чи іншої події) (особисті, службові, сімейні, майнові та інші стосунки, які могли стати підставою для явно неправдивого повідомлення про вчинення злочину).

Крім указаних обставин, у разі перевірки цієї версії залежно від конкретних умов можуть з’ясовуватися й інші питання, які сприяють встановленню істини у справі.

Наведені вище слідчі версії мають лише орієнтовний перелік, тому в кожній справі можуть коригуватися, їхня кількість може бути змінена залежно від зібраних у справі доказів.

Як правило, в результаті слідчих дій, проведених на початковому етапі, з’ясовані основні обставини щодо події злочину: коли, де та в якій обстановці було його вчинено; у чому виражено фізичне та психічне насильство; чим погрожував насильник потерпілій особі та чи застосовував під час цього зброю; які ушкодження були спричинені потерпілій особі і чим; чи чинила вона опір і у чому це виявлялося; чи є сліди її опору на одязі і тілі злочинця; чи був злочин закінчений, якщо ні, то чому; які сліди насильства залишилися на тілі та одязі потерпілої особи; чи була дефлорація; чи перебувала потерпіла особа в момент насильства у хворобливому або безпорадному стані; чи жила вона раніше статевим життям; хто міг бачити її та насильника на місці події до або після того, що сталося; чи знайома потерпіла особа з насильником, які їхні стосунки; чи просив він її відмовитися від заяви про факт злочину, що за це обіцяв, чим підтверджується цей факт та ін.

Крім цього, слідчий вже має показання про особу потерпілої та підозрюваного. Наступні дії слідчого пов’язані з перевіркою інформації та складанням розгорнутого плану розслідування. Особливості наступного етапу розслідування значною мірою залежать від того, наскільки повно досліджено на початковому етапі версії про обставини злочину, стосунки та поведінку потерпілої особи і підозрюваного, позицію підозрюваного після пред’явлення йому постанови про притягнення як обвинуваченого та під час допиту.

Типові ситуації наступного етапу розслідування пов’язані з тим, що обвинувачений: 1) визнає зустріч з потерпілою особою та факт статевих зносин з нею, але заперечує їх насильницький характер;

2) визнає знайомство з потерпілою особою, наявність між ними інтимних стосунків та заявляє, що статевий акт з нею був добровільним;

3) заперечує зустріч з потерпілою особою, посилаючись на алібі.

У першій ситуації завдання слідчого полягає в тому, щоб на підставі зібраних на початковому етапі розслідування фактичних даних побудувати версії, перевірка яких дозволить встановити: а) з якою метою та з чиєї ініціативи зустрілись потерпіла особа та обвинувачений на місці події, чи утаювали вони цю зустріч від інших; б) чи мали місце насильство з боку обвинуваченого та опір потерпілої особи; в) чи налаштовувало їх знайомство та стосунки до статевого акту.

Для перевірки версій необхідно докладно проаналізувати обставини зустрічі та стосунки потерпілої особи з обвинуваченим. З цією метою слідчий повинен шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої особи та свідків, на яких вони посилаються, встановити: чи давно вони знайомі та за яких обставин відбулося їх знайомство; чи виявлялася під час попередніх зустрічей у когось із них схильність до зближення; як поводилась потерпіла особа в колі знайомих із обвинуваченим та іншими чоловіками; чи мала вона раніше або в цей час близькі стосунки з ким-небудь із них. Важливо також з’ясувати, з якою метою та з чиєї ініціативи відбулася зустріч на місці події, хто знав про цю зустріч та бачив їх перед нею. Перевірка версій і пояснень потерпілої та обвинуваченого потребує ретельного аналізу слідів насильства на одязі та тілі як потерпілої особи, так і обвинуваченого перевірки їх показань про виникнення цих слідів, відповідності їх висновкам судово-медичної та криміналістичних експертиз.

Важливо також проаналізувати, перевірити показання свідків, які чули крики потерпілої особи або бачили її з обвинуваченим на місці події. В разі незбігання показань потерпілої особи та свідків необхідно, якщо дозволяють умови, провести слідчий експеримент.

Перевірка версій та показань потерпілої особи і обвинуваченого, крім детального з’ясування характеру їхніх колишніх стосунків, повинна бути спрямована на всебічне вивчення обстановки події, що розслідується. Іноді під час цього з’ясовується, що потерпіла особа, йдучи на зустріч з обвинуваченим у визначене місце, припускала можливість статевих зносин із ним. При цьому також слід з’ясувати, чи супроводжувалася їхня зустріч сваркою або іншими діями, внаслідок яких могли виникнути виявлені ушкодження на одязі та тілі потерпілої особи і обвинуваченого, чим він може пояснити заяву про злочин.

Щодо другої ситуації (обвинувачений вказує на знайомство з потерпілою особою, визнає наявність інтимних стосунків між ними та добровільні статеві зносини), то у кожному з фрагментів його пояснення необхідно висунути обґрунтовані версії та критично їх перевірити: виїмкою і оглядом листів до потерпілої особи, з’ясуванням та вивченням інших доказів, на які він посилається (щоденники, фотокартки, подарунки тощо), а також допитом осіб, які добре знають обох та стосунки між ними впродовж усього періоду знайомства. Встановлення факту інтимного зв’язку з обвинуваченим, який раніше приховувала потерпіла особа, може стати важливим підтвердженням правдивості його показань про добровільний характер статевого акту та підставою для підтвердження версій про можливу обмову потерпілою особою, а також її мотив.

Щодо третьої ситуації (обвинувачений заперечує факт зустрічі з потерпілою особою, посилаючись на алібі) необхідно ретельно, критично перевірити посилання на алібі, підтвердити або спростувати версію обвинуваченого про його перебування на місці події та факт статевих зносин з потерпілою особою із застосуванням насильства. Перевірка посилань на алібі в цих випадках схожа з перевіркою алібі під час розслідування інших злочинів. Шляхом зіставлення показань обвинуваченого та потерпілої особи з результатами огляду місця події та інших слідчих дій повинна бути перевірена версія про перебування обвинуваченого на місці події. У цьому випадку важливе значення може мати проведення очної ставки між ним та потерпілою особою, а також перевірка їх показань на місці події через відтворення обстановки та обставин події, відповідно до вимог ст. 194 КПК України.

Важливим завданням наступного етапу розслідування розбещення неповнолітніх чи статевих зносин із особою, що недосягла статевої зрілості, є виявлення причин та умов, які сприяли вчиненню цього злочину.

Заключний етап розслідування традиційно може мати два напрями розвитку: 1) якщо злочин не розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення додаткових та повторних оглядів, призначення повторних та додаткових судових експертиз, допити експертів, скерування повторних доручень органам дізнання встановити особу злочинця та свідків події, скерування запитів в органи державної влади, установи та організації з метою отримання криміналістично значущої інформації, прийняття рішення про зупинення розслідування кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

1) якщо злочин розкрито, типовими є такі слідчі дії та заходи: проведення повторних та додаткових експертиз, за клопотанням захисника обвинуваченого, збір характеризуючих даних про особу злочинця, ознайомлення обвинуваченого із матеріалами кримінальної справи, складання обвинувального висновку, прийняття рішення про направлення кримінальної справи відповідно до кримінально-процесуального законодавства до судових органів.